Під час презентації розмови про таку очікувану для фрілансерів та редакторів платформу безупинно перетікали у русло безпеки та роботи журналістів в умовах війни.

HackPack - це он-лайновий проект та спільнота, що дозволяє ЗМІ шукати стрінгерів по всьому світу (журналістів, що на умовах фрілансу виствітлюватимуть місцеві події).

Платформа дає можливість налагодити контакт редакторів різноманітних видань із позаштатними кореспондентами, фотографами, відеооператорами, які знаходяться на місці подій.  Також вона полегшує пошук «фіксера» - місцевого продюсера, який допомагає іноземному репортеру зорієнтуватися у новій країні, зокрема, допомогти з історичним бекграундом для матеріалу, знайти потрібних спікерів тощо.

Співзасновник та генеральний директор HackPack Джастін Варилек розповів, що команда стартапу консультувалася з понад сотнею працівників таких медіа як VICE, The New York Times, Reuters,«КоммерсантЪ», щоби зрозуміти, які є проблеми на ринку та що необхідно зробити для їхнього вирішення.

Джастін Варилек

«В даному випадку “Hack” означає “журналіст”. Загалом проект ми розвивали протягом року і більшою мірою зосереджені на Україні та Росії - через велетенський попит на інформацію з цих країн. Дещо пізніше запустимо проект в Ірані», - розповів Джастін. 

У чому ж різниця між HackPack та, здавалося б, масою схожих порталів, які містять контактні дані фрілансерів, пояснив співзасновник та ведучий Hromadske International Максим Еріставі, котрий відповідає за центральний та східний ринок для HackPack.

«Для мене як для фрілансера подібні платформи часто пропонували свої послуги, або ж просто виходили на зв’язок, пропонували підписатися, - каже він. - Проте різниця в тому, що найчастіше це такі собі бази даних, бази контактів. Ти поширюєш свої контакти, розповідаєш про себе, і люди тобі дзвонять або не дзвонять з пропозиціями попрацювати. Однак такі бази найчастіше з часом помирають. Тому що всередині не існує ніякої активності. Мені жодного разу не надійшла пропозиція з цих баз даних, частіше редактори телефонували в обхід них».

Максим Еріставі

Максим наголосив на тому, що завдання HackPack - виправити цю помилку, влаштувати не тільки базу, а ком’юніті. Завдяки подібним зустрічам, як от ця, каже Максим, люди починають обговорювати дуже важливі для незалежних журналістів питання, які в інших випадках узагалі не порушуються.

«На ринках Росії, України, Ірану  дуже багато фрілансерів, яким потрібна реальна допомога, починаючи з таких деталей, як “зашерити” досвід про роботу в складних умовах, закінчуючи, наприклад, тим, скільки коштує твоя робота, і скільки ти маєш за неї просити, якщо ти журналіст-початківець. Раніше ці країни практично взагалі не висвітлювалися, оскільки висвітлювати їх було дуже складно», - розповів він.

У HackPack є три способи регуляції учасників: рейтинг, фільтрація та блокування. Ресурс, по-перше, рейтингує за професійними критеріями учасників спільноти. Учасники самі оцінюють, наскільки інші є наполегливі у просуванні свого бренду, чи наскільки хтось об’єктивний у висвітленні певної теми. По-друге, що також важливо, команда проекту вирішила відокремити спільноту експертів та піарників від спільноти журналістів та редакторів. Для того, щоби повноцінно потрапити в систему, необхідно отримати підтвердження від трьох учасників або ж адміністратора регіону. При цьому співробітники проекту потім самі перевіряють кожен аккаунт, щоби не допустити потрапляння в спільноту людей, які не мають стосунку до медійної сфери.

Як розповіли засновники проекту, планується співпраця з ОБСЄ у напряму безпеки журналістів. Причому, її характер свідчить про формування оф-лайн спільноти навколо платформи. 

Марина Безкоровайна, менеджер проектів з офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні, розповіла, що організація інвестує чималі гроші у свій новий проект, який запуститься за місяць-два.

«Для України питання безпеки постало дуже гостро під час Майдану. Був випадок, зафіксований на відео, коли у людину вистрелили, вона отримала поранення. Біля неї перебував, грубо кажучи, десяток інших людей, журналістів, це все знімалося на камеру, однак ніхто не міг надати їй необхідну допомогу. Тобто її могли врятувати, однак не врятували, тому що просто не знали, як правильно зупинити кров. Людина померла. Що ж ми можемо зробити, як організація, що позиціонує безпеку одним зі своїх ключових фокусів? У жовтні-листопаді ми запускаємо серію тренінгів для журналістів, і ми, напевно, будемо інвестувати в це куди більше, ніж будь-яка інша міжнародна організація», - розповіла представник ОБСЄ.

