Вікторія Герасимчук: «Багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років»

Вікторія Герасимчук: «Багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років»

00:00,
25 Червня 2013
2486

Вікторія Герасимчук: «Багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років»

00:00,
25 Червня 2013
2486
Вікторія Герасимчук: «Багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років»
Вікторія Герасимчук: «Багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років»
Чому тема медичної реформи є складкою для висвітлення – у майстер-класі журналістки LB.ua

Багато медичних тем, які висвітлюються у ЗМІ, залишаються актуальними впродовж багатьох років. Такими спостереженнями з учасниками чергового модулю Школи медичної журналістики, присвяченого темі діабету, поділилася Вікторія Герасимчук, редактор відділу «Суспільство» інтернет-видання LB.ua. Над темами медицини в редакції працює лише вона, оскільки колектив видання невеликий.

«Коли ми говоримо про медичну журналістику, треба розрізняти два основні напрямки. Це охорона здоров’я – тобто тексти про міністерство, про медичну реформу, систему лікарень, і тексти власне про медичні проблеми, хвороби, методи лікування. В нашому виданні представлений перший напрямок. Найбільше нашим читачам цікаво все, що пов’язано з президентом, урядом, про питання впровадження медичної реформи», – каже Вікторія.

За її словами, якраз тема медичної реформи є дуже складною для висвітлення, адже «будь-яке хороше слово викликає гнів громадськості».

Теми, пов’язані безпосередньо з якимись хворобами у виданні «Левый берег» висвітлюються в тому чи іншому контексті – через призму державних проблем.

Одним із важливих джерел інформації, за словами Вікторії, є головні фахівці Міністерства охорони здоров’я. «Ще один хороший метод – звертатися до рядових лікарів, але вони бояться говорити, хоча можуть знати набагато більше, ніж фахівці міністерства. Зазвичай, якщо ми беремо коментарі в лікарів із тих чи інших проблемних питань, то не вказуємо прізвищ».

Також Вікторія радить збирати контакти лікарів під час публічних заходів, потім вони допомагають у роботі.

Одним із найрезонансніших за час роботи в журналістиці Вікторія Герасимчук називає матеріал про «Дитячу лікарню майбутнього» та збирання коштів на неї. Цю тему починала ще в 2007 році, працюючи в газеті «24». Далі продовжувала стежити за розвитком подій, коли працювала вже в інших виданнях.

«Взагалі, багато тем доводиться вести протягом п’яти-десяти років. Вони нікуди не зникають. Свого часу, коли я прийшла працювати в газету День”, почула від колеги: „Я про це писав ще 10 років тому”, – усміхається Вікторія. – І коли зараз приходять практиканти, я даю прості теми й розумію, що також їх колись висвітлювала. Можливо, будуть нові теми у зв’язку з медичною реформою, за цим треба пильнувати. Але про хороше теж треба писати, бо якщо не буде сприйняття реформи, то рано чи пізно хтось із політиків-популістів зможе захотіти це прикрити” заради свого іміджу. Однак я і проти того, аби писати лише позитивне. Потрібно писати так, щоб вас почули».

З досвіду спілкування з джерелами інформації, за словами Вікторії, найважче вмовити говорити лікарів. Серед пацієнтів дуже контактною групою є ті, що мають образу на систему охорони здоров’я.

«Вони можуть розповідати багато, але важливо відрізнити правду від домислу. Обов’язково потрібна позиція іншої сторони. Друга група пацієнтів – вдячні, котрі можуть розказати хороше про лікарів, які їх вилікували. І тут усе залежить від журналістської майстерності, бо про будь-якого лікаря можна написати гарний матеріал», – каже Вікторія Герасимчук.

У типовій ситуації – писати чи не писати про відмову в коментарі – є два підходи, зауважує Вікторія. Журналіст може написати, що звернувся, але йому не відповіли, або ж не писати взагалі про це: «У випадку, якщо вам коментар не надав простий лікар, гадаю, не треба писати взагалі, бо він не зобов’язаний цього робити. Якщо ж відповідь не надало МОЗ чи управління, треба написати, що вони відмовляються коментувати те, що належить до їх компетенції».

Шукати теми, за словами Вікторії, можна скрізь. «Намагаюся не закривати очей та вух. Якщо десь чую про щось, то намагаюся підмічати і брати в роботу. Також можна використовувати як джерела нових тем працівників МОЗ, лікарів. Інколи є теми, в яких вони самі зацікавлені. Також використовую те, що розповідають знайомі, котрі опиняються на місці пацієнтів», – зауважує Вікторія Герасимчук.

Майстер-клас Вікторії Герасимчук проходив у рамках модулю Школи медичної журналістики «Попередимо діабет разом». Школа медичної журналістики – проект Національної спілки журналістів, що передбачає серію навчальних заходів для журналістів, які працюють над висвітленням медичної тематики.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
westcumbriacarers.co.uk
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду