Звісно ж, коли «1+1» запустив промо «Різдвяної історії з Тіною Кароль», із цього тизера, а також із презентації номера з нового музичного фільму, організованої співачкою в «Сніданку з 1+1», можна було зрозуміти, про що піде мова. Але що це буде настільки красиво й потужно, жодні ролики не давали уявити.

Тож «Різдвяна історія з Тіною Кароль» (виробництво «1+1 Продакшн», режисери-постановники Наталія Лисенкова та Наталія Ровенська), показана у Святвечір 6 січня, з повтором 8 січня, без перебільшення, приголомшила. 

Передусім – абсолютно точним вибором сюжету. Він геть простий і універсальний. Мама (Тіна Кароль) розповідає маленькому синові (Женя Лебедин, переможець шоу «Маленькі гіганти») про те, що таке добро і зло й чому вони повсякчас поборюють одне одного.

Хлопчик при цьому гортає книжку, кожен розділ якої («глава», як у фільмі) – чергова музична композиція у виконанні Тіни Кароль. Що звучить як своєрідна музична ілюстрація до слів Мами-Кароль про вибір між добром і злом.

Проте в центрі цього видовищного дійства все-таки дитя. Бо саме для нього співаються колядки, щедрівки, колискова на вірш Лесі Українки, авторські пісні Тіни Кароль чи американський «Джингл беллс» в українському перекладі.

Чому саме хлопчик, а не співачка, є центром? Тому що Різдво, хай там що, – це абсолютно дитяча історія. Вона все ж не так про Діву Марію, як про Ісусика в яслах. Українцям саме тому таке близьке це свято, що маємо одвічний культ дітей.

І те, як його показали в «Різдвяній історії з Тіною Кароль», укотре доводить: Різдво – питомо українське свято. А Тіна Кароль – справді українська співачка, якій надзвичайно пасує автентичне українське вбрання з Волині. Як, утім, і всі інші – для кожного номера окремі. Вигадані і втілені українськими дизайнерами.

Робота стилістів, візажистів та українських кутюр’є, як і майстрів декорацій, у цьому фільмі заслуговує на окрему похвалу. Кожний образ, у якому поставала Тіна Кароль, – справжній витвір  мистецтва. Довершений і бездоганний. Зі стовідсотковим улученням у контекст композиції.

Тіна Кароль настільки точна й органічна в цьому фільмі, що якоїсь критики навіть не заслуговує.

«Щедрик» у Софійському соборі, на тлі грізної Оранти-захисниці, – просто шедевр із усіх поглядів. Музичного, виконавського, сценічного… Джазове аранжування найвідомішої в світі колядки в обробці Миколи Леонтовича продемонструвало невичерпність цієї мелодії для інтерпретацій. І Тіна Кароль своїм, повторюся, бездоганним виконанням її лише підтвердила те, що вперто намагаються довести шанувальники української пісні – вона просто незглибима.

Уся традиційні найвідоміші наші колядки в «Різдвяній історії з Тіною Кароль» отримали нове звучання завдяки актуальному і свіжому аранжуванню. «Ой радуйся, земле», «Щедрий вечір», «Нова радість стала», «Во Вифлеємі», уже згаданий «Щедрик», як і геть незнайома досі «Роди, Боже, жито» відкрили публіці нову Тіну Кароль – співачку, яка не боїться експериментів ані з власною зовнішністю, ані зі сценічними образами. І яка може і вміє в музиці все.

Тіна й Женя склали гармонійний дует. Утім, співачка ще в ролі тренера талант-шоу «Голос. Діти» показала чудеса взаєморозуміння з малими підопічними. До речі, вони знімалися й у цьому музичному фільмі. З тією самою піснею, що написала для них тренер: «Україна – це я».

Зробивши ставку на «дитячість», автори фільму влучили в десятку. Адже ніхто й ніщо не можуть розчулити українців більше, ніж діти в кадрі. Якщо ж вони ще й практично професійно співають разом зі своєю наставницею, та на додачу – виключно рідною мовою, це вже просто бомба. В розчуленні ридають усі.   

Та й чому б не поридати, коли це сльози щастя й радості на Святвечір. Різдвяне диво – унікальна нагода провести вечір у родинному колі в супроводі чудової музики. І таку нагоду «1+1», як ніколи досі, своїм глядачам дав. Адже нічого подібного на українських телеекранах не було.

Колосальна робота творців цієї казки обов’язково принесе свої плоди. Здається, «Різдвяна історія з Тіною Кароль» має всі шанси стати новим символом українського Різдва. Так, як, приміром, музичним символом Нового року є балет Петра Чайковського «Лускунчик».