Боно замість Ляшка. Огляд тижневиків 14‒16 вересня 2018 року

Факти ICTV

Дивовижна суголосність спостерігалася в ефірі 14‒16 вересня. Тижневики дружно висловилися на підтримку посилення українського контингенту в Азовському морі і проти провокацій російських прикордонних катерів. Чудувалися з історій про НАБУ й міністра інфраструктури Володимира Омеляна і думали, хто кого. Із зацікавленням спостерігали за форумом YES і розмірковували, піде Вакарчук на вибори чи ні. Й навіть Пінчука показували всі, а не лише його канал. Найбільше цитували Петра Порошенка та Пінчука («Інтер», ICTV, «Україна»). Володимира Гройсмана, Леоніда Кучму, Святослава Вакарчука й Курта Волкера показали в сюжетах ICTV та «України», а Кондолізу Райс — в ефірі «Інтера» та «України». А от Юлії Тимошенко дали висловитися лише в матеріалі ICTV, хоча згадали про неї ще в сюжеті «України». Тижневики «1+1» та ZIKу про форум не розповідали.

Бойко готовий об'єднатися

За «Подробностями недели» («Інтер») і їхніми традиційними героями та акцентами ми скучили. Зустріч виправдала очікування. Як завжди, у програмі було багато лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка, критики Міністерства охорони здоров'я і відчуття тотальної безнадії.

У новому сезоні маніпуляцій на «Інтері» не поменшало. Вуха Юрія Бойка стирчали звідусіль. У матеріалі про початок пленарних засідань ВР, у якому, до речі, більше жодного синхрону й немає, він заявляє про готовність об'єднатися й наступити на власні особисті амбіції. «Все, кто хочет мира, все, кто хочет предсказуемости, все, кто хочет развития страны, а не деградации и войны, все должны объединиться. [...] Для страны это даст шанс возвратить то доброе, светлое, что было раньше, вернуться к созиданию, вернуться к нормальной жизни, чего, собственно говоря, хотят подавляющее большинство граждан страны», — закликав лідер «Опозиційного блоку». Згадали про Бойка і в повідомленні про візит Курта Волкера, який традиційно зустрівся з лідером опозиції. Останній визнав, що опоблоківці не в усьому погоджуються з Волкером, але цінують, що останній працює на результат.

У деяких сюжетах бракувало балансу. Якщо інформація про обвинувачення міністра інфраструктури Володимира Омеляна була збалансована, глядачі почули і представників НАБУ, й самого міністра, то в частині сюжету про звинувачення заступникові голови СБУ Павлові Демчині слова представникам Бюро не знайшлося. Хоча сам чиновник мав нагоду розповісти про те, що звинувачення НАБУ на його адресу — це помста. Лінія критики антикорупційного бюро продовжилася далі — з вуст ведучого Олексія Ліхмана пролунали звинувачення, мовляв, негусто за три роки роботи — бюро гучно звітує про успіхи, а реальних результатів немає.

Минулого сезону ми багато писали про упередженість «Подробностей недели» щодо міністерства охорони здоров'я та його очільниці Уляни Супрун. У новому сезоні ця тенденція знов актуальна. Критикували міністерство і в матеріалі про хворих, які не можуть лікуватися за кордоном, і в студії разом із очільником руху «За трансплантацію» Юрієм Андреєвим. Дали слово й Ользі Богомолець, давній антагоністці Уляни Супрун. Зауважимо, що коментар керівниці міністерства в сюжеті Ігоря Левенка є, але в цілому риторика доволі упереджена. За словами журналіста, представники міністерства втікають, ховаються, воліють не помічати протестувальників. Звучить узагальнення: «Родственники больных пациентов говорят — впервые в истории независимой Украины им вот так вот приходится выпрашивать деньги на лечение своих родных». Хоча зафіксовані численні факти порушень, зловживань у цій сфері й до 2014 року.

