Ідея традиційних медіа була сформульована чи то Мердоком, чи то кимось з його колег – «піпл лайк ту рід ебаут піпл». Людям цікаво знати про інших людей. Особливо про знаменитих. Велику насолоду дає відчуття того, що селебрітіз не небожителі, а реальні люди. У цьому аспекті соціальні медіа надають просто надзвичайний матеріал. Героям Байрона та Пушкіна доводилося жити та мислити, щоб почати зневажати людей – користувачу соціальної мережі достатньо провести добу в онлайні, маркуючи історії чужих життів «лайками» та «діслайками».

Серед однієї з причин все частіше фігурує тепер вкрай розмите поняття приватності, особливо що стосується родинних стосунків.

Як жити з акаунтами у межах однієї родини? Френдити один одного чи ігнорувати? Якщо ігнорувати, як пояснити причину? Якщо френдити, то чи існує проблема, що «можна» писати, а що ні? Якщо вона існує, то причина у соціальній мережі чи у стосунках?

Інтернет, який сприймається як синонім відкритості, у випадку з Facebook в буквальноми смислі став дзеркалом суспільства, при чому глобальним. І це досягнення стало його основною проблемою.

«Мій приятель із жахом повідомляє, що його дванадцітирічний син зафрендив його у Facebook. Приятель не писав там про свої позашлюбні зв’язки, не вивішував фото з корпоративних п’янок, не висловлювався на тему гомосексуалізму, та й взагалі, особливо не висловлювався. Але він сприймає цей соціальний конект як порушення своєї свободи. Що у даному випадку є свободою? Це власна територія, якої у сучасної людини залишається все менше і менше. Життя взагалі складається із поступового позбавлення територій свободи – робота, шлюб, сім’я забирають кожен свою частку приватного, особистісного простору», – розмірковує Forbes.

За матеріалами Forbes