Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Як монетизують інтернет-контент у Польщі, Білорусі, Україні
Про те, до яких моделей монетизації інтернет-контенту вдаються сучасні видання, що варто враховувати, щоби навчитися отримувати прибуток від продукту власного виробництва, та за яку інформацію споживач готовий платити — говорили учасники VII Конгресу інформаційних сайтів і міських порталів, що днями відбувся в Києві.
Своїм досвідом монетизації контенту поділилися медійники з різних країн, які, крім прямої реклами, виділили такі моделі, як передплата, спеціальні проекти, партнерські програми та мобільні додатки.
Пейвол: важливо інвестувати у взаємодію з користувачами
Польська «Газета виборча»(Gazeta Wyborcza), приміром, давно заробляє за допомогою пейволу (платного доступу до частини контенту), що, за словами Бартоша Залецького, директора з маркетингових і брендових стратегій видання, повністю змінило поняття медіабізнесу для їхньої редакції.
Тираж друкованої газети становить 250 тисяч примірників на день, тимчасом як аудиторія онлайн-платформи Wyborcza.pl налічує п’ять мільйонів читачів на добу. Редакція поступово привчала користувачів до того, що за цікаву інформацію потрібно платити, розміщуючи найякісніші матеріали під плашкою «Лише для передплатників» та обмежуючи доступ до них. Як результат, сьогодні з п’яти мільйонів читачів сайту 55 тисяч — передплатники.
Директор із маректингових і брендових статегій «Газети виборчої»
Бартош Залецький (ліворуч)
«Газета виборча» пропонує декілька платних пакетів, у будь-який момент користувач може збільшити кількість доступних матеріалів або термін доступу до них. Крім того, система налаштована таким чином, щоб автоматично пропонувати кожному передплатнику окремо цікаві для нього теми та зручний спосіб оплати. Функція промотується через соціальні мережі видання, щоб охопити якомога більшу аудиторію.
Також Бартош Залецький зазначив, що дуже важливо в монетизації контенту — інвестувати у взаємодію з користувачами: «Кілька тижнів тому в Польщі пройшли вибори. В цей вечір ми запросили до редакції експертів, політиків, а також наших передплатників, які мали змогу спілкуватися з цими відомими людьми. Багато читачів були дуже вдячні нам за цей жест. У свою чергу, прихильність людей до нашого видання якісно впливає на продаж контенту».
«Якщо ви плануєте запровадити пейвол у себе, думайте про подальшу перспективу, — підсумував пан Залецький. — Щоби працювати з цим методом, не потрібно багато знань, але важливо бути достатньо розумними й усвідомлювати всі можливості, а також мати ексклюзивний, якісний контент».
Також у «Газеті виборчій» як метод монетизації використовують партнерство з іншими компаніями. Наприклад, користувачі платного пакету видання отримують безкоштовний доступ до спортивного мобільного додатку Endomondo.
Крім того, цього року видання співпрацювало з варшавським марафоном (Orlean Warsaw Marathon), зареєстровані учасники якого отримували доступ до тематичного платного контенту Wyborcza.pl — інтерв’ю з відомими спортсменами, дієти, поради тощо.
У доробку «Газети виборчої» — і спеціальний проект «Дарт Вейдер»: передплатник інтернет-видання має можливість отримати всі фільми франшизи «Зоряні війни».
Створення спецпроектів: симбіоз редакції та рекламного агентства
Власним досвідом монетизації контенту поділився Сергій Сахаров — редактор мінського міського порталу Citydog.by, заснованого в травні 2012 року як інтернет-платформа про все цікаве й особливе, що відбувається в столиці Білорусі.
Сьогодні сайт є першим у рейтингу мінських лайфстайл-видань і сьомим у загальному рейтингу інформаційних інтернет-ресурсів (за даними Akavita.by). Аудиторія citydog.by складається, переважно, з молодих людей (до 35 років) і налічує близько 22 тисяч унікальних користувачів на добу.
Ресурс заробляє з чотирьох джерел: медійна реклама (банери), анонси, рекламні статті та спеціальні проекти. Для анонсів і спецпроектів на сайті розроблено брендовані рубрики, що популяризуються в соціальних мережах.
Редактор Citydog.by Сергій Сахаров (праворуч)
Ресурс працює не лише як інформаційна платформа, але й як рекламне агентство. «Основним джерелом заробітку для нас є спецпроекти. Тож ми заробляємо гроші завдяки розробці креативних ідей, візуальної складової (частіше — брендування), додаткових матеріалів (банери), а також, власне, виробляючи тексти та фото», — зазначив пан Сахаров.
