Полюбити радикала

Кадр з відео / 1tv.com.ua

Майдан і надалі панує в інформаційному просторі: окрім української політики, до тижневиків за 2-ге лютого потрапила хіба що погода та зимова олімпіада в Сочі. Поки на Грушевського затишшя, увага тижневиків прикута до Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Природно, головною новиною стала відставка Миколи Азарова, а також скасування законів 16 січня та ухвалення закону Юрія Мірошниченка про амністію. У тижневиках провладних телеканалів тема громадянської війни та надрив, із яким ведучі та журналісти говорили про небезпеку збройного протистояння, змінилися на планомірне вбивання клина між опозицією («цивільним», чи то пак, «реєстровим» Майданом) та вулицею Грушевського. В хід іде все: справжній фактаж, змонтовані казкарями з прес-служби МВС відеоролики зі свідченнями «радикальних активістів», історичні паралелі, згадки про Чечню та підрахунки, скільки коштує коктейль Молотова. Схоже, за допомогою своїх медіа влада робить відчайдушні зусилля направити протест, який вийшов із-під контролю всіх «стабільних» та прогнозованих політичних сил, у тому числі й парламентскої опозиції,  в найбільш безпечне для себе русло. Можливо, «головними глядачами» для провладної пропаганди в цей вікенд стали лідери опозиції, яким наполегливо навіюють ідею відмежування від активного спротиву.

Подією  тижня у світі підсумкових інформаційно-аналітичних програм стало повернення в ефір «Событий недели» на каналі «Україна» з новою командою. Судити за першим випуском рано, однак поки що в матеріалах програми простежуються приблизно ті самі лейтмотиви та пропагандистські меседжі, що й в «Інтера» та Першого, але в значно меншій концентрації. Зокрема, це стосується страшилок про радикалів.

Рейтингові показники підсумкових тижневиків 2 лютого 2014 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Хроніка подій тижня в таборі протестувальників на Майдані Незалежності.

Головні політичні новини цього тижня надходили з Парламенту і Кабміну.

У регіонах мітингувальники досі перебувають у 9-ти будівлях облдержадміністрацій.

Ситуацією в Україні переймається Організація Об'єднаних Націй.

Про тих, хто стоїть по обидва боки барикад.

Події останніх тижнів на Євромайданах надихають бізнесменів та митців.

Цього тижня сильні морози та великі снігопади дошкуляли жителям майже всіх регіонів.

До старту Зимових олімпійських ігор у Сочі залишилося менше тижня - церемонія відкриття відбудеться 7 лютого.

Перший національний розпочав підсумковий випуск 2 лютого з хроніки подій за тиждень на Майдані. Андрій Сміян повідомив, що на вулиці Грушевського впродовж тижня було мирно, хоча ані мітингувальники, ані силовики не залишили позицій. «На сьогодні досі не відома доля 33-х людей, які брали участь у мітингах Євромайданів від початку цього року. Серед них - 18 киян. Розшукують рідні та знайомі і деяких жителів Хмельницького, Запоріжжя, Волині, Львова та Вінниці. Це останні дані організації "Євромайдан SOS".» Ще в підводці – про Дмитра Булатова і спалення автівок у Києві.

Журналіст Богдан Піленко розпочав сюжет із повідомлення про захоплення приміщення Міністерства юстиції, обравши для цього іронічний тон: «Це статуя Феміди в українському Мін'юсті. Вона стоїть у холі будівлі. А в понеділок вранці біля неї - охоронець з Майдану. На голові каска, в руках - дрючок. Ще вночі активісти "Спільної справи" захопили споруду». За словами представника мітингувальників, захоплення обійшлося без інцидентів, а от міністра юстиції Олену Лукаш вкрай обурили потрощені вікна. «Якщо будівля Міністерства юстиції не буде звільнена вже, миттєво, я буду змушена звернутися до своїх колег - членів Ради національної безпеки й оборони - з вимогою обговорити питання надзвичайного стану в цій державі», - заявила вона. За версією Першого, слова міністра подіяли – вже наступного дня мітингувальники залишили приміщення, щоправда, барикади залишили на місці. (Насправді відступ «Спільної справи», найімовірніше, став результатом тиску з боку опозиційних лідерів, а не погроз Лукаш.)

Далі – про провладний мітинг у Маріїнському парку: «Приходять організовано. Перед входом - шикуються в колони. На варті - суворий фейс-контроль. Охоронці кажуть: за порядком стежать ретельно. Мітингувальники сходяться до сцени. Тут їм розповідають про перебіг подій у парламенті. І перша новина - відставка Миколи Азарова.» Як відповідь – кадри з Майдану, де також стежать за подіями у Верховній Раді. «Уже вдень мітингувальники чують радісну новину - частину законів шістнадцятого січня скасовано. Люди вірять - перемир'я вже не за горами», - повідомив журналіст. Втім, наголосив він, не всі раді таким поступкам: «А ось активісти із "Правого сектора" таких поступок приймати не хочуть. Кажуть, потрібна зміна влади, звільнення активістів, реформа спецслужб і прийняття нової Конституції.» (синхрон Дмитра Яроша, титрованого як «представник Правого сектору»). Наголос на розбіжностях позицій «мирного» й «немирного» Майданів – головний лейтмотив провладних тижневиків 2 лютого.

Богдан Піленко розповів і про інцидент, пов'язаний зі звільненням приміщення Мінагрополітики. «Шість днів активісти "Спільної справи" тут грілися та відпочивали. Кажуть, залишити приміщення були не проти. Ось тільки методи переговорів засуджують. Запевняють: "свободівці" увірвалися в приміщення зі зброєю в руках.

Ігор, комендант охорони безпеки КУН: "Я бачу - сотник пристрілений. На животі - рана від гумової кулі. Вони залетіли - не знали, що тут якісь переговори - несподівано на поверх залетіли хлопці, почали по них стріляти".

Богдан ПІЛЕНКО, кореспондент: Усередині будівлі - побите скло. На підлозі - вода. Нею "свободівців" поливали з ось таких шлангів.

Степан КУБІВ, народний депутат України, фракція ВО "Батьківщина": "Ми проти захвату любих приміщень, особливо які носять стратегічний характер, якщо ми говоримо про ПЕК - Міністерство, коли ми говоримо про юстицію, коли ми говоримо про Міністерство АПК".

Руслана ЛИЖИЧКО, активістка Майдану: "Це треба було зробити. Звільнити це приміщення. І таким чином можна було продовжувати переговори щодо звільнення активістів». 

Жодного коментаря представників ВО «Свобода»,  яка штурмувала міністерство.

Далі в сюжеті – про спалення автівок у Києві. Жодної згадки про те, що ці автомобілі належали людям, причетним до Майдану. Натомість повідомлено: «днями вже й затримали одного підозрюваного. Це молодик з Грузії. У нього вилучили пляшки із займистою сумішшю, ганчірки й запальничку. Підозрюваний каже приїхав у пошуках роботи. Напередодні їх із приятелем найняли палити машини за списком. Пообіцяли винагороду - 300 гривень за кожне виконане "замовлення». Водночас, озвучивши фантастичну історію, спродуковану, вочевидь, прес-службою МВС, Перший чомусь не розповідає всіх  фантастичних «подробиць» – зокрема, що загадковий грузин начебто отримав завдання, гроші й бензин (!) на п’ятому поверсі Будинку профспілок, де базується Правий сектор.  Немає й інформації про «Красний сектор», який бере на себе відповідальність за підпали.

Далі – про повернення лідера Автомайдану Дмитра Булатова. Ось як повідомили про це «Підсумки тижня» в підводці:

«Він упродовж тижня не виходив на зв'язок. Як розповів сам постраждалий, викрадачі багато днів жорстоко знущалися з нього, потім вивезли в ліс поблизу села Вишеньки під Києвом. Звідти він сам дійшов до найближчих будинків і зателефонував знайомим. Автомайданівець зник уночі 23-го січня. Зараз він лікується в одній із приватних клінік». У сюжеті бачимо звернення самого Булатова, де той розповідає про свої травми. Журналіст акцентував: «Оточення активіста співпрацювати з правоохоронцями відмовляється» і подав синхрон представника МВС, в якому той висловив припущення, що викрадення могло бути інсценоване самим потерпілим «з метою вчинення провокацій, що б викликало у суспільства негативний резонанс». Автор жодним словом не прохопився про те, що ще в лікарні лідера Автомайдану намагалися заарештувати за «організацію масових заворушень». Натомість повідомив, що, за словами Олександра Турчинова альтернативне розслідування пообіцяли провести в Штабі національного супротиву. «Тим часом на сайті МВС активісти Автомайдану Сергій Коба та Олексій Гриценко - у розшуку. За інформацією правоохоронців, обидва вони переховуються від органів досудового слідства» - йдеться далі; логічно було б додати, що є в цьому списку й Булатов. Закінчили сюжет повідомленням про те, що ситуація на Грушевського цілком спокійна.

Можна зробити певні висновки: в сюжеті акцентовано на тому, що серед протестувальників нема єдності, їх дії відрізняються певною агресією і хаотичністю. Епізод із підпалом автомобілів подано так, що немає 100% впевненості в тому, що це дії спрямовані проти симпатиків і учасників Майдану. Жодної інформації про недільне віче, візит лідерів опозиції до Європи, виступ на сцені Майдану регіонала Грушевського  тощо.

У наступному матеріалі - відставка Азарова, скасування законів 16 січня, закон про амністію та пошуки опозицією шляхів повернення до Конституції 2004 року. Журналістка Тетяна Наконечна акцентувала: прем’єр-міністр подав у відставку сам, мотивувавши це тим, що «хотел обеспечить возможность всем нашим политическим силам достичь согласия, достичь компромиса и завершить тот кризис, который начался». А ось як вона говорить про скасування «законів про диктатуру»: «Скасування резонансних законів у більшості називають поступкою і чекають від опозиції кроку у відповідь. Меншість компромісу не визнає. Каже, законів дотримуватися ніхто не збирався. Навпаки: люди спеціально вдягали каски, маски і глузували з нових правил». Кому саме належить ця неконструктивна позиція, так і не зрозуміло. Чи насправді  скасування законів, які збурили все суспільство, були прийняті з грубими порушеннями регламента, за висновками багатьох експертів суперечать багато в чому Конституції,  можна вважати «поступкою»  - про це теж ані жодного слова від експертів.

А лояльний до влади політкоментатор Вадим Карасьов схвалив дії ВР: «Країна поки що, по меншій мірі, убезпечила себе від різного роду радикальних сценаріїв. Сценаріїв силового протистояння і отримала шанс на політичний, парламентський спосіб виходу з політичної кризи». Про від’їзд колишнього прем’єр-міністра до Європи Перший сором’язливо промовчав.

