Автор - Кріс О’Браєн, MediaShift

За останній рік однією з найпопулярніших тем для розмов у Силіконовій Долині стала «ігрофікація». Якщо пояснити цю ідею на, так би мовити, хлопський розум, тут йдеться про те, щоби застосувати технології, що використовуються при створенні ігор (зокрема, відеоігор) для усіх неігрових продуктів.

Відслідковуючи цю тему протягом багатьох місяців я повірив, що за наступний десяток років ігрофікація дуже сильно змінить обличчя веб-простору, так само сильно, як соціальні медіа і мережі змінили його за минуле десятиріччя. До того моменту я намагався собі з усіх боків уявити, що це може й має означати, і як, відповідно, нам потрібно буде тепер подавати цифрові новини.

Для того, щоби донести цю ідею до людей, я оголосив відкриття нового проекту: «NewstopiaVille». Його мета – дослідити, як ігрові технології можуть застосовуватися в тому, як ми продукуємо новини, сприймаємо їх і реагуємо на них. Сподіваюся, що ставлячись до цієї настільки амбіційно, наскільки це можливо, я можу досягти двох речей.

По-перше, я хочу, щоби про концепцію ігрофікації задумалася кожна організація, яка працює з новинами – і ця концепція стала епіцентром їхніх обговорень, коли вони продовжуватимуть розвивати цифрові ЗМІ.

По-друге, я хочу побудувати прототип абсолютно ігрофікованого проекту новин. Тут не буде єдино правильного рішення, яке підійде для кожної організації. Але я сподіваюся, що зможу продемонструвати можливості цього, щоби надихнути інших на пошук власних концепцій у даній сфері.

На цьому етапі все, що в мене є – це моя віра в те, що ця ідея справді вартісна.  У мене немає жодного фінансування. У мене немає демоверсії проекту. І я не намагаюся зараз прикидатися, начебто я експерт у царині відеоігор. Якщо чесно, то донедавна я навіть не уявляв себе в ролі гравця. Це змінилося лише тоді, як мої власні діти занурилися в світ відеоігор, тягнучи за собою і мене.

З вашого дозволу я почну з того, що розповім про основні речі, які я спостерігаю в ігрофікації.

Що таке ігрофікація

Навіть якщо сам термін для вас новий, його елементи уже вам знайомі. Ігрофікація передбачає такі особливості, як дошки лідерів, стовпчики прогресу, нагороди, значки й віртуальні товари. Оскільки зараз ми живемо в час, коли більшість людей грає хоч у якісь відеоігри, часто – багато годин на тиждень, то можна впевнено сказати, що такі речі давно стали звичними й зрозумілими.

Останніми роками почало змінюватися ось що: бажання використати ці звичні вже елементи відеоігор в різних сайтах у веб-просторі все більше зростає. Цьому немало посприяв шалений успіх таких соціальних ігор, як Фармвіль (FarmVille), створений Zynga.

Але на це також сильно вплинуло нове покоління розробників, яке виросло на відеоіграх, які стали однією з найпопулярніших розваг.

До деяких із цих ігор можна ставитися дещо зневажливо та вважати їх тривіальними, але насправді вони користуються популярністю тому, що в їхній основі лежить тонке розуміння людської психології. Розробники використовують це, щоб побудувати маленький світ, правила якого спонукають людей виконувати певні завдання і поводитися у певний спосіб.

Ігрофікація представляє потужну проміжну ланку між відеоіграми та соціальними мережами.

Розробники зауважили, наскільки сильно ці ігри захоплюють людей. Вони також спостерігали за тим, як ігри формують певні товариські угрупування, де немає конкуренції, але є спільні інтереси – і як ці спільноти здобули масову популярність.

Це призвело до того, що все більше розробників запитують: «Якщо я можу зробити так, що хтось годинами буде збирати віртуальний урожай і годуватиме електронних овець, то чи є якийсь спосіб використати ці самі прийоми й дати людям на опрацювання щось важливіше й змістовніше?»

Віртуальні товари

Хоча я не дуже люблю грати в ігри, я підхопив цей хід думок десь рік тому, під час обговорення теми віртуальних товарів. Я був приголомшений тим, що люди готові витрачати мільярди доларів на віртуальні товари. Я навіть написав про це минулого року, поставивши запитання: «Чому люди витрачають 1 долар, щоби послати вам віртуальне пиво на Фейсбуку, а не на те, щоби прочитати статтю онлайн?».

Причина захована в емоційному контексті цих товарів. Але навіть попри те, що я вважаю, що новинарним організаціям слід подумати про віртуальні товари, я також усвідомлюю, що без відповідного контексту можливості цього дуже обмежені. Сила віртуальних товарів виявляється лише в певному контексті. Мені потрібно було розширити своє мислення, і це привело мене до розмов про ігрофікацію.

Пастка, у яку ми можемо потрапити, намагаючись втілити ігрофікацію, – розбити її на різні інструменти й намагатися використати стратегію сюрпризів. Тут причепити дошку лідерів, там причепити пару значків – і вже думати, що ми ігрофікували свій вебсайт. Але якщо ці інструменти використовувати в такий спосіб, вони матимуть мінімальний ефект.

Причина, чому найкращі відеоігри мають такий успіх – це те, що вони пропонують різноплановий продукт. Вони залишають гравців із відчуттям щастя, дозволяючи їм досягти цілого переліку цілей. А також вони грають на важливому бажанні людей – робити щось значиме, бути частиною чогось більшого, ніж власна особистість, об’єднуючись з іншими, щоби досягати спільної мети.

Подумайте про це: бажання бути частиною чогось більшого і робити щось, що має значення. Саме ці основні спільні цінності мотивують найкращих журналістів, яких я знаю, у найуспішніших нюзрумах.

Концепція ігрових технологій не є цілковито новою в контексті новин. Пригадую, як декілька років тому я спілкувався з керівниками компаній, які випускали новини. Вони були зачаровані спільнотою Digg (інтерет-спільнота, що спрямована на поширення цікавої інформації про сучасні технології, науку й політику) і хотіли зрозуміти, як теорія гри могла би допомогти їм.

Проблема виникає тоді, коли люди зосереджуються виключно на самих знаряддях, як от та сама дошка лідерів у вищезгаданій спільноті. Для того, щоби використати сповна потенціал ігрофікації, її принципи мають лягти в основу всієї структури випуску новин.  

Уроки гри «City Ville»

У цьому контексті я можу уявити цілу купу різноманітних сфер, де ігрові технології можуть допомогти вирішити найважливіші й найскладніші питання, з якими стикаються новинні організації:

Як покращити коментування?

Як можна залучити більше людей, які би брали участь у створенні й обробці новин та інформації?

Який ще інший підхід ми можемо застосувати для того, щоби заробити гроші?

Дозвольте запропонувати вам один приклад, який має стосунок до останнього запитання.

Декілька минулих тижнів я грав у «CityVille» - це найновіша гра від Zynga.

Поставлена там мета – побудувати місто, виконавши цілий набір різних завдань, наприклад, зібрати урожай, щоби забезпечити магазини, завдяки чому потім ви можете заробити свої монетки. Ця гра безкоштовна, і щоразу, коли починаєш грати, у тебе є певна кількість енергії, яка дозволяє тобі виконати близько 30 завдань. Як тільки в тебе закінчиться енергія, у тебе є кілька варіантів дій.

По-перше, ти можеш зробити перерву й повернутися пізніше, коли твоя енергія відновиться.

По-друге, ти можеш попросити своїх друзів по грі прислати тобі безкоштовні подарунки енергії, яка дозволить тобі продовжувати гру. Це нагороджує тебе за те, що ти виявляєш соціальну активність і будуєш велику мережу друзів, яким ти допоміг виконати інші завдання.

По-третє, ти можеш витратити реальні гроші, щоби купити енергію. Ти можеш зробити це, купивши фейсбуківські кредити чи «готівку» гри «CityVille», за яку згодом зможеш придбати енергію. Гроші й кредити не співвідносяться між собою в пропорції один до одного. Два реальних долари дадуть вам 15 доларів ігрової готівки. Це важливий психологічний прийом, завдяки якому багато людей мають відчуття, наче ця витрата заради того, щоби продовжувати грати, є абсолютно дріб’язковою.

