Net.art. Мистецтво у вікні браузера
Віртуальна реальність втрутилась і міцно закріпилась у багатьох сферах життя, а в ХХІ сторіччі вона стала новим простором для творчості художників. Це мистецтво нового покоління, коли чіткі межі між автором і глядачем зникають, і тільки їхня взаємодія народжує новий твір.
Закономірно, що нові винаходи можуть ставати інструментарієм для людей мистецтва. Найсучасніших художників називають медіахудожниками або медіаартистами. Такі митці роблять і презентують свої твори за допомогою сучасних інформаційних та комунікаційних технологій – відео, комп’ютера, інтернету… Медіамистецтво на сьогодні має багато жанрів та різновидів, які постійно змінюються і розвиваються, зокрема це відеоарт, медіаінсталяції, медіаперформанс, інтернет-арт або нет-арт та інші.
Останній вид мистецтва – нет-арт (Net.art, або мережеве мистецтво) – це художні проекти, які можуть існувати виключно у веб-середовищі. Інтернет у даному випадку є обов’язковим та єдиним засобом вираження медіахудожника. Витвори мережевого мистецтва є унікальними і фактично заперечують головні ідеї традиційного мистецтва. Неможливо сходити в музей чи на виставку і побачити там ці твори, оскільки вони існують лише в онлайні і є результатом інтерактивності віртуального простору.
Автор, художник, створює лише головну ідею, контекст та інструментарій, за допомогою якого користувач може втілювати власні фантазії та задуми. Тобто на перший план виходить не демонстрація вже готового твору, а взаємодія, художнє спілкування. З цього випливає парадоксальний висновок: самого твору як матеріального об’єкта фактично не існує, тому зрозуміло, що нет-арт є некомерційним. Не потрібно платити за квиток у галерею, все відбуватиметься у вікні вашого браузера.
Сайти художників нет-арту схожі на необмежений ігровий майданчик, де відвідувачі можуть безкінечно фантазувати. Деякі з таких порталів побудовано на відносно простих ідеях, наприклад, малювання.
Сайт http://sketch.odopod.com пропонує створювати власні ескізи за допомогою «кольорової крейди». Привабливий дизайн та легкість малювання приємно дивують. На сайті є віртуальна виставка вже готових ескізів. Цікаво, що ми можемо переглядати не просто готову картину, а сам шлях створення малюнку, звісно, у прискореному режимі. І можна спробувати створити свій ескіз за такою схемою.
Варіантом колективної віртуальної творчості є сайт www.drawball.com, зроблений таким чином, що кожен відвідувач може доповнити своїм штрихом величезну кулю-картину (після максимального збільшення з’являється інструмент малювання). Автори проекту створили дві кулі: одна для «загального користування», а інша (там можуть малювати тільки адміністратори) – з ідеальними малюнками, до якої, мабуть, потрібно всім прагнути. :)
Створювати художні абстракції можна на сайті http://www.isaidif.net/. Оригінальні зображення та анімація, яка виникає від звичайних кліків мишки, має, очевидно, певний гіпнотичний ефект, оскільки відірватися важко. Згодом можна зрозуміти логіку побудови картини, яка спочатку виглядає хаотичною.
Звуки і музика широко використовуються медіахудожниками і часто є головним творчим матеріалом мережевого мистецтва.
Одним із піонерів цього сегмента нет-арту є проект http://www.codeorgan.com, де можна «програти» будь-який веб-сайт, скопіювавши його електронну адресу у відведене поле. В основу покладено процес трансмедіації, коли одна знакова система набуває ознаки іншої. За певною визначеною схемою, html-код сайту перетворюється на музичний алгоритм, таким чином ми можемо почути сайти.
Незвичним і, очевидно, одним із найбільш привабливих для користувача є сайт www.zefrank.com/v_draw_beta/index3.html. Тут можна малювати голосом, використовуючи мікрофон комп’ютера. Залежно від сили звуку лінії на віртуальному полотні будуть змінювати напрямок чи товщину. Чи зрозуміє хтось ваші власні абстракції – невідомо, проте це може бути відпочинком від щоденної рутини – як, загалом, і всі проекти мережевого мистецтва.
Уявити мелодії світлових потоків допоможе сайт http://playauditorium.com, де можна спрямовувати промені під певним кутом.
Одним із найновіших творів нет-арту є проект медіахудожника Девіда Крафтсоу YouTube Free Jazz. На цьому ресурсі можна робити джазову музику з різних роликів YouTube. Щоби створити свою музичну композицію, потрібно зайти на адресу www.dontsave.com/youtube_free_jazz і дописати в поле власні ключові слова, залишивши free_jazz. Програма обере відеоролики за цими словами та створить зі звукових доріжок новий джазовий трек.
Як бачимо, матеріалом для мережевого мистецтва часто стають самі продукти інтернет-середовища, і нет-арт є своєрідною художньою реакцією на медіакультуру. Деякі арт-проекти мають на меті не залучити відвідувача до творчості, а викликати в нього певну емоцію, презентувати важливу думку у креативній формі.
Наприклад, проект Бена Беньяміна «Суперпогано» (http://www.superbad.com/) було створено ще 1997 року, але актуальний він і сьогодні. Автор в іронічному ключі показав сучасну кліпову, фрагментарну культуру, коли ми отримуємо масу непотрібної й абсурдної інформації. На сайті міститься багато зображень і текстів, із нескінченними посиланнями один на одного, які начебто пов’язані між собою. Читач, клікаючи на посилання, намагається віднайти сенс у низці картинок. Проект спочатку не задумувався як витвір мистецтва, такий статус йому надав музей американського мистецтва Whitney Museum, нагородивши премією на музейному бієнале у 2000 році.
Інший приклад – сайт Ен Абрагам «Ти мене не розумієш» (http://www.bram.org/beinghuman/underst.htm). Тут графічно зображено проблему взаємодії «людина – машина», начебто унаочнена емоція нерозуміння, яка виникає в людини, коли комп’ютер не виконує потрібних операцій. Виринає багато вікон, але консенсус так і не знаходиться.
Особливістю творів нет-арту є постійна динаміка – проекти змінюються, оновлюються, з’являються і зникають. Це також і проблема, оскільки звичайний інтернет-користувач випадково навряд чи потрапить на такий сайт, адже вони фактично не рекламуються. Медіахудожники можуть поділитися новими винаходами за допомогою YouTub, зняти на відео можливості свого проекту.
Музей американського мистецтва Whitney створив віртуальний музей медіапроектів (не тільки нет-арту) на сайті http://artport.whitney.org/, де можна знайти роботи американських медіахудожників.
На жаль, в Україні немає платформи, де творці нет-арту могли би спілкуватися й давати лінки на свої твори. Оскільки інформації про медіамистецтво мало, деякі медіаартисти загалом можуть не знати, що їхні витвори належать до нет-арту. Це ж стосується й інших напрямів – відео-арту, медіаперфомансу та ін. Звісно, таке мистецтво не може бути головним видом діяльності, частіше за все це етап на шляху освоєння можливостей віртуального простору, який згодом може вилитися у нові твори медіамистецтва.