Далі у сюжеті – суперечки навколо закону про амністію. «Меншість наполягала на своєму: звільнити активістів без будь-яких умов. Більшість вимагала: спершу мітингувальники мають залишити вулицю Грушевського і всі адмінбудівлі.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, представник Президента України в парламенті: "Ми зацікавлені в тому, щоб вийшли на єдиний текст закону. Він підвищить довіру з двох боків протистояння".

Тетяна НАКОНЕЧНА, кореспондент: Таки вийшли.

Олена ЛУКАШ, в.о. міністра юстиції України: "Не результативне голосування за законопроекти означало б повну нездатність українського парламенту стати на шлях врегулювання кризової ситуації. В результаті чого Президент України порушив питання про необхідність дострокових виборів до Верховної Ради України".

Тетяна НАКОНЕЧНА, кореспондент: Закон про амністію ухвалили. У редакції регіонала Юрія Мірошниченка. Опозиціонери не голосували.

Віталій КЛИЧКО, голова фракції "УДАР": "То решение, которое было принято в зале Верховного Совета, к большому сожалению, было не мудрым решением, и вместо того, чтобы понизить градус в обществе, наоборот -температура будет повышаться".

Тетяна НАКОНЕЧНА, кореспондент: На сьогодні правоохоронці затримали понад двісті учасників протестів. За новим законом, їх обіцяють звільнити, якщо мітингувальники залишать всі адмінбудівлі, розблокують Грушевського та інші вулиці, крім тих, де відбуваються мирні акції протесту.

Андрій ПІНЧУК, народний депутат (Партія регіонів): "Цей законопроект напрацьований двома днями всіма представниками: і опозиції, і влади. Головне завдання цього закону, щоб люди вийшли на свободу, воно буде реалізоване, але потрібно. щоб країна рухалася вперед, вийшла з цієї кризи".

Тетяна НАКОНЕЧНА, кореспондент: Умови звільнити Майдан Незалежності у документі немає, запевняє спікер парламенту. Протестувальники також не зобов'язані залишати Жовтневий палац, Будинок профспілок та Український дім. Президент підписав закон. Він уже набув чинності. Але на практиці документ застосують лише після того, як на сайті Генпрокуратури з'явиться повідомлення, що мітингувальники виконали всі вимоги. На це мають 15 днів. Щоправда, Володимир Рибак запевняє: якщо опозиція піде назустріч, прокурори не чекатимуть два тижні.

Володимир РИБАК, голова Верховної Ради України: "Працює Генеральна прокуратура і працює опозиція. Звільняться починають приміщення і іде звільнення людей".

Тетяна НАКОНЕЧНА, кореспондент: Якщо протягом 15 днів активісти не розблокують вулиці та адмінприміщення, закон втратить чинність. Ніякої відповідальності за невиконання цих вимог у документі немає

Тобто, відповідальність за те, чи будуть звільнені заручники, покладена на опозицію. На тому, що рішення про звільнення Майдану та будівель прийматимуть не політики, а мітингувальники, наголосив лояльний до влади політкоментатор Володимир Цибулько: «Зараз для більшості людей представники парламентської меншості і більшості складають один табір, а громадяни - інший табір. Майдан має шанси розійтися, але все одно сформується така стійка опозиція до опозиції і опозиція до влади» - прокоментував він, знов зображаючи протестний рух неконтрольованим і хаотичним. Насамкінець журналістка згадала про намір створити комісію для внесення змін до Конституції. Про візит Януковича до фракції ПР із мотиваційною промовою Перший національний не розповів.

Далі в «Підсумках тижня» інформація з регіонів: «У регіонах мітингувальники досі перебувають у 9-ти будівлях облдержадміністрацій. Однак, порівняно з минулим тижнем, у більшості з них ситуація змінилася. Активісти й обласна влада змогли домовитися. Принаймні про мирне співіснування». Йдеться про Вінницьку, Волинську, Полтавську, Львівську та Івано-Франківську області - найменш проблемні регіони, де не було запеклого протистояння, побиття мітингувальників, арештів тощо. Обійшли увагою і створення в Харкові «Українського фронту».

Продовжили випуск реакцією ООН на події в Україні, проте замість слів представників міжнародної організації глядачі почули в.о. прем’єр-міністра Сергія Арбузова, який оптимістично заявив: «Очень рад, что в такое тяжелое время для нашего государства нас посещают наши партнеры, и мы можем обсудить проблему, которая сложилась и найти решение, которое могло бы помочь решить ситуацию в максимально позитивном для обеих сторон ключе».  Суті заяви ООН спіч Арбузова не передав.

Після цього «Підсумки тижня» повернулися до теми Майдану. Ведучий підготував глядачів до сюжету: «З одного боку барикад - ті, хто вийшов вимагати зміни влади, з іншого боку - ті, хто отримав наказ не допустити силового захоплення державних установ. Звичайно, і серед тих і серед інших трапляються люди, дії яких - м'яко кажучи - не вкладаються у здоровій голові. Але більшість - і там і тут - усе ж не кидає каміння та коктейлі Молотова, не стріляє у беззбройних і не б'є лежачих. Поки політики намагаються домовитись у теплих кабінетах - на майданах і за міліцейськими щитами у двадцятиградусний мороз - стоять звичайні українці. Чиїсь сини і доньки». В матеріалі Олени Короткошейко через призму двох жінок, діти яких по різні сторони барикад, подається основна ідея: «Мамам усе одно: з якого боку барикади стоять їхні діти. Тут - у центрі столиці зараз кілька тисяч молодих хлопців і дівчат. У кожного з них теж є  мами». Знов наголос на відмежуванні «купки радикалів» від мирної більшості – тепер уже не лише на Майдані, але й серед силовиків.

Наступний матеріал – про Майдан як стимул для митців і бізнесменів. «Події останніх тижнів на Євромайданах по всій країні не лишили байдужим нікого. З них починаються усі випуски новин, вони - на перших шпальтах газет і журналів. Події на Майдані увійдуть не лише в підручники з історії. Вони вже стали новою культурною течією. Майдани надихають митців. Про них складають вірші, пісні, пишуть картини. Сувеніри із символікою Майдану - можна знайти в кожному місті. Придумали, як заробити на народних протестах, навіть страхові компанії.», - ідеться  в підводці до сюжету. Розповідь про людей, яких Майдан надихнув на творчість – художницю Наталію Досужну, хлопців, що виготовляють і продають годинники з символікою Євромайдану та спеціальні карти та інші вироби з революційною символікою. Далі в сюжеті – приклади оригінального використання натхнення: «А щоб ліпше запам'ятати і навіть більше - "понюхати" ці події, в Інтернеті пропонують повітря Євромайдану. Запаковане, як сардини. Є на ньому і склад. Автор оголошення телефоном пояснює - ідея не нова. Правда, коштує дешевше консерви. Є попит і на страхові поліси. Недобросовісні агенти пропонують євромайданнівцям оформити договір. Обіцяють покрити будь-які витрати». Звучить в сюжеті і коментар психолога: «Олена КІРІЧЕНКО, психолог: "Это всего лиши символ того, что происходит. Люди будут хранить это какое-то время. Это будет какой-то миф, который будет жить в семье какое-то время». Закінчення сюжету таке: «Євромайдан вже став частиною субкультури - його малюють, вирізають, шиють. Навіть фільми знімають. Українські режисери вже виклали в Інтернет серію роликів під назвою "Вавилон-13" - про події Євромайдану». В цілому Майдан зображається в матеріалі як можливість підзаробити.

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що загалом маніпуляції стали менш відвертими (особливо в порівнянні з «Інтером»), зводяться до замовчування незручних для влади фактів і подробиць, а також сумлінного виконання «темника», спільного для Першого та «Інтера»: показати Майдан розділеним на «нормальний», який слухається лідерів опозиції, мирно стоїть і потроху розсмоктується, та «радикальний» - некерований, злий і не вартий співчуття.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Звільнити затриманих учасників акцій протестів без жодних умов і далі вимагає столичний Майдан.

Дякуємо, що живий. Такими словами зустрічав Майдан звістку про те, що знайшовся лідер Автомайдану – Дмитро Булатов.

Міліція сьогодні намагалася вручити постанову про арешт лідерові Автомайдану Дмитру Булатову.

Крок від фатальної межі протистояння міг зробити цього тижня парламент.

За відновлення переговорів між владою та опозицію ще до початку нової сесії, тобто до вівторка наполягають ветерани-афганці і об'єднання "Правий сектор".

Партія регіонів з комуністами тим часом придумали свою відповідь "Правому сектору", терміново створивши громадську спілку "Український фронт".

В результаті спекотних протистоянь минулого тижня, в руках протестувальників і досі приміщення адміністрацій у 9-ти областях.

Про загиблих на Грушевського.

Дисциплінованих працівників апарату Міноборони у п'ятницю скликали на збори, і в результаті з'явилося звернення до президента Януковича вжити невідкладних заходів для стабілізації ситуації в Україні.

Тим часом лідери опозиції стали учасниками міжнародної конференції з питань безпеки у Мюнхені.

Майдан у центрі столиці стоїть уже більш як 2 місяці, намагаючись донести владі і світові свій біль, свою тривогу, свою надію і свою рішучість.

Цього тижня на Грушевського було тихо і дуже холодно.

Екс-прем'єр Азаров уже асоціювався з Європою.

Ще на одного Леніна в Україні стало менше.

Опозиційний російський канал "Дождь" хочуть закрити.

Росія заборонила до себе в'їзд на 3 роки майже 28 000 українців.

Відповідальність за теракти у Волгограді, коли загинуло більше 30 мирних людей взяло на себе ісламістське угруповування Альсер Ансуна з Іраку.

Сьогодні на Донеччині сталася залізнична катастрофа.

Голод і холод в кількаденних заторах.

Хто не здається під натиском холодів, так це столичний Майдан.

Музичне єднання Польщі з українським народом

Шоу-біз про Майдан.

