Вагон із закритими шторами

Фото: thekievtimes.ua

Принаймні, поки що перестає виступати ініціативним гравцем, не оновлюючи набору меседжів та аргументів для просування своєї політики.

Тепер, після благополучної пролонгації повноважень прем'єр-міністра Миколи Азарова та приходу на посаду спікера Володимира Рибака багатьом впала в око подібність (як мінімум візуальна) нинішнього керівного «тріо» з іншою трійкою – з радянським керівництвом у розпал періоду так званого застою. І хоча порівнювати персональні якості теперішніх і тодішніх не випадає, тенденції «застою», які всі ми спостерігаємо і переживаємо нині, на погляд авторів, доволі очевидні.

Той період радянської історії дуже виразно характеризувався у відомому анекдоті: керівництво держави, втративши надію на будь-який розвиток, вирішило діяти за принципом «закрити штори й розхитувати вагон, нехай пасажири (читай: народ) думають, що їдемо».

За тим же рецептом, схоже, діють і нинішні «провідники реформ». Принаймні, перебіг політичних ток-шоу минулого тижня, коли напередодні відкриття нового парламенту особисто глава уряду й інші представники влади розігрували ритуал «звітування про роботу», досить яскраво цей рецепт проілюстрував.

У програмі «Шустер live» Першого національного глава уряду «звітував» у традиційному для своїх появ на ТБ оточенні безмовної аудиторії . Його помічники навіть роздали глядачам у студії спеціальні брошури, в яких наводились аргументи успішності роботи уряду Азарова.

Сам Микола Янович ніколи не відзначався особливими ораторськими здібностями, тому його традиційна риторика не виходила за межі звичної парадигми про «попередників». Однією з найпереконливіших тез на користь успіхів свого уряду пан Азаров, очевидно, вважав думку про масштаби будівництва доріг, вдавшись при цьому до нехитрої «підміни понять», мовляв, «если мы, год за годом, будем строить по 3-4 тысячи километров хороших дорог, то лет через двадцать у нас будут автобаны».

Насправді ж якість і старих, і нових доріг відома кожному українському водієві. Так само, як відомо, що багаторічне «закопування» мільярдів гривень в асфальт аж ніяк не гарантує сподіваної появи автобанів європейського класу. Зате сфера автодору традиційно вважається в нас найефективнішою в сенсі освоювання державних коштів у приватних інтересах.

Інша, на думку Азарова – просто вбивча теза, прозвучала з фрейдистською обмовкою:

Перший національний, «Шустер live», 07.12.2012, 21:20

«Как дискредитировать то хорошее, что в стране происходит? Мне недавно попалась на глаза одна политтехнологическая разработка: а давайте скажем, что все, что строится, давайте замажем, скажем, что это все воровство, все коррупция. Приводятся цифры, я иногда слышу их – и удивляюсь. Ну ладно, простой человек – он в масштабе цифр не ориентируется. И вот говорят вроде бы депутаты, говорят те, кто занимал высокие должностные посты, вот говорят: "На Евро 20 миллиардов долларов украдено". Вы верите в это? Очень легко на этот вопрос ответить: все объекты Евро стоили нашей стране 5 миллиардов долларов, в четыре раза меньше, чем истратила Польша. Могли мы украсть? Не мы, вернее, а те, кто делал, украсть 20, когда потрачено всего 5? Вот такая геббельсовская ложь, Геббельс говорил, это великий мастер пропаганды: "Чем невероятнее ложь, тем в нее легче поверить"».

Загалом, аналіз «переліку здобутків» в економічній сфері – не завдання цього тексту. Тут очевидне лише одне – щоб бути правдивим, мало щохвилини на підтвердження своїх слів риторично звертатися по згоду глядачів, позбавлених можливості відповісти чи поставити запитання. Є проста схема – ось основні напрями реформ, минуло два роки. Тут було гірше, стало краще, ось об'єктивні показники зростання і покращання. Плюс діалогічний формат. І все – просто і зрозуміло.

