Що ненавидить більшість журналістів у редакціях? Що так неприємно обмежує політ їхніх творчих душ? Із чим змушені жити редактори, бо його просто обожнюють і постійно вимагають застосовувати топ-менеджери?

Цензура? Та ні. Планування.

Зараз я спробую пояснити важливість планування на насущному прикладі зв’язку між ним і цінністю журналістської праці.

Для стислості викладу називатимемо всі журналістські матеріали новинами, бо з новини так чи інакше починається ледь не кожен журналістський жанр.

Новини за джерелами можна поділити на десять видів:

1) новини зі стрічок інформагенцій (передплачувані та у вільному користуванні на сайтах);

2) календарно заплановані новини (анонсовані події);

3) новини, здобуті журналістом на прес-конференціях (відповідь спікера на поставлене запитання);

4) ті, що містяться у прес-релізах;

5) новини, передруковані у конкурентів (чи, принаймні, вперше побачені в них);

6) непрогнозовані важливі новини (катастрофи тощо);

7) новини, отримані внаслідок погляду на реалії під незвичним кутом;

8) отримані від інсайдерів новини;

9) новини – результати журналістських розслідувань;

10) планове висвітлення зачепленої раніше теми.

У більшості редакцій переважну частину новин становлять перераховані в перших п’яти пунктах. Шостий пункт є спільним для всіх ЗМІ, і лише деякі редакції систематично працюють по останніх чотирьох пунктах. Це погано. Згідно з опитуванням сайту Mediahelpingmedia, близько 40% новин у редакціях взято зі стрічок (пункт 1), на пункти 2–6 припадає ще 50% матеріалів. Відповідно, на останні 4 пункти, які представляють власне оригінальний журналізм, залишається лише 10%.

По-перше, таким ЗМІ доводиться конкурувати між собою дизайном, юзабіліті, маркетинговою політикою і чим завгодно, крім власне журналістських матеріалів. Звісно, дещо залежить від логічної структурованості матеріалів, принад стилю і вбивчості заголовків, але одним цим переманити читача від конкурентів практично неможливо – до конкурента вже звикли, міняти шило на мило немає сенсу. Не дивно, що в таких умовах фахівець із продажу рекламної площі стає найціннішим спеціалістом у штаті, і грамотний головред у разі урізання витрат легко жертвує більшістю креативного відділу – адже в будь-який момент можна набрати інших. Це породжує в деяких редакціях ставлення до журналістів як до тяглової худоби – оскільки цінність їхньої праці вимірюється не якістю матеріалів, то залишається лише кількість.

По-друге, такими ЗМІ легко маніпулювати. Коли 90% приводів для матеріалів вам підсовує хтось інший, то яка ж ви четверта влада?

Планування допомагає цього уникнути, тож:

1. Визначте людину, яка найменше ненавидить планування. Зазвичай зручно, коли плани веде випусковий редактор, але випускових часто щонайменше двоє, тому частина контексту може губитися. Тоді варто обрати когось, хто перебуває в редакції лінійно та континуально, тобто організованого журналіста, краще навіть зі схильністю до педантизму.

2. Купіть красивий планер.Зручно, коли плани дублюються на електронних та паперових носіях, до того ж не завжди є час логінитися в гуглкалендарі чи де ви будете зберігати заготовки для новин. Є фірми (наприклад, Paperblanks), які випускають надзвичайної краси поліграфічну продукцію з обкладинками – художніми об’єктами та цупким папером, сам процес писання в якій приносить задоволення. Частина цього задоволення перенесеться і на планування.

3. Купіть дошку, як у Хауса.Чи не як у Хауса і не дошку, а мольберт із ватманами, але щось велике, так щоб теми впадали в око й муляли його. Записуйте там те, що провисло, обов’язково з іменами виконавців. Це їх нервуватиме.

4. Знайдіть програму для планування.Специфічну під новини, гуглкалендар, синхронізований календар аутлука – що завгодно, до чого матимуть доступ усі працівники з будь-якого місця, і випусковий, у якого вихідний, і журналіст на лікарняному, і літредактори, і найголовніший шеф. Це допомагатиме триматися в спільному контексті і дасть змогу кожному працівникові занести пропозицію щодо висвітлення події, навіть якщо йому про неї розповіли о третій ночі в клубі на Ібіці.

5. Влаштовуйте літучку в п’ятницю, а не в понеділок. У понеділок плануватися вже пізно, марафон робочого тижня розпочато. Понеділок – день для корегування планів за свіжими анонсами.

6. Влаштовуйте місячне планування. Дискретність тижнів із вихідними, коли щопонеділка в редакції починається нове життя, вносить психологічні паузи у плин подій. Планування місяця з усіма його святами, річницями, майбутніми нагальними темами дає ширшу картину.

7.Згадуйте попередній досвід. Не викидайте старих планерів – вони допоможуть вам пригадати деталі сезонних подій і не повторити помилок. Користуйтеся ними на місячному плануванні.

8. Фіксуйте теми, які треба вести. Одна з найпоширеніших ситуацій: «ми будемо стежити за розвитком подій» – і ніхто не стежить. А дарма, відслідковувати виконання обіцянок набагато цікавіше й корисніше, ніж, ретранслювавши їх в іронічній тональності, бігти за черговою свіжою новиною.

9. Записуйте в плани особисті події з життя ваших «агентів». День народження знайомого інсайдера – привід привітати і заразом дізнатися щось цікаве з буднів його організації. Річниця звільнення знаменитого Гаріка Вустера з телеканалу «Ескейп», після якого він кудись зник? Привід зателефонувати, розпитати і зробити матеріал: «Рік без Вустера, і як ми це пережили?!».

10. Використовуйте чек-листи. Чек-лист – стандартна форма на одній стороні папірця: тема, ступінь важливості, формат висвітлення, період виконання. Якщо редакція досить велика, заповнити чек-листи за своїми темами протягом тижня для журналістів – справа двох хвилин, а зробить літучку набагато продуктивнішою й легшою для всіх.