Джиммі Донал Вейлз – інтернет-підприємець, ідеолог концепції вікі,  найбільш відомий як засновник Вікіпедії. Він вперше відвідав Україну, ставши гостем 5-го Молодіжного Форуму Стипендіальної програми Фонду Віктора Пінчука «Завтра.UA».

15-го травня відбулась публічна лекція та дискусія «Як інтернет змінює майбутнє», під час якої Джиммі Вейлз відповідав на питання студентів українських вузів та інтернет-підприємців.

Про концепцію Вікіпедії

Я завжди мріяв створити ресурс з культурним контентом, який би люди використовували для  навчання і пізнання світу. У мене було декілька невдалих інтернет-проектів (серед них Нупедія),  не все виходило з першого разу. Однак найголовніше – це не боятися невдач, не зупинятися, якщо не вдалося втілити всі ідеї.

Головна ідея Вікіпедії –  кожна особа має вільний доступ до суми людських знань. Тобто, у вільній енциклопедії кожен може без обмежень копіювати, поширювати та змінювати інформацію. Важливо розуміти, що Вікіпедія – це не підручник чи архів, і не Youtube, тому що вона дає базову інформацію, не заглиблюється у контекст.

Для мене важливо, щоб Вікіпедія була некомерційною і неприбутковою, це нам значно допомагає у роботі, і тоді втілюється ідея, що знання належить всім людям. Ми не плануємо робити проект комерційним, зараз нам цілком вистачає благодійних внесків.

Вікіпедія у цифрах

Сьогодні у Вікіпедії 20 мільйонів статей на 270 мовах. Скажу приємну новину для українців: українська Вікіпедія – одна з найбільш успішних, вона має 382 тис. статей і знаходиться на 14-му місці у світі.

Ми маємо 460 мільйонів унікальних відвідувачів, очікуємо до кінця року 500 мільйонів. Серед дописувачів – 87% чоловіків (однак нас не дуже радує такий дисбаланс), середній вік – 26 років, багато студентів, аспірантів, людей з вченим ступенем.

Якщо порівнювати контент Вікіпедій з різних країн – тематика приблизно однакова. Але ми можемо простежувати, які теми популярні у користувачів з різних країн. Тут є цікаві речі. Зокрема, в Японії найбільше цікавляться поп-культурою, зокрема американською. Німці найбільше  зацікавлені у географії  - не впевнений, що це добре :)  Тема статевих відносин цікавить усіх, однак найменше про це читають французи та іспанці – мабуть, тому що займаються цим в реальному житті, а не сидять в інтернеті. :)

Якщо серйозніше, то люди скрізь цікавляться місцевою політикою, географією. Те, що читають у Росії, Китаї, Японії, США, звичайно, різниться, але найглибший сенс подібний, всіх цікавить глобальний контекст. 

Про розвиток інтернету

Інтернет поліпшує якість нашого життя, у всіх сферах. З’являються технології людського контакту. Коли я закінчив школу, то всі однокласники якось швидко загубились, і лише завдяки Фейсбук ми змогли знайти один одного. 30 років тому я не міг уявити, що таке можливо. Те саме стосується, наприклад, розмов через веб-камеру з людьми, які знаходяться на іншій півкулі. Звичайно, є проблема, що люди багато часу проводять у віртуальному житті, зі всілякими технічними пристроями… Тому від інтернету необхідно відволікатися: якщо ти йдеш на побачення, залиш свій Blackberry вдома.

Інтернет також впливає на дітей – моя однорічна дитина вже грається з ай-педом.    Зараз зростає нове покоління, інтернет супроводжує їх від народження. Я знаю, що одну 15-річну студентку запитали, що таке енциклопедія? А вона відповіла: ну, це щось схоже на вікіпедію.

Важко передбачити, як буде далі розвиватися Інтернет, якби ж я знав, що буде в майбутньому, –  я б уже зараз це робив. Всі багато говорять про арабські твітер-революції, про силу соціальних мереж. Це добре, що так відбулось, однак інтернет може також стати майданчиком для серйозних обговорень питань державотворення, прозорості політики, тих напрямків, куди рухатись далі країні.