Тим більше, що люди налаштовані на серйозну розмову, їх справді цікавить конкретна економічна інформація. Що підтвердив і Савік Шустер, повідомивши про те, що 95 відсотків аудиторії цікавиться питаннями державного бюджету.

Але влада не схильна до відвертої розмови – думається, не випадково глава уряду з таким роздратуванням сприйняв єдину (!) за весь виступ спробу поставити йому запитання від глядачів:

«Петро Мага, журналіст: Микола Янович, я дуже перепрошую, я не "симпатичная девушка", але теж дивлюся на вас дуже уважно, бо мені пише вся Україна. От Запоріжжя: "Говорят, что целевые деньги растратили не по назначению, поэтому работники, допустим, специализированного предприятия ОО "Укрбеллифт" 4 месяца не получают зарплаты. Помогите, власти бездействуют". Чернігівська область, вчителі пишуть, що 3 місяці відчуття таке, що вони повернулися в дев’яності роки ХХ століття. Дуже багато скарг на 3-4 останні місяці, що недоотримують зарплату. І дуже багато людей це пов’язують з розтратами на вибори. Що ви можете сказати з цього приводу?

Микола Азаров: "Вот очередная брехня, которая, к большому сожалению… Понимаете, я пришел для серьезного разговора, мне приходится говорить о той брехне, которую я считаю ниже своего достоинства. Как можно бюджетные деньги истратить на выборы? Я бюджетом занимаюсь почти 20 лет. Вот пусть то брехло, которое это говорит, выйдет сюда и мне скажем об этом, а я у него спрошу, откуда он эти данные взял. Конечно, это абсолютная брехня».

Отака от виходить владна «тріада»: президент, який, здається, повністю перейшов на віртуальний спосіб комунікації, прем'єр, якого виводить із себе елементарна спроба дискусії, а точніше, цілком конкретні запитання звичайних громадян щодо невиплат їм зарплатні, а тепер ще й новий спікер, вік та фізичні можливості якого викликають певні сумніви щодо здатності керувати неспокійним парламентським залом.

Взагалі дивно, що влада ще час від часу вдається до якихось рудиментів публічної активності. Здається, вона б найбільше хотіла, щоб народ взагалі забув про її існування. Але при цьому продовжував забезпечувати їй відповідні доходи...

На рівні «професійних спікерів» від влади теж простежується тенденція до своєрідного «заколисування» аудиторії. Серйозні економічні питання, те ж саме питання бюджету, заговорюються магічними формулами на кшталт висловлювань Інни Богословської:

«Інна Богословська, народний депутат, Партія регіонів: "А можна я просто наостанок, щоб всі заспокоїлися. Безумовно, ми не ідеальні, безумовно, цей бюджет не ідеальний, але я можу всім сказати: жити будемо нормально, катастроф не буде, курс буде нормальний, і будемо збільшувати власне виробництво. Це точно"».

Ірина Акімова, голова Комітету з економічних реформ – спікер дещо вищого класу. Її недаремно не відпустили до парламенту – президенту явно потрібен хоч хтось, хто достатньо вільно володіє економічним глосарієм і може складати правильні слова в правдоподібні форми. Саме це вміння Акімова продемонструвала в ефірі «Великої політики» на «Інтері», де вона намагалася захистити прийнятий днями держбюджет. Концепція була все та ж – бюджет не ідеальний, але ми будемо його вдосконалювати «в робочому порядку».

