Французькі фани чекали на те, що почують з Євро-2012 коментарі свого улюбленого спортивного дуету – Тьєррі Ролана (Thierry Roland) та Жана-Мішеля Ларке (Jean-Michel Larqué). Ролан сам переконав свого давнього партнера приєднатися до нього. Та буквально останньої миті, відчувши себе погано, змушений був відмовитися від польоту до Києва.

Ларке, коментуючи переможний матч з Україною, побажав своєму колезі й другу швидше видужати. Та це одне із найзахопливіших футбольних змагань Євро-2012, за яким Ролан спостерігав не наживо в Донецьку, а по телевізору в паризькій квартирі, виявилося останнім у його житті.

Він так розхвилювався, що помер. Раніше Ролан пережив операцію у зв’язку з розривом аневризма судини головного мозку, після якої в нього почалися ускладнення. Так завершилася його унікальна кар’єра, що тривала майже шість десятиліть.

Тьєррі Ролан народився в сім’ї французького ювеліра та емігрантки з Санкт-Петербурга. Батько помер, коли йому не сповнилося й десяти років. Навчався в англійському коледжі. Захоплювався футболом, підримував паризький Racing Club de France.

Спочатку став радіокоментатором. На телеекран Ролана вивів Раймон Марсільяк (Raymond Marcillac), котрий створив на ORTF першу у Франції спортивну програму. Його голос звучав як близький, коли у французькі оселі входило телебачення. Він працював на провідних французьких телеканалах: ORTF (1955-1968 рр.), Antenne 2 (1975 – 1984 рр.), TF1 (1984-2004 рр.), M6 (2005-2012 рр.).

Він вів програми зі стадіонів на п’яти континентах. Був свідком тріумфу національної команди, коли Франція виборола Кубок світу з футболу та коли здобула Європейський кубок. Останньою грою, яку він коментував наживо, був фінальний матч на першість Європейської ліги між командами Athletico Bilbao та Athlético Madrid (2012 р.)

Президент Франції Франсуа Олланд у зв’язку з кончиною Тьєррі Ролана заявив: «Я хочу віддати належне пам’яті цього великого спортивного коментатора, який присвятив усе своє життя, пристрасть і талант французькому футболу».

«Можливо, він – єдиний у французькому футболі, кого цінували більше, ніж Зінедіна Зідана», – написав про Тьєррі Ролана один футбольний оглядач.

Обкладинка спортивной газети L’Équipe. Напис: «Мадам, мадемуазель, мсьє. Добрий вечір» /FranceSoir

Усе своє життя Тьєррі Ролан відтворив крізь призму єдиної пристрасті. Улюбленій грі він присв’ятив низку книг – від опублікованої 2008 року 100 % Bleus, Solar до Mes plus grands moments de football, Larousse, що вийшла друком у травні цього року. Жодну з них не перекладено українською мовою, хоча вони цікаві не тільки для спортивних коментаторів, а й для широкого загалу спортивних вболівальників.

Ті, хто знав Тьєррі Ролана особисто, додають штрихи до його професійного й людського портрета. Так вимальовується образ людини, яка своїми коментарями викликала патріотичний ентузіазм у своїх співвітчизників і водночас була громадянином світу.

Емоційний і парадоксальний Тьєррі Ролан

Жонатан Ервін, French Football Weekly

Наступного дня після того, як Франція перемогла Україну на європейському чемпіонаті, настрій національної збірної на прес-конференції затьмарив сум. З Парижа надійшла звістка, що помер легендарний футбольний коментатор Тьєррі Ролан. Ролан, кар’єра якого починалася 1955-го, відійшов у 74-річному віці. У Франції йому віддали шану представники спорту та медіа як людині, яку багато хто вважає «футбольним голосом країни».

Ця фраза навряд чи викличе подив, коли врахувати, що Ролан коментував 13 ігор на Кубок світу і 9 ігор на Європейський кубок. Насправді те, що багато з них відбулося до появи французького Canal+ та регулярних телепередач футбольних матчів у прямому ефірі, допомагає зрозуміти, чому він утвердився як особистість.

Приблизно впродовж чверті століття Ролан працював коментатором дуетом із Жаном-Мішелем Ларке (Jean-Michel Larqué) – колишнім центральним захисником легендарної команди Saint-Étienne, а згодом національної збірної. Фразу Ларке («en effet Thierry» – «це справа рук Тьєррі») увічнила сатирична телепрограма лялькових вистав Les Guignols, у якій їх представили маріонетками. Коментарі Ролана та Ларке часто були теплими й інтимними, схожими на розмову двох футбольних фанатів у кафе.

