Минулого тижня в телепросторі спостерігалося певне затишшя - інформаційно-аналітичні тижневики пішли на канікули, залишивши глядачів без мудрих поводирів у світі новин. Проте це не завадило кипіти пристрастям у щоденних випусках новин на всіх загальнонаціональних каналах.

Деякі суспільно-політичні ток-шоу, як-от «Шустер live», «Свобода слова» чи «Право на владу» теж наразі у літні відпустки не пішли.

Ба більше, до них додалося ще одне, цього разу на каналі UA:Перший - 20 липня, в понеділок, тут нарешті показали перший і наразі єдиний український випуск проекту британської корпорації ВВС «Глобальний виклик. Україна-Європа. Що далі?». Англомовний варіант з ведучою Зейнаб Бадаві та іншим и гостями, ніж в українському випуску, уже демонструвався 11 липня на каналі BBC World News, тож нарешті й до української прем'єри черга таки дійшла.

Попри те, що багато епізодів із запису програми в Мистецькому арсеналі 1 липня вже відомі завдяки колежанкам із «Дусі», було корисно переглянути цей експеримент цілком, у змонтованому вигляді.

З погляду шоу це не можна назвати видовищем, до якого звик український шанувальник цього жанру - занадто млявою була дискусія, родзинками якої стали хіба що демарші кількох учасників на знак протесту проти присутності деяких експертів. Між нами, демарші ці були досить виправданими, адже організатори української прем'єри британського формату – «ВВС Україна» - в своєму прагненні витримати баланс думок, надавши слово всім сторонам, трохи перестаралися.

Скажімо, важко було не погодитися із Сергієм Івановим, який поставив єдине запитання Олександру Вілкулу, та й то непрямо: «Що він тут робить?».

А й справді - що може робити в ток-шоу, присвяченому сучасним проблемам України (чи, як це називають на Заході, «українській кризі») людина, руками якої багато в чому ця криза була створена?

Взагалі добір спікерів, які нічого не вирішують і ні на що не впливають, просто вражав. Приміром, що, окрім загальних фраз, на тему війни на Донбасі міг сказати прес-аташе МЗС України Олексій Макеєв (саме так на людську мову перекладається посада директора департаменту політики і комунікацій МЗС, як представив його ведучий Андрій Кравець)? Тим часом, саме йому, як представникові влади, адресували досить гострі запитання мешканці того самого Донбасу, які покинули зону бойових дій і досі не мають жодних перспектив.

Або ж: чи міг називати терміни безвізового режиму для України з ЄС звичайний прес-аташе представництва ЄС Давід Стулік? Хіба від нього це залежить? Відтак, усіляко ухиляючись від прямих відповідей, пан Стулік змушений був повторювати загальники всіх єврочиновників на тему - безвізовий режим Україна отримає лише тоді, коли подолає корупцію. Або ж бодай її зменшить, адже, чесно визнав Давид Стулік, цілковито це явище подолати неможливо.

Не більш інформативними були й відповіді Сергія Тарути, позиціонованого як звичайного народного депутата та бізнесмена, і заступника голови парламентської фракції «Опозиційний блок» Олександра Вілкула. Останній завів уже звичну мантру «опозиціонерів» про те,  що мешканці окупованих територій - українські громадяни, а відтак їх не можна позбавляти соціальних виплат. Перший натомість поділився рецептом процвітання України - для цього, на думку «не олігарха», треба створити умови для роботи Антимонопольного комітету, ринку цінних паперів та НКРЕ. Тоді буцімто ми зможемо ліквідувати таке ганебне для європейської країни явище, як олігархія. До якого, виявляється, пан Тарута жодного стосунку не має.

Найадекватнішою (і єдиною жінкою, до речі) учасницею-експертом програми видавалася Наталка Гуменюк, голова «Громадського ТБ». Вона кидалася на всі амбразури, відчуваючи як досвідчений тележурналіст, де зависала дискусія, вносячи в неї хоч якесь пожвавлення.

Можливо, для формату ВВС, до якого прагнуть українські ентузіасти Суспільного телебачення, така програма є взірцем суспільно-політичних дебатів. Де, як відомо, переважає не форма, а зміст, не шоу, а сенси, не скандали, а конструктив.