Однією з найуспішніших для citydog.by стала співпраця з компанією Sumsung, у рамках якої було створено спеціальний проект «Адметныя» (в пер. — відмінні). «Це білоруська версія продукту “Зроблено в Україні”, коли було створено серію матеріалів про бізнес, у якому все створено своїми руками. Ми писали про таких людей в окремій брендованій рубриці, завели сторінку на Фейсбуку для SumsungGalaxy, й отримали близько 270 тисяч переглядів за п’ять місяців існування проекту, це в середньому 22 177 переглядів кожного матеріалу. Тепер ми маємо багато запитів від інших компаній на створення чогось подібного», — розповів пан Сахаров.
Проект набув такої популярності, що в Мінську з’явилося рекламне агентство з назвою «Адметныя».
Створення одного подібного спецпроекту, за підрахунками Сергія Сахарова, може принести інтернет-виданню в Білорусі від однієї до 20 тисяч євро. «Але все залежить від того, як багато ви вкладете зусиль і таланту», — підсумував він.
Як заробляє українська Platfor.ma
Як після перезапуску українського сайту Platfor.ma, що відбувся два роки тому, редакція почала заробляти на контенті, розповіла керівник проекту Марія Фронощук. Оновлене видання пише про інновації в різних сферах, перспективні українські проекти та вдалі зарубіжні продукти, можливості для саморозвитку, цікаві події в Києві. Місячна аудиторія — понад 260 тис. унікальних відвідувачів (дані за жовтень цього року).
«Найголовніша модель монетизації, яку використовують нині українські медіа — це рекламна модель. Загалом рекламний ринок інвестує в медіа близько трьох мільярдів гривень щороку. Але заробляти на такий моделі дуже важко, особливо для нішевих видань, — запевнила пані Фронощук. — Тому ми подумали, що нам потрібно повернутися до витоків і розібратися, хто ми взагалі такі.
Ми прийшли до того, що медіа (як і будь-який проект) є продуктом. Тобто в нас є клієнт, цінності, продукт і гроші на нього. Якщо говорити про клієнта, перша категорія — це рекламодавці. Ще одна — донор, який хоче давати гроші з певних причин. Це може бути інвестор, який зацікавлений комерційно, хоча я не знаю, хто з медіа в Україні зараз заробляє. Але, найважливіше, ваш клієнт — це аудиторія, читач, потреби якого ви маєте задовольняти.
Ми також задумалися про свої цінності. Бо сам контент — це не цінність. Журналісти мають це усвідомити. Просто тексти — це не цінність, цінність — це та функція, та користь, яку вони приносять. Тому якщо медіавидання не розумітиме, яку цінність воно несе, то воно не виживатиме. Особливо якщо ви незалежне ЗМІ й у вас немає вогнища з грошей, навколо якого ви танцюєте.
Цінності ми поставили на перше місце».
Презентація керівника проекту Platfor.ma Марії Фронощук
Platfor.ma має багато джерел доходів: 16 % — від банерної реклами, приблизно по 38 % — від брендованих потоків та спецпроектів, більше 9 % — від нативної реклами, 10 % — від грантів, 15 % — від абонементів на розміщення в «Афіші», більше 3% — від абонементів на розміщення у «Вакансіях», близько 2% — від імейл-маркетингу, близько 7% — від івентів.
«У якийсь момент ми зрозуміли, що дуже багато грошей витрачаємо на програмування, тому вирішили створити легкий інструмент у плануванні спецпроектів. Щоби створити потік, не потрібен окремо додатково програміст. Ми створили це в себе в системнику і здешевили таким чином виробництво», — розповіла пані Фронощук.
Важливим керівник ресурсу вважає те, що команда може дозволити собі ретельно відбирати рекламодавців і мати з ними дуже хороші стосунки.
Також Platfor.ma вийшла на ринок організації івентів. Серед чотирьох проведених ресурсом заходів — Big Media Meeting (300 учасників) та Ucrazyans (4000 учасників).
«Коли ви обираєте модель монетизації, ніколи не дивіться на те, що є на ринку, завжди стежте за тим, що є у вас такого, чого більше немає ні в кого», — додала Марія Фронощук.
Фото — Facebook