Катастрофа малайзійського літака стала однією з двох топ-тем в усіх ЗМІ світу. Друга тема – введення ізраїльських військ у Сектор Газа, де також вже загинуло багато громадян.

Останні півроку Україна завжди була в центрі висвітлення іноземних медіа, однак крах «Боїнгу-777» засвідчив, що жодні прогнози не могли передбачити такої реальності. ЗМІ детально публікують усі новини про катастрофу: заяви політиків, фото та відео, переклад аудіозапису розмов терористів. Публікуються й розлогіші статті зі спробами аналізу. У матеріалах лунають звинувачення на адресу Росії, в різних варіаціях: «проросійських сепаратистів», «терористів, яких підтримує Росія», особисто Володимира Путіна. Зрідка трапляються й інші думки про те, що «не варто поспішати звинувачувати Росію». Але при ближчому погляді на публікації виявляється, що їх пишуть швидше за все агенти російської пропаганди (про це свідчать попередні матеріали цих авторів, у яких вони відверто підтримують політику Кремля).

Журналісти з різною часткою обережності звинувачують російського президента: чи відверто, як Daily Mirror, чи концентруючись на самих лише терористах. Цього разу найбільше критики отримують європейські лідери. Заявам Путіна надають менше уваги – мабуть, не довіряючи їм. «У телефонних розмовах із західними політиками Путін погоджується, що необхідно повне та об’єктивне розслідування, – йдеться в одній зі статей – Але решта світу вже звикла, що містер Путін каже те, що хочуть від нього почути, а робить все навпаки». Як приклад пригадується анексія Криму, коли спочатку президент заперечував присутність там російських військових.

Казка про несправжню війну

У статті The National «В українському конфлікті ескалація більш імовірна, ніж розв’язання» автор пише, що авіакатастрофа може бути таким самим переломним моментом історії, як століття тому в 1914 році стало вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда. Локальний конфлікт перетворився на Першу світову війну. Після авіакатастрофи «хаос може поглинути Європу і підштовхнути США і Росію використати зброю».

Головна причина, з якої ескалація більш імовірна, полягає в тому, що дві сторони беруть участь у небезпечній грі, звинувачують одна одну і при цьому ніхто не має чіткої стратегії – так пише The National про Європу і Росію: «Розгляд України як великої міжнародної шахівниці призвів до ситуації, коли вповноважені посередники вдаються до необдуманих дій із численними та незапланованими наслідками». Зараз Кремль може або кинути виклик тиску Заходу і посилити підтримку «повстанців», або погодитися на припинення вогню. Так само й Захід може перетворити Росію на вигнанця в міжнародній спільноті – що втілить у життя пророцтво щодо війни. Або ж може комбінувати прицільний тиск із необхідною співпрацею у вирішенні глобальних проблем: починаючи з ядерних амбіцій Ірану і завершуючи нестабільністю в Афганістані. «Перемога України і програш Росії стане Пірровою перемогою із жахливими глобальними наслідками», – констатує автор.

Одна з найбільш адекватних (з погляду опису ситуації в Україні) – стаття Енн Аппельбаум у Washington Post «Катастрофа малайзійського літака – кінець для російської казочки».

Авторка пише, що перш як вступати в дискусії, світова спільнота має усвідомити найголовнішу річ: авіакатастрофа стала результатом російського вторгнення у Східну Україну – «операції, яка мала на меті створити юридичний, політичний та воєнний хаос. Якби не цей хаос, ракета земля ‒ повітря не потрапила би у пасажирський літак».

Описуючи весь перебіг конфлікту, вона пояснює, що Росія обрала зручну тактику – не направляти свої внутрішні війська, а діяти через таких людей, як Стрєлков. «Обставини, в яких відбувся запуск ракети, такі: беззаконня в регіоні, непрофесійні солдати, які можуть не вміти користуватися радаром, ігнорування цінності людського життя, зневажання міжнародних норм». Одним із найбільш дієвих методів Росії Аппельбаум вважає гру, що «це насправді не війна». В очах міжнародної спільноти Путін представляв події лише як локальний конфлікт, і європейським лідерам було легше заплющити на них очі.

