Про це вони зазначили 20 квітня під час однієї з панелей шостої конференції з медіаосвіти та медіаграмотності, яку організовують міжнародна громадська організація Internews в Україні та Академія української преси (АУП).

У дводенній конференції беруть участь близько 200 активістів медіаграмотності. Під час виступів та дискусій учасники обговорюють стан медіаграмотності в Україні та можливі спільні кроки для медіа, освітян та громадянського суспільства щодо подальшого розвитку критичного мислення.

«Потрібен такий же потужний журналістський рух, як колись був “Стоп цензурі!” або акція “Ми не брешемо”, — зазначила пані Лигачова. — Це має бути рух за стандарти. До речі, в усі роки незалежності України рух проти цензури, за свободу слова поєднувався з рухом за дотримання журналістами професійних страндартів. На жаль, зараз, в епоху постправди, в Україні відбувається підміна понять: про утиски свободи слова та цензуру найгучніше волають ті, хто не дотримуються жодних стандартів, маніпулюють та дезінформують аудиторію. Треба повернутися у справжню, а не змодельовану політтехнологами реальність. Рух за свободу слова та проти цензури знову має об’єднати тих, хто  дотримується стандартів».

Олексій Мацука вважає, що варто говорити саме про «медіаосвітній рух», бо зусилля держави в цьому напрямку наразі «недостатні  для того, щоб просувати медіаосвіту й аби люди усвідомили, що це таке».

«Відповідальність за це є як в держави, так і в педагогів та самих ЗМІ. Критичне мислення має усіляко заохочуватися. Це завдання на передвиборчий період для нас усіх, колеги», — зазначив голова ГО «Донецький інститут інформації».

Олексій Мацука та Наталія Лигачова погодилися, що основною ідеєю такого руху може стати теза «Факт має значення» й до нього мають увійти тільки якісні та професійні медіа.

«Якщо ми закликаємо популярні та рейтингові медіа вступати до медіаосвітнього руху, то питання в тому, чи самі вони є медіаосвіченими, чи є в них  усвідомлення, що вони продукують й просувають», — каже пан Мацука.

На його думку, найпопулярніші українські телеканали – і провладні, і опозиційні – часто порушують стандарти: вони мають ведучих-політиків, а в їх контенті багато маніпуляцій. «Це мова ворожнечі, табуювання тем, там навішуються ярлики, упереджено говорять про людей на окупованих територіях. Як результат: ці канали популярні, але водночас рівень довіри до них низький», — зазначив голова ГО «Донецький інститут інформації».

Через це, на його думку, люди починають отримувати інформацію від блогерів, «які дають емоційну оцінку подій, мають свої певні жанри». «З ними теж треба працювати, вони  не обтяжені редакційними кодексами й стандартами журналістики. Не несуть відповідальності за свої статті. Єдина відповідальність, яку вони несуть – це популярність їхнього каналу», —  уважає Олексій Мацука.

Модеракторка розмови, виконавча директорка Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’яснікова поцікавилася, які українські медіа, на думку учасників дискусії, могли б увійти до руху на підтримку медіаосвіти.

Голова наглядової ради ПАТ Національної суспільної телерадіокомпанії України Тетяна Лебедєва зазначила, що до руху «може та навіть має долучитися Суспільне мовлення». Наталія Лигачова додала, що за стандартами працюють й деякі інші проекти як на телебаченні, так і в інтернеті.  

Нагадаємо, на цій же конференції соціолог, заступник директора Інституту соціології НАНУ з наукових питань Євген Головаха зазначив, що бачить два шляхи формування медіаграмотності: один для широкого населення, а інший розрахований на еліту, яка приймає ключові рішення.

 Раніше «Детектор медіа» презентувала результати соціологічного дослідження, згідно із яким  більшість жителів України (61 %) вважає, що держава і громадські організації мають докладати зусиль для підвищення медіаграмотності.