Кремль витрачає сотні мільйонів доларів на закордонне мовлення, іноземні піар-фірми, культурно-дипломатичні кампанії – все для того, щоб вести інформаційну війну проти України, йдеться у статті «Чи може Україна виграти інформаційну війну з Росією?». В України немає потужного голосу за кордоном, тому Росії легко поширювати ті меседжі та дезінформацію, які допомагають здійснювати її  геополітичні цілі.

«Що може зробити Україна у відповідь? Як виграти сучасну інформаційну війну проти значно сильнішого ворога?», - запитує Пітер Померанцев. Він розповідає про кілька українських ініціатив, які спростовують російську дезінформацію - Euromaidan PR, Український кризовий медіацентр. Однак робота з фейковими  повідомленнями – це лише частина виклику: значно важче викрити всю кремлівську мережу, яка поширює недостовірні меседжі.

У статті наводяться думки українських фахівців про те, що ці меседжі часто мають вплив на Заході, тому українські журналісти повинні показувати  світу справжню Україну:  її нове керівництво, історію та культуру. «Я хочу показати західній аудиторії, наскільки тісні зв’язки зі світом має Україна,  - зазначає Михайло Смуток. – Наприклад, чи знає хтось, що Анна, дружина французького короля в 11 ст., насправді була з Києва і принесла у Францію Реймське євагеліє?»

Однак малоймовірно, що іноземна аудиторія зацікавиться історією України, пише автор. Russia Today у 2005 році теж почали з того, що розповідали позитивні історії про російську культуру, але цим ніхто не зацікавився, і рейтинги були дуже низькі. Потім канал змінив свою стратегію і став платформою для західних конспірологів-теоретиків, ультраправих націоналістів та ультралівих радикалів, які симпатизували Росії. «Це спрацювало – рейтинги зросли і тепер телеканал може вставляти меседжі про кремлівську політику між більш популярними програмами».  

«Звичайно, українский варіант медіа не має поширювати грубу дезінформацію, як це робить RT, але успіх російського каналу у збільшенні своєї аудиторії варто розглянути, - пише автор. – Секрет не в тому, щоб робити акцент на національній історії, а в тому, щоб приваблювати вже існуючими, популярними міркуваннями».

Пітер Померанцев радить українським медіа сконцентруватись на такій проблемі як міжнародна корупція – ця тема пов’язує українські і західні проблеми. «Офф-шорне уникання податків, використання сумнівних фінансових інструментів не лише викликало обурення у США, але також було однією з причин українського Євромайдану, який виступав проти корупції чиновників. Згадайте кричущий несмак палацу Януковича у Межигір’ї. Ця вілла фінансувалась через неправомірно присвоєні громадські кошти, що перетікали через Лондон і Люксембург».

Висвітлення цієї теми матиме ще одну перевагу: приверне увагу до ахіллесової п’яти Кремля – фінансових махінацій російської еліти та її західних союзників.

Однак крім того, що повідомляти, важливо, хто буде мовити на закордон. Автор переконаний що будь-який державний мовник зараз не викличе довіри, зважаючи на репутацію України як корумпованої країни. Тому найкраще, аби це був суспільний  незалежний мовник, наприклад, такий як   Hromadske TV, пише Померанцев.

Пітер Померанцев – британський публіцист і телепродюсер, син поета і радіожурналіста Ігоря Померанцева.