Центр досліджень Pew Research Center's Project for Excellence in Journalism протягом 15 місяців (із січня 2011-го до березня 2012-го) досліджував відео новинного характеру на YouTube. Нещодавно результати було опубліковано. Головні питання, на які шукали відповіді дослідники: події якого типу поширюються найшвидше і приваблюють найбільше користувачів? Ким створено найпопулярніші відео на YouTube – професійними ЗМІ чи користувачами? Як довго утримується увага глядачів? Пропонуємо переклад цих результатів.

У березні 2011 року землетрус силою 9 балів за шкалою Ріхтера стався на північно-східному узбережжі Японії, спричинивши цунамі, через яке загинуло 18 тисяч людей. Також було завдано шкоди на 180 мільярдів доларів. ЗМІ по всьому світу широко висвітлювали цю катастрофу та її наслідки, але мільйони людей також звернулися до інтернету, щоб дізнатися більше за допомогою відеоплатформи YouTube.

Наступного тижня після катастрофи (11–18 березня) 20 найбільш популярних відео на YouTube (серед тих, що мають новинний характер) були присвячені саме японській трагедії – вони отримали більш ніж 96 мільйонів переглядів.

Те, що люди бачать у цих відео, являє новий вид візуальної журналістики. Більшість записів було знято так званими громадянськими журналістами, тобто свідками трагедії. Деякі зі свідків особисто публікували відео. Однак переважно такі ролики розміщували ЗМІ, інтегруючи контент користувачів у власні випуски.

Випадок із Японією не є унікальним. У всьому світі YouTube стає важливою платформою для перегляду новин. Яка природа новин на YouTube? Події якого типу поширюються найшвидше і приваблюють найбільше користувачів? Як ця новинна картина відрізняється від показуваної традиційними ЗМІ? Ким створено найпопулярніші відео на YouTube – професійним ЗМІ, звичайними людьми чи зацікавленими політичними групами? Як довго утримується увага глядачів?

The Pew Research Center's Project for Excellence in Journalism протягом 15 місяців досліджував найбільш популярні відео новинного характеру на YouTube (із січня 2011-го до березня 2012-го; загалом 260 сюжетів*). Щотижня визначали 5 сюжетів, які мали найбільшу кількість переглядів і були розміщені в категорії «новини і політика». Аналізували характер відео, найчастіші теми та хто створював ці відеоролики.

Отримані дані демонструють складний симбіозний взаємозв’язок між користувачами та новинними медіа. Користувачі знімають свої власні відео з подій і публікують їх на YouTube. Вони також активно діляться новинними роликами, знятими професійними журналістами. А самі ЗМІ також використовують «громадянський» контент, поєднуючи його з власними продуктами. Споживачі, в свою чергу, сприйняли таку взаємодію: коли вони можуть дивитися відеоролики та ділитися ними, створюючи новий різновид телевізійних новин.

Тим не менш, не вироблено чітких етичних стандартів, за якими має працювати новий вид поширення новин. Хоча YouTube і пропонує інструкції щодо розповсюдження контенту, зрозуміло, що не всі дотримуються правил, а деякі нові ситуації просто не прописано в інструкціях. Наприклад, ЗМІ іноді публікують відеоролики, зняті, без сумніву, свідками подій, проте журналісти не вказують справжнього автора відео. Самі ж користувачі часто розміщують без дозволу матеріал, який охороняється авторським правом. А іноді автора відео взагалі не можна ідентифікувати. Все це призводить до ситуації, коли новини виробляються конвеєрним способом, а іноді й фальсифікуються, не даючи аудиторії можливості дізнатися, хто насправді їх виробляє.

