Сьюзен Мерфі, телепродюсер, медіатренер і співзасновник компанії Jester Creative Inc, поєднує всі ці справи з викладанням медійних курсів у Algonquin College. У своїй колонці на сайті SocialMediaToday Сьюзен стверджує, що цифрова грамотність (напрямок медіаграмотності, що займається адаптацією молоді до реалій нових медіа) переживає кризу.

- Для тих, хто живе в Мережі, все просто. Ми знаємо всі хитрощі. Ми проводимо години, дні, місяці й роки, обговорюючи, аналізуючи, обдумуючи й застосовуючи наші знання. Ми не лише знаємо, як використовувати інструменти, але й розуміємо наслідки їх уживання. Ми усвідомлюємо, що триває революція. Почасти ми самі є її співтворцями. І те, чого ми не розуміємо самі, ми завжди можемо з’ясувати, впевнено почуваючись у віртуальному просторі.

Та не всі живуть так. Власне, більшість людей живе інакше. Ми – аномалія. Ми – на передовій. Сотні мільйонів, уже навіть мільярди людей використовують інтернет, але далеко на всі розуміють, що роблять.

У п’ятницю я була заході під назвою Canadian Internet Forum, організованому адміністратором доменної зони .са -  Canadian Internet Registration Authority (CIRA), що представляє Канаду у колективному управлінні всесвітньою мережею. Це був чудовий день – відкритий, глибокий діалог, багато яскравих думок. Окрім злободенної теми переходу на ІРv6обговорювалась і ситуація із цифровою грамотністю.

Моєму викладацькому серцю близька ця тема. Поширене уявлення про те, що сучасні люди, особливо молоді, глибоко обізнані на реаліях нових медіа, не відповідає дійсності. Звісно, ваш трирічний малюк уміє користуватись айпедом, а пересічна двадцятирічна людина відсилає на місяць п’ять тисяч смс. Одначе це ще не робить їх медіаграмотними.

Один із найкращих виступів конференції належав доктору Джеррі Синклер, експерту Digital Media, що спеціалізується на цифровій грамотності. Вона сказала одну річ, яка глибоко запала мені в душу. Цифрова грамотність, сказала вона, стосується не лише того, як використовувати інструменти, а ще й розуміння наслідків цифрової технології та впливу, який вона справляє і справлятиме надалі на кожну грань нашого життя.

У сучасній освіті роблять наголос на розвиткові навичок користування комп’ютером. У давнину стовпами доброї освіти були читання, писання та арифметика. Зараз ми бачимо, що стара освітня система не працює з сучасними дітьми, зануреними в інтернет-комунікації. Свідомість нинішніх підлітків улаштована інакше, аніж у підлітків 50-х, вони пов’язані із світом у зовсім інший спосіб. У 50-ті підлітки взаємодіяли з книжками (часто застарілими) у бібліотеці, своїми викладачами та 20-30-ма однокласниками. Сьогодні вони є частинками процесу всезагальної і невпинної миттєвої взаємодії з усім світом. Освітня система не встигла адаптуватись до цієї зміни.

Сьогодні всі ми – учні світу. Ми не лише споживаємо інформацію, але й транслюємо та ретранслюємо її, творимо, перетворюємо і, звісно ж, впливаємо на світ.

Між тим, чого ми навчаємо своїх студентів, і реальністю виникла величезна невідповідність.

Насправді, попри те, що діти сьогодні швидко адаптуються до цифрових реалій, вони виростають поколінням цифрових невігласів. Чому? Бо ми не вчимо їх справжнього розуміння і використання інструментів. Ми навчаємо їх лише натисканню клавіш.

Ми маємо вчити своїх учнів – будь-якого віку – не лише клікати й лайкати, але й спілкуватися та взаємодіяти, будувати стосунки у сучасному світі. Ми маємо вчити, як розповідати історії так, щоб вони змушували людей звертати увагу і діяти. Ми повинні показувати їм, як використовувати переплетення інформаційних зв’язків нашого світу для пошуку нових можливостей, кар’єрного зростання, і вчити їх змінювати світ на краще. Нам слід пояснювати їм «чому».

Подолання цієї кризи має початися із викладачів. Це ще одна проблема, адже вчителі самі ще навчаються нових реалій. Мережа зовсім молода. Ніхто з нас не має більше п’ятнадцяти років досвіду її використання. Технології, тенденції, технології Мережі міняються блискавично. Учителі не можуть подолати прірву між освітою та реальністю, бо самі в неї падають.

Настав час змін. Ми повинні вимагати від нашої освітньої системи звертати більше уваги на підготовку педагогів, які можуть пояснювати не лише «як», але й «чому». Окрім навчання клацанню по клавішах, викладач повинен допомогти учневі зрозуміти ті фундаментальні зміни, що відбуваються у нашому житті: в тому, як ми спілкуємось, будуємо стосунки й ділові зв’язки, купуємо і продаємо тощо. Цей рух повинні стимулювати та очолити ті з нас, хто багато років живе в мережі й найкраще розуміє, що саме слід пояснювати. Ми маємо ресурси, досвід, сили і, що найголовніше, розуміння. Ми можемо допомогти.

SocialMediaToday, переклад – «Медіаграмотність»