В добу інтерактивної журналістики медіа, щоб зацікавити аудиторію, працюють над залученням користувачів у безпосереднє виробництво контенту, а також над формуванням веб-спільноти, в якій інтерактив виходитиме далеко за межі можливості залишити коментар до статті чи проголосувати.

На цьогорічному симпозіумі онлайн-журналістики ISOJ представники провідних медіагруп дискутували щодо залучення аудиторії до роботи їхніх медіа та ділилися досвідом і результатами цієї співпраці.

Для Егіла Хансена, головного редактора норвезького видання VG Multimedia, кожен журналіст його редакції має витрачати як мінімум 10% робочого часу на інтерактив і співпрацю з читачами, а пріоритет видання – бути таким медіа, де читачі зможуть допомагати одне одному.

Хансен поділився також своїм минулорічним досвідом під час порушення повітряного трафіку, спричиненого ісландським вулканом, коли VG Multimedia створило сайт, за допомогою якого пасажири ділилися ідеями та радили іншим, як потрапити додому, в результаті сайт був переповнений історіями, відео та фото про дорожні пригоди користувачів.

«VG Multimedia в лютому відвідали три четверті норвежців, а 87% із них зробили сайт стартовою сторінкою», – зауважив Хансен.

Редакція VG разом із читачами працює над удосконаленням орфографії: з-поміж 5000 охочих виправляти помилки улюбленого видання обирають групу з 400 читачів-коректорів. За словами Хансена, завдяки цим читачам-коректорам минулого року було виправлено 17000 помилок та одруківок.

«Журналісти американського щоденника Washington Post ретельно працюють із соціальними мережами, використовуючи їх для збору та підтвердження інформації», – каже соціальний редактор видання Аманда Замора.

«Ми дуже багато чого навчилися у твітера, взяти, наприклад, використання хештегів для позначення актуальних сюжетів та обговорень», – стверджує вона.

Одним із пріоритетів роботи видання є добирання тем та обговорень, які неодмінно викликають реакцію аудиторії, при цьому кожен пост читача редакція Washington Post розглядає як підтвердження успішності роботи видання.

Газета використовує швидкий обмін інформацією за допомогою Google Forms із місцевими жителями, це допомагає одержати детальну інформацію про події на місцях, наприклад, про знеструмлення окремого району в Вашингтоні тощо. Таким чином репортажі журналістів збагачуються цінними свідченнями читачів, що безпосередньо причетні то тієї чи іншої події, каже Аманда Замора.

Редакція газети New York Times також підтримує екаунти в соціальних мережах, це дає можливість створити веб-спільноту і дати змогу користувачам брати безпосередню участь у креативній роботі видання, зауважує Дженніфер Престон, колишній соцмедіаредактор газети.

Для креативної співпраці та в пошуках нової аудиторії редакція видання заснувала інтерактивний фотопроект «Мить життя», завдання якого – отримати якомога більше фотографій читачів у даний час і в даному місці. За словами Дженніфер Престон, трафік онлайн-видання був просто переповнений охочими завантажити свої фотографії чи впізнати на фотографіях людей, яких вони знають. Проект був доволі успішним, а читачі, які не могли дочекатися публікації їхніх фотографій, просто завантажували їх на Flickr.

Працюючи в умовах інтерактивного виробництва, сьогоднішні медіа мають на меті відмовитися від монологу й перейти до діалогу зі своєю аудиторією, створити продукт, який займатиме нішу між учорашніми традиційними ЗМІ і сьогоднішніми соціальними мережами.