Ця стаття надійшла на конкурс матеріалів про громадське мовлення, організованому ГО «Телекритика». «Суспільне мовлення» як партнер конкурсу републікуватиме усі роботи, що будуть на нього надходити. Редакція може не поділяти поглядів авторів. 

Основні засади німецького суспільного мовлення – це свобода думок та програмне різнобарв’я. Але так було не завжди, й історична дорога на шляху до суспільного мовлення була не така проста. Після встановлення свободи в країні німці високо цінують свободу в усьому й зокрема на мовленні.

Поняття державне телебачення та радіомовлення в Німеччині взагалі мало відоме. В країні існує два типи мовлення: суспільно-правове та приватне, їх діяльність підтримує і впорядковує GEZ (Die Gebühreneinzugszentrale). Приватні канали належать різноманітним медіамагнатам чи медіахолдингам. Забезпеченням населення суспільно-політичною інформацією займаються суспільно-правові мовники, яких існує двоє – ARD (Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland) та ZDF (Zweites Deutsches Fernsehen).

Старіша, ARD, була заснована у 1950 році як регіональна мережа і нині має частку 27% аудиторії. Це об’єднання дев’яти регіональних каналів, які, окрім земельних програм, спільно використовують національний канал «Das Erste» та охоплюють близько 35 млн. глядачів Німеччини. ZDF запустили у 1961 році, наразі канал має частку 13%.

Всесвітньо популярною є «Німецька хвиля» (Deutsche Welle, DW), що є міжнародним мовником з Федеративної Республіки Німеччини та членом ARD. DW включає в себе радіо DW, телепрограма DW-TV, інтернет-сайт на 30 мовах під назвою DW.de і DW Akademie. DW перш за все цікава серед суспільних мовників концепцією однорівневої системи рефлекторності. Тобто в процесі досудового розгляду скарги позивача вся соціальна відповідальність за публікацію програм покладається на остаточне рішення редакції, отже існує група по відповідях на незначні скарги прямо до редакції.

Всередині німецьке громадське мовлення контролюється Радами мовників з дев'яти членів, яких змінюють раз на чотири роки. Ради є в кожному органі суспільного мовлення, вони відповідають за обрання директорів каналів, консультують з питань розробки програм, контролюють дотриманням стандартів у програмах та затверджують бюджет і підсумкову щорічну доповідь. Вони розробляють «ґайдлайни» (керівництво зі стандартів) з програмування для громадських каналів, зокрема, пропонують варіанти програмної сітки, виходячи із законодавчо затверджених вимог.

Відповідальними за виконання цих основних вимог є контролюючі органи − Рада з питань мовлення (іноді називають Наглядова Рада), що формує політику станції. Члени цієї Ради вибирають у свою чергу Адміністративну Раду, яка здійснює нагляд за фінансовою діяльністю громадських мовників. Їхні функції включають в себе контроль бюджету та затвердження кандидатур менеджерів вищої ланки, яких призначає гендиректор. Адміністративна Рада контролює також дотримання програмних директив, складає проекти бюджету та здійснює контроль за перебігом справи, а також вибирає посередника, який відповідає за зміст програм перед обома Радами. Усі органи формуються наново кожні 4-6 років. Хоча земельні телерадіокомпанії за законом незалежні, але вони несуть відповідальність перед суспільством, тому у своїй інформації зобов'язані перевіряти і справедливо враховувати думки людей, груп або установ, яких ця інформація стосується.

Суспільні мовники Німеччини в основу покладають такі принципи та правила мовлення:

1.     мовлення має вестися в рамках конституційного порядку;

2.     особливу увагу потрібно приділяти міжнародним, науковим і культурним темам;

3.     слід враховувати моральні і релігійні переконання населення;

4.     приймати в розрахунок ту частину аудиторії, яка зайнята в сільському господарстві;

5.     подача новин має бути спільною, незалежної і об'єктивної;

6.     мовлення має сприяти міжнародному взаєморозумінню, закликати до миру і соціальної справедливості, захищати демократичні свободи і служити тільки правді;

7.     забороняється служити небудь політичної партії або угрупованню, якої-небудь профспілкової організації, якомусь віровченню або світобачення.

Фінансування таких мовникв відбувається за схемою - 86% абонентська плана (телеподаток) + реклама, спонсорство та продаж програм. Німеччина з 2013 року змінила фінансування за принципом «один телевізор – один платіж» на загальний телеподаток, який муситиме сплачувати кожна родина незалежно від наявності чи відсутності телевізору. Це мотивувалося тим, що зараз теле- та радіопередачі можна сприймати й за допомогою Інтернету. Податок становить 18 євро на місяць.

Поєднання сильного конституційного принципу невтручання держави в мовлення та федерального державного устрою дає журналістам ARD і ZDF «широку автономію» від прямого політичного втручання. Проте, на практиці абсолютно виключити такий вплив не вдається.

Звісно, німецька модель суспільного мовника відрізняється від інших, адже вона будувалася згідно суспільно-політичних вимог виключно Німеччини та є ідеальною саме для цієї держави. Але з цього досвіду для української моделі суспільного мовлення можна запозичити декілька принципів, зокрема:

1) підтримку таким телеканалом національної самобутності й автентичності, культивацію та популяризацію національних традицій, культури, мови;

2) основне фінансування суспільного мовника за рахунок спеціального збору з глядачів (за прикладом GEZ в Німеччині), аби позбавитися залежності від держави та політики;

3) концепція однорівневої системи рефлекторності — скарги та невдоволення глядачів прямо в редакцію;

4) обов’язкове лідерство суспільного мовника, на якого рівнятимуться інші канали країни (домінування в інформаційному просторі країни).

На сьогоднішній день створення справжнього суспільно мовника, а не лише того, що себе таким позиціонує, є досить важливим аспектом для України, що стоїть на шляху євроінтеграції. ЄС високо цінує свободу слова та вираження думки кожної людини, таким чином, демократична держава не може існувати без вільних ЗМІ, якими й є суспільні мовники. Отже, започаткування суспільного мовлення взмозі змінити український контент та бути гідним медійним вікном у Європу.

За  матеріалами: Телекритикa, Mediasapiens, dw.de, ard.de, zdf.de. Особлива подяка науковим керівникам — Снурніковій Ю.М. та Сербіну С. М.

Христина Авдієнко, MYMEDIA