Серед головних результатів дослідження такі (нагадаємо, що йдеться лише про відео новинного характеру):

1. Найпопулярніші відео висвітлюють природні катастрофи або масові політичні заворушення (де показом є емоції). У трафіку YouTube за межами США (а це 70% загального трафіку) три найпопулярніші історії за 15-місячний період стосувалися не американських подій. Японський землетрус і цунамі – це номер 1 (набрав 5% переглядів серед всіх 260 відео), друге місце – вибори у Росії (близько 5%) і третє – масові заворушення на Середньому Сході (4%).

2. Сюжети новинного характеру за своєю природою більш швидкоплинні порівняно з іншими типами інформації, але у конкретний момент новини випереджають навіть найбільш значуші розважальні відео. У 2011 році у 4 місяцях із 12 новинні подієві сюжети шукали частіше, ніж інші категорії інформації (згідно з внутрішньою статистикою YouTube): це відео японського землетрусу, вбивство Усами Бен Ладена, фатальний інцидент на мотоциклі та відео бездомного чоловіка, який говорить «голосом, даним від Бога». Однак розважальні відео переглядають протягом більш тривалого часу, що в сумі дає їм вищий рейтинг.

3. Громадянські журналісти відіграють важливу роль у постачанні та створенні відео. Більше третини переглянутих відео (39%) було чітко визначено як зняті користувачами. Інші 51% мають логотип каналу, однак деякі з цих роликів, як виявляється, також було знято користувачами, а не журналістами. (5% знято корпоративними чи політичними групами, і джерело ще 5% не ідентифіковано.)

4. Завдяки користувачам поширюється й контент, створений професійними журналістами. 39% із контенту, який створили ЗМІ, було опубліковано користувачами (решта 61% – самими ЗМІ).

5. Найбільш популярні відео – це мікс із редагованого та сирого, необробленого матеріалу. Деякі дослідники цифрової революції передбачали, що громадськість, отримавши право вибору, надасть перевагу непрофесійному відео. Найбільш популярні сюжети на YouTube, тим не менш, мають різні форми. Більше половини – 58% – включають відредагований, змонтований матеріал, але досить великий відсоток – 42% – необроблені записи.

6. Особистості – це не головний рушій зростання популярності. Жоден із роликів, де присутня одна особистість, не потрапив у 5% найпопулярніших, а для 65% досліджуваних відео взагалі не характерне виділення однієї особи. 

7. На відміну від традиційних теленовин, тривалість популярних youtube-роликів суттєво варіюється. Середня тривалість найбільш популярних відео – 2 хв 1 сек, це більше, ніж середня тривалість сюжету в місцевих теленовинах (41 сек), але коротше, ніж на загальнонаціональному каналі у вечірньому випуску новин (2 хв 23 сек). Однак загалом тривалість новинних роликів на YouTube варіюється. Якщо традиційні новини дотримуються точних часових рамок, то більшість популярних відео на YouTube мають різну тривалість: від коротших за хвилину (29%), 1–2 хв (21%), 2–5хв (33%), більше 5 хв (8%).

Тим не менш, перегляд новин по телевізору в усьому світі, очевидно, все одно випереджає перегляд новин на YouTube. Якщо ті 20 найпопулярніших роликів про цунамі переглянули 96 мільйонів користувачів на тиждень після катастрофи, то, наприклад, значно більше людей подивилися ці ж новини по телебаченню. Але YouTube – це місце, де самі споживачі можуть визначити новинну картину для себе особисто і дивитися ті відео, які бажають. У випадку із землетрусом у Японії інтерес аудиторії тримався тижнями. Катастрофа залишалася серед найбільш популярних тем новин протягом трьох тижнів. Це була також найвагоміша новинна історія в 2011 році, якщо дивитися на статистику YouTube за кожен тиждень.

Для новинної індустрії розвиток таких відеоплатформ, як YouTube, означає і відкриття нових можливостей, і водночас виклик. Продюсери новин можуть використовувати сайт, щоби збільшувати свою аудиторію, шукати відео громадянських журналістів, розвивати свій бренд та збільшувати дохід. Однак вони також мають зрозуміти особливості співпраці з такими сайтами. В свою чергу, YouTube (який нині є власністю компанії Google) розвиває співпрацю зі ЗМІ, включаючи, зокрема, Reuters. Хоча керівники компанії наголошують, що не збираються заглиблюватися саме у продукування власного оригінального контенту або рухатися в напрямі новинного бізнесу.