Звернулися й до теми конфлікту на засіданні комітету охорони здоров'я ВР. Ведучий потрясав стенограмою засідання, мовляв, прочитав усі 32 сторінки, та обурювався: «Во-первых, представительница министерства не могла ответить на самые простые вопросы, которые касаются лечения украинцев за границей. А, во-вторых — оказывается, еще три месяца назад Минздрав получил от Министерства финансов официальный ответ о том, где можно взять деньги, чтобы спасти жизни тяжелобольных. Условно говоря, перебросить с одной госпрограммы на другую». Глава комітету Ольга Богомолець розкритикувала бездіяльність міністерства. А Юрій Андрєєв наголосив, що Супрун перетворює проблему на політику й жаліється Гройсману. Тут пасувало би дати висловитися по суті представникам міністерства. На жаль, цього не сталося.

Не забули позитивно відгукнутися про керівництво держави, зокрема, похвалити проект бюджету, в якому, за словами Ліхмана, й доходи плануються стабільні, й ціни зростатимуть не так швидко, як раніше, й зарплати й пенсії виростуть, і субсидії залишаться. Аналізують його у студії Оксана Продан (за словами Ліхмана, «очень известный экономист») та Олег Устенко. Причому гості самі акцентували на тому, що проект бюджету не бачили, тому можуть говорити лише умоглядно. Але про бюджет відгукуються добре, втім, наголошують, що його треба буде виконувати.

Крім проблем у медичній сфері, тижневик розповідає про отруєння дітей у Дніпрі, смертельні ДТП, міграцію з України людей, що не бачать для себе перспектив у рідній країні, труднощі з набором працівників у суди тощо.

На цьому тлі позитивно вирізняється сюжет про зміни у шкільній освіті й розмова з міністром освіти Лілією Гриневич. Вона розповіла про проблеми, з якими зіткнулися школи на початку навчального року, зокрема, нестачу меблів, але не забула згадати і про здобутки та перспективи. У цілому пані міністр була позитивно налаштована й тим розтопила, здається, навіть скепсис Ліхмана. «Невже реформа вдалася?» — замислився він перед сюжетом. Судити про успіх / неуспіх реформи освіти за два тижні після початку навчального року трохи рано, але саме припущення, що якась реформа могла вдатися, в ефірі «Інтера» — це вже щось новеньке.

Ода мішку картоплі

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) уже, здається, цілком освоїлися й увійшли в нове русло. Що одразу впадає в око при аналізі цього тижневика: фактично половина тем подана у форматі повідомлень ведучої з відеорядом, а не сюжетів. Подекуди це виправдано, але загалом від тижневика хотілося би більше цілісних журналістських матеріалів.

«Перші про головне. Деталі» єдині з усіх тижневиків продовжили тему екологічної катастрофи на заводі «Кримський титан» — повідомили, що відстійник почали засипати вапном, оскільки на відновлення водопостачання від України вже не чекають. Вони ж нагадали про ситуацію навколо Олега Сенцова й Володимира Балуха, які голодують, а останнього ще й побили в СІЗО. Раніше ця тема обговорювалася дуже активно, тепер лише поодинокі ЗМІ згадують про долю українських заручників у російських в'язницях.

Сюжети тижневика переважно нейтральні — і про протистояння НАБУ й Омеляна, і про набір суддів до Антикорупційного суду. Навіть питання надання томосу було висвітлено без радості чи зловтіхи. На ZIKу акцентували, що «на думку росіян, історія з томосом для України є небезпечною для світового православ'я».

Матеріал про російських шпигунів, що причетні до отруєння Скрипаля, емоційно виважений і дуже інформативний — журналісти не полінувалися зібрати все, що було відомо з цієї справи і зробити зрозумілу, ґрунтовну ретроспективу.