Тим часом ентузіазм Ролана і тональність деяких його коментарів викликали суперечки.

У статтях, які з’явилися після його смерті у французькій пресі, часто згадували його добре відомі цитати. Одна з найславетніших з них – «Mr. Foote, vous êtes un salaud» («Мсьє Фут, ви – негідник»)*. Такою була реакція Ролана під час телепередачі наживо на рішення шотландського рефері з порушенням правил призначити пенальті у ворота французам на матчі, що відбувався в Болгарії 1976 року. Після того, як м’яч пролетів на далекій відстані праворуч від воріт, Ролан швидко оповістив телеглядачів, що це підтвердило існування Бога.

Коли 1986 року під час чвертьфіналу на кубок світу в Мексиці Марадона «божою рукою» забив гол у ворота англійців, Ролан запитав у коментарі: чому арбітром такого важливого матчу було призначено тунісця? Після цього він вибачився і перед рефері, і перед тунісцями.

2002 року під час матчу між Францією та Південною Кореєю Ролан спричинив нову суперечку. Тоді він заявив: «Немає нічого більш схожого на корейця, ніж інший кореєць, особливо якщо вони вдягнені у форму футболістів. Усі вони заввишки 1 метр 70 сантиметрів. Усі, крім воротаря, шатени».

Нову поживу спекуляціям щодо політичних симпатій Ролана дало його інтерв’ю, опубліковане 1997 року в ультраправій газеті Présent. У ньому він так висловився про засновника і довгочасного лідера Національного фронту: «Це правда, що (Жан-Марі) Ле Пен трохи екстремістський. Але правда й те, що в деяких питаннях я з ним згідний».

Коли Франція 1998 року здобула Кубок світу, Ролан сказав у прямому ефірі, що після цієї події можна померти щасливими. Він відійшов за вічну межу – і багато фанів, гравців та колег-журналістів відчувають біль втрати. Чимало хто вважав його значною постаттю, яка вплинула на їхню кар’єру. Луї Саа (Louis Saha) написав у Twitter, що «прихильники спорту завжди пам’ятатимуть його коментарі». А Самір Насрі (Samir Nasri) так само віддав шану людині, коментарі якого «справили вирішальний вплив на нього в дитинстві». Як вважає Лоран Блан (Laurent Blaтc), французький футбол втратив «енциклопедію», людину, яка «знала все». Ролан, який написав про футбол чимало книжок, безперечно, залишиться великим авторитетом для тих, хто слухав його передачі.

Джерело: French Football Weekly

Автор: (Жонатан Ервін) Jonathan Ervine

Легендарний голос французького футболу

Майкл Везенфелд, The New York Times

Можливо, ви не знаєте його, та він був легендарним телевізійним спортивним коментатором, який до останнього подиху жив своєю мрією та пристрастю.

Тьєррі Ролан зробив неймовірну кар’єру, яка, можливо, не має рівних в історії спортивної журналістики. Упродовж 59 років він був єдиним футбольним голосом Франції.

Він розпочинав у 16 років як радіожурналіст на ORTF, а в 20 років став телекоментатором. Відтоді він коментував 13 кубків світу та 9 чемпіонатів Європи.

Загалом понад 1000 ігор! Його перший чемпіонат світу відбувся 1962 року в Чилі. Останній – 2010 року у Південній Африці. Він був живою пам’яттю цих змагань передусім тому, що ніхто не відчував їх такою мірою особистісно, як він.

Він бачив їх усіх: Копа (Koppa), Фонтена (Fontaine), Пеле (Pelé), Чарлтона (Charlton), Кройффа (Cruyff), Беккенбауера (Beckenbauer), Марадону (Maradona), Платіні (Platini), Зідана (Zidane). Тим не менше, його улюбленою була угорська команда 50-х років – «Чудові мадяри».

Ролан – другий праворуч на пляжі з французькими футболістами. Серед них третій ліворуч – теперішній президент УЄФА Мішель Платіні. Знімок 1982 року / The New York Times

Тьєррі Ролан був простою, шляхетною і пристрасною людиною. Можливо, зважачи на його прискіпливість у коментарях наживо, у США він довго не протримався б. Він, як дитина, щиро висловлював те, що думав кожен.