Але й фаховому економісту складно чесно відповідати за бюджет, залишаючи за рамками дискусії весь тягар реальних проблем, які не просто гальмують реформи, а перетворюють на фікцію навіть декларації про них. Зрештою, навіть простіші запитання по суті стають проблемою і змушують вдаватися до демагогії замість конкретики. Варто також звернути увагу, як відповіла Ірина Акімова на запитання про розміри капіталів, що виводяться з України за кордон:

«Інтер», «Велика політика», 07.12.2012, 23:00

«Антон Подлуцький, журналіст: "Добрый вечер. Ирина Михайловна, не буду говорить о долларах и не буду говорить о ВВП, не буду говорить о прочих довольно абстрактных показателях, которые к тому же часто-густо при нашем отношении… государственном отношении статистике и подлинным показателям просто за уши притянуты. Самое ценное, бесценное и мало восстановимое, что есть у любого государства, у любой экономики, – это люди. Это наше с вами здоровье, это наши дети. Просто маленький пример из госбюджетна на следующий год. Вообще не заложены деньги на проведение медреформы в Киеве. В текущем году, напомню, было выделено несколько сот миллионов гривен. Проект был запущен, люди были, начали работать. Реформа, которую, насколько я помню, вы курируете в администрации Президента, пошла и вы очень этим гордились. Вы везде говорили, что медреформа – это одна из прорывных технологий, которую дала новая власть в стране. И вот денег нету, реформа остановилась. Любая реформа, которая останавливается, тут же ломается и получается откат. То есть никакой реформы здравоохранения в стране не будет. Как вы как человек, который курировал эту тему, могли согласиться на такую норму в годбюджете?"

Ірина Акімова: "Я думаю, что не совсем правы. Вы не совсем правы вот в чем. Во-первых, в государственном бюджете 2013 года заложен 700 миллионов гривен как раз для поддержки реформы в пилотных регионах, из которых где-то до 300 миллионов будет использовано для того, чтобы продолжать систему связей работы медиков с качеством и количеством обслуживания пациентов. Это система стимулирования началась летом 2012 года. Она должна быть продолжена и потом перейти на все регионы. Остальная часть будет идти в первую очередь на продолжение дооборудования и переоборудования как первичного звена медицинского обслуживания, так уже теперь и вторичного звена медицинского обслуживания. Поэтому деньги дополнительно к обычным операционным расходам вложены в этот бюджет. Что еще с точки зрения медицины дополнительно, и это отличает его от прошлых бюджетов, вложено на 2013 год. Это увеличение в 2,3 раз средств на централизованную закупку лекарственных препаратов, которые предназначены для онкобольных детей. И дополнительные деньги, которые связаны с лечением детей, которые болеют редкими болезнями. Но есть еще один момент, очень важный момент, который будет работать не только через средства здравоохранения, а он будет работать, и это заложено в госбюджете, через реализацию закона о занятости. В течении этого года мы много работали с региональными представительствами, с региональными властями, чтобы они развивали пакет местных стимулов. И это хорошо, когда есть местная инициатива. Но хорошо, когда она подкреплена и централизована. Так вот, деньги, которые может получить молодой специалист, в том числе молодой врач, если он поедет туда, где он больше всего нужен. Это в первую очередь сельская местность, где семейных врачей не хватает. Они равны 10 минимальным заработным платам – это подъемные, которые могут достаточно хорошо помочь человеку устроиться на новом месте. Эти деньги будут, естественно, подкрепляться местными стимулами. И третий момент. Коллеги, я абсолютно согласна – реформы без денег, без поддержки, модернизации и технического оборудования, и изменения системы стимулов для людей не работают. Но реформы – это не только финансы. И вот как раз работа, которая будет проводиться в 2013 году для продолжения изменения системы здравоохранения – это реформа по выработке новой системы финансирования на втором уровне. В этой области нам будут помогать специалисты из Мирового банка, которые уже ездили по пилотным регионам, и готовы принимать инвестиционные предложения, основанные на принципах реформы, для дооборудования и переоборудования больниц интенсивного лечения, которые обязательно должны сформироваться в течении следующего и 2014 года в пилотных регионах. Поэтому медицинская реформа представлена в бюджете. Здесь есть критика, обоснованная критика звучала и со стороны Президента – что тех мер, которые заложены, недостаточно. И нам хотелось бы, чтобы они были увеличены. Каким образом? Например, развитие системы стимулирования первичного звена не только в пилотах, но и во всех остальных 23 областях. Но мы будем реалистами. При нормальном развитии экономики, при выполнении тех планов с точки зрения экономического роста, которые заложены в бюджете, у нас будет возможность пересмотреть его после первого квартала и дать больший вклад на это важное направление социальной политики".