Ще один випуск, практично повністю присвячений Майдану. Алла Мазур розпочала з повідомлення: «Звільнити затриманих учасників акцій протестів без жодних умов і далі вимагає столичний Майдан. Владний варіант закону про амністію вступив в силу сьогодні, на другий день після опублікування. Але опозицію він не влаштовує. Зі сцени Майдану оголосили, у вівторок на сесії парламенту вимагатимуть переголосування

В сюжеті Руслана Харченка Майдан змальований позитивними фарбами: «Втім, ані люті морози, ані затяжний протест, ані тиск силовиків не зупиняють киян від походу на Майдан. […]Багато було сімейних пар та родин із маленькими дітьми. До внутрішніх військ та Беркуту зараз не підійти нікому. Навіть пресі. Традиційно сьогодні провели перформанс матері, які закликали міліцію перейти на бік народу. У перших рядах протестувальників настрої не змінилися. Стоятимуть до останнього». Повідомили і про перебіг  недільного віча, на якому лідери звітували про візит до Німеччини, переговори з ЄС і обіцянку Європи створити міжнародну місію з розслідування злочинів проти українських борців за свободу (синхрон Кличка). І про появу на сцені Майдану депутата від ПР Віталія Грушевського. «Депутат зі знаковим прізвищем підтримав протестувальників, виголосив свій план дій, та заявив, що готовий позбутися членства у фракції.

Віталій ГРУШЕВСЬКИЙ, народний депутат від Партії регіонів: "Моя позиція така – якщо зрадив один раз, то можеш зрадити іще. Якщо у Партії регіонів вважають, що я не вартий бути в їхніх лавах, то нехай мене виключать».

Резюмував Руслан Харченко оптимістично: «Всі виступи палко підтримував народ, жодного разу не висловивши невдоволення. Таким чином давши зрозуміти, що такий перебіг подій поки всіх влаштовує».

Далі Алла Мазур анонсувала матеріал про віднайдення Дмитра Булатова: «Його викрадення – ще одне підтвердження того, що активістів карають не лише в судових залах, а і просто на вулицях. Репресії пішли далеко за межі столиці. Незгодні ризикують втратити роботу, свободу, здоров'я, і навіть життя». Журналістка Ольга Кашпор в сюжеті провела чітку паралель між випадками викрадення Булатова та Ігоря Луценка. «Той самий сценарій, почерк і місцевість, що у випадку і з іншим активістом – Ігорем Луценком. Ті самі питання під час допитів» - наголосила вона. В сюжеті також є коментар колишнього керівника ГУ МВС в Києві: «Віталій ЯРЕМА, народний депутат України: "Є підозра така, що міліція передала бандитам в руки людей, яких потім катували. Це одна й та сама група, яка здійснювала захоплення Луценка, Вербицького і Булатова». Наведено й позицію міліції, а також запитання американського посла до міністра Олени Лукаш:

«Джеффрі ПАЙЄТТ, посол США в України: "Пані міністр юстиції, чи можете ви коротко пояснити зникнення активістів протягом останніх двох тижнів?"

Олена ЛУКАШ, міністр юстиції України: "Я точно так, як і ви, хвилююсь і не розумію відповіді на питання, яке ви мені поставили».

Говорячи про підпали автомобілів, кореспондентка чітко зазначила: палять машини  тих, хто брав участь у поїздках до маєтків можновладців і є в чорному списку, поширюваному в мережі. Втім, цікавий нюанс: «Ольга КАШПОР, кореспондент: У суботу згоріло авто, якого немає у переліку. Його хазяйка виявилася родичкою судді, який присудив домашній арешт Дмитру Булатову. Вы вообще на Майдан ходите?

Потерпіла: "Нет, я там даже не была".

Ольга КАШПОР, кореспондент: Саме після цього випадку міліція звітувала – одного з паліїв спіймано. Це 26-річний громадянин Грузії, який нібито отримував 300 грн. за кожну машину. Про замовників – ані слова.» На цю мить на сайті МВС уже було повідомлення, в якому загадковий грузин назвав «замовників».

Далі – про родину лідера «Спільної справи» Олександра Данилюка, яку, за словами самого Данилюка, взяли в заручники під час посадки на літак. «Ольга КАШПОР, кореспондент: Журналіст Сергій Висоцький якраз був в аеропорту. Із запису Данилюка в соцмережі дізнався, що сталося. Вирішив розібратися.

Сергій ВИСОЦЬКИЙ, політичний оглядач: "Я увидел кучу людей в штатском. Я пытался каким-то образом их на камеру записать. Они просто делали так, как тараканы при включении света. Они так хоп – и разбегались. Неофициальные люди из охраны аэропорта. Они говорили что да, что там был вброс непонятного вещества".

Ольга КАШПОР, кореспондент: Щоб Світлана із сином таки вилетіли, довелося втрутитися посольству однієї з європейських держав. У посольстві підтвердили – такий випадок був. Натомість міністерство Доходів і зборів, до якого зараз належить Митна служба, заявило – розповсюджена Данилюком інформація, дійсності не відповідає.

Сергій ВИСОЦЬКИЙ, політичний оглядач: "Что до конца было, мне не понятно. Но воевать с грудными детьми и беременными женщинами это как-то за гранью добра и зла уже». Ця історія справді досить дивна, й відсутність офіційних коментарів у матеріалі робить її ще більш неоднозначною.

Повідомила журналістка і про чорний список активістів Майдану, складений сумською організацією ПР, про заарештованих під час акцій протесту в Дніпропетровську: «після штурму обладміністрації люди у цивільному хапали на вулицях і доставляли у відділки випадкових людей»,  про інші випадки переслідування. Підсумок сюжету доволі жорсткий: «Спецпризначенці, які знущалися з козака на цьому відео, досі при роботі і при погонах. Хоча люди, які роздивлялися відео в інтернеті, вже поіменно опізнали фігурантів, написали депутатам. Шукати винуватців треба у спецпідрозділі "Ягуар", що базується на Вінниччині у Калинівці. Але офіційне слідство досі не просунулося

По завершенні сюжету Алла Мазур повідомила найсвіжішу інформацію про стан Булатова  - йому в лікарні намагалися вручити постанову про арешт, але цьому завадили народні депутати та іноземні дипломати; пізніше Петро Порошенко повідомив, що справу закрито і лідер Автомайдану буде доправлений на лікування до Литви. Офіційних коментарів міліції немає.

Далі - ґрунтовний, детальний матеріал Сергія Швеця про пошуки виходу з кризи у Верховній Раді. Про відставку Азарова повідомлено коротко: «Зранку члени уряду встигають проскочити повз журналістів на засідання, і лише потім проголошують про відставку Миколи Азарова. Він сам стає попередником. І представляє змінника – свого заступника Сергія Арбузова. Опозиція може ставити собі плюс – одна з вимог Майдану виконана. Новий керівник уряду випромінює миролюбність.

Сергій АРБУЗОВ, в.о. прем'єр-міністра України: "Сподіваюсь, що розслідування всіх справ буде швидко завершена. Маю надію, що більше не буде жертв і постраждалих у протистояннях".

Сергій ШВЕЦЬ, кореспондент: З вікон засідання Кабінету міністрів видно заблоковану вулицю Грушевського та палац Український дім. Там збираються повстанці. У цей самий час колишній прем'єр Микола Азаров вже відлітає у Євросоюз. Тепер на відпочинок.»

Наступний фрагмент – голосування за закон про амністію: «Відчувши коливання соратників, які заговорили навіть про зміни до конституції, у парламент терміново прибув президент. Кажуть, розмова була різка. І з рештою фракція скорилася перед волею глави держави. Кілька секунд – і 232 голоси за варіант амністії від представника президента Мірошниченка. Який сам плутався у тексті закону». Закон у матеріалі чомусь рясно коментує позафракційний депутат Володимир Литвин – можливо, як нібито «нейтральний» між опозицією та ПР?

На відміну від Першого національного, «ТСН. Тиждень» докладно зупиняється на візиті Януковича до фракції: «За переказами, президент, переконуючи власну фракцію, скористався своїм найважчим аргументом – і заговорив про розпуск парламенту. Більшість коментувала цю розмову неохоче.

Сергій ТІГІПКО, фракція Партії регіонів: "Можемо знайти один спільний варіант. При тому що, є проблеми у людей. Люди гибнуть, люди на морозі і так далі. То ми якраз і достойні того, щоб нас взяти всіх і розпустити. Дякую. Будуть, будуть розпускати я думаю. Я вважаю, що якраз і треба нас розпустити».

Говорять і про мить істини для членів ПР. «Незалежні експерти говорять, що саме зараз для фракції регіонів підійшла мить істини.

Віталій БАЛА, політолог: "Уже є певні кроки, якісь консультації назустріч навіть не опозиції, а на зустріч своєму майбутньому. Я маю на увазі цих представників фінансово-промислових груп країни. Особливо тих, які мають серйозні активи всередині країни, і хочуть будувати серйозний бізнес за межами країни».

В сюжеті лунає  критика закону -  «Старт йому має дати Генпрокурор, що є абсолютним ноу-хау для української юриспруденції. Та найголовніше – закон, який мав би зняти напругу суспільства, і показати заходу добру волю влади не виконав свого завдання» - і негативна реакція на нього представників ЄС та США. Цікава реакція Росії: «Приховані переговори не припиняються. За різними даними, в Києві побували Володін та Сурков – найближче оточення Володимира Путіна. Вчора наші оператори спробували познімати в Прем'єр-палаці. Але пильна охорона не дала отримати ясну картинку, так що підтвердження приїзду російських емісарів ми намагаємося отримати офіційним шляхом». Наприкінці Сергій Швець демонструє нерішучість політиків, їх нерозуміння ситуації і наголошує, що є ризик остаточно переходу політики на вулицю.

Про це говорить у підводці до наступного сюжету і Алла Мазур: «Незгодні мовчки мерзнути майданівці-радикали. За відновлення переговорів між владою та опозицію ще до початку нової сесії, тобто до вівторка наполягають ветерани-афганці і об'єднання "Правий сектор". Так, саме той "Правий сектор", що взяв на себе відповідальність за початок штурму на Грушевського. Тепер хоче долучитися до переговорів. І обіцяє відвести своїх із барикад біля Кабміну на вихідні позиції Майдану, але за умови – амністія спочатку. Не парламентські, анархічні, хоча лише на перший погляд, чужі для владної еліти, і навіть офіційної опозиції».

Ексклюзивний сюжет Олексія Бобровникова про радикальних протестувальників, зокрема, «Правий сектор»: «Після 19 січня слово провокатор поволі зникає з лексикону політиків, які до цього моменту називали провокатором будь-кого, хто тримав у руках щось важче за прапорець. Говорячи про «Правий сектор», журналіст намагається розібратись, хто це такі, без штампів, і підмічає: «Єдиний представник офіційних опозиціонерів, якому вони безумовно довіряють – Андрій Парубій». Наостанок ексклюзивна інформація про те, що, за даними автора сюжету, «"Правий сектор" вирішує перетворитися на справжню політичну партію. Офіційну структуру на кшталт Батьківщини чи Свободи. Реєструватися у Мінюсті, балотуватися у парламент. Висувати кандидатів. І в разі їхньої перемоги вдягати краватки замість шоломів.» Змальований Олексієм образ разюче контрастує з тим, що розповідають про «радикалів» провладні телеканали.