Марина Безкоровайна

За її словами, тренінгів буде п’ять, їх усі проводитиме міжнародна компанія. Кожен учасник буде сертифікований, тобто зможе подаватися на страховку та їхати в будь-яку зону воєнних дій - не лише в Україну. До курсу буде входити навчання з надання першої медичної допомоги, планування маршруту, навчання тому, як вести переговори, як підготувати себе психологічно, як споводитися, якщо вас взяли в заручники і як ліпше працювати - одному, чи разом з іншими журналістами. Пані Безкоровайна додала, що в програмі також буде окремий модуль для жінок, які збираються їхати в зону конфлікту.

«Якщо ми поглянемо на помилки, яких припускаються журналісти, які працюють у зоні бойових дій - вони досить стандартні. Який стосунок це все має до HackPack? Як я сказала, ми інвестуємо у цей проект досить велику суму грошей, і звичайно ж, нам потрібна гарантія, що люди, які проходитимуть ці тренінги, будуть використовувати отримані знання. Тому ми будемо розповсюджувати всю інформацію щодо тренінгів серед спільноти HackPack. Ми попросимо вас надати preferences, і звичайно ж, пріоритет будуть мати ті, хто є членом цієї спільноти», - пояснила співробітник ОБСЄ.

Під час презентації своїм досвідом та порадами щодо перебування в зоні бойових дій поділилася журналістка Hromadske.TV Настя Станко.

«Напочатку ми багато чого зробили на війні неправильно, - каже вона. - У Щасті, коли українські військові звільнили це місто, ми зняли трупи сепаратистів - “лнрівців”, бойовиків, які просто валялися на дорозі. Цього не потрібно було робити, і я вже потім це зрозуміла. Однак коли ти бачиш якісь такі речі, ти спершу не можеш збагнути, що тобі робити, тобто ти знімаєш, а тільки потім тобі спадає на думку, що це неетично, ненормально».

Настя Станко

Настя пригадала, як журналісти віддавали свої бронежилети військовим, тому що бачили, що в них їх немає. Або ж мінялися з військовими - собі брали «двійку», поганенький, а військовим віддавали «п’ятірку». А потім, мовляв, виявлялося, що це був бронежилет Інституту масової інформації.

 «Тому що в журналістів є такі думки, на кшталт, ну що я, я тут познімаю й поїду, а їм же тут воювати. Однак це взагалі неправильно, адже кожен робить свою роботу. Кожен повинен бути в нормальному бронежилеті, в нормальній касці, і взагалі потрібно, щоби це був синій жилет з написом “PRESS”», - пояснює журналістка.

Також, розповідає вона,  багато журналістів їхали разом з військовими у військовій формі, щоби їх не зупинили на фронтовому посту, щоби більше зняти. «І це абсолютно неправильно, бо якщо ти потрапиш в полон, то тобі буде значно гірше, аніж якщо ти потрапиш туди як журналіст», - додає Настя.

Настя Станко наголосила, що важливо бути вкрай обережним, мати свою історію для сторонніх людей, і необхідно, щоби редакція знала номери телефонів людей, до яких приїздиш. Тобто вона має знати, де ти був востаннє. «У нас на Громадському є така практика, коли людина їде у якусь дуже небезпечну зону, кожні дві години вона має зв’язуватися і посилає певні знаки. Якщо журналіста затримали, він каже одне, якщо обстрілюють - інше. Тобто в нас є окрема система знаків», - каже Настя.

 Засновник проекту Джастін Варилек, який раніше працював і в журналістиці, і в PR, говорить, що йому дуже близькі проблеми, з якими зіштовхуються репортери. А події в Україні, на його думку, особливо виявили проблеми у роботі як фрілансерів, так і штатних журналістів. Нині розвивається тренд створення соцмереж нового типу - мережі вертикального ринку, які зосереджені на потребах конкретної галузі. Джастін каже, що є гарний вираз - «ти можеш робити все і добре, однак нічого - відмінно». Якщо намагаєшся задовольнити потреби всіх - не зможеш приносити особливу користь нікому. А команда HackPack розраховує на корисний ефект для професіоналів конкретної сфери.

 Фото Олександра Філоненка