Застосовуючи це в новинах

Подумайте про те, як це могло би спрацювати на сайті новин, який використовує якийсь із видів моделі вимірюваних прибутків. Людина, яка використовує сайт безкоштовно, може зробити 30 речей: прочитати статтю, написати коментар, виконати якесь завдання, пов’язане з новинами. Коли в неї закінчаться кредити, вона може попросити свою мережу друзів підкинути їй трохи. Або ж придбати самостійно.

Можливість залучити до цього інших залежить від рівня оформлення сайту ігровими технологіями, тобто, від рівня ігрофікації.

Дозвольте мені також зупинитися тут, щоби відзначити наступний момент. Я вважаю, що цей проект відрізняється від ідеї «новинних ігор». Хоча вони однозначно використовуватимуть схожі технології, на мою думку, ці проекти можуть бути взаємодоповнюючими.

Як на мене, новинні ігри відображають спосіб переформулювати те, як ми звикли подавати розповіді про події. (Ось тут ширше описана історія новинних ігор).

Ігрофікація має на меті використати ігрові технології для цілої платформи й способу подачі новин та інформації.

Ці дві концепції можуть і мають поєднуватися між собою. Я думав про ці відносини, спостерігаючи, як мій син грає свою улюблену онлайнову гру: «Зоряні війни: битва клонів». У тій грі гравець створює аватар, як правило, Джедая, який мандрує віртуальним світом. Час від часу він заходить в різні кімнати, де грає більш конкретні ігри, як от полювання за сніжним павуком.

Суть ігрофікації в тому, щоби створити весь новинний простір для когось.  Час від часу, коли читач рухається по ігрофікованій новинній платформі, можливо, йому траплятимуться кімнати чи простори, де він може пограти більш конкретні новинні ігри. Це було би одним із багатьох завдань, які б дозволяли йому отримувати нагороди, будувати свою репутацію чи заробляти бали.

Для початку

Але питання в тому, з чого це все почати? Як я вже сказав раніше, помилковим було би починати з того, щоб зосередитися на різноманітних інструментах, технологіях, протоколах. Рішення, що з цього варто використовувати, має ухвалюватися вкінці процесу створення простору, а не на початку.

Я хотів би почати з того, щоби поставити серйозніші запитання, які, на мою думку, критично важливі для успіху будь-якої гри: У чому ціль? Яка місія цієї гри? Які переживання ми хочемо забезпечити людям?  

Звідти починається довгий список запитань, що саме ми хочемо, щоби люди робили. Якими є їхні мотиви? Як ми будемо їх нагороджувати? Як ми будемо забезпечувати для них перехід від одного етапу до іншого? Якими будуть ці рівні й призи?

Наступні кроки

Мій наступний крок: за наступні місяці я буду продовжувати своє особисте дослідження й розробки в цій сфері. Цього тижня я відвідуватиму перший за всю історію Саміт по ігрофікації в Сан-Франциско, а наступного місяця поїду на конференцію для розробників ігор.

Тим часом я буду вести блог на NewstopiaVille.com, щоби мати змогу ділитися своїми думками та, сподіваюся, отримувати реакції людей. І, що найважливіше, виводячи це питання на рівень публічної дискусії, я сподіваюся, що це виявить людей, які захочуть розвивати ці ідеї.

Через декілька місяців я спробую зібрати цих людей докупи для того, щоби мати більш детальне обговорення. Я думаю, що це може мати форму зустрічі/баркемпу/диспуту.

Мета цього всього – створити щось реальне, на чому можна перевірити деякі вже сформульовані ідеї, і дізнатися, які ресурси можуть стати потрібними для того, щоби зробити реальний прототип проекту чи його демоверсію.

Як я вже казав, я не претендую на те, щоби мати всі відповіді. Лише серйозне зацікавлення, яке базується на вірі в те, що ця ідея має великий потенціал.

Якщо ви погоджуєтеся зі мною, то, сподіваюся, ви мені допоможете.

MediaShift