Антон Подлуцький: "У меня очень маленькая ремарочка. Ирина Михайловна, прошу прощения. О каком дополнительном финансировании медицины идет речь, когда финансирование медиков по нашей классической модели ведется через местные бюджеты – местные бюджеты недополучат 30 миллиардов гривен. По данным Ассоциации городов Украины, на последний квартал следующего года на зарплату врачам, учителям и прочим вообще нет денег. Какие прорывы мы ожидаем в январе, феврале, марте? Мы успеем продать "Укрзалізницю", что ли, что появятся деньги на закрытие этой дыры и на продолжение медицинской реформы? Простите, я не понимаю".

Ірина Акімова: "На сегодняшний день о невыплате заработной платы медикам либо специалистам бюджетной сферы речь не идет".

Євгеній Кисельов: То есть эта цифра не соответствует действительности, что задолжали регионам 30 миллиардов гривен?

Ірина Акімова: "Цифра, которая соответствует действительности, задолженность по заработной плате, но это в целом по экономике, не в бюджетном секторе, составляет на сегодняшний день 872 миллиона гривен. Она была уменьшена существенно по сравнению с началом года. Но она до сих пор существует".

Євгеній Кисельов: А откуда эта цифра взялась – 30 миллиардов?

Антон Подлуцький: "Это дефицит следующего года для местных бюджетов. Это на следующий год дефицит".

Ірина Акімова: "Это расчетная цифра, которую вы приводите".

Антон Подлуцький: "Откуда возьмутся деньги в январе, феврале и марте?"

Ірина Акімова: "В январе, феврале и марте деньги возьмутся из бюджета 2013 года, который принят. Кстати, далеко не всегда в истории Украины бюджет принимался вовремя в декабре. Поэтому проблема с финансированием заработных плат в первом квартале 2013 года вообще стоять не может. Что касается последнего месяца и последнего квартала 2012 года, то вы знаете, что Президент недавно подписал принятый в Верховной Раде закон, который добавляет субвенции местным бюджетам для решения многих вопросов. И размер этих дополнительных субвенций составляет чуть больше чем 1,6 миллиарда гривен. Я уверена, что следующий год мы начнем с новым бюджетом достаточно уверенно".

Євгеній Кисельов: Ирина Михайловна, буквально несколько минут у нас остается. Еще нужно объявить результаты голосования. Поэтому, если можно, в режиме блица. Правда ли, что в бюджете 2013 года не предусмотрено денег на погашение долгов по вкладам "Сбербанка СССР"?

Ірина Акімова: "В бюджете 2013 года вы найдете постатейное распределение средств. Это все сложено в агрегированные статьи. Кстати, это одно из направлений реформ – сокращение количества очень мелких государственных программ. Я уверена, что те темы, которые начинались в 2012 году, они обязательно продолжатся. Кроме того, обратите внимание, что в бюджете заложена большая сумма государственных гарантий и планируется использовать в том числе механизмы государственных гарантий для решения многих важных социальных вопросов".

Євгеній Кисельов: А почему в три раза меньше денег выделяется на поддержку дешевой ипотеки?

Ірина Акімова: "Еще раз хочу сказать. Бюджет 2013 закладывает в себе увеличение по многим составляющим, в том числе и по дешевой ипотеке. Но размер этого увеличения, наверное, нам бы хотелось, чтобы он был существенно больше. Ограничение этого размера будет связано только с одним – это с темпами экономического роста".

...