Своєрідний баланс: матеріал про ситуацію в регіонах починається з інформації про створення «Українського фронту» - «для зачистки від окупантів, як заявив його ініціатор харківський губернатор Добкін. Попри такий войовничий настрій, "Український фронт" хоче вступити і у переговори між владою та опозицією. На тих же правах, що і радикали-майданівці». Автор сюжету Андрій Барташов критичний до Добкіна: «Найвищий обласний держчиновник фактично оголосив про створення силових формувань, які мають протидіяти євро акціям у місті, в області, та навіть організувати походи з визволення захоплених адмінбудівель в різних регіонах України. За даними організаторів, на зльоті було 6 000 осіб. У якості символу фронт матиме Георгієвську стрічку. Все це – каже держчиновник, заради уникнення громадянської війни».

Далі – епізод з Криму: «львівський потяг на сімферопольському вокзалі зустрічали міліціанти в бронежилетах та з кийками. Пасажирів не випускали з вагонів. Міліція каже, перевіряла інформацію, що в Крим їдуть провокатори. Пасажирів налякали. Провокаторів не знайшли. Тим часом кримські регіонали зібрали контракцію Меджилісу, щойно той оголосив проведення мітингу з вимогою зупинити кровопролиття. Меджиліс, аби уникнути провокацій, зібрався в іншому місці. Кримські татари вшанували загиблих у київських сутичках та вимагали переобрати кримську владу. […] Одне з останніх рішень кримського парламенту – заборонити на півострові об'єднання Свобода. Однак прокуратура Криму нагадала депутатам, що зробити це може лише суд». Після йдуть епізоди з Тернополя (створення жіночого загону самооборони), Хмельницького, Дніпропетровська, Сум, Запоріжжя, Одеси, Черкас. На відміну від Першого національного, ТСН показали всі больові точки – розгони мітингів, побиття протестуючих, арешти, суди, погрози тощо. В наступному сюжеті йдеться про міста, де приміщення облдержадміністрацій поки що перебувають під контролем мітингувальників. Алла Мазур акцентувала на тому, що «люди сприйняли Майдан як можливість вершити долю країни своїми силами, чого нинішній устрій держави не забезпечує».

Повернувся «ТСН.Тиждень» до теми загиблих на Грушевського. «Слідство у справі триває, встановити підозрюваних міліція досі не може, каже що немає свідків. Уже зазвучали версії, що тіла могли взагалі підкинути. Нашим журналістам вдалося зробити те, чого не змогла міліція – відшукати свідка. Ви вперше почуєте друга загиблого Михайла Жизневського, який точно бачив, хто і звідки стріляв» - повідомила ведуча. Журналіст Сергій Гальченко продовжив розвивати тему: «Хто це зробив, увесь останній тиждень звучали різні версії. Провладні депутати висловлювали найоригінальніші. Спочатку казали про снайперів з НАТО, тепер – тіла на Грушевського принесли вже мертвими.

Олег ЦАРЬОВ, народний депутат України: "Я переконаний, що їх убили десь на іншій території. І принесли, кинули там. І вже точно це зробили не правоохоронні органи".

Сергій ГАЛЬЧЕНКО, кореспондент: Депутати опозиції тримаються однієї думки – стріляли спецпризначенці, що ховалися за спинами рядових ВВ-шників. Міліція ж на днях прозвітувала – свідків встановити тяжко. А оскільки тіла переносилися, неможливо встановити навіть де це сталося.

МВС України: "Навіть з огляду на той факт, що в місцях масових безладів знаходилося одночасно кілька тисяч громадян, працювали десятки камер вітчизняних та іноземних ЗМІ, слідчі і досі не змогли встановити місце злочину та його свідків. Оскільки тіла загиблих неодноразово переміщувались».

Далі в матеріалі – свідчення медиків і свідка вбивства Жизневського, якого вдалося знайти «ТСН. Тижню» (згодом міліція наголошуватиме, що такої людини в Українському домі не знають). «Тарас КОБЯЛКО, друг Михайла Жизневського: "Тіло падало спиною назад. До Українського дому. На шиту, на якому він ішов, є дірка. Дірка немаленька. І як кажуть, пуля йшла з їхньої сторони. Я впевнений, що це вони. Вони просто злякалися, що мужньо хлопці йдуть без нічого». У сюжеті графічно відтворили місце вбивства, доводячи, що постріл був зроблений із боку спецпризначенців; подане й заперечення міліції.

Наступна тема – візит лідерів опозиції на міжнародну конференцію з питань безпеки в Мюнхені. В сюжеті викладена як позиція європейських чиновників, так і Росії, причому озвучені як помірковані, так і радикальні заяви (зокрема, лідера ЛДПР Володимира Жиріновського).

Далі у випуску коротко про те, що на Грушевського тихо і холодно (показали солдатів ВВ, що на щитах спускаються з гірки), від’їзд Азарова до Австрії, повалення пам’ятника Леніну у Фастові, загрозу закриття опозиційного російського каналу «Дождь», заборону 28 тисячам українців в’їжджати до Росії, нову інформацію про теракти у Волгограді, залізничну катастрофу на Донеччині, снігопади по всій країні. Наприкінці випуску – легке «лайфове» включення з Майдану.

Поки що, за відсутності тижневика на 5 каналі, «ТСН. Тиждень» залишається безальтернативним для тієї частини аудиторії, яка підтримує Майдан і відчуває з ним емоційний зв’язок.

«Інтер», «Подробности недели»

Смогут ли власть и оппозиция в Украине достичь компромисса?.

Во вторник Рада отменила часть законов принятых 16 января.

28 января Азаров подал в отставку.

Радикалы хотят участвовать в переговорах между властью и оппозицией.

Кто такие "радикалы Майдана", требующие отдельный мандат на переговорах?.

В МВД и СБУ объявили, что на серверах изъятых в офисе "Батьківщини" есть сведения о планировании "акции по захвату власти".

Гость в студии – Максим Ленко, начальник Главного следственного управления СБУ.

В Киеве на Майдане незалежности прошло девятое "народное вече".

В политических процессах внутри Украины вновь начали активно и открыто участвовать внешние силы.

Крупнейшие американские телеканалы не показывают события из Украины.

Гость в студии - Леонид Кожара, Министр иностранных дел Украины.

Румынские и турецкие СМИ пишут о возможных территориальных претензиях к Украине.

Суд закрыл дело против Булатова.

Акции на Майдане собирают всё меньше людей.

Информация которая появилась в СМИ, о том, ч то уголовные дела Дмитрия Булатова закрыты, не соответствует действительности.

Сегодня годовщина победы под Сталинградом.

Рада повторно приняла закон об ответсвенности за отрицание преступлений фашизма.

Непогода заблокировала движение во многих областях Украины.

В Донецке простились с академиком Григорием Бондарем.

Украинская сборная отправилась на 22-е зимние Олимпийские игры в Сочи.

Випуск інтерівського тижневика, який поки що, попри анонси, україномовним не став, розпочинається з риторичного запитання – чи можуть влада і опозиція піти на компроміс? Якщо лейтмотивом попереднього випуску була «громадянська війна», то на цьому тижні основною темою стала необхідність компромісу.

«Власть и оппозиция после нескольких раундов переговоров практически его достигли. Договорились, что парламент отменяет спорные законы, принятые 16 января, а оппозиция - уходит с улиц, освобождает административные здания и министерства. После этого - объявляется амнистия всем задержанным и осужденным за массовые беспорядки (этот закон уже подписал президент). На его выполнение есть две недели. Правда, и оппозиция, и протестующие на улицах заявили, что ИХ закон об амнистии закон не устраивает. Мол, они хотели безусловного освобождения задержанных, а получается - им тоже нужно уступать. Но суть компромисса как раз и состоит в том, что он никого в полной мере не устраивает. Каждый из оппонентов вынужден в чем-то уступить. А сейчас, получается, власть и оппозиция остановились в полушаге от компромисса. И вот теперь вопрос - а что же будет, если закон об амнистии утратит силу, но им так и не воспользуются? Неужели новая волна противостояния? Или, может, роспуск парламента?», - задався питанням ведучий Андрій Данилевич.

Далі в сюжеті Ірини Баглай про те, як відбувалося голосування: «Победное ликование в зале. Парламент голосует за отмену практически единогласно. Не участвовали только коммунисты. Казалось бы, политики продемонстрировали, что овладели искусством компромисса. Чтобы случайно не сорваться в дискуссию и взаимные упреки, применили давно испытанный метод - пакетное голосование. Одним нажатием - за все законы сразу. Этот прием успешно используют дипломаты. Когда оппоненты соглашаются на не совсем выгодные условия, но при этом сохраняют лицо. Из отмененных девяти законов, 4 парламент тут же принял заново. Среди них самый принципиальный - ответственность за оправдание преступлений нацистов и разрушение памятников воинам Великой Отечественной. А вскоре после этого депутаты узнали о выполнении второго пункта договоренностей: во время сессии у многих неожиданно стали звонить мобильные телефоны. Одновременно на лентах информ-агентств появилось сообщение - премьер-министр Николай Азаров подал в отставку». Втім, коли зайшла мова про закон про амністію у редакції Юрія Мірошниченка (активісти звільнюються в обмін на звільнення адміністративних будівель) – подано реакцію опозиції: «В оппозиции решили: власть должна поверить им нА слово и лоббировали свой закон о безусловном и немедленном освобождении арестованных».

Устами Леоніда Кравчука «Подробности недели» критично оцінили позицію опозиції: «Леонид КРАВЧУК, президент Украины (1991-1994): «Вони захопили приміщення незаконно, з порушенням закону. Наголошую, вони повалили владу незаконно на місцях. Без звільнення адміністративних приміщень ми знаходимося в ситуації, коли не можна управляти серйозно країною. Значить, без управління країною розвалиться вся система управління, а значить і розвалиться держава. Це ж реально. Я називаю речі своїми іменами».

Далі в сюжеті – при приїзд до парламенту Віктора Януковича, який і вирішив долю закону. «Юрий МИРОШНИЧЕНКО, представитель Президента Украины в Верховной раде Украины: «Президент приїхав до парламенту з тим, щоб закликати депутатів ухвалити закон про амністію, адже був ризик, що жоден з тих законопроектів, що були зареєстровані не буде ухвалений у Верховній Раді . Оскільки не зважжаючи на кількість народнизх депутатів, які були у більшості і готові були голосувати за закони опозиції, не було гарантії, що було проголосовано ту редакцію яка влаштовувала б і опозицію у тому числі». Ірина Баглай критикує опозицію і звертається по коментар до провладного політкоментатора Костя Бондаренка, який додає критики від себе.