Але, як на мене, навіть за рівнем добору експертів вона програє «Дебатам PRO» на «UA:Першому». І це не може не тішити, адже свідчить: колишній Перший національний іде правильним шляхом до справжнього перетворення на суспільне мовлення.

Вівторок, 21 липня, став днем чергових сенсаційних викриттів від генерального прокурора Віктора Шокіна, який давно особисто не балував пресу спілкуванням. Брифінг у ГПУ наживо транслювали кілька каналів, а ввечері найбільш одіозні сентенції генпрокурора повторили у вечірніх випусках новин на загальнонаціональних каналах. Найбільш скандальним повідомленням на брифінгу стало те, що Генпрокуратура провадить обшуки в Центрі оцінювання якості освіти. Того самого, що опікується ЗНО.

При цьому пан Шокін сказав, що голову Центру Ігоря Лікарчука можуть узяти під варту. Не дивно, що телевізійники, почувши смажене (не щодня ж бо на людей, які в очах громадськості є символом непідкупності в системі освіти, «вішають» підозри в криміналі), накинулися на цю новину, як кібці. Оперативно зреагували «Вікна-новини» на СТБ і ТСН на «1+1».

ТСН, маючи в розпорядженні скупі слова самого Віктора Шокіна та офіційні повідомлення з сайту ГПУ, де розмістили інформацію про результати обшуку в кабінетах і помешканні голови ЦОЯО, все-таки запопали міністра освіти та науки Сергія Квіта, аби взяти в нього коментарі. З усього відчувалося - пан міністр сам заскочений несподіваною звісткою. Підкресливши, що знає Ігоря Лікарчука як сумлінного професіонала та порядну людину, Сергій Квіт порадив генпрокуророві спершу знайти Дмитра Табачника.

Наступного дня, 22 липня, випуски новин на більшості загальнонаціональних каналів дали вже більш розширені сюжети щодо скандальних обшуків у приміщенні Центру, намагаючись залучити до коментарів якомога більше учасників.

Найбільш розлого подали тему у «Фактах» на ICTV.

Ведуча Олена Фроляк свою досить тривалу підводку читала дуже емоційно, не гребуючи оцінковими судженнями:

«Отже, вступна кампанія-2015 точно увійде в історію української освіти. У розпал подачі документів до вищих навчальних закладів навколо Центру оцінювання якості освіти кримінальний скандал. Йдеться про можливий злам системи результатів ЗНО. Вчора Служба безпеки та МВС провели обшуки в Центрі оцінювання і в помешканнях керівників центру. У Генеральній прокуратурі встановили, що вони на прохання третіх осіб змінювали дані про результати зовнішнього незалежного оцінювання. І невдовзі їм буде вручена підозра. Сам керівник Центру оцінювання Лікарчук за слідчими діями бачить помсту за результати ЗНО. Адже 20 тисяч юнаків і дівчат цього року провалили іспит з української мови, чим закрили собі шлях до вишу. Багато дітей відомих, багатих та впливових людей не стануть студентами цього року, - сказав Лікарчук. Міністр освіти Сергій Квіт заявив про порядність пана Лікарчука та його повну підтримку. Загалом за 9 днів до завершення вступної кампанії кримінал довкола Центру оцінювання знань, як мінімум, деструктивний і недоречний. Сьогодні на нервах сотні тисяч батьків та дітей. Вже з'явилася інформація, що система вступу збоїть. І де вона зламається остаточно, і яка дитина постраждає - не знає ніхто. А знаючи наші реалії, спробуйте потім довести, що роздруковані з інтернету результати ЗНО не підроблені. Аргументи силовиків та правоохоронців, що перевірити систему потрібно було саме зараз, - не переконливі».

Далі кореспондент розповіла все, що чула й бачила на місці пригоди (перепрошую, біля будівлі організації, де напередодні йшли обшуки), вмонтувавши у свій сюжет синхрони речниці ЦОЯО, заступника генпрокурора, самого Ігоря Лікарчука, міністра освіти і науки, а також повідомлення його заступниці Інни Совсун про те, що під час обшуку в шефів ЦОЯО знайшли чашки та ручки, але аж ніяк не сотні тисяч доларів, як хвалилися прокурори.

