Впровадження медіаосвіти в школі не варто перетворювати на ще одне додаткове навантаження, яке без вибору і в добровільно-примусовому жанрі пропонується підліткам. Завдання ми вбачаємо в тому, щоби звабити дитину знаннями, які вона може отримати в межах факультативного курсу. Для цього пропонується будувати кожний окремий модуль чи тематичний блок від практичної проблеми, яка має мотиваційний потенціал. Якщо учні відчують, що майбутні знання їм потрібні в щоденному житті, що вони розв’яжуть нагальну проблему, – виникне зацікавленість, на якій можна будувати спільну роботу в проекті. Кожен модуль може бути окремим проектом із чітко визначеними результатами, обсяг яких визначається виходячи з педагогічної ситуації та найбільш актуальних виховних завдань.

Для підліткової аудиторії пропонується виділяти три модулі: 1) медіа в міжособистісному спілкуванні; 2) медіапсихологічний імунітет; 3) медіапсихологічна творчість. Починаючи з модуля міжособистісної комунікації, ми включаємо природну мотивацію підліткового віку, описану як хобі-реакція (підлітки іноді розмовляють нібито ні про що, аби розмовляти). Про яку медіапродукцію ви найчастіше говорите? Як медіапродукція виступає способом позначення різних груп і молодіжних спільнот (про що говоримо ми і вони)? Як через відмінності сприйняття медіапродукту (музики, фільму, окремого персонажу, ідеї чи події) краще зрозуміти свого співрозмовника? Яким чином найефективніше використати медіа як привід для розмови? Ці та інші питання організовують групову дискусію, в якій обговорюється дилема толерантності – принциповості, естетичні смаки, ціннісні орієнтації, форми споживання медіа (що розвивають і компенсують), місце медіа в житті сьогодні й завтра, критерії оцінювання медіа як ресурсів, ролі новітніх медіа в міжособистому спілкуванні тощо.

Початкові практичні завдання: 1) поспілкувавшись із різними людьми, знайти відмінності сприйняття певного медіапродукту (актуального фільму, музикального кліпу, рекламного роліка), обмінятися знахідками й обговорити спільно – в чому причини цих відмінностей; 2) знайти медіапродукт, який, на думку учнів, буде по-різному сприйматися, спрогнозувати відмінності та експериментально перевірити свою гіпотезу, запропонувавши цей продукт іншим і поспілкувавшись із ними. Практичні завдання далі можуть будуватися як пошук у медіапродукції засобів і приводів розв’язання актуальних проблем спілкування. Вчитель заохочує дітей формулювати питання, на які в нього самого немає відповіді, для того щоб організувати спільний пошук. Наприклад, якщо для школи/класу актуальна проблема цькування, можна поставити завдання знайти прецеденти висвітлення цієї теми в фільмах (новинах, інтернет-проектах), висловити своє ставлення до героїв, змоделювати умови, що запобігають трагедіям тощо. Продовження практичної роботи може виходити за межі курсу, ставати основою декількох самостійних творчих групових проектів учнів, які можуть їх захистити наприкінці року на спеціальному позакласному заході, а також подати на конкурс в ІСПП.

Модуль медіапсихологічний імунітет, спрямований на формування у підлітків власних медіафільтрів – тих своїх внутрішніх правил спілкування з медіапростором, які захищають від шкідливих впливів; усвідомлення своїх медіасмаків (цього я не дивитимусь за жодних обставин), визначення меж своїх медіаспроб (не намагайся зрозуміти те, що не хочеш перетворити на особистий досвід). Мотивація включення учнів у цей блок – негативна, створення образу шкоди, руйнації, небезпеки. Для медіа таке нагнітання тривоги, страху, створення образу незримого ворога є одним із полюсів маніпуляції свідомістю глядача задля утримання його уваги, але в цей же час відбувається насаджування відчуття жертви, безпомічності, слабкості. Модуль не повинен перетворитися на помножувача цих негативних впливів. Головне його спрямування – розвінчати ці медіастратегії й показати конструктивні засоби самозахисту, самозбереження, управління своїм спілкуванням із медіа.

Продуктивною стратегію може бути висміювання, адже де є сміх, там відступає страх. Якщо в клас діти будуть приносити приклади маніпуляцій, які вони підгледіли в тих медіапродуктах, що зазвичай переглядають, і спільно будуть знаходити смішні сторони в цьому, це створюватиме додаткову мотивацію, що ґрунтується на природних потребах спілкування підлітків. На цій веселій основі можна давати серйозні теоретичні знання про медіаефекти, про механізми і закономірності медіавпливу, зовсім не смішні наслідки медіаагресії.