Відставку Азарова Андрій Данилевич називає «епохальною подією», а самого Миколу Яновича вихваляє як може: «Безусловно, можно по-разному оценивать профессиональные действия Николая Яновича, но нельзя не признать то, что фигур такого масштаба крайне мало в украинской политике. Азаров ушёл с поста добровольно, 28 января. Экс-премьер признался, что "оставка" была для него непростым решением». Ведучий озвучує перелік здобутків  Азарова - як економічних, так і особистих (сторінка в Facebook, вивчення української мови), натомість майже жодного слова про провали.

Далі переходять до «радикалів», якими провладні телеканали лякають любителів стабільності. «Радикалы хотят участвовать в переговорах между властью и оппозицией. Об этом заявили представители уже известного украинцам объединения "Правый сектор". Да, это та самая организация, которая взяла на себя ответственность за силовое противо-стояние на улице Грушевского на прошлой неделе, та самая организация, в которую входят наиболее радикальные и агрессивные участники акций протеста, и та самая организация, члены которой 2-ве недели назад были осуждены за подготовку теракта в День независимости в городе Василькове под Киевом», - розповідає Данилевич. До радикалів він також відніс активістів «Спільної справи». Наголос на протиставленні «радикалів» і мирного Майдану є й у повідомленні про відмову Турчинова допустити «Правий сектор» до переговорів.

Після чого переходять до інформації в стилі прес-служби МВС: «Тем временем, в стране не прекращается "волна насилия". В пятницу вечером пришло сообщение о том, что "радикалы" схватили одного из сотрудников столичной милиции и жестоко избили в подвале Киевской горадминистрации (причём, за процессом якобы наблюдал один из депутатов от "Свободы"). Вот как это описывает пострадавший.

Пострадавший: «Ко мне подошло 2 человека, сразу в камуфляже, все с закрытыми лицами. Затянули в КМДА, затянули в подвал, и там тоже, забирали все вещи, сразу сумку сняли, там были личные вещи, документы, ключи. Сразу натянули шапку на лицо, спустили в подвал, сказали еще закрыть глаза, что бы не смотрел, к стенке поставили. Наносили удары. Задавали вопросы, пытались выяснять, сотрудник милиции, задавали вопросы. После этого видать они добились своего, что у них в планах было разоблачить что я действительно сотрудник милиции. После того как нашли удостоверение, еще пару раз накосили удары. Есть такие активисты от «Свободы», Карась, Науменко. По голосу я там узнал это Юрий Левченко. У него специфический говор, он картавит немного».

Андрей ДАНИЛЕВИЧ, ведущий: Правда, представители так называемой "комендатуры" Майдана заявили, что ничего подобного не было:

Степан КУБИВ, народный депутат Украины, комендант Майдана: «Такої інформації не було...Потім передзвонили з Шевечнківьсокго райуправління, уточняли, я передзвнив коменданту КМДА, запитав чи були люди вночі, які ніби затримали у формі міліцейських. він сказав, що такого не було і затримувань не було».

Андрей ДАНИЛЕВИЧ, ведущий: А чуть раньше, 24-го января, сообщалось, что представители так называемой "охраны майдана" захватили троих сотрудников милиции, при этом одного ранили ножом. Освободить милиционеров удалось лишь благодаря вмешательству иностранных дипломатов. А вот - видео из Кривого Рога, которое появилось в Интернете на нынешней неделе. Пассажиры этого автомобиля выбрасывают под колеса других машин "коктейли Молотова". Затем их задерживают у здания местной администрации. К какой из радикальных группировок принадлежат сидящие в красном автомобиле люди - не уточняется». Наведене відео не є зрозумілим і не підтверджує сказаного. Складається враження, що весь цей матеріал готували, щонайменше, у співавторстві з генератором фантастичних повідомлень прес-служби Захарченка.

Наступний матеріал – також про радикалів: «Получается, на политику в стране пытаются влиять некие новые силы, причём, достаточно организованные и весьма агрессивные. К тому же, готовые для достижениясвоих целей преступать закон. Михаил Колесников о "радикалах с Майдана", требующих отдельный мандат на переговорах. На что они еще способны?».

У матеріалі чуємо розповідь нібито колишнього активіста «Правого сектору», який відкриває тактику бою, показує відео з лабораторій, де виготовляють коктейлі Молотова тощо. Підтверджень достовірності показаного відео немає. Проте воно виявляється лише підводкою до чергового повторення головної тези:  «Евромайдан и "сектор" - отдельные структуры, расположенные на одной территории. Только формы протеста - разные. "Правый сектор" может принимать в свои ряды радикально настроенных демонстрантов. Формально "Правый сектор" прислушивается к мнению протестующих масс. Но фактически его действия - непредсказуемы даже для оппозиционных лидеров. Так, например, было в первые дни столкновений - на баррикадах освистали появившегося Виталия Кличко. Возле горящих покрышек, летящих булыжников и взрывов не важны ни значок нардепа, ни удостоверение активиста Майдана».

Автор відкрито апелює до стереотипних уявлень прорадянськи настроєної аудиторії, згадуючи про те, що провід «Правого сектору» – УНСОвці – воювали в Чечні на боці повстанців: «В уличных боях в Киеве, ко вчерашним наемникам из УНСО примыкает - радикальная молодежь и футбольные ультрас. Желание присоединиться, как ни парадоксально, выразила и часть находящихся на Майдане бывших воинов-интернационалистов, воевавших 25 лет назад в Афганистане». Далі, реконструювавши події біля облдержадміністрацій у Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Івано-Франківську та Чернівцях, автор наполегливо доводить, що всі ці події організовані радикалами.

Наступні «радикали» - організація «Спільна справа»: «На Евромадане "Спільна справа" громко заявила о себе после захвата демонстрантами некоторых обладминистраций. Призвали - наоборот, вместо областей захватывать - столицу. Чем вызвали - разногласия в радикальных рядах. […] "Спільна справа" захватила три правительственных здания. Там хотели разбить казармы. Впрочем, из Минэнергетики их выдворили сразу же. Через несколько дней - они ушли из Минюста. Из Министерства агропромышленности - их с боями выгнали уже партийные активисты оппозиции».

Подробиць цієї історії не повідомили. Натомість наголосили на певній непослідовності опозиції: «В декабре все было иначе. Большинство протестующих силовые действия возле Администрации президента - осудили. Лидера "Братства" Дмитрия Корчинского, как организатора стычки с "Беркутом" - на Майдане назвали предателем. Министерство внутренних дел объявило его в розыск. Зато сегодняшние лидеры ультра-правых организаций - берут на себя ответственность, и дают пресс-конференции. И их никто особо не осуждает. В последних кадрах этого видео из интернета, неизвестный бывший активист "Правого сектора" объяснил, почему решил покинуть организацию».

І насамкінець – анонімна страшилка про «Правий сектор» і Чечню (очевидно, люди, які взяли пропагандистське шефство над «Інтером», знайомі з результатами соцопитувань, згідно з якими з-поміж усіх народів українці відчувають найбільшу антипатію саме до чеченців): «Неизвестный активист: «Зашел командир группы, и с ним еще какой-то человек и попросил меня никого не впускать. Ну, я встал к двери и увидел, что человек достает из пакета оружие. Там обрез был спрятан в хлеб. Разрезан хлеб, и в нем разобраный на части обрез. И я уже понял - что все, это уже не борьба за евроинтеграцию, это уже не борьба за народ, это уже просто я сейчас нахожусь в рядах радикальных экстремистов. Которые уже становятся схожи с бандформированием, с боевиками в Чечне, чем патриоты, которые стали на защиту страны».

Михаил КОЛЕСНИКОВ, корреспондент: Тем временем, методы ультраправых становятся популярными и вне правительственного квартала Киева. А количество таких организаций - увеличилось еще на одну. За поджоги автомобилей в столице уже взял на себя ответственность - так называемый "Красный сектор". Идейно - полная противоположность "Правому сектору", на своих страницах в социальных сетях его члены говорят, что борются против Майдана. Но методы - те же

Перегукується з інформацією про екстремістів і наступне повідомлення: «Теперь о тайном, которое становится явным. На этой неделе МВД, а затем Служба безопасности Украины объявили, что на изъятых ещё в декабре серверах с документами партии Батьківщина, есть некие сведения о том, что все происходящее в последние два месяца в нашей стране - это тщательно спланированная "акция по захвату государственной власти", которая предусматривала и массовые манифестации, и даже подготовку силового варианта развития событий». Подано коментарі як СБУ, так і представників «Батьківщини». Втім, якщо від представників СБУ чистий фактаж, то висмикнутий  з контексту синхрон Турчинова є емоційним і неконкретним: «Ті люди, які стоять на Майдані, всі українці, патріоти, які розуміють за що вони стоять і борються як у Києві, так і у себе в регіонах, розуміють, що тут питання не у Батьківщині».

З цієї нагоди до студії був запрошений керівник головного слідчого управління СБУ Максим Ленко. Він розповів, що підозрюваних у цій справі поки що нема, але дії можливих підозрюваних під закон про амністію не потраплять. А коментуючи захоплення міністерств, чиновник наголосив, що, на відміну від захоплення будинків на зразок Українського дому, це тягне на звинувачення в тероризмі.

Далі у випуску говорять про втручання «зовнішніх сил» в українську політику. Під зовнішніми силами маються на увазі аж ніяк не росіяни, а Захід: «важно помнить, если о "вас" говорят на "Мюнхенской конференции" - есть только 2-ва варианта. Или "вы" - один из крупнейших политических игроков на планете, или, наоборот, приз в чужой игре».  Недружнім до Заходу є й матеріал про те, як показує події в Україні американське телебачення. Від цієї теми переходять до розмови з в.о. міністра закордонних справ Леонідом Кожарою про те, що говорять про Україну на Заході. Нагадаємо, що напередодні Кожара відзначився  своїм яскравим виступом на Мюнхенській конференції, де, зокрема,  переконував західних політиків, що у Дмитра Булатова лише подряпина на лиці. Урядовець поза очі обговорює і критикує опозицію та неконкретні «зовнішні сили», що втручаються в українські справи. Зауважмо, що останнім запрошеним до студії «Подробностей недели» опозиціонером був Олег Тягнибок, і було це 20 жовтня. Повідомили після цього ще й про турецькі та румунські територіальн претензії до України, що остаточно сформувало картинку «закордон проти нас» (характерно, що агресивні висловлювання зі Сходу, зокрема з уст Володимира Жириновського, наведені не були).

