4:1 на користь біло-блакитних
Моніторинг новин українських телеканалів у грудні 2010 року та лютому 2011, що його провела Академія української преси, виявив: минулого місяця новини були безпрецедентно деполітизовані. Не в тому розумінні, що не було політиків – а в тому, що телевізійники не надто приділяли увагу політичним подіям (22% новин у грудні, 14% в лютому). Культура, кримінал та катастрофи на телеекранах українців замістили боротьбу з корупцією, адмінреформу та проблеми свободи слова.
Табачник таки сказав неправду
Твердження можновладців, що опозиція на телебаченні представлена не менше, а навіть більше за владу, виявились неправдивими. У грудні 2010 року представники влади в середньому мали 70% часу синхронів в новинах українських телеканалів, 26% було віддано опозиції, 4% - іншим політикам. Про це свідчать результати дослідження Академії української преси «Моніторинг політичних новин: грудень 2010, лютий 2011 р.». У лютому дисбаланс ще збільшився: 84% синхронів представників влади, 14% опозиції, 2% решти політиків. Тобто - в грудні часу у влади було у 2,6 рази більше, ніж опозиції, у лютому – вже в шість разів. Якщо брати середнє арифметичне, влада виграє з рахунком 4:1. За показником уваги опозиція практично у всіх випадках отримувала дещо більше, проте саме час синхронів соціологи назвали найбільш об’єктивним показником балансу – бо він вимірюваний, а увага ще й диференціюється за негативом-позитивом.
Найсильнішим дисбаланс виявився на Першому національному. Канал, що претендує бути базою для створення суспільного телебачення, в лютому взагалі не надавав слово опозиції. 100% синхронів владних мужів – такого не було зафіксовано на жодному каналі з початку вимірювань у 2002-му.
Найкраще баланс тримали Новий канал, СТБ і, сюрприз, ТРК «Україна». Там перекіс убік синхронів владних структур і провладних політиків був найменшим.
Операція «Деполітизація»
«Увага до політичних новин в Україні найменша за останні 6 років. Новини першого тижня лютого деполітизовані безпрецедентно. Канали практикують селективний підхід щодо гострих соціально значущих подій. Проблеми прав і свобод, громадянського суспільства – на периферії уваги» - такий висновок авторів моніторингу.
За останні 5 років лише у жовтні 2006 про політичні події з телеекрану говорили так мало. Серед українських каналів вони найбільше цікавили СТБ (33% новин на контрольному тижні грудня), найменше (у 2,2 рази порівняно з СТБ) – на 1+1 (15%). Динаміка зниження уваги до політичних подій у лютому була спільною для всіх каналів, крім Першого національного – з тим же 21%, що й у грудні, канал виявився лідером за цим показником, 1+1 знову останній, вже із 6%.
У темах домінувала діяльність органів влади (32% в грудні і 28% в лютому) та соціальна сфера (29% і 39% відповідно). Про злочинність (16%) у лютому було більше, ніж про здоров’я (10%) та екологічні проблеми (7%). Коментуючи останнє, завідувач відділу масової комунікації Інституту соціології НАНУ Наталія Костенко зауважила – помітна частина сюжетів про кримінал у новинах одного з каналів не шкодить лояльності глядачів до цих новин.
Головною телеподією грудня стала підготовка до новорічних свят (25%), вона з великим відривом випередила в інформпросторі кримінальні справи членів Кабміну Юлії Тимошенко (11%). Про бюджет на наступний рік (7%) повідомляли трохи більше, ніж про діяльність Януковича і справу Тимошенко (по 6%).
У лютому на каналах ще більше переважали деполітизовані новини: культура (15%), здоров’я (10%), злочинність (10%), катастрофи (10%). Частка повідомлень про діяльність органів державної влади склала 16%, новини соціальної сфери – 12%.
Є що приховувати?
Темами, які привернули найменше уваги каналів наприкінці 2010 року, стала адміністративна реформа (2%), корупція (1%), реакція міжнародних структур на події в Україні (1%) та діяльність громадських організацій (1%). Втричі цікавішою, наприклад, ніж проблеми корупції, каналам була справа Лозинського, вчетверо цікавішою – бійка у Верховній Раді.
Серед найбільш замовчуваних телевізійниками тем опинилася і проблема свободи слова в Україні. Зокрема, про затримання представниками силових структур одного з найвідоміших українських журналістів Мустафи Найєма із формулюванням «лицо кавказской национальности» повідомили у новинах лише ICTV та СТБ. Лише ICTV подало позиційну заяву ОБСЄ щодо стану свободи слова в Україні, яку представники організації зробили під час візиту до Києва. Перший національний висвітлив лише факт прибуття делегації ОБСЄ, а телеканал «Україна» в іронічній тональності розповів про зустріч представників організації з лідеркою БЮТ (сюжет заявлявся як «уроки демократії від Тимошенко»).
