Сучасні технології дають величезні можливості для пошуку інформації. Ці можливості такі просторі, що в них легко загубитися. Дослідники поведінки користувачів мережі давно констатували, що пересічна людина в онлайні виходить за межі «кола» з декількох ресурсів, які відвідує регулярно,  лише під час коротких «вилазок» за пошуковими запитами. І так триває доти, доки хтось компетентний і авторитетний для неї не поділиться з нею частинкою свого «кола».

Укладаючи добірку джерел, якими варто користуватись, аби бути в курсі головних подій та тенденцій світу медіа (а не лише українського медійного «хутора»), ми звернулись до медіаекспертів із проханням дати свої рекомендації.

Що радять медіаексперти

Серед українських джерел, які експерти використовують для занурення у світовий медіаконтекст, були названі «Телекритика», «Медіабізнес», «Медіаняня», сайт УАВПП, Ліга, Дело, блог Сергія Пішковція Blogoreader (Сергій також регулярно дописує на сайті Watcher) і Агентство інтернет- новин. Як виявилось, не в усіх експертів вистачає часу на регулярне сканування іноземних джерел. Наприклад, експерт «Інтерньюз-Україна» Ігор Куляс зізнався, що до інших медійних видань, окрім «Телекритики», в нього «руки не доходять», а видавничий директор журналу Viva Александрі Паттурі головним і найбільш авторитетним джерелом інформації на цю тему назвав «Медіабізнес». Політик і піарник Олег Медведєв шукає новини медійного та рекламного ринків у ділових виданнях – «Коммерсанте», «Коментарях», «Деле» та «Экономических известиях».

Перелік російських виявився довшим: Слон, Частный корреспондент, Openspace, Планета СМИ, Медиа-атлас, Media-day, МедиаПедиа, Центр екстремальної журналістики, Сайт Гильдии издателей периодической печати, а також низка блогів - блог Василя Гатова «Постжурналист» (де, до речі, ви можете знайти цікаві рекомендації автора на тему «що почитати про медіа»), блог Василя Гатова на сайті журналу «Форбс», блог Антона Меркуроваі блог Андрія Мірошниченка.

Сайт російського Центра  экстремальной журналистики, що акумулює важливу медійну інформацію з усього пострадянського простору, та IFEX є важливими джерелами для виконавчого директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар. Головний редактор сайту Кореспондент.нет Юлія МакҐаффі, окрім ТК, «Медіабізнесу» та Агенції інтернет-новин, називає російський сайт про рекламу advertka.ru. Про тенденції в зарубіжних медіа довідується в тематичних розділів газет Guardianта  NewYorkTimes.

Серед англомовних джерел про медіа експерти називають такі: Future of Journalism, Блог Росса Доусона , Блог Клея Шіркі, The Nieman Journalism Lab, Блог Джефа Джарвіса Buzz machine, Gigaom , Блог OnlineJournalism, Блог Стівена Конраха, Social Times, VentureBeat, World Editors Forum, The Online Journalism Review, Variety, Nota,C21 ,IFEX.

Зокрема, Variety, Nota, C21  належать до вподобань керівника майбутнього кіноканалу  та керівника відділу стратегічного розвитку медіагрупи «Україна» Івана Букрєєва. Він також періодично зазирає на українські медійні сайти – «Телекритику», «Медіаняню» та «Медіабізнес» - і на  російські ресурси телевізійної статистики.

«Я використовую Facebook як агрегатор новин, - каже експерт з онлайн-комунікацій Максим Саваневський. -Із онлайн-видань переважно читаю  ресурс про стартапи Mashable та The Huffington Post». Анастасія Гринько, викладач Могилянської школи журналістики, регулярно зазирає на сайт  «Репортерів без кордонів» та критичний ресурс про медіа Poynter. Як і Саваневський, вона називає стрічку в Facebook та блоги важливими джерелами інформації.

Куди ще варто зазирати

Декілька рекомендацій від «Медіаграмотності» для тих, хто хоче отримувати інформацію про світові тенденції в медіа з перших рук, а не в переказі Lenta.ru або таблоїдів.

Не лише повну картину подій британського медійного простору, але й значну частину спектру експертних думок щодо цих подій може дати читачеві розділ media газети The Guardian. Та будьте уважні – газета тяжіє до лівих політичних поглядів, що почасти впливає і на зміст колонок (opinions), і на добір новин. Більш відсторонений погляд можна отримати з The Press Gazette – британського видання про медіа для журналістів, а також із інтернет-видання Journalism.co.uk.

Інтернет-видання Mediaweek, витримане в таблоїдній стилістиці, допоможе зорієнтуватись у головних подіях американського медіаринку. Є сенс зазирати до розділу media славетного блогуThe Huffington Post.

Про головні тренди у житті соціальних медіа доволі докладно інформують сайти Social Media Today  та Mashable! Читачі неодмінно зауважать специфічний формат подання інформації на цих ресурсах – фактично це колективні блоги, до яких дописують компетентні в нових медіа та прилеглих сферах знання люди. Що ж, було б дивно, якби видання про соціальні медіа працювало в рамках, встановлених традиційними канонами журналістики. На сайті Advertising Age поміж повідомлень, що стосуються реклами та маркетингу, можна знайти дещо важливе про загальні тенденції медіа.

Тим, кого телебачення цікавить більше за соціальні медіа, варто завітати на Lost Remote – сайт про всі аспекти телебачення в Америці та за її межами.

Цікава соціологія, яка є не побічним продуктом діяльності дослідницьких центрів «загального інтересу», як це зазвичай буває в нас, а результатом цілеспрямованих досліджень у сфері медіаспоживання, з’являється на сайтах Pew Research Center – Pew  Internet, Journalism.org  та For the People and The Press.

Бути в курсі головних подій польського медіапростору також не завадить – тут допоможе видання про медіа повного спектру media2.pl та більш сфокусований на web 2.0 Wirtualne Media, а для дещо глибшого проникнення варто зазирати у розділ «Медіа і технології» «Газети виборчої».

Кілька рекомендацій для тих, кого цікавлять питання якості та достовірності інформації. Помічнимитут будуть портал Poynter.org, присвячений журналістським помилкам Regret The Error, провокативний, але пізнавальний Stinky Journalism, а також блог Reboot The News. Американський сайт Accuracy In Media за нещадністю критики медіа значно перевершує «Телекритику» :), але слід мати на увазі відверту політичну заангажованість на користь республіканців. Хоча й їхню думку часто цікаво знати. Як і думку войовничих борців із корпоративними медіа з Project Censored, які публікують результати своїх досліджень на сайті Daily Censored. Аналогічний ресурс про Британію – Index Of Censorship. Гострих відчуттів, окрім рекомендованого вище сайту «Репортерів без кордонів», додасть сайт Міжнародної федерації журналістів, де зібрані найкричущіші випадки порушення прав журналістів з усього світу.

Це – лише кілька більш чи менш помітних крапель у морі інформації про медіа. Цей перелік можете допомогти доповнити ви, якщо поділитесь у коментарях або листах на адресу mediaosvita@gmail.com джерелами, яким довіряєте.

Підготували Тетяна Мігунова і Отар Довженко