Кожному журналістові траплялось проводити дорогоцінні робочі години в гарячковому пошуку, чи навпаки, тяжких роздумах про те, про що б ото написати. Візьміть на озброєння ці 17 пунктів, і теми знаходитимуться самі, обіцяє американський експерт.

1. Заводьте знайомства серед персоналу місць, де ви працюєте – вони завжди корисні, ви знатимете, коли «щось назріває» на рівні чуток і зможете рити в цьому напрямі.

2. Читайте оголошення на дошках – це те, чим живе народ і що можна використати як привід для матеріалу.

3.  Беріть інтерв’ю у всіх. Кожен має цікаву історію, інколи на неї натрапляєш несподівано. Беріть інтерв’ю у всіх, не для друку,  просто для тренування навичок спілкування, відшліфовування інтерв’юєрської майстерності та розуміння загальної картини світу. Записуйте, що цікавого ви винесли з кожної бесіди.

4. Як нема натхнення, не сидіть в редакції перед пустим вікном документа – зустрічайтеся зі своїми джерелами за чашкою кави просто так, навіть тоді, коли вам від них нічого не треба. Краще мати інформаторів-приятелів, ніж просто інформаторів.

5. Прагніть особистого знайомства з тими, з ким ви часто розмовляєте – прес-секретарями, працівниками відділу комунікацій міністерств, піарниками компаній. Особистий контакт дає більшу прихильність до вас, ніж телефонний чи тим паче поштовий.

6. Заведіть знайомства у суді, де розглядають справи з вашої тематики. Хай сигналізують про цікаві процеси.

7.  Заведіть знайомства у головному архітектурному управлінні міста. Нові забудови часто є об’єктом громадських інтересів та нерідко супроводжуються порушеннями. Перевірте компанію-забудовника, сходіть на будмайданчик, попитайте місцевих про проект – шукайте все незвичне.

8. Проводьте власні соцопитування на локальні теми. Не бійтеся – напишіть 5 питань, станьте біля торгового центру (зазвичай люди, що прийшли на шопінг, не дуже поспішають). Опитайте 100 людей, оцініть результати. Подумайте, які цікаві та нові висновки випливли і в кого взяти коментар, щоб перетворити їх на матеріал.

9. Говоріть про контент свого виду ЗМІ з усіма – таксистами, людьми в кафе, що дивляться телевізор чи читають газети, продавцями преси. Зворотний зв’язок з редакціями часто представлений нерелевантною вибіркою людей. Якщо вам до редакції телефонують самі божевільні та екс-колеги, варто вийти на вулицю, бо ви втратили зв’язок з пересічним читачем.

10. Використовуйте схему «рік тому у цей день» - піднімайте події, які ви тоді висвітлювали, дзвоніть людям, питайте, що змінилося. Це складова відповідальної журналістики.

11. Ставтеся до статистики не як до важких для сприйняття цифр, а як до приводу поставити експертам і дійовим особам запитання, чому все сталося  саме так, які наслідки цього і що буде далі.

12. Поспілкуйтеся з тими, хто бачить «зворотний бік життя» - сміттярами, людьми зі служб дезінфекції, працівниками ритуальних служб тощо. Тенденції, що існують у суспільстві, відбиваються і на «темній стороні», і у вас буде незвичний репортажний лід до аналітичного матеріалу.

13. Вивчіть ситуацію на залізниці та в аеропортах. Хто куди їде, що везе, хто перевізники, що змінилося останнім часом – це також допоможе розкрити тенденції. Розпитуйте людей – вони із задоволенням розкажуть, що у мандрівці було добре і з потрійним – що погано.

14. Вивчіть інфраструктуру свого міста і стежте за ним, як за живою істотою. Вона росте чи вмирає? Чи досить школ, поліклінік, доріг тощо? В яких сферах не вистачає працівників, а в яких перебір з кількістю спеціалістів? Що влада робить, аби впоратися з проблемами?

15. Поговоріть з продавцями в будівельних гіпермаркетах. Що найкраще продається? Хто клієнти? Поговоріть з покупцями – вони розкажуть вам купу історій про проблеми з будматеріалами та епопею з облаштуванням дачі.  Ця тематика близька практично кожній родині.

16. Перейміться проблемами відділень швидкої допомоги – вони найбільше знають про межу життя і смерті, звідти дуже важко написати нецікаву статтю. Попитайте в лікарнях, в яких відділеннях найкраще фінансування, а в яких найгірше. Пройдіть весь шлях важко хворої людини у закладах системи охорони здоров’я – це цінне доповнення до походів на прес-конференції профільного міністра.

17.  Моніторте місця, де збирають підписи під петиціями. Майже кожна петиція – це досить серйозна проблема, емоційні герої і змістовний матеріал.

Якщо після всіх цих порад у вас не народилося жодної ідеї статті за вашою тематикою, каже журналіст і медіаконсультант Девід Брюер, вам варто подумати про зміну роду діяльності.

«Медіаграмотність» за матеріалами mediahelpingmedia.org.

Не допомогло? Мало? Цікавить щось інше?  Інші корисні поради.