Після історично-пропагандистського екскурсу «Подробности недели» розповіли про віднайдення лідера Автомайдана Дмитра Булатова: «Сегодня суд закрыл дело против одного из лидеров Автомайдана Дмитрия Булатова. По нему он проходил как подозреваемый в организации массовых беспорядков. И вот новость последних минут. Сразу после закрытия дела - суд разрешил Дмитрию Булатову выезжать за границу». Про те, де був і в якому стані знайшовся Булатов, ідеться в подальшому матеріалі, проте, як виявляється, це лише прелюдія до «розвінчання»:

 «У многих спустя пару дней появилось множество вопросов. Например, почему, едва вырвавшись из плена, Булатов позвонил друзьям, а не милиции? Почему внешний характер травм не совпадает с первоначальным описанием того, что он говорил? И кроме того, почему к совсем неизвестному еще несколько недель назад человеку столько внимания. Его судьбу обсуждали даже на Мюнхенской конференции.

Леонид КОЖАРА, Министр иностранных дел Украины: «В мене була розмова з моїм колегою паном Штанмайром міністром закордонних справ Німеччини , він сказав що Німеччина готова прийняти його на лікування. Але, на скільки я знаю, у пана Булатова не має серйозних травм, такі щоб мали бути вимагали такого невідкладного лікування»

Франк-Вальтер ШТАЙНМАЙЕР, Министр иностранных дел Германии : «По информации министра иностранных дел Украины, Булатов если захочет уже в воскресенье сможет покинуть страну. Я не знаю, намерений Дмитрия Булатова, но если он решит приехать в ЕС, он может рассчитывать на лечение в Германии».

Втім, через один сюжет Данилевич повідомив: «Информация, которая появилась в СМИ, о том, что уголовные дела Дмитрия Булатова закрыты, не соответствует действительности. В Генпрокуратуре эту информацию опровергли, прокуратура и милиция ведут 2 дела - о похищении, и об участии в беспорядках». Зауважмо, що невдовзі наявність у Булатова серйозних травм підтвердило МЗС Литви. Кожара ж за допомогою прес-служби свого міністерства спробував «взяти свої слова назад» і запевнити громадськість у тому, що Булатову (який, за його словами, зовсім не травмований) щиро співчуває.

У наступному матеріалі знову йдеться про радикалів. Геннадій Стамбула, відомий своїм зневажливим ставленням до Майдану, розповідає про те, скільки грошей витрачають «радикали» на коктейлі Молотова і каву: «Майдановцы влетают в копеечку - немалые расходы на бензин, дрова, горячие напитки и теплую одежду. Вот эксклюзивные кадры. В этот кабинет в Доме профсоюзов, где обосновались активисты майдана, рядовому протестующему не зайти. Здесь за закрытой дверью фабрика по изготовлению коктейлей Молотова. Бутылку наполняют бензином и маслом. Разливают где придется - в помещениях, на улице. Сколько таких коктейлей радикалы метали на улице Грушевского во время противостояний с милицией - сказать невозможно. Счет идет на тысячи. Затраты колоссальные. Себестоимость одной бутылки зажигательной смеси примерно 50 гривен. Можно лишь условно составить смету расходов - сколько выпито воды, чая и кофе». Журналіст сипле цифрами, покликаними показати, які величезні суми Майдан з’їдає і спалює. При цьому він користується як коментарями одного з комендантів Майдану Степана Кубіва, так і власними спостереженнями.

Далі про збитки: «Геннадий СТАМБУЛА, корреспондент: Киевские чиновники составляют свою смету. Подсчитывают убытки, которые нанесли городу сторонники Евромайдана.

Анатолий ГОЛУБЧЕНКО, заместитель председателя КГГА: «Пораховано близько 14 мілйьонів на цей момент. Це не тілкьи майдан, там і дяекі приміщення. Я повинен подивитися акт. Акт готується. КМДА за нанесені збитки, крім Маріїнського парку, ніхто не погодився платити. Ми будемо звертатися до прокуратури допомогти нам з’ясувати - хто саме буде відповідати за ті збитки , які нанесені на Грушевського». Тут не зайвим було б згадати про обіцянку Петра Порошенка відновити вулицю Грушевського і стадіон «Динамо». На завершення – прозорий натяк на те, що лідери опозиції вклали в Майдан чимало власних грошей.

Здавалося б, маніпуляцій на один випуск мало би бути досить, однак і на цьому «Інтер» не зупиняється. «Подробности недели» знов апелюють до больових точок свого електорату: згадавши про річницю битви під Сталінградом, згадують закон про відповідальність за заперечення злочинів фашизму. Наводячи синхрони прихильників і противників комуністичної ідеології, раптом повідомляють, що не вдалося отримати коментар Тягнибока (чому саме його). І нарешті: відеорядом до слів «И по новому же закону, за оправдание фашизма и пропаганду неонацизма могут оштрафовать минимум на 8 с половиной тысяч гривен, или посадить - на срок до двух лет» є люди з червоно-чорним і українським державним прапорами.

ICTV, «Факти тижня»

Цього тижня Україна балансувала на межі введення надзвичайного стану.

Масовий підпал автомобілів у Києві - безперечно тема тижня.

Замість недільного віче – інформаційний мітинг

Микола Азаров більше не прем’єр.

До політичного і громадянського конфлікту цього тижня почала втягуватися армія.

Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом дій, спрямованих на захоплення державної влади.

Силовики звітують вже про 234 затриманих під час акцій протесту.

Кількість журналістів, жорстоко побитих "Беркутом", в міліції вже навіть перестали рахувати.

Світові ЗМІ продовжують виносити Україну на перші шпальта.

Неодмінними учасниками всіх вуличних подій віднедавна стали хлопці у спортивних костюмах.

в Харкові створили всеукраїнську громадську організацію "Український фронт".

Гучні події в регіонах.

На Україну цього тижня звалилося ще одне випробування.

«Факти тижня» залишаються найбільш відстороненими й рівновіддаленими від обох сторін інформаційно-політичної барикади. Випуск розпочався з інформаційного огляду тижня: спалення автівок, повернення Булатова, захоплення приміщення міністерства юстиції та спроби опозиції його звільнити, відвоювання МінАПК у «Спільної справи», створення народної гвардії на Майдані тощо. Згадали й про не надто багатолюдний мітинг прихильників влади біля ВР. Також повідомили про смерть тридцятирічного капітана міліції, - щоправда, не уточнивши деталей, - і про померлого від пневмонії коломийського бізнесмена-майданівця. Про Булатова розповідають стримано, балансуючи його позицію версією МВС та не забувши про те, що лідери Автомайдану перебувають у розшуку. Масовий підпал автомобілів у Києві «Факти тижня» назвали однією з головних подій.

Стриманістю характеризується й розповідь про відставку Азарова, а також про парламентські події. У сюжеті Олександра Візгіна йдеться про боротьбу навколо закону про амністію; журналіст подає не лише позицію політиків, але й експертні думки. Цю тему «Факти тижня» висвітлили найповніше в порівнянні з іншими тижневиками. Так само збалансовано – залучаючи провладного і проопозиційного політкоментаторів – наводять експертні думки про можливий розпуск ВР:

 «Голова Верховної Ради не виключає розпуску парламенту. Хоча юридичних підстав для цього начебто немає.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології Києво-Могилянської Академії: "В Конституції, в редакції 96-го року, за якою ми зараз живемо, єдина можливість для розпуску парламенту, - це коли парламент не працює протягом 30 днів. А парламент працює".

Кореспондент: Натомість Вадим Карасьов нагадує прецедент часів Віктора Ющенка, коли той все-таки добився позачергових виборів у 2007-му. За нинішніх умов, на думку експерта, оновлення Ради буде скоріше на користь Президента ніж опозиції.

Вадим КАРАСЬОВ, політолог: "Дострокові парламентські вибори дадуть йому можливість почистити, провести чистку у фракції Партії регіонів, і створити дифузію, протиріччя в опозиційному середовищі, і призвести до того, що сама опозиція буде переформатована». Щоправда, цікаво було б також почути й думку фахівця, який посідає нейтральну позицію.

Далі говорять про важливу подію, якій не приділили належної уваги інші тижневики: «До політичного і громадянського конфлікту цього тижня почала втягуватися армія. Поки що на рівні заяв. Міністерство розповсюдило звернення від імені особового складу Збройних сил. Виконувач обов’язків міністра Павло Лебедєв запевнив, що опитані 87% українських військових, і усі вони проти ескалації насильства. Бо подальше протистояння загрожує територіальній цілісності держави. Військові вважають неприпустимим силове захоплення державних установ, і підтримують дії верховного головногокомандувача, тобто Президента Віктора Януковича. Пізніше генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен закликав українську армію зберігати нейтралітет. В своєму "Твіттері" він написав, що стурбований спробою втягнути Збройні сили України в політичне протистояння». Коротко розповіли про кримінальну справу, порушену СБУ за матеріалами, знайденими на конфіскованих серверах «Батьківщини».

Далі про затриманих євромайданівців: «Силовики звітують вже про 234 затриманих під час акцій протесту. З них судами заарештовано приблизно 140 людей. міліція запевняє, що це не мирні проетстувальники, а штурмовики. Активісти ж Майдану переконують, що більшість затриманих ніякі не екстремісти, взяті вони випадково. І наводить конкретні історії.» У сюжеті - історія про затриманих студентів театрального інституту, інших безпідставно звинувачених; наведені документи та свідчення, які підтверджують, що йдеться не про екстремістів. Розповіли і про постраждалих журналістів як у Києві, так і в регіонах (зокрема про побитого в Черкасах «беркутом» кореспондента «Інтера», про якого ICTV явно хвилюється більше, ніж його рідний канал). У розлогому сюжеті на цю тему звернули увагу і на події у Верховній Раді, коли журналісти вимагали у влади реакції на побиття своїх колег. «Щоправда, якщо дехто з нардепів таки знайшов в собі сили для скупих вибачень, то інші констатували, мовляв, на війні, як на війні» - й дали  коментар Олени Бондаренко,  члена парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації від ПР, яка заявила, що під час бойових дій журналісти мають бути готові постраждати.

У наступному сюжеті йдеться про чільне місце, яке Україна посідає у світових ЗМІ, та про офіційні коментарі Заходу і Сходу щодо ситуації в нашій країні. Знову ж таки, баланс практично ідеальний.

