Минулої неділі телеканали з провладного пулу в черговий раз яскраво продемонстрували наявність спільних «установок», обійшовши увагою одні й ті самі важливі події та факти. Достатньо сказати, що про опозиційні акції в День Соборності в їхніх новинах не було сказано майже нічого, а візит Віктора Януковича до Японії було подано як успіх зовнішньої політики України. Провладні канали продовжують оминати увагою й переслідування українських націоналістів, яких масово арештовують і обшукують за підозрою в причетності до «теракту» проти пам’ятника Сталіну. Натомість макіївські вибухи були в центрі уваги підсумкових програм, але здебільшого під специфічним кутом зору.

Вибухи в Макіївці

Ведучий тижневика на Першому національному Андрій Сміян розпочав повідомлення на цю тему ефектно – зі слова «тероризм». Одначе вже незабаром стало зрозуміло, що мета матеріалу – не нагнітати емоції навколо вибухів, а навпаки, змусити глядачів засумніватися в офіційній версії. Адже не дарма поміж коментарями голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського було озвучено «неофіційну інформацію» з неназваних джерел: «…за неофіційною інформацією, це або залякування заради отримання коштів, або повернення кримінальних розбірок, або ж керівництво "Макіїввугілля" намагається приховати порушення, які виявила нещодавня перевірка КРУ». Хто є автором чи джерелом цих версій, які вирішили озвучити на державному каналі?

Далі, після синхрону місцевої жительки, ведучий знову штовхає глядачів до сумнівів: «Зловмисники не виконали погроз підірвати інші об'єкти, хоча грошей їм не платили. Це і наштовхує на низку запитань. Чи варто чекати подібних вибухів у самій Макіївці і в інших містах України? Чи дійсно за організацією цієї надзвичайної події стоять банальні вимагачі і чого насправді хотіли досягти так звані терористи?». Запитання артикульовано правильно, але чому ж немає хоча б спроби відповісти (в цьому могли б допомогти експерти)? До того ж, серед неофіційних версій, коли вже ведучий «Підсумків тижня» вирішив їх назвати, чи не найчастіше у пресі лунала та, про яку він чомусь «забув» – порівняння макіївських вибухів із терактами в Росії у 1999 році, які легітимізували в очах російського суспільства «сильну руку» борця з тероризмом Володимира Путіна. Про це говорили і політики з опозиційного табору, і численні експерти/ публіцисти/ блогери.

Натомість із «Подробностей недели» («Інтер») ми отримуємо чіткий меседж імені Валерія Хорошковського: без паніки, ніякого тероризму: «Взрывы в городке горняков и записка с требованием выплатить приличную сумму – неужели и до нас добрались террористические методы? К счастью, развития инцидент не получил: угрозы злоумышленников не были реализованы. Спецслужбы уверены – речь идёт о вымогательстве. Но со взрывным эффектом». Не думайте в бік політики й тероризму, каже нам «Інтер» – думайте в бік КРУ і керівництва «Макіїввугілля». Цілком очевидно, що карту тероризму якщо і збиралися розігрувати, то передумали. Але поки що не вигадали, як логічно підвести під версію з вимаганням грошей той факт, що сумку з грішми «бомбісти» так і не забрали.

«Предположение, что взрывы – это отвлекающий манёвр, а основной задачей было уничтожение финансовой документации предприятия "Макеевуголь", звучало только со стороны политиков и журналистов. В правоохранительных органах такая версия не рассматривалась. Пробиться к руководству госпредприятия "Макеевуголь" за объяснениями – оказалось невозможно, журналистов в здание не пропускали. Пресс-секретарь сообщила, что задолженности ни перед бюджетом, ни перед шахтёрами предприятие не имеет», – йдеться в сюжеті Ірини Ісаченко. Поза тим, саме цій версії, включно з коментарями урядовців про ситуацію на підприємстві, присвячено чи не половину матеріалу. На завершення коротко озвучено ще одну версію – «провокація проти націоналістів», одначе глядачам одразу дають установку від Валерія Хорошковського – не ставитися до неї всерйоз: «Однако в Службе безопасности Украины считают: эта версия – несостоятельна, а политики, которые высказывают её – ведут себя безответственно. В СБУ всё же уверены – целью преступников были деньги. Впрочем, в правоохранительных органах не исключают также, что виновником взрывов может быть психически нездоровый человек».

