Як створити ідеальний лід
Якісний журналістський матеріал, на відміну від роману чи п’єси, базується на одній головній думці. Тому так важливо визначити фокус матеріалу та втримати його. Добре сфокусована стаття каже читачеві, що ви працювали за планом, дає йому відчуття цілісності розповіді та розуміння, що ви знаєте, що робите. Ось декілька порад, як досягти цього.
1. Визначаючись із фокусом історії, ви також працюєте над лідом. Питаючи себе про головну ідею статті, ви вирішуєте питання про те, з чого почати, бо найчастіше лід – це і є головна ідея.
2. Допомагає визначитися з ідеєю метод «розкажи другу». Уявіть, що ваш друг питає: «Про що твоя стаття?» - ваша відповідь одним реченням і буде лідом, серцем всього матеріалу.
3. А тепер спробуйте відшліфувати вашу відповідь так, щоб вона могла зробити дві речі: зберегти у собі суть статті та викласти цю суть так, щоб заохотити читача читати далі. Це ваша обіцянка читачеві, ваш лід.
4. Пробігаючи очами лід, читач приймає критично важливе рішення: чи читатиме він далі? У вас дуже мало часу, щоб переконати його, близько трьох секунд.
5. Лід – це гачок для читача. Думайте про нього в економічних термінах, думайте про цього в образах. Ніби ви формулюєте лід, сидячи на гарячій плиті, або викарбовуєте його на дошці зі старого дубу. Кожне слово повинне важити, і не має бути зайвих слів. Одна письменниця казала, що коли працює над лідом – уявляє, що кожне слово коштує їй десять доларів.
6. Є два основних типи ліду: прямий та непрямий. Прямий розкриває повністю, про що матеріал. Це підбірка найголовніших висновків з нього. Найчастіше використовується у новинних матеріалах.
7. Прямий лід (чи лід-висновок) – зазвичай одне речення, рідше два. У 25 чи менше словах він відповідає на основні питання: хто, що зробив, коли і де. У більшості матеріалів щоденних газет саме його можна бачити вгорі під заголовком.
8. Найкращі прямі ліди починаються з іменника, що притягує увагу, та сильного дієслова (а не зі вступних зворотів). Пуліцерівський лауреат Вільям Колдвелл згадує найкращий лід, який трапився в його у житті: «1922 рік, я йшов зі школи до редакції місцевого тижневика, де підробляв. Мій молодший брат підбіг до мене на вулиці, він був страшенно блідий та плакав – мама отримала телеграму, “тато втопився цього ранку в озері Джордж”, видихнув брат. Я засоромився визнати свою найпершу реакцію. Перш ніж я почав відчувати горе, розпач, жах, самотність та гнів, перш ніж усі відчуття покинутої дитини дійшли до мене, я усвідомив, що оцінюю братову фразу як ідеальний лід. Іменник, дієслово, обставина часу, обставина місця».
«Медіаграмотність»
