Facebook, із мільйонною аудиторією та внутрішньою валютою, називають віртуальною країною зі своїми законами і правилами. Twitter відіграв важливу роль у поваленні режимів в африканських країнах. Чи в цьому основне завдання соціальних медіа?

Як і кожний комунікативний засіб, соціальні медіа можуть бути використані як на добро – на підтримку рухів справедливості, свободи, так і на зло. Тобто загалом вони є нейтральними, усе залежить, як саме ми їх використовуємо.

Для мене соціальні медіа є цікавими, адже спілкування – це є суть духовного життя. Ми покликані спілкуватися, тому нові, цікаві засоби комунікації ведуть до покращення спілкування між людьми. Ці медіа дозволяють сформувати новий тип стосунків, проте вони не є гарантією, що якість цих стосунків і спілкування буде кращим. Це для нас нова можливість і новий моральний виклик.

Часто ці соціальні медіа є способом заховатися від інших. Це вже проблема не так медіа, як самої людини?

Коли ми переживаємо дисбаланс у своїх комунікаційних жанрах, коли віртуальність починає брати гору, можемо бути певні, що це буде мати глибокий і згубний вплив на людину.

Соціальні медіа уможливлюють персональність та анонімність одночасно. В українських реаліях ця анонімність спонукає до безвідповідальності та вульгарності у записах чи коментарях. Тут варто зберігати принципи, які заховують деякі сайти і форуми, що не допускають анонімності. Коли людина є слаба, то вона ховається. Це часто пов’язано з якоюсь спокусою. Медіа можуть допомогти людині бути на світлі, а не в темноті.

Вульгарність у блогах чи коментарях – це лише українське явище? І з чим воно пов’язане?

Мені здається, що драстичність вислову, а то й вульгарність української блогосфери, є на порядок вищою, ніж у багатьох західних країнах, де також форуми рясніють розгнузданою лексикою і висловами. Наше суспільство було десятиліттями позбавлене свободи. Тепер є безпрецедентна свобода, можливість вільного пересування і комунікації. Чеснота відповідальності не завжди притаманна людині на особистому чи суспільному рівні. Наше суспільство подібне до підлітка, який отримав свободу, половину своєї голови помалював зеленим кольором, половину – фіолетовим, якусь річ причепив у носі, але це не має жодної філософії, бо він просто випробовує свою свободу. Це перехідний етап до певної стабілізації і заспокоєння у свободі та гідності.

-Україна входить до п’ятірки лідерів використання соціальних мереж. Нас випереджають ПАР, Еквадор, Чилі та Філіппіни. Частка ж користувачів у країнах Західної Європи не перевищує 55 %. Чим це пояснити?

Я думаю, що це пояснюється різними чинниками. Усі країни - лідери використання соціальних мереж, які тут згадані, належать до середнього прошарку щодо економічного розвитку. Це країни, в історії яких було чимало обмежень свободи, технологічний розвиток комунікаційних мереж, наприклад телефону, був на середньому, а не на найвищому рівні. Відтак, у них відбувається стрибок – з обставин відсутності повної свободи до прагнення вислову, від обставин відсталого способу комунікації до ультрасучасного способу спілкування.

В Україні кілька років поспіль говорять про створення громадських медіа, телебачення чи радіо. Який рецепт громадського медіа ви могли би запропонувати зі свого досвіду?

У США є так зване національне публічне радіо, National Public Radio, яке відіграє важливу роль, має свою особливу якість. Його часом критикують, що воно є більш ліберальним, прихильним до лівих політичних сил і що в коментарях іноді відходить від об’єктивності. Я його однак залюбки слухав, коли був докторантом. Та й тепер слухаю в інтернеті, оскільки воно є спокійним, має глибокі репортажі. Там звучить добра класична музика, добрий джаз, і воно приділяє немалу увагу культурі. Роками праві сили критикували це радіо, що воно занадто ліве. Якось на радіо транслювалися репортажі, в яких прозвучали неврівноважені вислови проти консервативної частини американського суспільства.

Оскільки це радіо має бути загально репрезентативним – не має бути ні лівим, ні правим, - директор цього радіо кілька місяців тому подав у відставку. Це сталося після публічного обурення і протесту. Сила фактів була такою, що цей керівник мусив відійти. І це цікавий процес, який свідчить про потугу такого суспільного прецеденту.

Слухачі платять абонентську плату?

Є певні урядові фонди, окрім цього, проводяться збори коштів по країні. Також це радіо має корпоративних спонсорів.

В українських реаліях яким би міг бути механізм громадського радіо?

Якість і стійкість громадського радіо в США пов’язана з розвиненістю громадянського суспільства в країні. Годі очікувати, що буде сильне громадське радіо без сильного громадського суспільства.

З іншого боку, таке радіо потрібне для того, щоб укріплювати громадянське суспільство. Тут важливо знайти відповідне фінансування. Воно може бути корпоративним, державним або ж приватним. При цьому ніхто не може втручатися в редакційну політику. Це непросте питання в Україні, але ми покликані вирішувати такі питання.

Я думаю, що в нас громадянське суспільство в якійсь мірі все-таки є. Відтак, знайдуться такі відчайдушні лідери цього проекту, завдяки яким він стане можливим.

Адже завжди знайдеться слухач глибокого і вдумливого радіомовлення. Якщо наше суспільство взагалі не хоче думати, тоді ми приречені. Очевидно, що той прошарок населення, який автоматично буде до того радіо тягнутися, спочатку буде невеликий. Але ми побачимо, що в Україні, може, на відміну від інших суспільств, які мають дуже широку палітру інформаційних пропозицій, добра, виважена, кмітлива, культурно багата пропозиція радіомовлення буде мати свого слухача.

Серед лідерів телевізійного перегляду сьогодні – політичні ток-шоу або ж серіали. Про що це свідчить?

Сьогодні різні табу щодо пристрастей зникають. Вважається, що можна майже про все говорити в будь-якій формі, майже все робити, якщо це нікому не шкодить. Існує загальне твердження, що моя свобода нічим не повинна бути обмежена. Діалектика, яка є доволі пристрасною в ток-шоу, серіалах, промовляє до нижчих інстинктів.

Думаю, що це такий історичний період, коли люди захоплені цією свободою і можливістю насолоджуватися фруктами пристрасті. Це так, як людство насолоджувалося індустріалізацією і не зважало на екологію. Або ж захоплювалося атомною енергетикою з переконанням, що вона перебуває під її контролем.

Так і сьогодні можна спостерігати сп’яніння інформаційною революцією. Прийде час, коли суспільство опритомніє, побачить і зможе критично ставитися до інформаційних та комунікаційних можливостей. Потреба до фізичного, психічного і духовного самозбереження створить якісь гальма. Але, на жаль, людина є слабка, і вона мусить добре покалічитися перед тим як починає себе стримувати в своїх смаках, насолодах і прагненнях.