Алла Мазур («ТСН. Тиждень», «1+1») ударила по макіївській історії вже не натяками, а відвертим скепсисом. Її підводка розпочинається словами «макіївський феєрверк» і продовжується в тому ж дусі: «Саме так за три дні після гучних вибухів уже називають події на Донеччині журналісти. Хоча перша інформаційна хвиля приголомшила країну. Шантаж влади терактами – такого в нашій історії ще не було. Що у гірничому містечку з'явилися терористи, його жителі не ймуть віри і нині. Однак СБУ наполегливо шукає винних і вже оприлюднила фоторобот підозрюваних. Цих чоловіків, як повідомляють, зафіксували камери спостереження біля одного із місць вибухів. Обидва не спортивні, від 30 до 40 років. Відмінність – один трохи вищий і худіший, і в кепці, як ви бачите, ну а інший кремезніший, круглолиций із помітним черевцем і сутулий. Анонімність і винагороду інформаторам обіцяють. Та от проблема – за такими ознаками можна посадити пів-України». Сюжет Олександра Моторного збалансований і досить інформативний, хоча також просякнутий критичним ставленням до «терористичної» версії причини вибухів, та завершується досить прозорим натяком на те, що головний підсумок «феєрверку» – посилення контролю з боку силових органів. І ведуча, і журналіст явно переборщили з демонстрацією власного ставлення до події та офіційних версій. Утім, попри всю зухвалість матеріалу, версія інсценування вибухів владою в ньому відсутня – очевидно, те, що було в усіх на язику в ці дні, виявилося занадто екстремальним для «1+1».

«Факти тижня» ICTVвчинили наймудріше – замість компонувати гіпотези та здогадки, дали слово обізнаній людині, журналістові макіївської телекомпанії «Юніон» Ользі Шилкіній, яка зробила матеріал, насичений фактами та коментарями вповноважених осіб. Окремий сюжет було присвячено експертній оцінці вибухів, із залученням несподівано широкого спектру фахівців – від кримінального журналіста Олега Єльцова до науковця Володимира Захматова. Не обійшли «Факти тижня» увагою й версію, пов’язану з результатами перевірки «Макіїввугілля»: «Один зі вибухів стався поблизу офісів "Макіїввугілля". Чи означає це, що теракт пов'язаний з проблемами на підприємстві, адже напередодні перевірка КРУ виявила там порушень на майже 2 мільярди гривень. Керівника хотіли замінити, але цього не сталося. І от саме невдоволені цим фактом і могли влаштувати вибухи. Так стверджують деякі джерела. Втім, сам директор "Макіїввугілля" Станіслав Толчин вважає це нісенітницею. І поки слідство відклало цю версію».

Найбільш нейтральним слід визнати матеріал Романа Сухана у програмі «Час. Підсумки» 5-го каналу. Журналіст докладно виклав версії, пов’язані з подіями у «Макіїввугіллі» (зокрема й неофіційну, про розбірки між людиною, яка начебто купила посаду керівника підприємства, та чинним керівництвом), розповів у «детективному» стилі не надто цінну, але ексклюзивну історію про те, як правоохоронці намагалися передати гроші і в них нічого не вийшло, і не намагався схилити глядачів до тих чи інших висновків.

Хай там як, а все, що запропонували так звані аналітичні програми, було набором вибраних фактів, меседжів та заяв влади, рідше – умовно причетних до теми людей. Жоден із каналів не використав три дні, що минули з моменту вибухів у Макіївці, для проведення повноцінного журналістського розслідування. Достатньо сказати, що зміст записки, яку залишили гадані терористи – тієї, що починається словами «достала эта власть» – ніхто з «аналітиків» навіть не спробував з’ясувати, оприлюднити та проаналізувати. Хоча, за іронією долі, в цей самий день про зміст записки говорили в щоденних «Событиях»ТРК «Україна», й цитата про владу пролунала в ефірі.