Далі – про феномен тітушок, яких міліція вже відкрито залучає до розгонів демонстрацій майданівців: «Неодмінними учасниками всіх вуличних подій віднедавна стали хлопці у спортивних костюмах. Так звані "тітушки". Цього тижня вони вже не ховаючись. Виступали єдиним фронтом із міліцією. Так було в Дніпропетровську, в Запоріжжі. Харків пішов далі, і вирішив легалізувати загони цих добровольців. Заради яких завдань?». Максим Крапивний дослідив роль тітушок у дніпропетровському та запорізькому розгонах, познайомив глядачів і з організацією «Оплот» та її лідером Євгеном Жиліним. Прикладом поведінки тітушок став випадок із Богданом Кутєповим, у якого в Маріїнському парку забрали планшет.

Від тітушок переходить до народних дружин і «Українського фронту» Добкіна (що дуже показово): «Практика показує, що ці молодики завжди в центрі провокацій. Однієї ночі євромайданівці затримали кілька десятків "тітушок", озброєних палицями та камінням, які крушили автомобілі в центрі Києва. Хлопці публічно зізналися, що були найняті за гроші, і мали чіткі задачі.[…] Але правоохоронців ця інформація знову не зацікавила. Жодного розслідування не було. Тим часом "тітушки" перетворилися на зручний інструмент. Вони виконують те, що міліції заборонено законом. А що з них спитаєш? Хулігани! Та не виключено, що найближчим часом ці угрупування отримають найширші повноваження. Губернатор Харківщини Михайло Добкін ініціює створення народної дружини […] Планується, що у складі добровільних дружин будуть і силові підрозділи з газовими пістолетами та балончиками. За українським .орію, охороняти адміністративні будівлів, вимагати у громадян пред’явити документи та навіть зупиняти автомобіль, щоб перевірити посвідчення водія. […] Якщо експеримент у Харкові буде вдалим, народні дружини можуть з’явитися і в інших областях. Вони матимуть широкі повноваження. Питання лише в тому хто і як контролюватиме їхню відповідальність». І далі про «Український фронт»:

«Головна мета, цитую – зачищати українську землю від тих, хто прийшов із окупаційними планами. Харківський губернатор Михайло Добкін вважає, що треба зробити все аби не допустити громадянської війни. Але якщо мирні методи наведення порядку будуть вичерпані, то ми будемо робити це по-іншому».

Про інший одіозний учинок Добкіна йдеться в матеріалі про протистояння в регіонах: «Цього тижня харківський губернатор Михайло Добкін, як ви бачите, прийшов на засідання, а також області депутати харківські від Партії регіонів прийшли на пленарне засідання в чорних футболках з написом "Беркут", аби продемонструвати, що вони всіляко підтримують дії цього спецпідрозділу.

Кореспондент: Перший шок минув. Влада на місцях взялася відвойовувати втрачене.» Далі – про події навколо захоплення приміщень ОДА в Черкасах, Львові, розгін Майдану в Запоріжжі, Дніпропетровську тощо. Зайшлося також про нечисленні поки що випадки звільнення  за власним бажаням силовиків у західних областях України.

Поки що за інформативністю та безсторонністю «Фактам тижня» серед тижневиків немає рівних. Подивимось, чи спроможеться нова команда «Событий недели» дорівнятись тижневику ICTV й поборотись за нішу спокійного інформування аудиторії, зацікавленої не в емоціях та співпричетності (тут навряд чи вдасться конкурувати з «ТСН. Тижнем»), а в точному відображенні та тверезому аналізі подій.

«Україна», «События недели»

Компромиссная неделя началась с захвата.

Девиз этой недели – «Надо договариваться».

О добровольной отставке премьера.

Местные бюджеты.

Автомобили в Киеве поджигали за деньги.

Весь мир сейчас обсуждает украинских радикалов.

Лидеры оппозиции отправились в Мюнхен.

Лидеры оппозиции провели сегодня на майдане Незалежности информационный митинг.

На конфликт в Украину слетаются многочисленные европейские и мировые политики.

Бондаренко пустили в США.

За границу на лечение отправится автомайдановец Дмитрий Булатов.

Насилие и журналистика – не совместимы!.

Рекордная неделя для украинского курса американской валюты.

Погода вмешалась в жизнь украинцев на минувшей неделе.

На этой неделе мы торжественно проводили в Сочи олимпийскую сборную Украины.

«События недели» повернулись в ефір «України» після понад місяця перерви з тим самим ведучим – Євгеном Міхіним – але зі змінами в журналістській та редакторській команді. Гаслом тижня тут названо фразу «треба домовлятися». У початковій підводці Євген Міхін розповів про круглий стіл колишніх президентів України та глав церков, про який не згадували в інших тижневиках.

Далі – про зустріч Януковича з представниками опозиції в четвертому раунді переговорів: «длился он четыре часа. Оказался результативным. Правда, оппозиция не спешит соглашаться на предложенные Президентом должности в правительстве. Договорились, но докладывать Майдану, о чем именно, Арсений Яценюк в этот раз не пошел. Зато на следующий день внеочередную сессию парламента не блокировали и даже дружно голосовали «за». В сюжеті Наталії Кравченко йдеться про те, що всі основні домовленості в ВР проходили в кулуарах. Говорячи про технічний уряд, журналістка з посиланням на анонімних аналітиків зненацька називає прізвище Анатолія Кінаха та подає його синхрон. Наведено й думки регіоналів про необхідність переговорів не лише з лідерами опозиції, а й з Майданом (синхрон Олександра Волкова), і порада Інни Богословської домовлятись якомога швидше, і думка провладного політкоментатора Костя Бондаренка про Церкву як можливого гаранта переговорів. Згадавши закон про амністію, розповідають про факт ухвалення законопроекту Мірошниченка, але замовчують подробиці візиту Януковича до парламенту.

Наступна тема – добровільна відставка Азарова. Сюжет без подробиць і оцінок діяльності Азарова, натомість із певними прогнозами на майбутнє: «Вместо Николая Азарова исполнять обязанности будет Сергей Арбузов, а все министры приобретают статус «и. о.». С такой приставкой работать они могут 60 дней, а потом Президент должен подать в Верховную Раду кандидатуру нового премьера. Утверждается она простым большинством в парламенте. При нынешней редакции Конституции возможность назначения новых министров находится в руках Главы государства. Программа деятельности Кабмина, к слову, по закону – базируется на предвыборной программе Президента. Так что согласись Яценюк возглавить правительство – пришлось бы выполнять. Пока все политологи сходятся во мнении, что состав министров поменяют довольно скоро, и некоторые из них смогут не только сохранить, но и повысить свой статус».

«События недели» спробували розглянути події в регіонах крізь несподівану призму місцевих бюджетів: перелічені області, в яких через захоплення ОДА та РДА можуть виникнути проблеми з виконанням бюджетів. У сюжеті Максима Глатнова перспективи виконання закону Мірошниченка коментує провладний політкоментатор Михайло Погребинський, який робить радше емоційну оцінку, а не спробу аналізувати ситуацію. Збалансований коментар Погребинського позицією одного з лідерів опозиції Арсенія Яценюка.

У розкритті історії захоплення та звільнення міністерств немає ясності: «Министерство радикалы все же освободили – сами. Так же, как и Минагрополитики и Минтопливэнерго. Правда, со стрельбой.

Представитель «Спільной справи»: «Це є «Свобода»! Сьогодні по нас стріляла «Свобода»!».

Максим ГЛАТНОВ, корреспондент: «Свободовцы» все отрицают.

Представитель ВО «Свобода»: «Хто каже - «тітушки» якісь були, хто каже – міліція-провокатори була».

А ось історію з підпалом автомобілів висвітлюють цілком маніпулятивно, в дусі прес-служби МВС: «Автомобили в Киеве поджигали за деньги. Милиция задержала 28-летнего мужчину – грузина по национальности, - который признался в серии поджогов. Допрашивали его с помощью переводчика. Свой поступок мужчина объяснил тем, что не смог найти легальную работу. Теперь поджоги могут прекратиться. По ходу, правоохранители нашли, чем занять мужчину на ближайшие несколько лет.

Задержанный: «Мы пошли на майдан, зашли в здание с часами, поднялись на третий этаж. Нам там люди в масках передали перечень машин, которые нужно поджигать. Передали нам 600 гривен, а также бензин и все устройства для поджога машин».

Евгений МИХИН, ведущий: Именно на пятом этаже здания с часами сейчас базируются члены нескольких украинских радикальных организаций». До майданівців по коментар творці «Событий недели» не звернулись, тож глядачі залишилися з переконанням, що десятки спалених автомобілів (які насправді переважно належали автомайданівцям або просто мали західноукраїнські номери) – справа рук «Правого сектору». Такої відвертої маніпуляції у висвітленні цієї теми не дозволив собі навіть «Інтер».

Разом із «Інтером» і Першим національним «Україна» сумлінно виконує «темник» про радикалів: «Вообще, весь мир сейчас обсуждает украинских радикалов. Слова «правый сектор» в Госдепе США произносят без перевода. Под крылом этого движения – с десяток националистических организаций. Активисты правового сектора атаковали милицию на Грушевского 19 января. Теперь они выдвигают свои требования и уйти готовы только на своих условиях. Кто они – эти бойцы? Что их объединяет и подчиняются ли они хоть кому-то?».

Авторка сюжету Оксана Котова розповідає типові страшилки про активістів «Правого сектору»: «Хорошо защищены ноги, лицо, что-то в руках и обязательный элемент амуниции – щит. Особый шик, если он трофейный. Кто-то называет таких ребят террористами, а кто-то фанатиками. Но все давно сошлись в одном – их на улицу вывели оппозиция. Теперь спор лишь в другом – сможет ли она увести их отсюда. Никто не знает, сколько их, где их главная база, что, кроме коктейля Молотова и камней, у них в запасах и кто в действительности лидер притихших нынче бойцов правого сектора». Й наголошує на тому, що радикалів засуджує США: «Агрессивные действия представителей радикальной организации «Правый сектор» не допустимы». - это цитата из заявления Госдепа США. За ней последовало и обращение к властям. Цитата, 27 января 2014 года: «Просим остановить сопротивление националистических и террористических организаций «Правового сектора» и принять участие в ликвидации радикальных групп с использованием сил и средств американских спецслужб».

Оксана КОТОВА, корреспондент: Петиция на сайте Белого дома об оказании помощи украинской милиции почти за неделю набрала около 26 тысяч подписей. Для рассмотрения вопроса Администрацией Президента нужно сто тисяч». Ще одна явна маніпуляція. Петицію на сайті Білого дому може розмістити хто завгодно, тим часом спосіб, у який авторка повідомляє про це звернення, вводить глядачів в оману, позиціонуючи документ як офіційний.  