Євгеній Кисельов: Скажите, вы могли бы вот так на вскидку оценить, сколько украинская экономика денег в год недополучает за счет того, что бизнесмены выводят деньги за границу в офшоры?

Ірина Акімова: "Вы знаете, средний показатель теневой экономики, связанный с производством бизнес-операций без уплаты налогов здесь и с выводом их за рубеж, устойчиво колеблется последнее время на уровне от 32 до 40% от ВВП".

Євгеній Кисельов: В денежном выражении сколько это миллиардов долларов?

Ірина Акімова: "Давайте посчитаем. Если уровень ВВП составляет порядка триллиона 300-триллиона 400. 40% – это будет цифра на уровне где-то 500 миллиардов. Я думаю, что эта цифра, наверное, будет выглядеть немножко завышенной. И сами оттенки этой теневой экономики будут очень сильно колебаться. Но как рабочую категорию можно взять"».

Ми не аналізуємо далі детально всі політичні ток-шоу за вказаний період з тієї причини, що переважна більшість із них, окрім «Свободи слова» на ICTV, були тематично пов’язані: всюди топ-темою було прийняття бюджету. Окрім того, схожим виявився розклад сил і стратегія спікерів-опонентів. Узагальнюючи, можна сказати, що захист бюджету давався спікерам від влади важко. Подати його як бюджет розвитку було так само складно, як перетворити монолог Миколи Азарова на звіт про успіхи.

Доводиться констатувати, що опозиційні спікери – Арсеній Яценюк, Віктор Пинзеник, Володимир Лановий на «Шустер live», Ксенія Ляпіна в програмі «РесПубліка» на 5-му каналі, Сергій Соболєв у «Свободі слова» мали майже тотальну перевагу в сприйнятті глядацької аудиторії. Ми вже не раз наголошували, що домінування опозиції в інформаційній сфері поступово перетворюється на тренд останніх місяців.

Не отримуючи позитивних реальних прикладів свої досягнень, влада та її спікери змушені оперувати набором старих міфів, які встигли набриднути аудиторії. Натомість опозиція традиційно резонує з незадоволеними очікуваннями суспільства і достатньо вміло цим користується. Тим більше, отримавши ширші можливості доступу і публічного представництва в ефірах політичних ток-шоу. Наведімо кілька фрагментів із виступів опозиційних політиків.