«Авіакатастрофа поклала край казочці “Це не справжня війна” і для Росії, і для Заходу. Трагічно, але ця нетипова невоєнна війна вбила 298 пасажирів літака, більшість із яких європейці. Ми не можемо вдавати, що, окрім Донецька, це нікого не стосується». Аппельбаум вважає, що зараз світ дізнається, чи залишається Захід в 2014 році таким самим об’єднаним та націленим зупинити тероризм, як 26 років тому, коли лівійці збили літак «Пан-Американ» у Шотландії – тоді Захід ізолював режим Лівії: «Чи зможемо ми так само зробити зараз – чи ж для багатьох буде спокуса назвати це “трагічним інцидентом”?». Авторка пише, що жахлива трагедія дає Путіну хорошу можливість припинити війну, яку він спровокував у Східній Україні. Так, він має ідеальну причину звинуватити сепаратистський рух та припинити постачати їм зброю і техніку.

Збігнев Бжезинський: Путіна ще можна зупинити

Для європейських політиків було дуже вигідно не застосовувати жорстких санкцій проти Росії, пише автор статті Financial Times із заголовком «Наступний крок Путіна – вторгнення в Східну Україну?». Він вважає, що збиття літака має нарешті покласти край сміховинним заявам Путіна про те, що Росія лише спостерігач у конфлікті між «російськомовними українцями та фашистами Києва, яких підтримує Захід». «Дехто в Європі вважає це дуже зручним для себе – таємно змовитися і підтримати таку вигадку, щоби зберегти свої комерційні та енергетичні інтереси». Автор нагадує, що всі лідери ЄС мають міцні економічні зв’язки з Росією, зокрема Німеччина та Франція. Однак у нових обставинах вони мають зрештою застосовувати жорсткі заходи.

«Незрозуміло, чи ризик стати міжнародним вигнанцем злякає Путіна, – йдеться у статті. – Дуже вірогідно, що російський президент зробить протилежний висновок – просування вперед, вторгнення в Східну Україну під виглядом миротворчої місії. Впродовж всієї української кризи Барак Обама поводився більш рішуче, а європейці недооцінили безжальне зневажання міжнародних законів з боку Путіна. Авіакатастрофа навряд чи змінить його погляди. Чи стане цей випадок стимулом для рішучості Заходу?».

Зараз як ніколи важливими є дії європейських лідерів – цю тезу озвучив і Збігнев Бжезинський в інтерв’ю CNN. Він вважає, що європейська громадська думка прокинеться після авіакатастрофи, і кожен із європейських голів держав має виконати свій обов’язок. Так, Меркель має визнати, що її попередник був одним із тих, хто узалежнив Європу від російських енергоресурсів. Президент Олланд має припинити продаж озброєння в Росію. Девід Кемерон повинен визнати, що Лондон став Лас-Вегасом для російських фінансових махінацій. «Зараз від їхніх рішень залежить вся світова система... – вважає Бжезинський. ‒ Ми маємо усвідомлювати, що зараз справді визначальний історичний момент. Якщо ми зробимо речі, які повинні зробити, якщо будемо твердими та чіткими, але в той же час десь гнучкими, ми зможемо дати Путіну шанс змінитися і приєднатися до інших націй. Я думаю, його можна переконати зупинитися».

«Кремль зараз більш стриманий, ніж російське телебачення»

Відомо, що російські ЗМІ висвітлювали катастрофу в своєму пропагандистському стилі. Про це йдеться у статті на New Republic «Російська публіка має інше уявлення про те, що сталося з малайзійським літаком». Авторка Джулія Іоффе робить огляд найбезглуздіших версій причин катастрофи, які придумала пропаганда. Вона підкреслює, що з російських ЗМІ дуже мало можна почути про жахливі людські втрати. Замість цього прокремлівські журналісти висувають такі припущення, як, наприклад, те, що на борту летіли трупи, а сам літак керувався автопілотом. Усі ці версії спрямовані на доказ однієї головної тези: «Проросійські сепаратисти, яких ми підтримували всі ці місяці, просто не могли цього зробити».

