На початку лютого американське телебачення спостерігало за одним із найгучніших скандалів за останній час. Брайяна Вільямса, ведучого й редактора каналу NBC, було відсторонено від ефіру на 6 місяців через викривлення фактів. Так, під час одного з вечірніх шоу Девіда Леттермана в 2013 році Вільямс розповів, як під час війни в Іраку підбили гелікоптер, у якому був журналіст. Щоправда, в 2003 році в сюжеті Брайяна йшлося про те, як він побачив підбитий гелікоптер із землі. Реакція була миттєвою —  журналісти й військові, які були очевидцями цієї ситуації, засудили Вільямса та вимагали пояснити його поведінку. Через деякий час ведучий вибачився перед публікою та заявив про тимчасове відсторонення на час проведення розслідування всередині каналу.

Та оскільки Вільямс був одним із найрейтинговіших ведучих на американському телебаченні, так просто вирішити проблему не вдалося. Колишньому журналісту нагадали про шоу на одному з хокейних матчів. Тоді Вільямс із трибуни розповів зворушливу історію про сержанта, який виявив неабияку мужність та врятував його життя під час інциденту з підбитим гелікоптером в Іраку. В інтерв’ю військовому виданню The Stars and Stripes Вільямс виправдався тим, що був дуже наляканий, а тому неправильно запам’ятав, у якому саме гелікоптері він був. Після цього почали виринати на поверхню інші викривлення фактів ведучим, озвучені ним уже під час його власних ефірів. А видання Breitbart навіть опублікувало список із 32 обманів Брайяна Вільямса.

Втім, історія Брайяна Вільямса не унікальна. Молі Хемінгвей у своїй статті в The Federalist наголошує, що більшість журналістів у своїх матеріалах вдаються до перебільшень. За словами авторки, раніше перебільшувати журналістів вчили їхні редактори, оскільки нецікаву історію дуже важко продати. Зараз же мотивація різко змінилася — замість перебільшень в окремих темах, медіа накручують вже наявні теми, створюючи колективне перебільшення. Такими темами, на думку автора, є глобальне потепління та Ебола. До них же можна віднести питання війни в Іраку, що видно з прикладу Вільямса.

З іншого боку, журналістські перебільшення не характерні для відомих телевізійних ведучих. Останні взагалі перебувають під особливим імунітетом та мають довіру суспільства. За останні десять років було тільки одне інше скандальне звільнення ведучого. В 2005 році з телеканалу CBS звільнили ведучого Дена Разера. Причому причиною стала не брехня, а її викриття у прямому ефірі щотижневої програми 60 Minutes Wednesday. Ведучий розкрив компрометуючі факти з біографії Джорджа Буша молодшого прямо напередодні президентських перегонів. За іронією долі, Разер викрив саме брехню стосовно військових здобутків кандидата в президенти.

Рух проти фальшивих ветеранів

Історія з Вільямсом змусила бити на сполох всю американську журналістську спільноту — якщо люди такого рівня дозволяють собі брехати, то наскільки це поширено загалом? Проблема тут не лише в дискредитації журналістики, але й дискредитації військових — оскільки аудиторія зрозуміла, що згаданий сержант не лише не врятував Вільямса, але й брехав весь цей час.

Така проблема для американської військової журналістики не нова — в 2007 році навколо іракської кампанії розгорнулася ціла серія скандалів стосовно «фальшивих солдат». Тоді виявилося, що більшість ветеранів війни в Іраку взагалі не воювало. Журналісти добирали найяскравіших людей і тиражували їхні історії, а «фальшиві солдати» ходили з каналу на канал. Найбільшого резонансу набула історія з військовим в ефірі ABC News, який виявився актором.

Після цього активісти й журналісти створили декілька організацій, які стежили за появою будь-яких військових в ефірах телеканалів. Найпопулярніші проекти stolenvalor та fakewarriors активні й тепер. Перші займаються створенням списку «справжніх героїв», тобто людей, які справді брали участь у тих чи інших воєнних операціях. Другі ж створюють «чорні списки» з людьми, які видавали себе за ветеранів.

До боротьби з самозванцями долучився й парламент США — в 2013 році було прийнято Stolen Valor Act. Закон передбачає кримінальну відповідальність за привласнення собі вигаданих бойових заслуг задля отримання грошей чи слави. Такий самий закон ухвалювали і в 2006 році, однак пізніше його скасував Верховний суд США. Важливо, що відповідно до цього закону відповідальність несе і журналіст.

Однак сприйняття цього закону американськими суспільством та медіа неоднозначні. Більшість противників закону апелюють до того самого аргументу, за яким скасували попередній — він порушує право на свободу слова. Журналіст The Washington Post, Джонатан Торлі, зазначає, що наріжним каменем залишилося сприйняття суспільством фальшування військових досягнень. Одні вважають його свободою слова, тоді як інші — шахрайством. Причому Джонатан апелює до того, що у США брехня про свої бойові подвиги — майже національна традиція. Серед найвідоміших брехунів автор виділяє Джона МакКейна, який розповідав свої досягнення в повітряних військах у Кореї та В’єтнамі, хоча пізніше виявилося, що він не мав жодного відношення до військових. Також він додає, що більшість це робить не через злий умисел, а саме задля підтримки реальних військових.

Схожої думки дотримується і Джек Шефер — журналіст The Politico Magazine. У своїй статті він згадує приклади перебільшення або навіть відвертої брехні про участь у бойових діях від Хіларі Клінтон, Джо Байдена чи Джорджа Буша молодшого. Шефер наголошує на тому, що штучне напруження та перебільшення своїх переживань — це психологічна особливість людини. Вигадку Брайяна Вільямса про гелікоптер автор характеризує як вираження почуття провини за висвітлення війни під захистом генеральської охорони.

Тим не менше, частина суспільства засудила дії Вільямса та підтримала ухвалення Stolen Valor Act. Останнє особливо цікаво, оскільки чутлива до порушення свободи слова американська спільнота нечасто підтримує подібні регуляторні ініціативи. Цей феномен описує правник Стенлі Фіш у колонці в New York Times. Фіш вважає, що проблема у трактуванні права на свободу слова та розподіленні суспільства за цим трактуванням. Тоді як одна частина американців вважають це право найвищою цінністю, інша виправдовує часткові обмеження, якщо вони пов’язані з питаннями національної гордості чи поваги до інших людей. Юрист зазначає, що саме військові привертають найбільше уваги цієї другої групи. Це викликано постійною героїзацією війни в ЗМІ, що призводить до того самого обману аудиторії. Тобто частина суспільства хоче слухати про героїчних американців, але тільки будучи певною, що вони є справді героями.

Подібну тезу опубліковано й на Fox News, де сказано, що американці готові до кримінальної відповідальності за присвоєння собі вигаданих військових подвигів. У статті зазначено, що ветерани — один із основних стовпів американської національної гордості, а ставлення до військової уніформи дуже серйозне.

Переважна більшість журналістів виправдовує дії Брайяна Вільямса, оскільки на відміну від «фальшивих солдатів» із ABC News його брехня не виглядає спланованою. Щоправда, незалежно від результатів внутрішнього розслідування, журналісти сходяться на тому, що Вільямс радше за все завершив свою кар’єру ведучого.