Фільм-альманах складається з 5 новел: «Межигір’я», «Афганець», «Школа», «Дім з химерами», «У кутку». Автори альманаху ­­­­– українські кінорежисери та журналісти – вирішили перевірити в дії закон «Про доступ до публічної інформації», який вступив у силу у травні 2011 року.

Герої фільму, українські громадяни, скористалися законом, щоб відстояти свої права. «Вони живуть у різних регіонах України, їх цінності та переконання різняться, вони не знайомі одне з одним, єдине, що їх об’єднує – активна громадянська позиція. Кожен з них готовий протистояти бюрократії та корупції», – так охарактеризували своїх героїв автори проекту, реалізація якого стала можливою завдяки Партнерству Новий громадянин.

Новела «Межигір’я»

Автор і режисер: Володимир Тихий

Журналіст інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко декілька років веде розслідування, щоб з’ясувати, кому належить резиденція у Межигір’ї та на яких засадах там мешкає президент України Віктор Янукович. Після прийняття закону «Про доступ до публічної інформації» Сергій Лещенко пише інформаційні запити, аби з’ясувати нові деталі про власників та мешканців «Межигір’я».

Новела «Афганець»

Автор і режисер: Дмитро Коновалов

Геннадій Торкаченко зі своєю родиною (дружиною і двома малими дітьми) понад двадцять років стоїть у черзі на квартиру, на яку він має право як воїн-інтернаціоналіст. Він - ветеран афганської війни, а сьогодні інструктор у школі особистих охоронців і майстер бойових мистецтв.

Востаннє Геннадій перевіряв свою чергу на житло п’ять років тому. Тоді йому повідомили, що він посунувся до 116 місця. Але оскільки нове житло не будується, йому шукатимуть квартиру з обмінного фонду. Як і багато людей, що опинилися в подібній ситуації, Геннадій не знає своїх прав, не уявляє, куди звертатися і не розуміє, хто в змозі йому допомогти.

Декілька років родина мешкала в підвалі хрущовки. Згодом дружині у спадок перепав напівзруйнований будиночок у невеликому містечку Люботин, де вони зараз і живуть. Будинкові залишилося стояти недовго – валиться все, від фундаменту до даху.

Друзі-афганці, які організували козацтво в Люботині, на одному із засідань ухвалють рішення направити інформаційний запит про отримання житла для Геннадія Торкаченка. Отримавши відповідь, Геннадій Торкаченко дізнається, що через п’ять років він досі на 116 місці в черзі. На засіданні штабу було ухвалено рішення про будівництво козацької застави, у тому числі кількох будинків із дров та соломи…

Новела «Школа»

Автор і режисер: Сергій Андрушко

Історія про те, як мешканці містечка Ромодан на Полтавщині борються проти закриття школи.

Це містечко навпіл розділяють півтора десятка колій, по яких проходять швидкісні потяги. З кожного боку залізниці є своя школа. Втім, влада вирішує одну закрити.

Батьки схвильовані – дітям доведеться ходити через залізничний переїзд. Починає діяти батьківський рух за збереження школи. Його очолює Олександр Коршак. Він надсилає десятки інформаційних запитів. Із відповідей випливає, що школу закривають через брак коштів. Тим часом, громада села дізнається, що селищному голові купують новий службовий автомобіль. На річне утримання школи не вистачає коштів менше, ніж вартість двох таких автомобілів...

Новела «Дім з химерами»

Автор і режисер: Жанна Довгич

У самому центрі Києва, на вулиці Малій Житомирській, на межі зникнення опинилися кілька будівель, що становлять архітектурну, історичну й культурну цінність. Серед них і Садиба Мурашка, всесвітньовідомого українського художника.

Муніципальна влада продає будинки приватному власнику разом із мешканцями. Усі виселяються. Лише одна родина відмовляється переїздити на Троєщину, «спальну» околицю Києва – це родина Олександра Глухова, кандидата фізико-математичних наук, доцента Національного авіаційного університету.

Він не просто відмовляється від нерівноцінного обміну, а й розпочинає боротьбу за фізичне існування пам’яток на Малій Житомирській.

Новела «У кутку»

Автор і режисер: Дмитро Тяжлов

Мешканці села Панасівка на Полтавщині – а це в основному люди похилого віку – не мають громадського транспорту вже п’ять років. Їздять хіба що на підводі чи конях, не можуть вчасно купити ліки та хліб, отримати медичну допомогу.

Зоя Іванівна Шульга – мешканка цього села, вирішує подати інформаційний запит, щоб дізнатися від влади, чому скасовано рейсовий автобус до їхнього села. Реакцією влади на інформаційний запит є підписання нового договору зі «старим» перевізником, який роками не виконував умови попередньої угоди, позбавивши мешканців транспортного сполучення. Це не зупиняє Зою Іванівну і вона продовжує писати запити та звернення.

Детальніше про фільм на сайті - http://vidkrytyi-dostup.com