«Арсеній Яценюк, народний депутат, Об’єднана опозиція: ...Мені хотілось би задати запитання прем’єр-міністру, колишнього прем’єр-міністру Азарову, а він би не хотів жити на мінімальну пенсію, на мінімальну зарплату? Як би він прожив цей 2013 рік? І прикро, дуже прикро, що в цій студії зараз його немає. Тому що одна ситуація, коли вести розмову без своїх політичних опонентів, тому що, я розумію, вам би хотілось задати це запитання, а ми би мали таку можливість, і отримати чітку відповідь. Тепер давайте підемо по конкретним заробітнім платням. Тут є хтось з вчителів чи лікарів? Ну, напевно, маєте родичів. Маєте. 52 роки. Скажіть, будь ласка, скільки у вас заробітна платня? 1200 гривень. А відповідно до тарифної сітки, це у вчителя, відповідно до тарифної сітки, яка затверджена Міністерством освіти і науки, знаєте, скільки цій людині недоплачують у 2013 році? Від 700 до 1200 гривень, в залежності від стажу і в залежності від того, скільки людина працює в школі. Чи наші вчителі будуть думати про те, щоби діти були освічені, щоби займатись навчальним процесом, при тому, що заробітної платні вистачає рівно на перших десять днів після виплати цієї заробітної платні? Чому прем’єр про це не розказав? Він розказав про те, що збудували дороги. Напевно. Я, до речі, підтримую, що в Україні потрібні дороги, правда. Тому що будівництво доріг – це зайнятість населення, це збільшення заробітних плат. Але ми при будівництві доріг не повинні забувати: школи, які не мають туалету для дітей, туалет на вулиці, лікарні, які не мають навіть медичних препаратів. Тому що якщо ви прийдете до лікарні, чи хтось вас зараз буде безкоштовно лікувати в Україні? Є десь така людина, яка отримує безкоштовне медичне обслуговування? Цієї проблеми також в державному бюджеті не вирішено, 2013 року. Те, що стосується державних службовців, правоохоронної системи. Жодна з проблем, яка десятками років накопичується в Україні, не вирішена. Тому перша проблема – заробітних плат – не вирішена. Друга проблема в Україні. Адже перед виборами всі так волали про те, що Україну необхідно забезпечити робочими місцями. Правда, в Україні 2 мільйони безробітних, бюджет – це інструмент, тобто бюджет фінансує певні видатки, для того щоб створити робочі місця. По програмі створення робочих місць бюджетні видатки – рівні нулю. Таким чином, проблема безробіття в наступному році також не буде вирішена. Тепер третє, про що Прем’єр-міністр також чомусь промовчав. Цей бюджет вперше за 14 років, я спеціально підготував довідки, щоби у них два на два було завжди чотири, тому що у нашого уряду – в залежності від політичної ситуації – це може бути п’ять, і вісім, а може бути і три. Це перший бюджет за останні 14 років, який має падіння доходів бюджету на 12,5 мільярдів гривень. При цьому вони кажуть про те, що економіка буде рости. Якось дивно у них з арифметикою. Якщо росте економіка, якщо працює більше підприємств, якщо підприємства більше заробляють, то що відбувається з доходами бюджету? Вони також, напевно, повинні бути більші. Напевно, це перший курс базової економічної освіти. Але треба вчитись для того, щоб знати цю базову економічну освіту. Про те, що буде в наступному році. І це стосується, шановна громада, кожного з тих, хто тут зараз сидить і нас слухає. Не знаю, чи буде добре видно, але ми для уряду випустили таку газетку, називається "Стабільність і покращення" від уряду. У них, щоправда, як уряд відправили у відставку, у них зразу стала велика проблема – Миколі Яновичу складно розмовляти про "попєрєдніків", тому що попередником він є, безпосередньо. Так от, коли вони протягом останніх декількох років брали кредити, погляньте, що відбулось. У поточному році борги зросли вдвічі, у порівнянні з тим, коли Прем’єр Азаров і Президент Янукович перемогли на виборах і взяли владу в Україні. А тепер подивіться, що буде у наступному році. Це така невеличка "гірька", яка називається боргова яма для країни. Для кожного українця, який нас зараз бачить, який сидить в цій студії, який нас чує. 6586 гривень кожен українець був винен у 2010 році, це на момент того, коли Президент Янукович вибрав президентські вибори. А оце цифра, яку кожен з нас, кожен, я підкреслюю, буде винен у 2013 році, – 13112 