День Соборності

«Підсумки тижня» Першого каналу, висвітлюючи цю тему, продемонстрували зразокякщо не джинси, то цілеспрямованого підлабузництва. Матеріал, що являє собою захоплену розповідь про святкові вияви духовної єдності українців, оздоблену зворушливими ілюстраціями багатонаціональності українського патріотизму, завершився чомусь синхроном голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, який ні до свята, ні до соборності не має жодного стосунку. Його цитата, очевидно, мала ілюструвати тезу про те, що в Києві не було «жодних інцидентів»: «Ідея єдності, вона об'єднує всі прогресивні сили. Мені дуже приємно, що в організації прийняли участь і громадські організації, політичні партії. І особливо приємно, і Майдан це сьогодні на святкових заходах продемонстрував, що до цієї ідеї були залучені практично всі куточки України». А ось про те, що люди, які зображали єдність і соборність на Майдані, ввечері пішли до офісу Партії регіонів вимагати обіцяних за участь в акції грошей, Перший національний «забув».

На противагу Першому, «1+1» не приховував конфліктного бекґраунду свята: «Вибухи в Макіївці і попередні заяви очільника міліції Могильова про можливу кров змусили чекати Дня соборності у напрузі. День єднання східних та західних українських земель, проголошений 1919 року, із 90-х став символом відродження української незалежності. Цьогоріч від свята чекали (хто? – ТК)демонстративного протистояння опозиції і влади. Але ні обіцяного кровопролиття, ані провокацій не сталося. Соборність усі відзначали нарізно. Влада чинна офіційно: квіти Кобзареві, концерт у палаці "Україна" і організовані веселощі на Майдані Незалежності. Опозиція розділилася. Бютівці зібрали мітинг на Софійському майдані. Менші партії, розгорнувши величезний прапор України, відзначили день біля Українського дому. А на Контрактовій площі із пазлів збирали гігантську карту України. Натомість живий ланцюг, у який 90-го року стали більше 400 тисяч людей, нині не вдався. Дві колони учасників акції вирушили назустріч одна одній, щоб з'єднати правий та лівий береги України, але людей на весь Дніпро цього разу не вистачило». Одначе й у цьому критично-реалістичному контексті історія про обманутих майданарбайтерів не з’явилася. Натомість «ТСН. Тиждень» присвятив два лайфові матеріали самій ідеї соборності України та історії її проголошення.

«Інтер», як і в минулу неділю, шокує до абсурдного «паркетним» стилем, у якому висвітлено цю тему: «Первые лица страны в субботу возложили цветы к памятникам Шевченко и Грушевскому. После чего во "Дворце Украина" состоялось торжественное мероприятие. Виктор Янукович выступил с речью. Он говорил об острой необходимости и дальше проводить реформы, которые значительно улучшат жизнь каждого украинца. Речь идёт об изменениях в жилищно-коммунальном комплексе, в сфере медицины и пенсионного обеспечения и, безусловно, о реформе власти. Президент также отметил, что тема единения сегодня актуальна как никогда». Про опозиційні акції тут, на відміну від Першого національного, все ж згадали, але лише в загальних рисах: «Оппозиционеры тоже провели акции, но порознь. И только после этого собрались на Софиевской площади на митинг. В нём приняли участие не более 3 тысяч человек. Лидер БЮТ Юлия Тимошенко, выступая перед собравшимися, призвала украинцев объединиться. И не вокруг политиков, а вокруг идеи». Характерно, що для цитати Януковича в матеріалі місце знайшлося, а для цитати Тимошенко або ще когось із опозиціонерів – ні, та й непрямою мовою зміст виступу президента передано набагато повніше, ніж Тимошенко.

Зате ICTVприсвятив саме діям опозиції в День Соборності більшу частину свого стислого повідомлення, в якому конспективно перелічено основні віхи святкування (звісно ж, окрім скандальної історії з майданарбайтерами – жоден канал провладного пулу не згадав про цю подію).

Докладний матеріал Ольги Сніцарчук на 5-му каналі, присвячений розмаїттю форматів святкування Дня Соборності (провладних, опозиційних і народно-опозиційних), був порівняно збалансованим.

Янукович у Японії

Чи був візит українського президента до Японії успішним, прохідним чи провальним? Те, як висвітлила його програма «Підсумки тижня» на державному каналі – у стилі відомого анекдоту «американський бігун прийшов до фінішу передостаннім, а радянський посів почесне друге місце» – свідчить про те, що владі особливо нема чим похвалитися.