Чому не буде «лайків» та інтеграції у соцмережі

Зараз Фейсбук бере певний контент з Вікіпедії, робить громадські сторінки за інтересами. Але не думаю, що ми будемо інтегрувати Вікіпедію і соціальні мережі, створювати можливість «лайкати» статті чи заходити під логіном соцмережі. На це є дві причини. По-перше, ми дуже нейтральні по відношенню до постачальників, тобто ми не хочемо обирати якусь одну мережу - наприклад, сприяти розвитку Facebook за рахунок MySpace.

По-друге, це конфіденційність. Як користувача, мене не цікавить, що інформація про мене є на Фейсбук. Але це не повинно стосуватися Вікіпедії. Я не хочу, щоб Фейсбук знав, що ви читаєте у Вікіпедії – адже це дуже особисте,   а якщо ви раптом шукаєте інформацію про якесь захворювання чи щось таке… Не завжди доцільно, коли новини про те, що ви читаєте, з’являються відразу на Фейсбук. Або наприклад, сьогодні ви читаєте у Вікіпедії  про якусь країну, а завтра вже бачите рекламу на основі того, що ви прочитали.       

 Про авторське право

Я не проти авторського права, але думаю, що воно розвивалось у невірному напрямку.  Якщо є великий комерційний інтерес, тоді, звичайно, є підстави для авторського права, наприклад, при копіюванні моделей мобільних телефонів. Але не можна ставитися однаково до всіх речей. Я думаю, реформи мають стосуватися приватного використання. Якщо ви на вечірці увімкнули певну пісню, то компанія звукозапису не повинна подавати в суд, що, мовляв, ви щось скопіювали. Одна справа, коли скопійований матеріал продають, і зовсім інша – це приватні цілі. Все залежить від мети,   з якою використовують контент. Сьогодні бачимо рух в напрямку до змін. Ми провели відповідний протест, коли на день закрили англійську Вікіпедію, і конгрес вже бере до уваги думки людей. 

Важливо, щоб люди гуртом працювали в он-лайні і вживали заходів. Однак не думаю, що, виводити з ладу сайти нелегальними атаками – це правильне рішення. Тому діяльність так званих «анонімів» (не впевнений, що їх можна назвати організацією ) і хакерські напади, які пояснюють свої дії свободою слова – викликає сумніви, це дуже неоднозначне питання. 

Про помилки у Вікіпедії

Я завжди хотів, щоб було багато наукової праці, щоб редактори  докладали максимум зусиль до якості. Звичайно, помилки трапляються, але ми попереджаємо користувача – що ця інформація ще цілком не перевірена.

У журналі Nature були опубліковані результати дослідження, яке порівнювало енциклопедію «Британіка» та Вікіпедію, виявилося що у традиційній енциклопедії – десь 3 похибки на одну статтю, а у Вікіпедії – 4 [помилок серйозного характеру було виявлено лише 8 – по чотири в кожному джерелі – MS].     Створити якісну статтю, в будь-якій енциклопедії, - це дуже важка праця, також потрібно завжди критично мислити, перевіряти першоджерела. Я думаю, що потрібно вдосконалювати статті, але не варто аж надто панічно перейматися через похибки. Вже минули ті дні, коли професор сказав – не звертайтесь до Вікіпедії. Потрібно довіряти, але перевіряти.

Про цензуру

У деяких країнах Вікіпедія обмежується, найбільш серйозна цензура в Китаї, адже там працюють тисячі людей, які моніторять інтернет. Раніше Вікіпедія там була заборонена взагалі,  вони розблокували її лише перед Пекінською Олімпіадою, тому що тоді приїздило багато іноземців. Але деякі сторінки все одно блокують – те, що стосується історії Китаю, деяких заборонених авторів. Проте ми зараз намагаємось знаходити компроміси, обговорюємо це питання з міністром Китаю. Доступ до інформації – це базове право людини. Ми ніколи не погоджуємось на цензуру, але ж не можемо примусити їх розблокувати всі сторінки. Взагалі, багато арабських країн блокують інтернет-сайти, я думаю, що в Україні такої проблеми немає, можливо, я помиляюсь, але Вікіпедії це ніяк не стосується.