Mediactive: як змусити медіа служити нам

Mediactive: як змусити медіа служити нам

00:00,
14 Лютого 2011
3521

Mediactive: як змусити медіа служити нам

00:00,
14 Лютого 2011
3521
Mediactive: як змусити медіа служити нам
Mediactive: як змусити медіа служити нам
Ден Ґілмор, один із найблискучіших умів цифрової журналістики, про свою нову книгу і бачення світу, в якому ми всі є споживачами і творцями медіа.

Автор - Ден Кеннеді, Media Nation

Ден Ґілмор – автор книги «Медіактивність» (Mediactive) та сайту http://www.mediactive.com/ - розповідає про свою останню роботу. Текст книги англійською мовою в форматі pdf можна скачати тут.

Книгою «Ми, медіа» (We, the Media, 2004) Ден Ґілмор зарекомендував себе як один з найвагоміших мислителів цифрової журналістики. Завдяки цій книзі колишнього колумніста, що писав про нові технології у газеті San Jose Mercury News, тепер називають провідним пропагандистом громадянської журналістики, хоча він перший скаже вам, що насправді все набагато складніше.

Коли я попросив Дена дати мені інтерв’ю електронною поштою про його нову книгу, Mediactive, він попросив трохи часу, а за кілька годин прислав глибоко продуманий текст про сучасний стан журналістики та свої сподівання на те, що громадяни використовуватимуть цифрові інструменти за призначенням, стаючи освіченішими медіаспоживачами – так само, як і медіавиробниками.

Не зовсім те, що я мав на увазі під інтерв’ю, але… Я підтримую з Ґілмором професійно-товариські стосунки відтоді, як писав про нього для журналу CommonWealth 2006 року. Він допомагав мені з моєю книжкою, я ж був у курсі процесу написання Mediactive, й моя цитата вміщена на обкладинці видання.  Тому було б нерозумно з мого боку просто написати, що вам усім варто прочитати Mediactive. Хоча, власне, вам усім варто її прочитати. Ця книга різкіша й менш оптимістична за «Ми, медіа», але Ґілмор не втратив ані дрібки свого запалу, з яким він закликає читачів, глядачів і слухачів – «колишню аудиторію», як він назвав їх у своїй першій книзі, - вставати й вимагати більшого від медіа.

Зараз Ґілмор очолює Найтівський центр цифрового медіа підприємництва (Knight Center for Digital Media Entrepreneurship) в школі журналістики й масової комунікації Волтера Кронкайта при Аризонському державному університеті. Він також дописує для Salon і викладає у Беркменівському центрі інтернету та суспільства Юридичної школи Гарвардського університету.

Отже, наша розмова.

- Навіщо ти написав Mediactive?

- Ти ж знаєш, я завжди вболівав за демократизацію медіа. Але я також уболівав за якість. Тим часом, стає дедалі зрозуміліше, що люди неспроможні впоратись із потоком інформації, що вихлюпується на всіх нас.

Тож, пару років тому я почав розуміти, що можна сприяти демократизації медіа, перш за все, залучаючи до створення медіапродукту кожного, при цьому намагаючись зробити весь цей продукт якісним і гідним довіри. Це питання не лише пропозиції, але й попиту.

Клей Шіркі в передмові, яку він написав для цієї книжки, висловився дуже влучно. Це не точна цитата, але він сказав, що моєю метою є не просто підвищити рівень журналістики, але значною мірою підвищити рівень нас самих, аудиторії.

Багато хто працює в цьому напрямку. Ця ідея перегукується з сучасною версією медіаграмотності, яка більшою мірою переймається нашою участю в процесі, аніж традиційна медіаграмотність, що працювала над нашим розумінням прочитаного й побаченого. Йдеться про те, щоб заохотити пасивних споживачів ставати активними користувачами медіа – як у споживанні, так і у створенні медійного продукту.

То як нам проапґрейдити себе? Я вбачаю в цьому багатокроковий процес, який починається з прагнення бути більш вимогливими й активними споживачами. В книзі я перелічую низку принципів, які є основою для поведінки активного споживача, спроможного фільтрувати інформаційний потік і добирати з нього якісну інформацію. Серед цих принципів – скептицизм, критичність, допитливість, вивчення медійних технік, а також вихід за межі власної зони комфорту.

Звісно, ми всі стаємо творцями медіа, а не лише споживачами. Для більшості з нас це не означає заняття власне журналістикою в класичному розумінні слова, одначе всі ми маємо бути гідними довіри в нашому спілкуванні з іншими людьми: дописах, електронних листах, відеороликах, у створенні яких ми беремо участь. Тому я пропоную принципи й для творців медіа. Більшість із цього переліку становлять відомі нам принципи журналістики – точність, незалежність, чесність, ретельність. Одначе вони цілком стосуються кожного з нас у ситуації, коли ми ділимося з іншими інформацією. Я додав сюди ще один принцип – прозорість. Він не входив до набору заповідей традиційної журналістики, одначе буде вирішальним у майбутньому.

В моєму розумінні бути творцем медіапродукту означає мати своє власне місце в інтернеті – не тільки сторінку на Facebook, щоденник на блоґхостингу чи відеоканалнаYouTube, а свій власний сайт, де ви можете творити власне бачення того, ким ви є, на противагу тому, якими інші люди вас уявляють. Для цього є багато причин, одна з найголовніших – можливість самовизначитись і не бути залежним від капризів соціальних сервісів, яким може заманутись використати вашу інформацію у небажаний для вас спосіб або навіть знищити її.