«Через макіївські події Президент України скоротив свій офіційний візит до Японії. Та все ж Віктор Янукович встиг провести перемовини з представниками і влади, і бізнесу, побувати у трьох містах – Токіо, Кіото і Осака, і на чотирьох економічних форумах. Практичний результат зустрічей – кредит від Японії на 100 мільйонів доларів. Ці гроші підтримають експорт до України японських товарів і послуг. Також японці сказали, що будуть приглядатися до України і вже зацікавлені у співпраці в аграрно-промисловому секторі. Нині японські інвестиції в українську економіку складають лише 0,3% від усіх іноземних інвестицій. Можливо, така статистика зміниться після підписання договору про глобальне партнерство з цією східною країною» – оце й усе, плюс синхрон Януковича. Глядачеві абсолютно не зрозуміло, що означає «гроші підтримають експорт до України японських товарів та послуг» – себто, на них можна буде купувати тільки в Японії? Наскільки це вигідний кредит для України? До речі, кредит під які відсотки, на який час – це не може не цікавити глядачів, адже нашими, бюджетними, грішми віддавати доведеться! І які саме японці з тих багатьох, із якими Янукович зустрічався, приглядаються до України?

Натомість «Інтер», чий кореспондент Геннадій Вівденко їздив із Януковичем у пулі до Японії, підготував розгорнутий звіт про перебування глави держави в цій країні. Треба віддати належне: глядачам він пояснює все, що називається, на пальцях:

«Виктор Янукович посещает Японию с явным намерением перезагрузить отношения между странами. В самом начале президентского срока он заявил о необходимости реформ в Украине. Для этого необходимы средства. А японцы – инвесторы не бедные, да и не жадные. Сегодня это третья страна с наиболее мощной экономикой в мире – после США и Китая, один из самых щедрых кредиторов. Ежегодно правительство Японии так сказать "помогает" другим странам на сумму в почти 10 миллиардов долларов. И это только государственные инвестиции, частных отправляется отсюда за рубеж куда больше. В списках стран получателей Украина почти не заметна». Себто, Янукович поїхав за грішми. В матеріалі «Інтера» про призначення цих грошей сказано чіткіше: «Токио выделяет правительственный кредит в сто миллионов долларов на закупку японских технологий и товаров. Японский премьер намекает – они обеспокоены продовольственным кризисом в мире и интересуются транспортными коридорами». Тут би, до речі, експертна думка не завадила: 100 мільйонів доларів кредиту за чотири дні візиту – це багато чи мало?

Матеріал, звісно, анітрохи не критичний, але й не надто хвалебний, якщо не враховувати ремарку про те, що Янукович «заявил о необходимости реформ в Украине» (а хто не заявляв?) та добірку компліментів на адресу Україну, поданих як коментарі представників японської сторони. Геннадій Вівденко розказав про те, що бачив, не вдаючись в аналітику (цим мали б зайнятись експерти, але їх «Інтер» для аналізу успіхів японського вояжу президента не залучив), але між рядками сюжету можна вловити цікавий меседж: «Японцы – суровые контролёры в вопросе использования инвестиций. Поэтому в общем объёме иностранных вложений в Украину доля Токио всего три десятых процента». Чи слід це розуміти як натяк на злодійкуватість українців, яким не можна довірити інвестиції?

Від Японії ведучий Олег Панюта вишукано перейшов до інтерв’ю з Миколою Азаровим: «Чтобы достичь уровня развития Японии, нужны колоссальные средства, высокие технологии и светлые головы, работающие на государство. Обо всём этом наше правительство пока может только мечтать. Но собрать под одной крышей учёных в сфере высоких технологий премьер Азаров готов. Вначале, тем не менее, власти хотят разбудить строительную отрасль, надеясь, что именно она даст серьёзный толчок развитию экономики страны. Почему? Ответы – в эксклюзивном интервью премьер-министра Николая Азарова нашей программе». Далі ведучий допоміг прем’єрові озвучити позитивні меседжі щодо нового законодавства про будівництво, а на прощання побажав «удачи вам в ваших планах».«Позитивчик» було доповнено сюжетом Артема Альошина про майбутнінібито позитивні зміни у будівельній галузі та на ринку нерухомості, ініційовані владою (хоча насправді багато експертів критично оцінюють відповідні законопроекти, про що не було згадано).

Матеріал Олександра Візгіна у «Фактах тижня» ICTVне містив грубих порушень, хоча, як і сюжет «Інтера», був цілком некритичним до поїздки Януковича до Японії. Про те, який момент в історії Японії обрав Янукович для візиту (політична та економічна криза, зміна уряду), тут також не згадано. Натомість є згадка про інший аспект українсько-японського спільного інтересу, який проігнорували інші канали провладного пулу – «скандальні» гроші, за які переслідують Юлію Тимошенко: «…скандальні кіотські гроші, які японські компанії передали Україні в обмін на квоти викидів парникових газів. Віктор Янукович запевнив японських партнерів, що гроші будуть витрачені за екологічним призначенням на проекти з енергозбереження. Японські урядовці і бізнесмени українського президента начебто почули». Це, власне, найцікавіший момент – Янукович пообіцяв Японії, що гроші знайдуться (нагадаю, влада стверджує, що ці гроші було розтринькано її попередниками) і їх буде витрачено належним чином. Де ж вони візьмуться? Відповіді на це питання в матеріалі ми не знаходимо, як і бекґраунду, який дав би не втаємниченим глядачам зрозуміти, про які «скандальні гроші» йдеться.

Творцям підсумкових програм «1+1» та 5-го каналу візит Януковича до Японії темою, гідною висвітлення, не видався. І їх можна зрозуміти й підтримати в цій позиції, адже, попри піар і кадри офіційної хроніки, результати поїздки залишаються сумнівними.

«Незручні» теми

У програмі «Час. Підсумки» 5-го каналу вийшов докладний сюжет Олександра Аргата про переслідування підозрюваних у «теракті» проти пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Журналіст сфокусувався на обставинах затримання, яких не озвучував раніше жоден телеканал, балансуючи історії переслідуваних коментарями представників місцевої влади та заступника міністра внутрішніх справ Василя Фаринника. З цього матеріалу цілком очевидно, що переслідування мали системний характер, відбувались у багатьох регіонах, і пояснити їх «відсутністю олії в голові» міліції, як це пропонує робити заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман, навряд чи можна.

Від теми затриманих тризубівців 5-й перейшов до «запланованого кровопролиття» під час святкувань 22 січня, про яке рапортувала міліція, а звідси – до скандалу з «кинутими» майданарбайтерами. Цінуючи відвагу каналу, який, готуючись до чергового доленосного суду, не побоявся висвітлити цю подію, слід усе-таки наголосити на порушенні стандартів:

«…словом “провокація” деякі представники Партії регіонів охрестили один інцидент святкового дня. Близько 200 осіб взяли ввечері в облогу офіс регіоналів на вулиці Липській в Києві. Вони вимагали грошей за мітингування на офіційних заходах влади. Люди запевняли: цілий день махали прапорами та біло-блакитною символікою, виданою представниками Партії регіонів на стадіоні Лобановського – місці збору. А обіцяного гонорару у 120–150 гривень так і не отримали. Охорона офісу пустила юрбу всередину. На той момент частина людей уже розійшлися. А найбільш наполегливі погрожували влаштувати штурм. Близько першої ночі камера "Української правди" зафіксувала розрахунок із представниками мітингарів в одному з київських кафе. На відео засвітився син регіонала Олега Надоші Андрій. Окрім Михайла Чечетова, якого журналісти більше місяця бойкотують за неправдиві заяви, ніхто з топ-регіоналів інцидент не прокоментував». Подати таку інформацію без коментарів Партії регіонів можна було б у breakingnews – але не в підсумковому тижневику. Тим більше, що оцінка ПР, як ми бачимо з самого матеріалу, є – там цю історію називають провокацією. В чому ж полягала проблема з отриманням коментарів? Що ж до оперування прізвищем пана Чечетова, якого журналісти бойкотують, то це вже схоже на блазнювання. Бойкотуєте – бойкотуйте, а не дражніть глядачів недомовками.

Перший канал – можливо, прислухавшись до поради ТК – присвятив матеріал подіям у Бібліотеці української літератури в Москві. Підхід автора сюжету, Тетяни Кухоцької, до добору спікерів у ньому викликає подив. Коментувати репресії російської влади проти української установи в Москві вона запросила радикалів – з одного боку, голову Конгресу українських націоналістів Степана Брацюня, з іншого – директора української філії Інституту країн СНД Володимира Корнілова, відомого українофобськими висловлюваннями. Двох антагоністів єднає одна риса – вони не мають жодного стосунку до бібліотеки, тож могли коментувати цю тему лише умоглядно, кожен зі своєї політичної позиції. Зважаючи на те, що обидва представляють політичну позицію порівняно невеликих спільнот, сенс такого добору міг бути лише один – ілюструвати ту саму «радикалізацію суспільства», про яку так люблять розповідати на Першому. В продовження теми Андрій Сміян поспілкувався телефоном із директором бібліотеки Наталією Шаріною, яку досить докладно розпитав про те, що відбувалося з нею та очолюваною нею установою, але так і не поставив головного запитання: яка, на її думку, причина таких дій російських правоохоронців?