гривень. Ваш особистий борг, ваш, нічий інший, не Азарова – у нього все добре. У них не борги – у них тільки доходи. Ваш особистий борг зріс до 13112 гривень. Це будуть віддавати наші діти, це будете віддавати ви, це будемо віддавати всі ми. Вони віддавати не будуть. Що не вирішено в цьому законі про державний бюджет. Не вирішена проблема детінізації економіки, легалізації української економіки. Адже тільки за 2 останніх років до офшорних зон вивели 72 мільярди американських доларів, це два річних бюджети країни. З цих 72 мільярдів доларів нічого не заплатили. Щоправда, зараз уряд хоче, щоб ви платили по їхнім боргам. Тому що в цьому бюджеті особисто з кожного українця будуть стягнуті додаткові кошти у вигляді податків – з вашої зарплати, з ваших доходів – ще плюс один мільярд, в порівнянні з поточним роком. За економіку і за корупцію в країні будете платити ви. Вони збільшили доходи від фізичних осіб, тобто від тих податків, які ви будете платити, на мільярд. Але зменшили: зменшили на 1,6 мільярди податок на прибуток, який повинні платити їхні компанії. Їхні компанії не повинні платити податки – так вони вважають, так вважає цей уряд. Це ярмо треба перекласти на кожного з вас, на українців. Тепер підемо далі. Що не вирішено ще в цьому законі про бюджет? Так, це правда, що в Україні дуже непрості часи. Ну, у світі всюди непрості часи. І коли в бюджеті немає грошей, що робить нормальний уряд? Той, який здоровий на голову? Такий уряд приймає рішення про зменшення, в першу чергу, витрат на утримання уряду. Правда ж? Витрати на утримання Президента треба зменшити? Трошки забагато для Віктора Федоровича Януковича 1,3 мільярда гривень на рік на його утримання і на утримання його команди. Це, приблизно, на всю команду разом з ним – від 3 до 3,5 мільйонів гривень на день. Всього-на-всього на один день. Вони це не змінили. Коли в країні немає грошей, що треба зробити? Звичайно, що треба зменшити витрати на правоохоронну систему, на міліцію, на всі ті силові структури, які займаються тільки одним: вони не вас боронять, вони боронять їх від кожного з вас, тому що така міліція і така прокуратура охороняє персонально Азарова, персонально Януковича, і їхні статки і доходи. За останніх 3 роки... Я сьогодні, вибачайте, трохи нудний, тому що бюджет – він з цифрами, то я буду вам надоїдати, але дуже конкретними цифрами. Так от, за останніх 3 роки, для того, щоб мої політичні опоненти з Партії регіонів не казали, що щось не так, хоча вони все рівно будуть казали, але хто їх слухає... За останніх 3 роки, отут витрати на Міністерство внутрішніх справ України, Службу безпеки України і Генеральну прокуратуру. Я показав витрати конкретно по кожному року. Так от, за 3 роки ріст витрат на тих, хто охороняє сьогоднішню владу, склав 6 мільярдів 240 мільйонів. На ці гроші можна збудувати: по новій школі у кожному селі, по новій лікарні в кожному селі, на ці гроші можна збільшити заробітні платні і пенсії. Чому ці кошти повинні іти на утримання тих, хто не працює на народ України? Чому влада собі дозволяє жити до сьогоднішнього дня на державних резиденціях, за які ви сплачуєте кошти? Ви, напевно, чули про Конча-Заспу, знаєте, там така резервація є, сидять там прем’єри, урядовці, колишні, минулі, майбутні... Ви сплачуєте зі своєї кишені кожен рік загалом 200 мільйонів гривень на утримання всіх державних резиденцій, ви сплачуєте за 13 державних резиденцій, якими користується чинний Президент Янукович. Це вашим дітям недодають коштів у школах, кожному українцю за цих витрат не додають ліків, кожному українцю підвищують тарифи і збільшують податки. Тому, коли опозиція виступала в парламенті щодо даного проекту закону України про державний бюджет, ми звертались тільки з одним – ми вимагаємо справедливості, справедливості в тому, що 46 мільйонів українців мають право на рівну частку доходів від державного бюджету України. Ви формуєте цей бюджет, ви, ваші знайомі, ваші діти, ваші підприємства, ваші компанії, ви сплачуєте податки до державного бюджету. Вони не мають права жити за ваш рахунок! Тому це є бюджет бідності, який ми не підтримуємо, і цей бюджет повинен бути змінений. У мене ще є на декілька годин цифр. Якщо дасте вказівку, то я далі буду розповідати...