Чи не єдина тема, де емоції вирували, — сюжет Олексія Братущака про конфлікт між Порошенком і Гройсманом. Журналіст уже не перший тиждень лупає передвиборчу скелю, й ось дійшла черга до протистояння між першими особами держави. «Вони були єдиною командою, але останнім часом стосунки президента та прем'єра охолонули», — анонсував журналіст. Колись «Перші про головне. Деталі» вже зверталися до цієї теми — ми тоді зауважили, що тема недостатньо розкрита. У цьому випуску Олексій Братущак, схоже, виправився. Сюжет ґрунтовний, наголошується, що прем'єр і президент разом були на святкуванні дня міста у Вінниці, але на роликах Гройсмана Президента завбачливо вирізали: «Це маленька деталь наче підтверджує чутки: колишньої команди Порошенка — Гройсмана більше не існує». У цілому складається враження, що ініціатором такого розриву є Гройсман. «Прем'єр потрапляє у 40 % українців, які ще не визначилися з президентськими симпатіями. Але для технологів Порошенка є більша проблема. Гройсман навіть до команди Президента себе більше не відносить». Показово звучать слова прем'єра: «Я людина України і своїх батьків». У сюжеті є інші приклади — зокрема, протистояння креатур прем'єр-міністра і Президента у процесах боротьби з контрабандою. Є й доволі сумнівні моменти — зокрема, пасажі про «Деморду» і порохоботів. «Хто ж ці люди, яких хвилює, аби виборці не відвернулися від влади напередодні виборів? Іноді їх називають відомими блогерами, іноді порохоботами», — очевидно, що для людей, які не стежать за соцмережами й лідерами думок, це висловлювання незрозуміле. Втім, Олексій Братущак не прогнозує відкритої війни, принаймні до моменту відставки Гройсмана: «Поки перші особи держави конкурують чужими руками».

Пристрасті вирували і в останньому сюжеті випуску — про заготівлі на осінь і те, як українці набивають свої погреби картоплею, морквою й цибулею. Після перегляду матеріалу одразу захотілося купити мішок-другий до зими.

Донори сперми й розумна урна

Те, що «Факти тижня» (ICTV) дуже велику увагу приділяють російській тематиці, вже сприймається як щось природне. От і у випуску 16 вересня експерти наголошували, що Росія готується до повномасштабної війни, Навального викликали на дуель, розумна урна не давала проголосувати Путіну і створити пропагандистську картинку, а Оксана Соколова і Сергій Кудімов довго й дотепно обговорювали грушників із Солсбері.

Цікавий акцент Веніамін Трубачов зробив у матеріалі про автокефалію. Він наголосив, що процес вийшов на фінішну пряму, а головним претендентом на посаду очільника нової церкви є патріарх УПЦ КП Філарет. Прокоментував це керівник інформаційного відділу Київської патріархії Євстратій Зоря: «За всіма своїми якостями і за авторитетом в суспільстві він найкраще підходить для того, щоб здійснювати це служіння». А от священик УПЦ МП висловився категорично проти Філарета. Було б логічно почути думку незалежного, неупередженого експерта з приводу здатності предстоятеля Київського патріархату очолити новоутворену структуру, бо в незаангажованості обох вищезазначених спікерів є сумніви.

Оглядач Володимир Соколов розповів про звинувачення, висунуті міністру інфраструктури. «Це удар по корупції чи початок передвиборчої кампанії?» — зі старту задав тон сюжету журналіст. У матеріалі не просто проінформували про претензії, висунуті до Омеляна, а й дослідили маєтки, де він жив тощо. Впливає на сприйняття цієї історії й характеристика міністра як «ласого шматочка», найбільш незахищеного й одного з найпублічніших урядовців. І, до речі, в цьому сюжеті чи не єдиному згадали про реакцію політичної сили, яка делегувала Омеляна в уряд.

«У “Народному фронті” підозру назвали “політично мотивованою” і “пов'язаною з початком президентської кампанії”. А експерти — “атакою на Кабмін з метою зробити його більш слухняним перед виборами”. А чому Омелян? А тому, що найбільш незахищений у Кабміні — за ним ніхто не стоїть, — вважає політолог Вадим Карасьов.

Вадим Карасьов, політолог: Якщо вибирати якусь об'єкт-жертву для наступу на Кабмін, наприклад, або на Гройсмана, то потрібно, щоб було дуже гучно, щоб був резонанс. А оскільки Омелян фігура публічна, особливо після заяв навколо відміни пасажирського перевезення з Російською Федерацією…

І все ж якщо трохи глибше копнути, то відомство Омеляна — ще й надто ласий шматок. Чого варта лише “Укрзалізниця” зі своїми понад мільярдними прибутками.

Володимир Омелян: Ми можемо однозначно стверджувати: так корупція не викорінюється.

Досить згадати, які запеклі бої тривали за неї між міністром та очільником залізниці, поляком Балчуном і чим закінчилася ця історія. Балчин поїхав назад до Польщі, а міністерство втратило найжирніший шмат.

Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України: Уряд прийняв рішення про підпорядкування української залізниці уряду.

Кор.: Тож навряд чи такий екстрахід Кабінету Міністрів міг сподобатися тим, хто дерибанив на залізниці мільярди. Хоча то був не єдиний скандал у відомстві Омеляна. Ще одна гучна справа пов'язана із ірландським авіаперевізником RyanAir, в якого найнижчі ціни на квитки в Європі. Міністр боровся, аби впустити його на українські летовища, але аеропорт “Бориспіль” і МАУ чинили шалений опір, бо не хотіли втрачати прибутки. Ну і не можна також не згадати корупційні розбірки навколо морських портів.

Василь Кручак: Може, це таким чином йому натякають, що “ти давай, може, з нами якось свої питання вирішуй. Або ділись, і все буде добре”. А якщо нє, ну, тоді розбирайся із своїм кримінальним провадженням, ми тебе зміщаємо».

Всі канали говорили про форум Віктора Пінчука YES і цитували його самого, але тижневик ICTV дозволив собі розповісти про захід більше, ніж усі. І Кучму з Вакарчуком процитував, і ексклюзив Курта Волкера про миротворців дав, і про секретного гостя — фронтмена U2 Боно не забув.

Крім того, розповіли «Факти тижня», як правильно збирати гриби, у кого із зірок тече дах і хто з них не платить за комуналку, чому Президент Порошенко присвятив пост у Фейсбуку «меблевому магазину» (ІКЕА) і як можна підзаробити грошей, постоявши в черзі або здавши біологічний матеріал. Ну і черговий сюжет із серії «згадаймо Радянський Союз» — про загадкову смерть режисера і актора Леоніда Бикова.

Зацікавити глядачів мала й тема будівництва платних автобанів. Оксана Соколова розповіла про таку урядову ініціативу. Олександр Кава, радник голови Держагенства автомобільних доріг України, пояснив, що скільки коштуватиме, порівняли можливі ціни з європейськими. Тільки от майже наприкінці сюжету з'ясувалося, що це не просто віддалена перспектива, а ще й не підтверджена — щодо ділянки зі Львова до кордону з Польщею проводиться підготовка переговорного процесу, а щодо ділянки Київ — Біла Церква лише готується техніко-економічне обґрунтування. Як бачимо, урядові фантазії подали на початку як реальність.

День без Ляшка

Де Олега Валерійовича діли, іроди? У щоденних новинах є, а от у «Сьогодні. Підсумках» («Україна») десь запропастився. Хоча й без лідера радикалів «паркету» в тижневику вистачало.

Розпочали випуск з інформації про те, що Міжнародний валютний фонд готовий надати Україні черговий транш. Це прокоментував експерт Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. Експерти цієї організації періодично з'являються в «Сьогодні».

Вийшов і обов’язковий сюжет про те, як фонд Ахметова рятує мешканців окупованих територій. «Вы очень нам нужны», — розпачливо сказав герой сюжету про Ахметова.

Позитивними елементами тижневика були інфографіка в повідомленні про нарощення українського флоту на Азові і ґрунтовний матеріал про залізничне сполучення з Росією. Журналістка Наталя Савченко не полінувалася сама з'їздити до Росії спочатку автобусом, а потім повернутися транзитним поїздом. Так вона перевірила, як будуть добиратися українці до країни-агресора, якщо залізничне сполучення таки скасують. У тому, що будуть, вона не сумнівається: «Українці так і не відмовилися від мандрівок до Росії, хіба що стали більше на них витрачати». Те, що поїзди до Росії скасують, подають як факт. У підводці до сюжету Олег Панюта розповів про таємний документ, який підписав міністр інфраструктури Володимир Омелян: «Стосувалося це документа за підписом Міністра, згідно з яким припиняється пасажирське сполучення з Росією, нині цей документ під грифом “таємно”». До речі, про Омеляна в контексті його конфлікту з НАБУ в тижневику не згадали.

Розкольники й забудовники

А от у «ТСН. Тижні» («1+1») обійшлося без звичних скандалів і сенсацій. Звісно, були й разючі відкриття, й несподівані висновки, й радикальні судження, але загальний тон був спокійнішим, аніж зазвичай. Кількість тем була меншою, а їх якість приємно здивувала.

