На початку року зареєструвався мільйонний український користувач Facebook, а на 14 грудня кількість активних користувачів уже перевищила півтора мільйони – 1 686 500. Згідно зі статистикою Facebook, Україна посідає 63-тє місце у світі за обсягом аудиторії.

Порівняно з усією 800-мільйонною спільнотою Facebook – це не так багато, проте темпи зростання вражають. Крім того, очевидно, що серед українських інтернет-користувачів уже не залишилося тих, хто не знає про ці соціальні медіа. Хоча лише три роки тому акаунт у «не нашій» мережі вважався екзотичною віртуальною витребенькою.

Звісно, нині теж по-різному сприймають безкінечний френдінг та фоловінг. Для деяких активних юзерів стало життєвою необхідністю повідомляти розклад свого робочого дня у Twitter: починаючи з новин професійної діяльності і завершуючи меседжами «я п’ю чай» або «я їду в маршрутці». В той же час у противників віртуального спілкування сторінка Facebook може викликати роздратування та вперте небажання світитися в найпопулярнішій світовій спільноті.

Нарешті подорослішали

Так чи інакше, але статистика свідчить, що в 2011 році кількість українських Facebook-акаунтів зросла на 70%, аудиторія Twitter збільшилася вдвічі (зараз нараховує 160 тис. користувачів).

Про розвиток світових соціальних мереж розповів MediaSapiens Олександр Ольшанський, заступник голови правління Інтернет-асоціації України, президент компанії Imena.ua: «Аудиторія Facebook збільшилася дуже швидко в цьому році – це природній процес. Загалом аудиторія соціальної мережі зростає за S-подібним законом: спочатку дуже повільно, потім дуже швидко, потім знову повільно. Ми якраз перебуваємо у фазі дуже швидкого зростання. Проте це не означає, що аудиторія інших конкуруючих соціальних мереж автоматично скорочується».

Компанія GFK-Ukraine провела дослідження «Як українці використовують соціальні медіа». Результати опитування свідчать, що, з одного боку, в цьому році регулярних користувачів «ВКонтакте» значно більше (67%), ніж Facebook (43%) та Twitter (12%). Проте коефіцієнт приросту користувачів, які проводять час у певній соціальній мережі, більший у Facebook, ніж «ВКонтакте». Найбільший коефіцієнт у «бізнесовій» мережі Linked-In.

Чому українці нарешті перемкнули увагу з творіння Павла Дурова на ресурс Цукерберга? Може бути декілька причин: по-перше, робоче спілкування та професійні зв’язки стало простіше та ефективніше налагоджувати саме у Facebook.

По-друге, велике значення має вік користувачів. За результатами дослідження GFK-Ukraine, 2011 рік відзначився збільшенням інтернет-аудиторії старшого віку. Темп зростання веб-користувачів віком від 60 і старше – 371%, 50–59 років – 179%. А «ВКонтакті» абсолютно переважна більшість – це молодь або навіть підлітки та діти, саме вони диктують манеру спілкування, яка може бути неприйнятною та дивною для старших людей. Facebook і Twitter також приваблюють як віконце у світову спільноту – можливість стежити за новинами від відомих осіб. Адже нині багато знаменитостей із різних сфер намагаються персонально вести свої акаунти.

Політики в мережах

У цьому році світові соціальні мережі поповнилися відомими обличчями й з України. Мова, в першу чергу, про політиків. Усе частіше депутати та урядовці реєструють сторінки у найпопулярнішій мережі й намагаються заглиблюватися в онлайн-спілкування. Вагомі приклади року: в лютому екс-прем’єр Юлія Тимошенко відкрила свій власний Twitter (і пізніше її ім’я потрапило у список світових трендів Twitter). У травні Кабмін зареєстрував сторінку на Twitter, потім свої представництва почали відкривати інші міністерства та профільні комітети. У серпні прем’єр-міністр Микола Азаров теж з’явився у Facebook, а нещодавно навіть зареєстрував свій товарний знак, щоб запобігти можливим фальсифікаціям у мережі. Голова Верховної Ради Володимир Литвин наприкінці року відкрив офіційні сторінки у соціальних мережах «ВКонтакте» і Facebook.

Про активність дій політиків у мережі розповів Mediasapiens Максим Саваневський, консультант із інтернет-комунікацій, засновник сайту watcher.com.ua: «Думаю, що найкреативніше Facebook використовують Сергій Тігіпко та Леся Оробець – вони застосовують різні формати спілкування та публікації інформації про себе. Микола Азаров просто відповідає на питання “друзів” раз на тиждень у п’ятницю: як для Facebook, це незвичний формат. Звичайно, всі негативні дописи там швидко зачищаються, в результаті маємо додатковий пропагандистський інструмент. Проте на фоні бездіяльності інших політиків – це ще непоганий варіант».

Бездіяльність, як правило, може полягати у публікації офіційної інформації, причому сторінку ведуть лише помічники чиновника. Серед політиків, які персонально дописують та активно спілкуються у соціальних медіа – депутат ВР Олесь Доній. За його словами, він зареєстрований у декількох соціальних мережах: Twitter, «Одноклассники», «ВКонтакте», Facebook – кожну з мереж використовує зі своєю метою, і не скрізь додає у «друзі» невідомих людей. «А у Facebook додаю всіх. Цю мережу використовую для кількох цілей, – розповідає Олесь Доній. – Через те, що медійний простір звужується і нецензурованих медіа стає все менше і менше, є проблема у чіткому поширенні інформації. Спочатку я користувався мережею для розповсюдження повідомлень культурного характеру: реклама наших акцій вже кілька років іде через інтернет – музичних фестивалів, вечірок. А тепер поширюю у Facebook також інформацію громадського плану, це ще один додатковий засіб комунікації. Звичайно, оскільки це не вузькопрофільна мережа, тут бувають і обговорення певних політичних тем чи пропозицій».

