При цьому Кочнєва не планує перевезти до Дамаска свою доньку, яка живе і навчається у Москві.

В аеропорту Дамаска її зустріла озброєна охорона. «Тепер мене будуть постійно охороняти, щоб бандитам не мали змоги повторити викрадення чи помститися», – повідомила інформагентству Кочнєва.

Залишаючись громадянкою України, Анхар Кочнєва не виключає можливості отримання сирійського громадянства, якщо їй запропонують – однак самостійно ініціювати наміру не має. «Всеодно, який у тебе паспорт. Головне – ким ти себе відчуваєш», – відзначила вона.

Анхар Кочнєва, громадянка України, яка жила у Сирії, співпрацювала з низкою російських та українських видань і телеканалів, в тому числі з Russia Today, надсилаючи матеріали про Сирію. Кочнєва перестала виходити на зв’язок з колегами та близькими у жовтні 2012 року. Про викрадення Анхар Кочнєвої повідомила 12 жовтня подруга журналістки Дарія Мітіна. На початку листопада Кочнєва попросила українських і російських дипломатів виконати вимоги викрадачів. Останні погрожували вбити Кочнєву 13 грудня. За інформацією Дарії Мітіної, вони нібито вимагали викуп у розмірі $50 млн, хоча в повідомленнях самих повстанців ця інформація не фігурувала.

Міжнародні організації Article 19, Комітет захисту журналістів (CPJ), Міжнародний інститут преси (IPI) та «Репортери без кордонів» оприлюднили 12 грудня спільну заяву на підтримку журналістки, звертаючись до французької, британської, американської влади та Європейського союзу із закликом сприяти звільненню Кочнєвої. 15 грудня із закликом звільнити Анхар Кочнєву виступив Державний департамент США. 17 грудня повідомлялося, що в інтернеті з’явилися погрози сирійських бойовиків стратити Кочнєву.

10 березня Анхар Кочнєва втекла з полону. Згодом стало відомо, що Кочнєва залишається в Сирії і не має наміру виїжджати ні в Україну, ні в Росію. 12 березня сирійська влада передала Кочнєву тимчасовому повіреному посольства України у Сирії Євгену Жупеєву.

Кочнєва пообіцяла оприлюднити щоденник, який винесла з полону, вказавши, що у ньому буде «майже все, що відбувалося».

У березні 2013 прку на прес-конференції у Києві журналіст відзначила, що не має претензій до роботи українських дипломатів. «Головне, що люди не сиділи сиднем і щось намагалися робити», – пояснила вона.

Більш детально із обставинами викрадення Анхар Кочнєвої можна ознайомитися у публікації «Викрадення Анхар Кочнєвої із багатьма невідомими».