...За три роки цього президента і цього уряду в питанні національного товаровиробника, захисту внутрішнього ринку, української якісної і дешевої продукції – не було зроблено нічого. Окрім одного – контрабанда на митниці, кришування і корупція в країні. Оце все, що було зроблено за останніх 3 роки. Проти чого ми також виступили".

...Савік Шустер: Виктор Пинзеник у микрофона, прямой эфир. Так вот, вы завершили на 50 миллиардах разницы между доходами и расходами, расходов больше на 50 миллиардов гривен в 2013. И вот, в связи с этим, я хочу вас спросить, может ли в такой ситуации страна позволить себе социально ориентированный бюджет?

Віктор Пинзеник, народний депутат, УДАР: "Та давайте ще не до соціально орієнтованого, бо це, на жаль, той випадок, коли "не вір очам своїм". Бо насправді цифра дефіциту не 50 мільярдів. Чому? Бо в бюджеті, кожен з вас, кожен присутній, хто слухає нас, просто людською, нормальною логікою розуміє, що дефіцит – це різниця між видатками і доходами. Але не в Україні, не в цьому бюджеті. Бо в цьому бюджеті є безпрецедентна норма – не зафіксовані видатки. Прикінцеві положення бюджету дозволяють уряду, за поданням міністерств, самостійно збільшувати видатки бюджету. Виникає питання, а який тоді дефіцит – 50 чи більше? На скільки більше, ми не знаємо. А там ще є таке поняття, яке називається "державні гарантії" – на 50 мільярдів гривень. Що таке, я говорив не раз, і ще раз повторю, це український винахід, коли одні беруть кредити, створюють собі бізнес, а інші, ви, присутні в залі, повертаєте. Бо повертає потім українська казна, і таких рекордних сум боргів у нас не було ніколи. Я хочу вам нагадати цей рік, що сталось цього року. Я чув вашу репліку у попередній розмові, в першій частині, Савік, відносно дефіциту. Проблема дефіциту, можливо, в інших країнах легше вирішується, в США в тому числі. Проблема України стала вже в тому, що ніхто не хоче позичати нам. І коли я говорю про позики, ми не можемо профінансувати навіть 50 мільярдів, тому що нам не позичать. Я не говорю про зовнішні позики, я говорю, всередині країни. Підійміть інтернет, подивіться, скільки разів уряд пробував позичити гроші – йому не позичають. Уряд придумує індексовані облігації, уряд придумує валютні облігації, уряд придумує зараз вже податок на валюту, на продаж, завтра – на подих повітря придумають і так далі. Це свідчення надзвичайно серйозних проблем. Вони проявились уже давно, до виборів. Є такий показник, який, на жаль, в нас не друкують. Чому багато стикнулись регіонів, учителів, з невиплатою зарплат? Та тому, що ситуація подібна до банку: у вас на рахунку є гроші, а в самого банку немає грошей. На казначейському рахунку вже 4 місяці... була ситуація, коли на рахунку було 20 мільйонів гривень. Я стверджую, що в таких умовах не може казначейський рахунок працювати. Як спочатку реагували на цю ситуацію? Не проплачували за збудовані школи, за поставлені ліки і так далі. А дійшло до ручки, вже нема чим платити зарплату. Тобто проблема балансу бюджету є сьогодні фундаментальною, бо за нею стоїть нереальність цифр, які закладені в бюджеті. Я не знаю, в якій мірі те, що прийняв цей уряд, сприйме, зрозуміє, сподобається новому уряду, але однозначно можу сказати, що старий уряд і старий парламент, схваливши цей бюджет, підклав велику свиню українському народу"».

Проводити успішні реформи без соціальної мобілізації практично неможливо. Обравши в комунікації з населенням модель обману та демагогії, влада фактично перетворила ідею реформ на фікцію – хто буде підтримувати міфічні процеси, які ще й намагаються видати за щось реальне?

Тепер ми спостерігаємо, як публічне представництво влади перетворюється на суто номінальне. Влада поступово самоусувається з інформаційного поля – принаймні перестає виступати ініціативним гравцем, не оновлюючи набору меседжів та аргументів для просування своєї політики.

Але цілком очевидно, що імітація поступального розвитку в нинішніх умовах інформаційного обміну має значно менший термін придатності, ніж у 70-ті роки минулого століття.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.

comments powered by Disqus