Звісно, Заходу здається, що в подібні версії повірити неможливо, однак потрібно розуміти: росіяни, на відміну від решти світу, ніяких інших речей не чули й не бачили у своїх медіа. «А якщо щось повторювати досить часто, ви почнете в це вірити», ‒ пише авторка. Тому в кращому випадку росіяни думають, що це просто нещасний випадок, у якому винні українські військові, у гіршому – що це кроки Заходу, спрямовані проти Росії, аби втягти її у війну: «Росіяни не розуміють, чому Захід бачить катастрофу як поштовх до "зміни гри", не усвідомлюють, чому ця подія має щось змінити».

Науковець та медіафахівець Флоріана Фоссато вважає, що велике значення має постійне повторення у медіа кризової мови радянського часу («фашисти», «зрадники», «п’яті колони»): «Це виносить на поверхню психологічних демонів суспільства, травматизованого у ХХ столітті». Це травми, які так і не було обговорено та пояснено. В результаті стан росіян можна порівняти зі Стокгольмським синдромом, вважає науковець. Вона зазначає, що росіяни насправді зараз у паніці й підозрюють, що сталося щось погане, але при цьому звертаються до Путіна, шукаючи в нього порятунку.

А Путін тим часом став заручником власної пропаганди. «Практично неможливо змінити картину на російському телебаченні, тому що це означатиме втрату аудиторії, яку здобували всі ці роки, – коментує Гліб Павловський, російський політтехнолог. – Вона [пропаганда] тримає людей у травматичному стані. Це можна помітити в медіа й у розмовах людей. Вони втрачають нормальну психіку, стають параноїками та агресивними». Причому Кремль зараз більш стриманий, ніж російське телебачення, але він уже не може його змінити, вважає експерт. Політики Заходу очікують від Путіна припинення конфлікту. Але це складно зробити в ситуації, коли «ні публіка, ні твій політичний клас не бачать у цій події нічого такого, що мало би змусити Росію зупинитися».

Захід винний, бо європейські банки відмивали гроші українських корупціонерів

«Росія під керівництвом Путіна стала загрозою – регіональною і глобальною – і на її поведінку потрібно відповісти», ‒ йдеться в редакційній колонці The Observer із заголовком «Україна: жорстокого Путіна має бути притягнуто до відповідальності». В ній сказано, що Путін очевидно перебуває в іншій моральній площині, ніж решта світу – оскільки важко повірити не лише в те, що він допустив збиття літака, але й спостерігає, як терористи заважають працювати експертам, знищують докази та вивозять тіла, а деякі з них ще й п’яні.

У колонці наголошується, що європейські лідери дуже неохоче реагували на попередні дії Путіна (анексія Криму, підтримка терористів на сході України), але вони мусять змінитися: «За останні шість місяців Володимир Путін перекреслив карту Європи, розпочав війну в сусідній державі і розгорнув широку пропагандистську кампанію, значна частина якої спрямована на Захід». А Захід вирішив залишити його у спокої, пише видання, однак у світлі того, що сталося, не можна й далі терпіти «путінську аморальну, анархічну та жорстоку Росію».

«Ми також маємо допомогти Україні. Країна фактично банкрут; Янукович вкрав мільярди доларів з казни…цей злодій залишив її неспроможною захищати себе. ЄС має зупинити нову українську владу від подібних дій», – зазначає The Observer.

Цю ж думку розвиває журналіст Олівер Баллоу у колонці The Guardian «Покарання Росії не допоможе Україні». «Ми маємо проаналізувати наші власні дії, так само як ми аналізуємо російські. Без рахунків у західних банках і тіньових компаній українські лідери ніколи б не перетворили країну у те, чим вона є сьогодні», – пише він. Автор нагадує, що мисливський будинок Януковича в Сухолуччі було приватизовано завдяки нелегальному процесу, в якому фігурувала компанія з Harley Street: «Сам по собі цей факт мав би збентежити британських полісменів, але залишився непоміченим… Наші банки, адвокати та інші з ентузіазмом відмивали прибутки від мародерства в Україні». Автор вважає, що Україна не є бідною країною, але проблема в тому, що її національні багатства (які би знадобилися для оснащення армії) витрачались увесь час корумпованими політиками, причому ці кошти витрачались у магазинах Заходу: «Трагедія MH17 має змусити нас зрозуміти, наскільки ми були залучені до обставин, які дозволили цьому відбутися».