Ще одна важлива річ у цьому апґрейді самих себе – це розуміння головних тенденцій та явищ суспільства, які впливають на нашу спроможність отримувати якомога більше від медіа, що їх ми споживаємо й творимо. Тому в книзі я торкаюся супутніх тем і чинників, які впливають на медіаспоживання. Також я хотів закликати всіх – батьків, навчальні заклади, журналістів, - допомагати дітям і одне одному освоювати принципи медійної грамотності. Зрештою, я спробував уявити деякі речі, потрібні для такого майбутнього, якого я хочу, і пофантазувати, як ці речі мають виникнути.

- Для кого ця книжка?

- Я сподіваюсь на справді широке коло читачів – чи то пак, юзерів, адже цей проект виходить за межі паперової книжки: з часом текст буде оновлюватись у різноманітних електронних версіях, як і, сподіваюсь, перевидаватись із доповненнями в паперовій.

Звісно, я сподіваюсь, що серед читачів будуть студенти-журналісти. Вже кілька викладачів журналістських факультетів сказали мені, що хочуть включити мою книжку до свого навчального курсу. Але я сподіваюсь, що вона буде корисною для людей з усіх верств суспільства. Нам усім слід багато читати, якщо хочемо бути грамотними в добу інформаційної насиченості.

Словом, я сподіваюсь, що першими читачами будуть люди, яких приголомшує величезна кількість інформації, - значна частина якої не є достовірною, - яку вони отримують щодня. Наступними – ті, хто усвідомлює, що також є творцем медіа (а я вже казав, що вважаю такими всіх нас), і потребує корисних порад щодо того, як робити це краще, й розуміння, чому це важливо.

Трохи переживаю, - як і перед виходом моєї першої книги, - щодо того, як відреагують на Mediactive професійні журналісти. Попереднього разу, - принаймні, в Америці, - журналістська спільнота не дуже зацікавилась.

- Ти говориш про свою першу книгу, «Ми, медіа», написану 2004 року, як про своєрідний орієнтир. Які найважливіші уроки ти засвоїв відтоді, як написав її? Чи оптимістичніше, чи навпаки – песимістичніше оцінюєш ситуацію в журналістиці в порівнянні з тими часами?

- Ну, це досить оптимістична книжка. Я б хотів відокремити свої думки про майбутнє журналістики від свого дещо негативного ставлення до поточного стану професії, принаймні, в її масовому, традиційному й повсякденному вимірі. Найкращі залишаються найкращими, однак падіння якості й виснаження ресурсів очевидні для всіх.

Тим не менш, ми бачимо на цій царині величезну кількість відкриттів та інновацій. Деякі з них ідуть із великих медіакорпорацій, таких як The Guardian, The New York Times чи Національне громадське радіо. Та найцікавіші експерименти приходять ззовні, що закономірно для галузі, межі якої розмиті майже остаточно. В бізнесовому вимірі медіа ми не бачимо такої кількості інновацій, як у творчому, але й тут експериментів дедалі більшає.

Кордони старих уявлень руйнують не лише молоді люди, але зрештою саме вони колись змінять природу медіа. Адже вони зростали  зануреними у цифровий світ, їм доступно більше інструментів. Я кажу своїм студентам, що заздрю їм, бо вони входять до світу медіа в часи найбільших можливостей – хоча, водночас, і найбільшої непевності.

- Ти опублікував Mediactive на умовах ліцензії Creative Commons, що дозволяє будь-кому поширювати книгу з некомерційною метою, зберігаючи повну інформацію про авторство. Чого ти сподіваєшся цим досягти? Чи не краще було піти більш традиційним шляхом?

- Не буду розповідати всю історію, скажу лишень, що нью-йоркська книговидавнича індустрія, - принаймні, та частина, що зацікавлена моєю творчістю, - досі смертельно боїться інновацій. Боронячи старі бізнесові моделі, компанії риють собі могилу.

Але я впевнений, що йти більш традиційним шляхом було б не краще. З кількох причин. По-перше, про це свідчить досвід першої книги, «Ми, медіа». Більшість американських газет, у яких публікуються літературні рецензії, проігнорувала її (тоді як в інших країнах та в інших медіа книзі приділили дуже багато уваги). Те, що мій літагент пояснював видавцям цього разу, звучало нелогічно, але було правдою: я досі отримую роялті з продажів моєї першої книги лише тому, що її можна було безкоштовно скачати в інтернеті з того самого дня, коли вона з’явилась на полицях книгарень.

Я опублікував цю книгу на умовах Creative Commons, тому що головною метою її написання та створення проекту загалом не було заробити гроші. Дуже мало хто пише подібні книжки чи створює проекти такого роду лише задля фінансової вигоди. Ні, ви не подумайте, гроші я люблю. І якщо ця книга буде такою ж успішною, як попередня, я отримаю більше грошей від супровідних заходів, таких як консультування, аніж від продажу паперових примірників. Але я ще більше люблю бачити, як поширюються ідеї, слухати людей, які, погоджуючись із моїми думками чи суперечачи їм, допомагають мені покращувати свою роботу.

- Яку найголовнішу річ повинні засвоїти читачі з Mediactive?

- У світі практично необмеженого вибору ми всі маємо чудові можливості, але також і певну відповідальність. Ми повинні зрозуміти, що є учасниками медійного процесу, а не сторонніми спостерігачами. Наша участь у цьому процесі на різних рівнях, якщо ми робитимемо все правильно, допоможе створити екосистему інформації, якій ми зможемо довіряти. В іншому випадку нам буде несолодко. Але це не обтяжлива робота, вона приносить задоволення, а часом просто тішить.

 

Скачати книгу Mediactive англійською мовою в форматі pdf

 

Media Nation, переклад – «Медіаграмотність»

 

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: dw.de
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду