Справа Мартиненка. Як «Інтер» та «Україна» дискредитують суд та правоохоронців

Справа Миколи Мартиненка — це справжня віха у правоохоронному, політичному та — неочікувано — медійному житті країни. Йдеться про 700 млн гривень збитків, 200 томів доказів та слідчі дії у трьох країнах. Сам Мартиненко — це один із найближчих соратників Арсенія Яценюка, народний депутат шести останніх скликань, людина, яку на поруки взяли три міністри та сімнадцять народних депутатів. Про перебіг його справи вже два роки синхронно випускають маніпулятивні сюжети «Україна» та «Інтер». Останній захищав Мартиненка, навіть не зважаючи на те, що про інших членів його партії тут заявляли таке: «“Народний фронт”, мабуть, означає фронт полювання на людей». Можливо, така прихильність пояснюється тим, що Мартиненко чотири рази поспіль обіймав посаду голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, а власники «України» та «Інтера» далеко не останні люди в цьому бізнесі. Детально про справу екс-депутата можна почитати тут, ми ж зосередимося на тому, якою її змальовують згадані канали. Адже після потрапляння провадження до суду приводи для новин у тележурналістів з’являються щотижня.

Три головних факти, які необхідно знати про кампанію цих каналів, — це то, що вони: а) системно замовчують деталі справи, б) надають слово по суті лише захисникам Мартиненка, в) ніколи не описують міжнародну складову розслідування. В усіх цих повідомленнях журналісти й адвокати не так висвітлюють перебіг справи, як дискредитують правоохоронців та їхні докази.

Наприклад, 3 грудня ведуча «України» Олена Кот повідомила: «Приховали докази про невинуватість? Антикорупційні прокурори не надали суду документ, який, на думку адвокатів колишнього нардепа Миколи Мартиненка, підтверджує його невинуватість». Адвокатка Мартиненка пояснила, що йдеться про «протокол, у якому чітко зазначається, що продукція, який потребував ДП “Енергоатом”, відпускалася за такими ж цінами, а не завищеними чи заниженими для інших споживачів даної продукції як по Україні, так і за межами України. Тобто цей документ абсолютно спростовує обвинувачення прокуратури щодо мого клієнта». А як же чеські та швейцарські розслідування про те, що Мартиненко буцімто отримав хабар за перемогу компанії на тендері «Енергоатома»? І факти НАБУ про те, що розміри «відкатів» якраз дорівнюють завищенню вартості? І те, що народного депутата підозрюють у ще одній схемі із закупівлею непотрібного урану? Канал зводить усю справу до одного протоколу, але насправді в ній значно більше деталей.

Хоча «Інтер» 10 грудня відмовився від деталей узагалі: «Докази у справі Миколи Мартиненка — безпідставні та не можуть бути використані в суді. На думку адвокатів екс-нардепа, слідству не вдалося підтвердити надійність джерел цих матеріалів». Прокурорам слова не надали, і про які докази йдеться — не пояснили. Підозрюємо, що журналісти мають на увазі надані Швейцарією дані, які суд цього дня все ж визнав достовірними, незважаючи на вимоги захисту. Допустимість таких доказів і їхню відповідність міжнародним нормам підтверджував також юрист Швейцарського міжнародного центру з повернення активів. Про що «Подробности», звісно, змовчали. Натомість подали заяву адвоката: «Ми переконуємося в політичній вмотивованості цього кримінального провадження». Який політичний мотив мала Швейцарія, щоби почати розслідування однієї з цих справ ще до Революції гідності? І хто може впливати на українських правоохоронців, якщо, за даними «Української правди», у 2015 році розслідування проти Мартиненка ігнорували і Президент, і ГПУ, й СБУ? Два роки тому екс-депутат звинувачував Саакашвілі. Але говорячи про політичний вплив, неможливо не згадати й самого Мартиненка. НАБУ опублікувала буцімто лист політика, у якому містився його запит у ГПУ та відповідь, яку він хотів би отримати. А одного із прокурорів САП у справі Мартиненка відвели від здійснення обвинувачення за те, що він «грюкнув дверима».

24 грудня «Подробности» випустили новину про те, що новин немає: «Чергове засідання у справі екс-нардепа Миколи Мартиненка перенесли». Подібний інформаційний привід став для адвоката ще однією нагодою заявити: «Жодних доказів в цій кримінальній справі нема». Як виглядають 200 томів доказів, яких «нема», можете подивитися тут.

10 січня на «Інтері» знову згадали про, зокрема, флешки без печаток. «Сторона захисту заявляє, що наведена електронна інформація не є доказом — бо неналежним чином оформлена, немає печаток, неможливо ідентифікувати підписи», — повідомила ведуча. Вищезгаданий експерт із Швейцарського міжнародного центру з повернення активів пояснював, що у фізичних та електронних документів різні способи підтвердження (у флешок є QR-коди, штрих-коди або хеш-функція), зазначав, що аутентифікації цифрових даних найнадійніші, й окремо наголошував: «Якщо докази надаються через міжнародно-правову допомогу у цифровому форматі, то орган, що запитує, та сторони в процесі не можуть ставити під сумнів їхню достовірність, оскільки їх отримали згідно з законодавством запитуваної країни та передали через відповідні канали, які і підтверджують їхню автентичність».

Канал «Україна» 14 січня знову став на бік захисту: «Затягують судовий процес і фальсифікують докази. На черговому засіданні у справі екс-народного депутата Миколи Мартиненка його адвокати наголосили на недобросовісності прокурорів…». Тобто загальнонацінальною новиною стало те, що прокурори, на думку адвокатів, погано працюють. До речі, Центр протидії корупції, навпаки, заявляє, що розгляд справи пришвидшують в інтересах Мартиненка, аби він отримав вирок до створення Антикорупційного суду. Виправдання в Україні буцімто допоможе і його закордонним справам. Що ж до цього сюжету, то адвокат також пожалівся в ньому на відсутність експертизи підписів і знову наголосив на, начебто, незавищених цінах закупівель.

Але це лише те, що журналісти каналу визнали вартим уваги. Скасування догани прокурору, який «грюкнув дверима», — для них не новина. Перше оприлюднення доказів причетності Мартиненка до компанії, яка отримувала відкати, — для «України» теж не новина. Того, що екс-депутат кинув виклик на допит на підлогу, взагалі краще не згадувати. Як і того, що компанія, перемозі якої на тендері буцімто сприяв Мартиненко, належить росіянам.

Не нам судити, що це все означає, тож ось прогноз Віталія Шабуніна 2016 року: «Мартиненко розганяє джинсу, готуючись через суд вбити розслідування, яке проти нього веде НАБУ. Детективи його вже добре піджали. Вони почали розганяти меседж, що справа пуста. А там доказів — "з головою". Тому в них єдиний шанс — розвалити справу в суді. От вони і готують поле для цього рішення».

Детальніше про ці та інші сюжети тижня читайте в публікації «Хайпуй як Юля. Моніторинг теленовин 14–20 січня 2019 року».

comments powered by Disqus