Автор – Роберт Найлз, Online Journalism Review

На медійному ринку перемагають не ті, хто запекло ганить конкурентів, а ті, хто найбільше дбає про задоволення інформаційних потреб аудиторії.

Це я про постійну суперечку між The New York Times та The Huffington Post – зубрам класичної журналістики не до вподоби агрегація. Ці словесні баталії абсолютно ні до чого. Будь-який журналістський матеріал є тією чи іншою мірою наслідком «агрегації». Якщо ви, звісно, не пишете фантастику.

Зібрати інформацію з різних джерел та побудувати з неї матеріал – чим це не агрегація?

Чи, можливо, традиційні медіа завжди платять своїм джерелам? Мені доводилось давати інтерв’ю The New York Times, The Washington Post, Бі-бі-сі, CNN, Національному громадському радіо, й ніхто з журналістів не виписував мені чек. Хоча мої слова були використані для заповнення шпальт або ефіру.

Якщо традиційні медіа справді хочуть відрізнятись від своїх конкурентів в інтернеті, їм слід акцентувати на цінності їхніх матеріалів, на реальних відмінностях між різними способами збирання, фільтрування, добору та подання інформації. Робота над матеріалом у якісних традиційних медіа – це унікальний, сам по собі вартісний процес, який наочно відрізняє журналістику від механічного відтворення й групування чужих новин. Але й останнє може бути ефективним і цінним для аудиторії.

Незалежно від того, чи займаєтесь ви класичною, чи «агрегаційною» журналістикою, слід шукати нові, дотепер ніким не використані джерела, теми та історії. Людей, які мають унікальний досвід, не відомий загалові. Документи, не доступні в інтернеті. Місця та події, до яких ще не докопались конкуренти.

Що більше людей користується інтернетом, то важче бути оригінальним у галузі «агрегаційної журналістики». Ось порада: якщо те, чим ви займаєтесь, представники старої школи журналістики критикують та зневажливо звуть «не журналістикою», значить, ви натрапили на сферу, в якій традиційні медіа не досягли успіху. Продовжуйте роботу й не зважайте на критиканів.

Зробити «агрегаційну журналістику» унікальною може не лише добір оригінальних і маловідомих джерел, але й підхід до добору та організації інформації, а також її аналізу. Не слід легковажити таким суто журналістським обов’язком, як перевірка джерел: ви так само відповідаєте перед аудиторією за «агрегований» контент, як і за написаний власноруч. Якщо ви припустились помилки, поширивши недостовірну інформацію, докладіть зусиль до її виправлення.

На жаль, більшість журналістів аж занадто вжились у роль стенографістів дійсності. Обмежені хибним трактуванням журналістської етики, вони не дозволяють собі назвати брехню брехнею. Ті, хто неспроможний зрушити з цієї мертвої точки, зрештою втратить своє місце на ринку, поступившись ним сміливішим колегам із власною точкою зору – таким, як дописувачі The Huffington Post.

Монополія газет у минулому почасти засновувалась на зручній для аудиторії формі наповнення та подання інформації. Одначе півтора десятка років тому з’явився новий, зручніший для багатьох спосіб отримувати новини: на сайті їх можна довідатись миттєво, не чекаючи, поки вони будуть надруковані на папері і вкинуті до поштової скриньки. Сьогодні багатьом читачам уже зручніше отримувати інформацію з соціальних мереж та мобільних додатків, аніж заходити на сайт. Мораль полягає в тому, що не слід зациклюватись на способах доставки контенту – вони однаково мінятимуться й еволюціонуватимуть дедалі швидше. Думайте про зміст і якість.

Працюючи редактором сайту Rocky Mountain News, я був свідком війни між моїм виданням та The Denver Post. Видання намагались залучити читачів, знижуючи вартість передплати. Дійшло до того, що доставка газети додому коштувала 3,66 долара – один цент на день! Справді, передплатників побільшало. Натомість, аналогічне зниження розцінок на рекламу мало не довело обидві газети до банкрутства. Як бачимо, знизивши вартість доставки, газети збільшили аудиторію, одначе не змогли отримати прибуток. В інтернеті є чимало шляхів отримання додаткових доходів, але не забувайте, що формула вашого успіху – це цінність, яку ви створюєте, поділена на ціну, яку споживачі за це платять. Працюючи над підвищенням цінності своєї роботи, не забувайте, що перемагає той, хто пропонує найвищу цінність за найнижчу ціну.

Тож, шановні журналісти, затямте: нікого, окрім вас самих та ваших колег, не хвилює те, що ви вважаєте свої власноруч написані матеріали якіснішими та оригінальнішими за чиїсь агреговані. Аудиторія обирає тих, хто може дати їй більшу цінність, і робить свій вибір без вашої допомоги. Будьте певні, у цьому виборі аргументи на кшталт «традиційна журналістика краща за агрегацію» або «ми першоджерело, а вони копіпейстери» важать небагато.

Якщо хочете досягти успіху в змаганні з агрегаторами, припиніть марнувати час на критику чужих бізнес-моделей: займіться своєю. Ні, звісно, якщо хочете когось покритикувати, ніхто вам не забороняє, але краще почніть із колоди у власному оці – хоча б із Fox News, або зі скигліїв у The New York Times. І не забувайте, що все це цікаво лише людям вашої професії, але не широкій аудиторії.

А краще – замовкніть і зосередьтесь на задоволенні потреб суспільства.

Online Journalism Review