YouTube, заснований 7 років тому, сьогодні є третім за відвідуваністю сайтом у світі, після Google та Facebook (дані британського дослідницького центру Netcraft). Згідно з внутрішньою статистикою компанії, більш ніж 72 години відео завантажується на YouTube щохвилини. Щодня сайт отримує близько 4 мільярдів переглядів. Приблизно третина з них (30%) – це перегляди з США.

У 2006 році Google придбав YouTube за 1,65 мільярдів доларів, з того часу сайт змінився: ресурс не просто слугує сервісом для збереження відео, а вже інвестує у створення контенту. У 2007 році компанія започаткувала Партнерську програму, за якою доходи діляться з авторами контенту – це заохочує продукування більш креативних матеріалів. Нині програма має більш ніж 1 мільйон партнерів у 27 країнах, в тому числі це такі медіакомпанії, як CBS, BBC і National Geographic. До того ж, компанія дає невеликі гранти меншим групам-продюсерам новинного контенту, щоби згодом промотувати нові ідеї.

Сьогодні настрої медіакомпаній щодо YouTube являють такий собі мікс співпраці та спротиву. Деякі ЗМІ розвивають свої власні youtube-канали і часто публікують там сюжети. The Associated Press, наприклад, створило свій канал у 2006 році й тепер має 263 тисячі фоловерів, а кількість переглядів відео цього агентства становить понад мільярд. (Користувач стає фоловером youtube-каналу, якщо натискає кнопку subscribe, розташовану на домашній сторінці обраного каналу.) Канал The New York Times має близько 80 тисяч фоловерів, а Russia Today – близько 290 тисяч. Деякі компанії, такі як ABC News, розміщують на YouTube чимало сюжетів, які йдуть у телевізійному ефірі.

Інші ЗМІ пішли обережнішим шляхом, вживаючи заходів, щоб не дозволити контенту потрапити на платформу. Один із методів, який пропонує сам YouTube – це програма YouTube's Content ID. Партнери програми можуть надcилати компанії свій авторський матеріал, і якщо це відео будуть завантажувати користувачі, Content ID його ідентифікує та автоматично заблокує.

Іноді медіакомпанії й виробники контенту поєднують обидва способи: розміщують свої сюжети, однак блокують їх перегляд у певних країнах. Робиться це з різних причин: або через договори про авторське право, або щоб запобігти перегляду певного контенту в країнах, які можуть розцінювати його як культурно неприйнятний.

Деякі немедійні організації, а також уряди держав теж намагаються обмежити доступ до контенту на YouTube, здебільшого через політичні причини. У березні 2009-го, наприклад, влада Бангладеш заблокувала доступ до сайту відразу після того, як там з’явився запис приватної зустрічі прем’єр-міністра країни з вищими воєнними чинами. Зустріч проходила після придушення заворушень у прикордонних військах, внаслідок якого постраждало 70 людей. Уряд наполягав, що блокування сайту було в «національних інтересах», оскільки відео могли лише погіршити ситуацію. Китай, Лівія, Пакистан та Іран також намагалися в той чи інший спосіб блокувати контент YouTube.

Такі спроби регулювати YouTube з боку держави та медіа підтверджують важливість цього ресурсу саме як джерела новинних відео.

*Примітка:

PEJ відстежив 295 новинних відео за 15-місччний період. Однак 35 відео було вилучено з сайту через низку причин до того, як дослідження завершилося, тому було розглянуто 260 сюжетів.

Джерело: The Pew Research Center's Project for Excellence in Journalism

Переклад: Марина Дорош