Coda Story – новий американський проект, що позиціонує себе як «сайт однієї проблеми».  Його ідея в тому, що редакція фокусується на певній темі і глибоко досліджує лише її: на відміну від традиційного новинного циклу  – коли порядок денний залежить від інформаційних приводів.  

У січні завершився перший місяць тримісячного пілоту, протягом якого Coda Story висвітлює права ЛГБТ-спільноти в Росії.

«Ми обрали тему прав геїв у Росії, тому що відчули, що вона дозволить розкрити  сильні сторони редакційного підходу Coda – коли ви берете вузький фокус, але використовуєте його як вікно для погляду на ширші проблеми», – пояснює Наталія Антелава (Natalia Antelava), співзасновниця Coda Story та багаторічна кореспондентка BBC.

Ця тема зацікавить ЛГБТ-спільноту по всьому світу, вважає редакція сайту. «Але ми також хотіли зробити тему цікавою для кожного, хто хоче зрозуміти цю частину світу, або хоче зрозуміти Путіна, або зрозуміти, що відбувається у Східній Україні. Це нішева аудиторія, але в даному випадку ми зачіпаємо дві ніші», – каже Наталія Антелава.

Щоб висвітлювати тему логічно, Coda Story виокремила п’ять основних «трендів», а точніше тематичних блоків: «Вплив Кремля», «Православна церква», «Поділ на Схід-Захід», «Інформаційна війна» і «Порушення прав».

Кожен із блоків має вступну статтю. Інші матеріали можуть бути різними за форматом – відео, фото, аналітика, авторські колонки.  Приклад – відео «Історія Б’янки» про жінку-трансгендера із Грузії; чи фотопроект – інтимні портрети жінок ЛГБТ-спільноти із Вірменії.

Один із матеріалів – «На кордоні з “Русскім міром”» – розповідає про те, наскільки пропаганда проти гомосексуалізму поширилася на окуповані території Східної України й чому так трапилося.

Авторка наводить коментарі молодих жителів Донецька. 20-річний студент Донецького національного університету «стурбований через поширення цінностей таких як толерантність, свобода слова, які, як він вважає, небезпечні для пострадянських країн». «Гомосексуалізм став політичним інструментом, за допомогою якого західні країни хочуть зруйнувати наше суспільство. Це неприйнятно у нашій культурі», – наводиться його цитата.  Авторка матеріалу пояснює, що пропаганда проти геїв – це частина «традиційних цінностей» «русского міра» –наративу, який використовував Кремль для протиставлення проєвропейським настроям (зокрема тим, які могли виникнути у жителів Східної України):  «Ідея “Гейропи” – це лише місток у глибші страхи серед жителів Східної України, що їхні інтереси чи спосіб життя можуть опинитися під загрозою».

Про маніпуляції навколо «Гейропи» пише й Пітер Померанцев (тематичний блок «Інформаційна війна»): «Меседжі Кремля щодо прав геїв мають мало спільного з переконаннями. Інформаційна війна як її розуміють більшість людей – це використання пропаганди для переконання людей, що певна думка правильна. Але в Росії насправді не так. Російська доктрина інформаційної війни не має відношення до ідеології. Це спосіб, у який держава заплутує, лякає, розділяє…».  Померанцев пише , що маргіналізація геїв розпочалась у Росії в 2011–2012 рр., коли рейтинг Путіна йшов донизу – це був спосіб «перемкнути» увагу громадян із проблеми корупції та недолугого управління державою.  Автор вважає, що пропаганда проти ЛГБТ, тим не менш, більше спрацювала для закордону, де Путін став справжнім героєм анти-ЛГБТ рухів.

У розділі «Інформаційна війна» є ще один вартий уваги матеріал – «Дивлячись “Содом”» – тут авторка ділиться враженнями від перегляду ток-шоу на телеканалі «Россия 1», де експерти й аудиторія обговорюють документальний фільм «Содом» Аркадія Мамонтова. «Центральною ідеєю фільму Мамонтова є те, що гомосексуалізм – це Західний винахід, – пише вона.  – "90 відсотків людей у Вашингтоні – содоміти", – каже Мамонтов у студії, й ці слова зустрічають оплесками. 11 експертів у студії вживають слово "содоміт", замість "гей" чи "гомосексуаліст", підтримуючи погляди фільму Мамонтова, фінансованого державою».

Команда Coda Story не повідомляє, якою може бути наступна тема проекту. Поки що це лише пілотний варіант, кажуть засновники. Кошти на нього знайшли за допомогою краудфандингу – було зібрано 23 тис. доларів (загалом внески зробили 191 особа  – здебільшого зі США, але також з Європи, Росії, України, Грузії).

Проблемою може бути утримувати увагу читачів до певної теми, коли немає яскравих інформаційних приводів. «Але ми не намагаємося переконати читачів продовжувати стежити за певною темою; ні, ми хочемо надавати їм ті матеріали, які цікаві для них, поки криза існує», – каже шеф-редакторка Ебігейл Філдінг-Сміт (Abigail Fielding-Smith).