Вагому частину ефіру зайняв матеріал у двох частинах про загрози новобудов, які зводяться з порушенням будівельних норм, інженерних технологій тощо. «Темний бік будівельного буму», — так охарактеризувала проблему Алла Мазур. Сам сюжет Галини Сергеєвої містить велику кількість експертних коментарів, прикладів, чудову інфографіку. Проблеми, як виявилося, і в якості будівель та матеріалів, із яких вони споруджені, і в хаотичній забудові та відсутності інфраструктури.

Кілька ексклюзивів — про тайфун Флоренс, в епіцентрі якого опинилася знімальна група «ТСН» із журналісткою Яною Слєсарчук; надлегку авіацію, яку виробляють в Україні й експортують і яку випробувала на собі Ірина Курило. Традиційний уже матеріал із серії «“1+1” чекає дитину» — на суб'єктивний погляд авторки моніторингу, нарешті справді корисний — про першу допомогу дітям.

У матеріалі про протистояння НАБУ й Омеляна згадали і про відкриття провадження щодо Антона Геращенка, радника міністра внутрішніх справ. «Особливість теперішніх розслідувань —  протистояння між силовиками. Якщо Геращенко є радником і довіреною особою міністра внутрішніх справ, то Демчина очолює ціле головне управління, до того ж це управління боротьби з корупцією, так званий департамент КАА, який має недобру славу. Соціологи вже говорять про сумніви людей в успіху антикорупційних реформ, якщо є такі борці з хабарництвом», — резюмує Сергій Швець. Він вважає ситуацію невтішною для всіх чиновників, які, мовляв, на гачку, бо «майже тотально брешуть у деклараціях і здається, це перестало бути безпечно. Особливо якщо таки запрацює Антикорупційний суд, за спиною якого стоїть потужне західне лобі».

Втім, до кількох сюжетів є питання щодо упередженості й оцінних суджень. Перший із них — матеріал Андрія Орляка про погіршення стосунків України й Польщі у зв'язку з депортацією українки Людмили Козловської, яка одружена з поляком Бартошем Крамеком. Гучні висновки зроблені з однієї приватної історії. Гаразд, це не прості обивателі — представники фонду «Відкритий діалог», яким польська влада закидає антиурядову діяльність. Ба більше: «Українку Козловську та поляка Крамека підозрюють у нібито спробі повалення уряду за — увага — російські гроші. Їх, мовляв, вони отримують на рахунку своєї організації “Відкритий діалог”. Більше того, служби повинні придивитися до ймовірних зв'язків із російською оборонною промисловістю». Наприкінці матеріалу журналіст наголосив на тому, що українська влада не реагує: «Хто точно дотримався нейтралітету стосовно депортованої українки, так це офіційний Київ. Він офіційно мовчить».

Ярликами рясніє й матеріал Сергія Гальченка про Російську православну церкву. «Вірянам РПЦ заборонили молитися за Вселенського Патріарха Варфоломія. Припиняється і спільне богослужіння священників Московського і Константинопольського патріархатів. І це вже відверте порушення канонів», — повідомила Алла Мазур і додала, що тепер Російську церкву можна вважати розкольницькою. Автор матеріалу також нагнітає, коли розповідає про рішення синоду РПЦ, що «стане початком кінця російської православної церкви». Так Сергій Гальченко характеризує рішення припинити молитовне поминання Вселенського патріарха Варфоломія та співслужіння з ієрархами Вселенського патріархату. «Далі [Синод РПЦ. — Авт.] пригрозив взагалі розірвати і євхаристійне спілкування, тобто будь-які відносини. Цим агресивним рішенням синод РПЦ дав повний набір козирів Константинополю для того, щоб викреслити Московську церкву з канонічного простору». В сюжеті немає жодного коментаря від експертів чи сторін. Висвітлювати такі дражливі теми без балансу дуже необачно, адже недоброзичливці вже віщують українському суспільству розкол услід за «розколом церкви».

Моніторинг здійснює громадська організація «Детектор медіа» за підтримки уряду Королівства Данії. Висновки й погляди, висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з позицією уряду Королівства Данії. Моніторинг здійснено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».

comments powered by Disqus