Storyful – унікальне «інформаційне агентство», що відстежує найсуттєвіші новини в соціальних мережах, а також фото й відео. Потім редактори сайту перевіряють їх на достовірність (про механізми роботи цього ресурсу читайте в інтерв’ю MediaSapiens із засновником Марком Літтлом).

На думку Марка Літтла, настав час змінити правила використання аматорських відеороликів. Для цього він пропонує два способи. Перший полягає в монетизації вірусних відео (найчастіше розважального характеру), що збирають мільйони переглядів на YouTube, але далеко не завжди приносять прибуток власникам. Storyful пропонує поєднувати власників відео з рекламодавцями – таким чином, за кількість переглядів користувач буде отримувати гроші. Робити це планують у партнерстві з YouTube, який вилучатиме скопійований контент.

Другий спосіб стосується суспільно значущого відео (знятого свідками стихійних лих, катастроф та ін.) і полягає в обов’язковій вказівці авторів відео та створенні «громадської ліцензії».

MediaSapiens нещодавно порушував тему контенту від аудиторії. Описані способи використання відеоконтенту викликали дискусію серед іноземних читачів. Ми пропонуємо скорочений переклад основних тез щодо необхідності нових правил, які навели у блозі Storyful.

Велика частина відео, яке ми дивимося щодня в онлайні чи по телебаченню, знімається аматорами та завантажується на YouTube. Глобальна зацікавленість цим контентом зростає, так само зростає його цінність. Storyful намагається знаходити й просувати найкраще з цього контенту, і ми також хочемо бути певними, що автори контенту отримують заслужене визнання.

Впродовж двох років наша команда відточувала свої вміння з пошуку та перевірки контенту, висвітлюючи все: від Арабської весни до вибухів у Бостоні, від акул-убивць до котів. Потім ми почали запитувати себе: що буде далі? Що далі – після того, як ми перевірили вірусне відео дня, те відео, що приносить трафік веб-сайтам і допомагає побудувати аудиторію? Відео, яке приваблює рекламодавців. Творці контенту також почали нас запитувати про комерційну цінність унікального моменту, який вони зафіксували на камеру.

У час, коли кожен представник аудиторії ЗМІ також є потенційним репортером, старі правила вже не можна застосовувати, а нових правил або ще немає, або їх не дотримуються. Більшість великих медіакомпаній мають базові настанови щодо контролю контенту від користувачів, а деякі, такі як BBC, мають відділ, що займається цим контентом. Але дієві та послідовні стандарти є радше винятком. Хоча новинна індустрія все більше залежить він контенту користувачів, вона, тим не менш, часто не може дати йому ради.

Минулого року Pew Research Center, досліджував унікальну роль, яку відіграє YouTube у поширенні новин. У дослідженні було зазначено, що хоча YouTube пропонує рекомендації для належного використання контенту, їх зазвичай ігнорують: «Наприклад, ЗМІ іноді публікують відеоролики, зняті, без сумніву, свідками подій, проте журналісти не вказують справжнього автора відео. Самі ж користувачі часто розміщують без дозволу матеріал, який охороняється авторським правом. А іноді автора відео взагалі не можна ідентифікувати. Все це призводить до ситуації, коли новини виробляються конвеєрним способом, а іноді й фальсифікуються, не даючи аудиторії можливості дізнатися, хто насправді їх виробляє».

У Storyful ми розглядали можливості й виклики контенту від аудиторії – у двох напрямах. Перший включає вироблення етичної бізнес-моделі для вірусного контенту. Тут Storyful допомагатиме максимізувати доходи для авторів трендових відео й тих, хто їх публікує. Другий – це розробка «громадської ліцензії» на суспільно важливі відео.

Захист оригінальних відео та монетизація

Феноменально, але щохвилини в YouTube завантажується 72 години відео. Разом із тим, кількість завантажень включає ще й дублікати. Оригінальне відео може бути скопійоване (повністю чи фрагментарно) тисячі разів тими, хто хоче підзаробити на його потенційній вірусності.

Відео метеорита в Челябінську проілюструвало потужність і масштабність платформи YouTube. Воно швидко зібрало 4,2 мільйонів переглядів. Але ще більш вражає те, скільки було зроблено з нього копій – 2731.

Відео з котом і пилососом налічує 1271 копію; відео з двома дітьми, які їдуть у ферарі в Індії, було скопійовано 527 разів; ролик, де 10-річний хлопець барабанить по пральній машині – 548 разів; чудовий удар останньої секунди – 435 разів.

Безсилля власника в контролюванні свого відео, використання іншими користувачами його інтелектуальної власності – це те, що ми обговорювали на Storyful.

Важливі новинні та вірусні відео проходять у нашій компанії однаково серйозну перевірку та встановлення авторства. Але щодо трендових відео, відкритих для зловживання на YouTube, ми розширюємо діяльність – щоби включити захист, монетизацію та дистрибуцію відео. Ми визнаємо вірусний контент одним із наріжних каменів бізнес-моделі, яка використовує контент аудиторії. Реклама, яку ми розмістимо на вірусному контенті, дасть змогу авторам відео заробити гроші.

Щоби цю модель вдалося реалізувати, потрібно зробити три важливих кроки:

1) визнання. Переконатися, що вказано справжнього власника відео. Перевірити відео через систему ідентифікації контенту в YouTube, аби виявити дублікати й монетизувати всі копії від імені творця контенту;

2) консультація. Говорити безпосередньо з тим, хто завантажив відео, – про права використання й дозволи;

3) компенсація. Говорити про прибуток від реклами якомога раніше. Якщо відео вже стане вірусним, його автор не зможе отримати прибуток заднім числом.

Другий напрям – суспільно значуще відео

Більша частина контенту завжди буде доступною й безкоштовною. Багато авторів контенту захочуть зробити відео доступним для суспільства без пошуку монетизації.

Тож другий спосіб концентрується на сильному контенті, що може стати основою для «великої історії» чи змінити наш погляд на світ. Відео свідка трагічної, але важливої події – стихійного лиха, воєнного конфлікту, авіакатастрофи чи теракту – безумовно, мають невідкладну, негайну цінність. Але чи мають вони ціну? Чи повинні вони продаватися як предмет споживання? Чи морально ставити на аукціон зображення стрілянини у школі?

Я би сказав, що цей винятковий контент є суспільно корисним. Він може мати вторинну комерційну цінність, але не має бути приватизованим. Його поширенню не повинні перешкоджати фінансові відносини чи юридичні складнощі.

Після фестивалю журналістики в Перуджі я [Марк Літтл. – MS] подумав про концепцію громадської ліцензії для відео, яка включала б ліцензію Creative Commons та доктрину «чесного використання». Я уявляю стандартний договір, яки би гарантував швидке потрапляння відео підвищеної важливості до масової аудиторії. Ліцензія на відео може укладатися лише з початковим власником авторських прав. Ліцензія має визначати часовий ліміт на вільне використання контенту. Власник відео (той, хто першим завантажив його в інтернет) назавжди отримує право власності та копірайту, і ці права повинні визнаватися тими, хто використовуватиме контент.

Більше ЗМІ не зможуть публікувати беззмістовне «Джерело: YouTube» (ви можете уявити собі напис «Джерело: Телефон»?). Ми повинні мати стандарт ідентифікації соціальної платформи й того, хто першим завантажив це відео (переконавшись, що він хоче, аби його ім’я було вказано).

Наша ліцензія має перешкодити копіюванню контенту в YouTube із комерційною метою. Якщо користувачі YouTube копіюють чи завантажують відео з такою ліцензією, має бути якийсь шлях змусити їх дати лінк на оригінал. Ліцензія буде дієвою тільки в тому разі, якщо її буде підтримано файлами reference і цифровим водяним знаком. Система ідентифікації контенту YouTube – хороший початок, що допоможе завантажувачам відео захистити права.

Наша громадська ліцензія може з часом зазнати змін, але це не означає, що ми повинні чекати. Почнімо. Ми доведемо цінність цієї концепції невеличкими кроками. Даючи можливість власникам відео зберігати авторство, контекст, локацію та ідентифікацію в ліцензійній угоді, ми допомагаємо перевіряти важливі новинні відео. Ми прискорюємо процес для журналістів, які постійно моніторять соціальні медіа. Журналісти намагаються швидко залучити свідків. Крім цього, ЗМІ таким чином зменшать репутаційні та юридичні ризики, які можуть бути пов’язані з контентом від користувачів.

Ліцензія покращить співпрацю навколо таких резонансних відео, як вибух у західному Техасі або зйомка GoPro камери бостонських вибухів. В той час як усі ньюзруми ставлять ті самі питання про той же контент одночасно, громадська ліцензія на відео скасовує необхідність конкурувати, а створює засоби для співпраці. Зрештою, така ліцензія буде цінна й для наступних поколінь. Зважаючи на обсяги відео, що завантажується щохвилинно, ми дуже потребуємо «архіву теперішнього».

Я розумію, на даному етапі виникає більше питань, ніж відповідей. Наприклад, не всі власники контенту – «випадкові репортери» – вдовольняться такою ліцензією. Є маленька група «професійних аматорів» – експертів, активістів, професійних фрілансерів, яким потрібно монетизувати конвент, і ця група постійно зростає. Без сумніву, ми маємо думати про створення вторинної цінності для громадського контенту. Нічого не може завадити власнику поставити часовий ліміт на вільне поширення – й потім можна отримувати прибуток з архівного відео.

Репортери старої школи, очевидно, побачать загрозу в поширенні та зростанні ролі користувацького контенту. Але є справжня цінність у такій журналістиці, яка перетворює сирий контент на історії, що можуть змінити порядок денний. Можу побитися об заклад, це стане ключовим диференціатором для онлайн-видань у майбутньому.

Суть моєї декларації в тому, щоб запросити різних журналістів вийти за межі риторики й почати тестувати готовність до співпраці з аудиторією. Спробуймо, зробимо помилку – й спробуємо знову. Одна річ, щодо якої я впевнений – справді етична співпраця вимагає нового визначення цінності контенту для історії, а не просто визначення ціни.

За матеріалами блогу Storyful The Three Cs: Introducing a new mantra for viral video, A public license for online news video?

Підготувала Марина Дорош