Приємною несподіванкою стало збалансоване, хоч і не надто критичне, висвітлення Першим каналом суперечливої і явно «незручної» для влади теми будівництва на руїнах Десятинної церкви, яке замислила за підтримки президента й уряду церква Московського патріархату.

У «Фактах тижня» ICTVявні ознаки порушення, які можуть свідчити про замовний характер, мало повідомлення про інспектування міністром енергетики та вугільної промисловості України Юрієм Бойком шахти «Полтавська»: «…проблеми у вугільній галузі в цілому по країні залишаються гострими. І взятися за них планує міністр Юрій Бойко. Після адмінреформи вугільна промисловість під його керівництвом. Міністр особисто відвідує найпроблемніші об'єкти і цього тижня побував на шахті "Полтавська", що входить до держпідприємства "Орджонікідзевугілля". Бойко навіть спустився у забій і особисто взявся за відбійний молоток. Міністр переконався, що умови видобутку на цій шахті одні з найскладніших в країні, тому питання безпеки праці гірників та модернізації потребують особливої уваги міністерства. До речі, саме на цій шахті свого час працював Віктор Янукович. Місцеві гірники пишаються цим і від їх імені заслужений шахтар Іван Шевченко просив міністра передати Президентові символічний подарунок – це уламок антрациту з шахти, де починався його трудовий шлях». Матеріал незбалансований, актуальність і цінність його для аудиторії сумнівна, та й не такий уже порожній був цей тиждень, щоб витрачати час на висвітлення подібних робочих поїздок.

Резюме

Висвітленню теми вибухів у Макіївці на всіх каналах бракувало повноти та власної, а не отриманої з офіційних джерел, інформації. Жоден канал не провів повноцінного розслідування. Також не вистачало коментарів експертів (за винятком ICTV, який залучив фахівців із різних галузей для коментування обставин пригоди).

Матеріали про святкування Дня Соборності України у підсумкових програмах усіх каналів були неповними. Про опозиційні масові заходи повідомили коротко і не всі телеканали; традиційно замовчувалась інформація про спроби влади перешкоджати організованому приїзду учасників маніфестацій із регіонів до Києва. Особливою маніпулятивністю відзначився матеріал Першого національного із необґрунтованим цитуванням голови КМДА та замовчуванням акцій опозиції. 5 канал єдиний висвітлив скандал із неоплаченою участю сотень людей, залучених Партією регіонів до масових акцій, але зробив це незбалансовано – не подав авторизованої позиції ПР. Також не просто порушенням, але й поганим тоном слід вважати посилання на коментар Михайла Чечетова, який не оприлюднено через бойкот, оголошений депутатові журналістами.

Адекватної інформації, що дозволила б скласти уявлення про підсумки та успішність візиту Віктора Януковича до Японії, не було в жодній із підсумкових програм. Усі вони сфокусувалися на описі подій під час поїздки та офіційних коментарях. Висвітлення було неповним, йому бракувало експертної думки, бекґраундів та роз’яснення подробиць домовленостей, яких український президент досягнув із японською стороною.

Лише 5 канал продовжив відстежувати тему переслідування правоохоронцями представників правих політичних організацій, підозрюваних у причетності до псування майна запорізького осередку Комуністичної партії (скульптурного зображення Йосифа Сталіна). Всі канали припинили відстежувати (окрім як у ток-шоу) перебіг справ Данилишина, Луценка, Тимошенко та інших колишніх урядовців, проти яких порушено кримінальні справи, хоча протягом тижня ці історії мали розвиток.

У матеріалі Першого національного про ситуацію з українською бібліотекою в Росії дібрано некомпетентних спікерів, а також не роз’яснено мотивацію дій російської влади.

Повідомлення про поїздку міністра Юрія Бойка на шахту «Полтавська» у «Фактах тижня» на каналі ICTV має ознаки порушень стандартів балансу, повноти, а також сумнівну актуальність, що може свідчити про замовний характер.

Програма «Сьогодні. Підсумки» ТВі не аналізувалася з технічних причин. У подальших матеріалах цей недолік буде виправлено.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».