«Традиційні журналісти – нещасні поодинокі випадки»

Нецензурованість власних сторінок у соцмережах, їхня масовість та швидкість поширення інформації – ці чинники змушують говорити про конкуренцію між традиційними ЗМІ та Facebook і Twitter. Світ уже сьогодні спостерігає цікаве з точки зору теорії масової комунікації явище: люди, яких ми звикли вважати аудиторією, нині самі створюють новини і часом роблять це швидше і вправніше за журналістів.

«В мене відчуття, що традиційні журналісти вже давно зникли, це, мабуть, якісь нещасні поодинокі випадки залишились, – каже з цього приводу Георгій Почепцов, доктор філологічних наук, теоретик масової комунікації. – Навіть якщо взяти статистику видань Guardian чи The Times – 70% матеріалів уже не написані журналістами, це матеріали з інформаційних агентств або просто інтернету. В мене завжди виникає відчуття, коли зранку читаєш інтернет, а потім дивишся теленовини, що практично новин по телевізору немає, вони зачитують ту саму інформацію».

Зростання кількості інтернет-користувачів і популярність соцмереж справді теоретично може призвести до того, що саме там опиниться новинна стрічка: причому в кожного користувача вона буде своєю власною, залежно від інтересів та роду діяльності. Проте проблема в тому, що навіть приналежність до тисячі груп у Facebook не зможе дати повної картини новин соціального та політичного життя. Й ось ця персоналізація новин у соціальних медіа може мати наслідком те, що важлива подія залишиться поза увагою користувача.

Крім того, соціальна мережа як постійне джерело інформації має технічну проблему – швидка плинність повідомлень: вони спускаються вниз і там фактично «зникають», відстежувати розвиток певної події важко.

Тому нині важливо, щоби ЗМІ (в тому числі онлайн-видання) активно освоювали нові платформи в соцмережах і не ігнорували цього величезного сегмену інтернету. На думку Максима Саваневського, серед українських медіа найбільш вдало працюють у соцмережах «Кореспондент» та «Українська правда». «Кореспондент» широко присутній у декількох соціальних мережах. На Facebook редакція регулярно поновлює чотири російськомовні сторінки: головні новини, новини бізнесу, блоги і фото- та відеорепортажі. Саме такий спосіб створення декількох сторінок, відповідно до рубрики, застосовують європейські газети. Кількість лайків на головних новинах – уже 37 тисяч. «Кореспондент» представлений у Twitter і має декілька Twitter-аккаунтів – усі новини, новини бізнесу, блоги, «я-кореспондент». Twitter читають близько 19 тис. користувачів.

Сторінка «Української правди» загалом є однією з найбільш популярних Facebook-сторінок в Україні. У березні 2011 року близько 15% читачів «Української правди» потрапили на сайт видання з Facebook, що є високим показником і цілком зіставно з пошуковим трафіком.

Проте вплив соцмереж на традиційну журналістику не завжди позитивний, зазначають деякі експерти. Так, наприклад, засновник Школи ефективного тексту Андрій Мірошниченко звертає увагу на «офейсбучування журналістики», що означає фактично відмову від редакційних стандартів. «В інтернеті не потрібно озиратися на редакційні стандарти. А якщо там скрізь можна все, то чи не виявиться збереження невинності в ЗМІ ханжеством, що зневажає правду життя?» – пише він.

Діяти офлайн

Однак головна особливість соцмереж – це колосальний уплив саме на дії людей, а не на світогляд. «З усіх сегментів інтернету соціальні мережі мають найбільший вплив на поведінку, – вважає Олександр Ольшанський. – Це не просто джерело інформації. Наприклад, інтернет-видання ми можемо прочитати, повірити чи не повірити – і все, нічого далі не робити. А повідомлення в соціальних мережах – це найефективніший заклик до безпосередніх дій, оскільки інформація начебто надходить від знайомих та друзів».

Георгій Почепцов також каже, що «небезпека» громадянської журналістики не в тому, що вона є конкурентом традиційній: «Спостерігаємо появу нового м’язу, річ не просто у “людській журналістиці”, адже також з’явився новий тероризм, якого раніше не було. Якщо така журналістика буде розвиватись і далі, то вона може стати рушійною силою для “арабських революцій”».

Однак, як зазначає Георгій Почепцов, прогнозувати тенденції розвитку соцмереж в Україні важко, оскільки ця сфера може приховувати багато несподіваних поворотів. Також можливий сценарій, що згодом держави світу знайдуть спосіб контролювати цей сегмент інформаційного простору і тиражувати думки, вигідні саме для держави.

Властивість соцмереж спонукати до дій може бути використано не лише в політиці чи соціальному житті, але і в інших сферах. Олександр Ольшанський розказав про найбільш реальні прогнози на наступний рік. На його думку, відбудеться активне залучення соціальних мереж до бізнесу: «Цей процес уже розпочався, а наступного року він буде розвиватися з колосальною швидкістю. Всі компанії раптом прокинуться і помітять, що соціальні медіа надзвичайно ефективні з точки зору просування товарів і послуг – при цьому це стосується абсолютно всіх сфер. Тому соцмедіа будуть масштабним гравцем саме на ринку бізнесу».

P.S. Про медійні підсумки 2011 року від «Телекритики» читайте також в матеріалах «Коштовна цифра "Зеонбуду"», «Медіаправо: наслідки законодавчих змін та ініціатив 2011 року», «Підсумки підсумків та кінець світу», «Рік звикання», «Журналістика “епохи невизначеності”».