Намагається авторка оцінити й психологію «радикалів»: «Судя по этим кадрам, страх смерти напрочь отсутствует, как и восприятие в эйфории любой политической силы». Акцентовано на тому, що лідери опозиції не є для них авторитетами. «Спят как британские солдаты на Крымской войне – в масках-балаклавах. Британцы, правда, их носили из-за балаклавского холода, а правый ектор – из-за страха преследований», - розповіла журналістка. В сюжеті також коментар людини, яку назвали лідером «Правого сектору» - Дмитра Яроша.

І знову наголос на тому, що опозиція не дозволить (підтекст: не повинна дозволити?) «Правому сектору» брати участь у переговорах. Коментар наближеного до опозиції політкоментатора з цього приводу: «Тарас БЕРЕЗОВЕЦ, политтехнолог: «Опозиції правий сектор вигідний, бо вони зразу можемо сказати: «Ми до їх жодного стосунку не маємо, ми за їхні дії відповідальності нести не можемо». Але в опозиції немає своїх силових підрозділів, по суті, які готові діяти у протистоянні. І опозиції потрібно - для того, щоб тиснути на владу». Наступний меседж: «радикали» з усіх опозиціонерів визнають лише Андрія Парубія. А завершений матеріал інформацією про те, як карають за правопорушення під час масових акцій у європейських країнах, і коментар регіонала Вадима Колесниченка: мовляв, частину «радикалів» опозиція використовує як гарматне м’ясо.

Важко сказати, чи міг такий матеріал стати наслідком особистої антипатії журналістки та редактора до радикальних методів спротиву (так само, як, наприклад, сюжет Олексія Бобровникова на «1+1» - наслідком його персонального замилування романтикою вулиці Грушевського). Проте очевидно, що в ньому абсолютно не відображена мотивація тисяч людей, які підтримують дії активістів-повстанців на Грушевського і співчувають їм. Як і той факт, що стимулом для початку активних дій 19 січня стала неспроможність лідерів опозиції запропонувати Майдану бодай якийсь конструктивний план.

Наступна тема – візит лідерів опозиції до Мюнхена. У підводці ведучого - екскурс в історію заходу, який відвідали опозиційні лідери, й доволі сумнівні паралелі з Мюнхенською угодою 1938 року. В самому ж матеріалі Андрія Кузакова – акцент на тому, що «на дебатах Кожара задал Виталию Кличку прямой вопрос – может ли украинская оппозиция влиять на демонстрантов.

Леонид КОЖАРА, и. о. министра иностранных дел: «Вы с экстремистами, которые бросают бутылки с зажигательной смесью в полицейских?! Если вы возглавляете оппозицию, нужно брать на себя ответственность!».

Виталий КЛИЧКО, лидер фракции «УДАР»: «Я могу показать вам фотоальбом с фотографиями, которые вас удивят. Эти фотографии свидетельствуют о том, что конфликт начался с правительства».

Андрей КУЗАКОВ, корреспондент: Участники дебатов все же тактично подытожили: компромисс нужно найти в самой Украине и решить вопрос украинской интеграции.»

Про результати переговорів – з уст Яценюка: «Арсений ЯЦЕНЮК, лидер фракции ВО «Батькивщина»: «Який план ми обговорюємо із нашими західними партнерами у Мюнхені? Пункт перший – це зупинка насильства, яке є в Україні. Друге – це звільнення всіх заручників. Третє – це розслідування фактів викрадення, побиття, тортур і убивства українців. Четверте питання – це проведення конституційної реформи».

Андрей КУЗАКОВ, корреспондент: И пятое – оппозиция просит от МВФ 15 миллиардов долларов помощи для Украины. Леонид Кожара встретился с Генсеком ООН – рассказывал Бан Ки-Муну, что делает украинская власть для стабилизации ситуации в стране. О реакции Генсека ООН извещает сайт украинского МИДа. Здесь говорится, что Бан Ки-Мун дал высокую оценку действиям Президента и подчеркнул важность сохранения позитивной динамики в урегулировании ситуации, отметив ключевую роль руководства страны. Дипломатическая битва за Украину длилась три дня. Теперь все, о чем договаривались здесь, в Мюнхене, будут пытаться воплотить уже здесь, в Украине».

В кількох словах розповіли про мітинг на Майдані. Далі – знову до міжнародної тематики: «Пока на конфликт в Украину слетаются многочисленные европейские и мировые политики. Такого числа высоких иностранных гостей не было, наверное, с 2004 года. При этом и Соединенные Штаты, и Европа, и Россия во всеуслышание заявляют: во внутренние дела Украины не вмешиваются. А вот как это «невмешательство» выглядит внутри страны». У сюжеті Ірини Смирнової про візити іноземних чиновників і дипломатів до Києва. Піднята тема санкцій – мовляв, політики, щодо яких начебто застосовані санкції (наприклад, Олена Бондаренко), щиро дивуються і все заперечують. І цікавий момент: «И уже буквально на днях агентство «Ройтерс», со ссылкой на свои источники, сообщило: в случае эскалации конфликта в Украине санкции могут применить не только к власти, но и к оппозиции. Европейские чиновники то грозят санкциями, то их категорически отвергают. Самый свежий посыл к власти и оппозиции – договаривайтесь!». Авторка додає, що в Європі демонстрації розганяють не менш жорстоко. А по завершенні сюжету наводять телефонний коментар нардепа від ПР Олени Бондаренко, яка доїхала до Сполучених Штатів усупереч інформації про заборону в’їзду: «Лишний раз могу засвидетельствовать, что все те информационные утки, которые распространяли в том числе и руками иностранных журналистов, например, таких, как Мирослава Гонгадзе, - это попытка была, скорее, либо позлить, либо… Ну, я не знаю – закрыть рот что ли, чтобы я была посмирнее».

Наступний матеріал присвячено Дмитру Булатову. У підводці ведучий повідомив, що лідера Антимайдану відправлено на лікування за кордон: «Восемь дней его искали соратники, милиция и даже экстрасенсы. Нашелся сам. Рассказал, что похитили и пытали. Скептики сомневаются, что все в словах Булатова - правда». У сюжеті – детальна розповідь про те, як Булатов знайшовся, коментар мешканця села Вишеньки, до хати якого він постукав (зауважмо, інші канали цієї інформації не давали) та інших мешканців села з припущеннями, звідки того могли привезти.

«Надо бы лечиться, но уже на следующеий день вокруг Дмитрия – снова скандал. У стен клиники – народные депутаты и журналисты. Соратники Булатова заявляют: его пытались арестовать – по делу о массовых беспорядках, открытому 24 января. […] Милиция утверждает: дело Булатова не политическое, а уголовное», - веде далі нова журналістка «України» Антоніна Маровді.

В сюжеті кілька версій з приводу того, що відбулося: «Если раньше все задавались вопросом? «Где Булатов?», - то сегодня все ищут другой ответ: «Кто стоит за историей с автомайдановцем, и почему она всплыла именно сейчас?». Версия у каждого своя.

Сергей ПОЯРКОВ, участник Автомайдана: «Він відповідав і за фінансову частину, і за організаційну. Я думаю, їх насправді цікавила інформація з першоджерела».

Тарас БЕРЕЗОВЕЦ, политтехнолог: «Це звільнення сталося якраз під вихідні, коли черговий раз має братися майдан. Якийсь невидимий ляльковод сидить і навмисно вкидає цю інформацію».

Антонина МАРОВДИ, корреспондент: Милиция работает в двух направлениях.

Олег ТАТАРОВ, замначальника Главного следственного управления МВД Украины: «Напрям номер 1 – це вчинення відносно зазначеної особи кримінального правопорушення. Мотиви можуть бути і корисливі – це може бути інсценування з метою вчинення провокацій». Підстави для скепсису щодо травм Булатова, які, як уже було зазначено вище, були підтверджені урядом Литви, журналістка так і не озвучила. Наприкінці сюжету повідомлено, що прокуратура дала дозвіл на виїзд Булатова за кордон.

Не оминули «События недели» теми постраждалих у протистоянні журналістів. . «Журналисты должны иметь возможность для выполнения своего профессионального долга!», «Насилие и журналистика – не совместимы!» - так прокомментировали в холдинге медиагруппы «Украина» нападение как на наших корреспондентов, так и на наших коллег, которые происходили во время освещения протестов» - наголосили на початку сюжету. Далі – розгорнуто про факти про постраждалих журналістів. Анастасія Образцова продовжила: «О том, что за избитых или раненых коллег никто так и не ответил, сами репортеры решили напомнить депутатам накануне голосования за второй закон об амнистии. Лидер фракции Партии регионов заверил: теперь обидчики журналистов точно от ответственности не уйдут».

Наведено в сюжеті й реакцію МВС: «Милиционеры утверждают: специально в репортеров никто не целился.

Евгений РУДЕНКО, полковник внутренних дел МВД Украины: «Во-первых, никто не делал и не делает. Но когда за журналистом как за живым щитом идет преступник с бутылкой и бросает… Вы понимаете, мы ж не можем в такой массе людей разобраться!».

Анастасия ОБРАЗЦОВА, корреспондент: Правоохранителей поддерживает и заместитель парламентского комитета по вопросам свободы слова и информации.

Елена БОНДАРЕНКО, заместитель парламентского комитета по вопросам свободы слова и информации: «Нельзя поступать по принципу: «Мы назначили кого-то виноватым – и вы нам его казните!». Если уже жить по принципу презумпции невиновности, то любое преступление и любую. Вину в этом преступлении виновного нужно доказать!».

На завершення випуску - матеріал Максима Урлапова про ситуацією з курсом гривні, якій інші канали не приділяють належної уваги.

Градус маніпулятивності в «Событиях недели», звісно, важко порівняти з тим, що ми бачимо в «Подробностях недели» на «Інтері», однак повторення спільної манти про радикалів і тиражування відверто пропагандистської історії про грузина-палія – тривожний знак. Теза «треба домовлятися», яку творці програми майстерно вплели в частину повідомлень, добре знайома нам із офіційної заяви холдингу SCM і не є шкідливою. Що, однак, не виправдовує дезінформації, відтворення сумнівних офіційних повідомлень, нагнітання емоцій на тему «радикалів» та інших хиб першого випуску «Событий недели» в новому сезоні. Будемо сподіватись, що нова команда разом із топ-менеджментом каналу все ж оберуть найбільш виграшну в цій ситуації нейтральну позицію.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.

Читайте також: «На "Интере" – "правдоруб" Кожара, а на ICTV и "1+1" – про все, кроме "эскадронов смерти"». 

comments powered by Disqus