Проблеми цього модуля можуть бути в тому, що учні: а) не усвідомлюють шкідливості впливів – тоді допоможуть інформування й обговорення; б) усвідомлюючи шкідливість, не можуть відмовитися внаслідок самодеструктивних настанов – тоді це світоглядна проблема смислу життя і теоретичних знань буде недостатньо, потрібна рефлексивна робота підлітка над собою, визначення життєвих завдань, самопобудова майбутнього, в якій групова дискусія може стати ресурсом; в особливо складних випадках варто підключати батьків, психолога.

Практичними завданнями другого модуля можуть бути пошук маніпуляцій у заданому медіапродукті, пояснення природи, пропонування способів захисту. З цього модуля також можуть вирости дослідницькі проекти, спрямовані на роз’яснення шкоди нерегульованого спілкування з медіапростором для тих молодших учнів, що не вивчали іще цього курсу. Громадська робота, спрямована на просвітництво молодших, дасть можливість підліткам відчути себе вмілими, компетентними і потрібними, що дає додатковий мотиваційний драйв.

Блок медіапсихологічної творчості дозволяє синтезувати визначені в попередніх модулях знання й особистісні самовизначення з колективними діями, щоб перевірити, закріпити і поглибити свої здобутки. Інколи вчителі ставляться до цього блоку як до чогось, що знаходиться далеко від школярів. Адже лише дехто з них має намір пов’язати свою подальшу долю з медіавиробництвом, та й у вчителя немає компетенції медіавиробника. Зважте, що це ілюзорні бар’єри. По-перше, діти вже досить активні у виробництві відеосюжетів мобільними телефонами, в підлітковій спільноті активно поширюються саморобні відеороліки, в інтернеті вони активно обговорюються. Це не десь далеко, це вже є у вашому класі, або буде завтра. Технічні можливості, необхідні для медіатворчості сьогодні, – це мобільний телефон і комп’ютер, який доступний дітям (не всім, але якщо є навіть в одного, це дає змогу організувати спільну роботу).

По-друге, головна «фішка» цього модуля – вчитель не вчить, як створити медіапродукт, він заохочує творчий пошук, проби і взаємонавчання. Головне, що може підказати вчитель, виходячи зі свого більшого соціального досвіду, – це можливе використання, громадська значущість задуму медіатворчості, він може допомогти побудувати комунікативний намір (що хочеш сказати людям), тобто бути певним моральним камертоном медіатворчості підлітків. Моральні орієнтири медіа творчості – ось головний внесок учителя. Проте він не моралізує, не забороняє, а підтримує і підказує. Якщо, на думку вчителя, задум хибний, але учні наполягають, не варто гасити ентузіазм. Відділення критики від творчості є важливим способом активізації творчого потенціалу. Забороніть критику на певному етапі, домовившись, що вона обов’язково буде на наступному етапі.

Перед виходом продукції «в маси» – самокритична фаза, без якої неможливе остаточне визначення цільової аудиторії, рекомендації для використання, стратегії розповсюдження. Залучіть на цьому етапі авторитетних експертів, батьків, студентів-випускників і т. п. для ґрунтовного аналізу і зворотнього зв’язку з дітьми-творцями. Хваліть (навіть якщо не згідні з результатом) – за досвід, за здобуті навички, за те, що тепер вони вміють, а потім висловлюйте незгоду, конкретизуючи найточніше, з чим саме. Поважайте авторські відчуття творця, якому боляче від критики. Спонукайте, щоб учні самі піднялися до критичного оцінювання свого продукту в позитивному модусі – що можна було зробити краще (автор знає це глибше за інших, це задає йому перспективу на майбутнє – питайте: а як, на вашу думку, чи можна було б зробити ще й таке…), які резерви залишилися не використаними (підкреслюйте: це відбулося тому, що не було досвіду, а зараз він є і допоможе бути ще більш ефективними).

В цьому модулі повною мірою включається мотивація змагання між робочими групами, на які поділяється клас; з’являється аудиторія, автор може відчути її владу і примхи, спробувати відбити своїм продуктом її потреби; змоделювавши своїми діями шлях медіавиробника, отримати впевненість у своєму глибокому розумінні медіареальності сьогодення і майбуття.