Видавці в Японії, США і деяких країнах Європи беруть на озброєння нову технологію, щоб міцніше прив'язати свої друковані версії до сайту, дозволити читачам традиційної преси отримати доступ до електронних версій і найбільш оперативним новинам через смартфони і планшетні комп'ютери. За це вони отримують лояльність прогресивної аудиторії та деякі персональні дані. 

З осені минулого року в деяких західних газетах і журналах можна побачити дивні малюнки, схожі на ієрогліфи або мініатюрні кросворди, що складаються з білих і чорних фрагментів, частіше за все - квадратиків.

Типовий двовимірний штрих-код

Технологія, яка з'явилася на ринку в 2008 році, називається двовимірним штриховим кодом (2D barcode).  Двовимірний штрих-код є нащадком звичних одномірних смугових кодів, що використовуються у магазинах. Він дозволяє зашифровувати значно більше інформації, ніж його попередник. Спершу  2D barcodes використовували зі службовою метою – в Японії, зокрема, Тойота маркувала ними деталі автомобілів на виробництві. Після зростання проникнення смартфонів з’явився концепт щоденного використання кодів для стимулювання продажів в сегменті b2c (business to customer). Загадкові малюнки на бирках одягу і харчових продуктів, афішах і бігбордах будять уяву і змушують допитливих молодих людей з «розумними» телефонами фотографувати їх і «розкодовувати».  

Людина фотографує картинку і розпізнає її з допомогою безкоштовної програми, яку можна завантажити з сайтів www.scanlife.com, www.getscanlife.com та інших. Вся процедура вимагає натиснення двох кнопок на телефоні – зробити фото, розпізнати його. Кожен код - це зашифрований URL, веб-сторінка відкривається автоматично. Зазвичай на сайті міститься корисна чи просто цікава інформація про продукт. Наприклад, зісканувавши наведений вище малюнок з етикетки вина, ви опиняєтесь на сайті, де можете пройти віртуальну екскурсію виноробним заводом, почитати про цей сорт вина і дізнатися, з якими стравами воно смакує найліпше. Технологію зручного миттєвого переходу від реального продукту чи послуги в його віртуальний світ вже оцінили такі гіганти як McDonald’s, Procter & Gamble, Vodafone та Бі-бі-сі. Протягом 2010 року обсяги використання двовимірних штрих-кодів лише у США зросли в 16 разів.

Рекламний мегакод з Японії

У медіа все почалося з кодів, які треба було сканувати з рекламних сторінок, але невдовзі видавці зрозуміли: їхні сайти, які стали фактичними конкурентами друкованих версій видань, можуть ці ж друковані видання рятувати. Придбавши друковану версію газети, яку наразі все ж зручніше читати, і розпізнавши код, читач завдяки цій технології може отримати доступ до електронної версії статті і натисненням однієї кнопки поділитися нею з друзями у соціальних мережах (при цьому матеріали в газеті і на сайті можуть різнитися – наприклад, на сайті буде відео, але стаття не повністю, щоб стимулювати придбання газети на папері).  Читач також може розкодовувати собі доступ до матеріалів, які не побачить звичайний відвідувач сайту газети, коментувати статті, підписуватися на мобільні оновлення стрічки найважливіших новин і топ-матеріалів тощо. Приклад використання можна побачити на сайті National Post.

Втім, за химерним орнаментом коду криється деколи щось більше, ніж просте посилання. Видавці отримали у своє розпорядження могутній і ненав’язливий інструмент маркетингового дослідження. Є два типи коду - «прямий» код, який веде безпосередньо до інформаційного ресурсу, і «непрямий» - цей спочатку відправляє інформацію про користувача на сервер, який збирає і аналізує інформацію про клієнта, визначаючи, з якого телефону код відсканований, номер абонента, марку телефону, час і дату, коли інформація була переглянута, і навіть ким, якщо така інформація доступна (можливе визначення статі, віку і навіть рівня доходу клієнта), а також джерело, з якого код зіскановано, у разі, якщо він був розміщений на кількох носіях.

Ця опція дозволить створити базу клієнтів, в якій міститиметься інформація про їхні інтереси (інструмент таргетування задля подальшого автоматичного формування підбірки релевантної реклами, створеної спеціально для конкретної людини). Можна буде визначати найбільш популярні в друкованому виданні матеріали; видавати читачеві на смартфон всі статті цікавої для нього тематики; надалі клієнт може стати адресатом  розсилки індивідуально підібраних матеріалів, що приходитимуть на його телефон.

2D barcode на рекламному щиті, Київ, Вокзальна площа

Двовимірні штрих-коди  як елемент «доданої реальності» за умови грамотного застосування обіцяють стати стежиною, по якій молоді технократи повертатимуться до ЗМІ на фізичних носіях. До цього спостерігалась міграція лише в зворотному напрямку.