Один із його найвідоміших чи найганебніших (залежно від вашої точки зору) коментарів пов’язаний із матчем Франція – Болгарія, що відбувався 1976 року. Коли рефері призначив пенальті на користь болгар, Тьєррі сказав: «Мсьє Фут, ви – виродок!» Хоча тодішній роботодавець хотів тимчасово його усунути, він не спромігся на це. Тьєррі підтримували десятки тисяч французьких уболівальників. Любов до нього не знала меж.

Для французів із покоління в покоління він був фактично членом кожної родини. Чимало французів, які живуть у Сполучених Штатах і за кордоном, скажуть вам, що дивитися гру національної збірної Франції без голосу Ролана – це щось не те. Їм чогось бракує.

Крім футболу, він коментував також декілька Олімпійських ігор. Був затятим спортивним фаном – від регбі до кінських перегонів та велогонок. Прочитував кожен рядок біблії французького спорту – газети L'Equipe. Він був також величезним фаном NBA. Зокрема, команди San Antonio Spurs та французької баскетбольної зірки Тоні Паркера (Tony Parker). Щоб подивитися ігри наживо, Тьєррі прокидався о 2.00 або о 3:00 ночі.

Він любив Сполучені Штати, де часто відпочивав. Йому до вподоби були їхній бойовий дух і відверта ментальність, а також естрадні співаки Френк Сінатра (Frank Sinatra) та Дін Мартін (Dean Martin).

Пам’ятаю, декілька років тому Тьєррі попросив мене зателефонувати за номером 1-800 і замовити йому останню колекцію DVD Діна Мартіна. Я щомісяця надсилав йому понад 50 DVD-дисків. Він купував також, переважно в торгівців на Манхеттені, всілякі пам’ятні речі – від листів президентів США, починаючи з Франкліна Д. Рузвельта, до одягу Майкла Джордана (Michael Jordan).

Тьєррі Ролан жив повнокровним життям. Він був готовий їхати на Євро-2012, та, відчувши в дорозі до аеропорту біль у животі, змушений був відмовитися від поїздки. За сумним збігом обставин він помер через декілька годин після того, як подивився одну з найкращих ігор, яку Франція зіграла після чемпіонату світу 2006 року, перемігши з рахунком 2:0 одну з господарок Євро-2012 – Україну.

Тож не дивно, якщо перед матчем Франції зі Швецією його пам’ять вшанують хвилиною мовчання. Крім того, Les Bleus носитимуть на його честь чорні нарукавні пов’язки. Він набув надзвичайної популярності й поваги. Навіть (президент FIFA – MS) Зепп Блаттер (Sepp Blatter) написав про це у Twitter: «Глибоко зворушений втратою друга. Французький коментатор Тьєррі Ролан зробив свій внесок у пропагування футболу. Найщиріші співчуття його близьким».

12 липня 1998 року, за декілька хвилин після того, як Франція виграла чемпіонат світу, перемігши Бразилію з рахуноком 3:0, він сказав: «Я вважаю, що ми стали свідками того, після чого можна померти щасливими... Чим пізніше – тим краще!». Перше твердження викликає усмішку, друге спонукає до роздумів, чи не сталося це надто рано.

Тьєррі був моїм другом, а Франція, де його голос звучатиме вічно, дуже сумуватиме за ним.

Чи памятаєте ви про нього? Чи міг би такий суперечливий кометантатор, як Тьєррі, так довго працювати в американській спортивній журналістиці?

Джерело: The New York Times

Автор: Майкл Везенфелд (Michael Wiesenfeld)

*2005 року доля зведе обох їх на доброчинній акції в Парижі. Фут, який не зарахув гола, забитий Мішелем Платіні і в останні секунди матчу дзволив болгарському гравцеві пробити з порушенням правил пенальті, пояснив, що спонукало його на безчесний вчинок. Він щиро зізнається, що тоді «перелякався на смерть». Адже збуджений натовп відокремлювала від футбольного поля «тільки хистка дерев’яна огорожа». Тьєррі не тримав зла і виявив поблажливість. «Він був нажаханий тим, що спровокує глядачів, – сказав славетний коментатор. – Це можна зрозуміти. Я поважаю людину, яка визнала, що злякалася натовпу».

Підготував та переклав Аркадій Сидорук