За оцінкою завідуючого відділом соціальних структур Інституту соціології НАН України Сергія Макеєва, навіть теми, до яких була досить значна увага на каналах, висвітлювалися неглибоко: можна дізнатися, що відбулося, а чому – із цим складнощі.
Точки (а) зору
В грудні більше однієї точки зору глядачам пропонувалося в 19% сюжетів каналів, відповідно, у 81% була представлена лише одна точка зору. Умовно об’єктивними (з представленням позицій принаймні двох сторін) можна вважати 27% грудневих новин СТБ, у решти каналів цей показник менший.
Рекорд однодумності встановлюють працівники НТКУ: 89% політичних новин у грудні та 84% в лютому містять лише одну точку зору. Найменше однополюсної політінформації у СТБ (53% та 57% відповідно).
Найбільше дискусій на телебаченні в лютому було навколо бійки у ВР та проблем футболу (80% новин про них містили кілька точок зору), а також бюджету на 2011 рік і справи Тимошенко (73%).
У лютому дві події, частка у теленовинах, втім, була міноритарною, подавалися виключно з кількома (двома) точками зору: морський кордон між Україною та Росією і статус Софії Київської.
Відносно тональності представлення інформації дослідники відзначили зростання нейтрального подання політичних інституцій.
А діє хто?
Українці, які дізнаються новини виключно з телевізору, мають думати, що найбільше в країні працюють силові відомства (згадуються у кожному п’ятому телеповідомленні) та президент із прем’єром (у кожному десятому).
Втім, загальний рівень уваги до найвищих чинів сильно впав за останні місяці, що видно на графіку «Бонус влади», а що ж до того, як він впав з 2004 року, то це сміливо можна охарактеризувати як дуже значне зниження інтересу телевізійників.
«Характер» каналу крізь призму новин
Інтер – «Міжнародник», дає найбільше серед каналів новин з-за кордону. СТБ – «Зважений політик», найбільше політичних новин і найбільше сюжетів з двома точками зору. 1+1 подає найбільше повідомлень в конфліктному та негативному контекстах і найменше політичних, через що його образ за колористикою нагадує логотип «Білайна». Перший національний – «Біло-блакитний паркетний», ТРК «Україна» - «Найнародніший» (найбільше синхронів з оцінками подій не політиками і чиновниками, а пересічними людьми). Новий прагне уникати однобічності, ICTV також.
Ми спитали президента Академії української преси Валерія Іванова про те, чи дослухаються канали до результатів таких досліджень і про шляхи уникнення дисбалансів у новинах.
- Чи є якась реакція у менеджерів каналів на результати ваших досліджень?
- Реакція менеджерів дуже цікава. У нас за весь на жодній із прес-конференцій, де оголошувалися результати моніторингу, не було знімальної групи жодного великого каналу. У СТБ, наприклад, хороші дані за дослідженнями, але вони, як я знаю з інсайдерських джерел, мають норму не давати негативну інформацію про інші канали. Імовірно, є якісь домовленості в рамках Індустріального телевізійного комітету. Тут ще цікаво інше: реакція топ-менеджерів раніше була, у нас були зустрічі, свого часу були навіть погрози судового переслідування – зараз цього нема. Хоча я знаю, наприклад, що на редакційних нарадах ухвалювалися рішення, спричинені даними моніторингу – про вказування джерел, експертів в ефірі.
- Тобто моніторинги все ж працюють на покращення контенту?
- Тут дуже багато залежить від волі керівництва каналів, в який бік вона спрямована. І вони ж теж часто несамостійні суб’єкти.
- Як ви вважаєте, у причинах існуючого дисбалансу в новинах яке відношення цензури і самоцензури?
- Зараз найстрашніше – це якраз самоцензура, тому що, наскільки я знаю з джерел на каналах, там не стільки вказують, що робити і чого не робити, скільки самі журналісти бояться, як би не потрапити під невідомо які санкції – бо ще не знають, які можуть бути.
- І як із цим боротись?
- Є певна частина журналістів із, так би мовити, девіантною поведінкою, які не готові ризикувати своїм ім’ям, що вже склалося, і місцем роботи. Вони і піднімають хвилю.
- На вашу думку, прописування редакційних статутів, формалізація певних правил роботи журналістів у конкретному ЗМІ – допоможуть?
- Я не думаю, що вони допоможуть. У нас традиція така: документи, у тому числі закони, існують у своїй площині, а реальне життя – у своїй, і вони дуже слабо перетинаються. Від того, що просто прописати правильні речі, не буде критичних змін.
Повний текст дослідження можна скачати тут.