Понад 2000 років тому у Віфлеємі зійшла зірка, яка вказала на народження Ісуса Христа мудрецям зі Сходу. То була ніч, коли Божа Особа поєдналася з природою людською та природою божественною. Ніч, коли народився Спаситель світу і Відкупитель людей з полону гріха. 

Кожного різдвяного вечора, як тільки сутінки спадають на землю, ми виглядаємо на небі першу зірку, що знаменує народження Христа. Так, ніби він народжується щороку. І ніби перша зірка на нашому небі - та сама, Віфлеємська. Насправді ж, якщо зробити те, що ми робимо вкрай рідко - уважно прислухатися до самих себе та світу - можна відчути, що народження дійсно відбувається. І це - народження безкінечного тепла та спокою. 

Свідомі і несвідомі дії людини часто зумовлюються глибокою потребою у подоланні своєї відчуженості від світу природи, що трапилося у той самий момент, коли людина стала людиною. В усі часи перед нею стояло питання, як же подолати цю відчуженість, як же вийти за межі власного індивідуального життя та реалізувати єднання. Обираючи шляхи, які можуть лишень створити його тимчасову видимість, людина прирікає себе на спустошеність. Та існує думка, в істинності якої переконався не один мудрець, що єдино правильним шляхом до єднання є любов. Ісус Христос - сам по собі вже є актом любові, мостом між божественним і людським. Можливо саме тому кожного Різдва нам по-особливому тепло - бо так любов народжується у нашій думці. 

Ми бажаємо вам, любі читачі, хоча би цього Різдва перестати відволікатися від найважливішого, прислухатися до тиші й віднайти одного разу втрачену гармонію з навколишнім. 

Нехай у ваших серцях народжується безкінечна любов - до окремої людини і світу в цілому. 

Адже без цього неможливі мир та щастя на землі. 

Нового сонця вам і смачної куті!

P.S. І не забувайте відчиняти двері колядникам ;)