Завершується цей безпрецедентно розлогий (на тлі інших каналів) сюжет версіями, кому вигідно кидати тінь за керівників Центру оцінювання якості освіти. Як від самого пана Лікарчука, так і від Центру протидії корупції:

«У самого Лікарчука своя версія обшуків у Центрі. Каже - це помста за те, що недотягнув бали дітям чиновників. Зокрема із силових структур. Хоча й прізвища прохачів такої послуги він не називає. Цьогоріч вперше за всю історію роботи центру 22 тисячі дітей не стануть студентами. Бо не склали найважливіший іспит з української мови та літератури. На думку Лікарчука, серед них є й чиновницькі діти.

Ігор Лікарчук, директор Українського центру оцінювання якості освіти: “Я, правда, не веду обліку прізвищ тих, хто до мене звертався. Тому що вважаю це абсурдною дією. Але до мене зверталися дуже багато людей, в тому числі із силових структур, з проханням змінити результати. На жодне це прохання, жодне це прохання задоволене не було”.

Кор.: “У соцмережах дії ГПУ вже засудили. Освітяни та волонтери підтримують Лікарчука. А в Центрі протидії корупції висловлюють версію про штучний тиск на нього, аби зробити лояльнішим сина, який обіймає посаду заступника голови Державної фіскальної служби І курує у цьому відомстві митницю. Тим паче, що молодший Лікарчук взявся там за боротьбу з корупцією”».

22 липня Сергій Квіт під час брифінгу в прямому ефірі, який транслювали наживо інформаційні канали, сказав, що Кабмін відсторонив пана Лікарчука від посади на час розслідування, але сам факт останнього не вплине на результати ЗНО, які вже пішли до вишів.

Цей скандал був таким собі мейнстримом тижня, і про нього не забували до самого вікенду. Приміром, на «Еспресо TV» чи в ТСН у п'ятницю, 24 липня. Тут подали сюжети про пікет ГПУ, де учасники палили опудала Шокіна та його заступників Столярчука і Гузиря за те, що останні поховали всі надії українців на правосуддя. Бо замість того, аби розслідувати справи проти своїх колег, упійманих на гарячому в робочих кабінетах, вони фабрикують справи проти чесних людей.

З огляду на рейвах, що зчинився в інформаційному просторі навколо обшуків у ЦОЯО та підозр у підробці результатів ЗНО, ГПУ знала, що робила, аби відволікти увагу громадськості від війни між реформаторським та ретроградним крилами відомства. А також - від саботажу гучних розслідувань щодо прокурорів- хабарників.

Адже били в найсвятіше для українців - дітей. Щоправда, ці діти можуть мати тих самих впливових батьків, які просили додати хоч один бал до результатів ЗНО, за словами Ігоря Лікарчука в інтерв'ю «Дзеркалу тижня». Ну, а через відмову останнього могли помстилися голові ЦОЯО через зв'язки в ГПУ.

23 липня на сайті «Еспресо TV» зявилося інтерв'ю Лілії Гриневич, яка розставила крапки над «і» в цій історії.

Один із палких авторів та лобістів запровадження ЗНО, народний депутат кількох скликань розповіла, що електронна система захищена, і будь-який факт втручання в неї одразу фіксується.

Але головною, на думку пані Гриневич, «проблемою в цій історії є те, що робляться заяви до отримання реальних результатів слідства, що тільки збурює суспільство.

Якщо в штаті УЦОЯО працює недобросовісний співробітник, який пішов на цей злочин, його варто було б виявити і тільки потім робити гучні заяви, щоб не кидати тінь на всю систему в розпал вступної кампанії. А також повідомити суспільству, скільки результатів було сфальсифіковано, щоб не було відчуття, що втручалися в кожен результат.

Я гадаю, що УЦОЯО перешкоджає тим, хто хоче повернути хабарництво і корупцію для вступу у виші. Також допускаю, що все це розслідування може бути вигідним саме тим, чиї інтереси не були задоволені під час вступної кампанії, і кому було відмовлено в фальсифікації оцінок.

Загалом ця ситуація може призвести до дискредитації ЗНО. Тому ми дуже зацікавлені, щоб якнайшвидше було проведено справжнє розслідування і представлені реальні докази зловживань» (виділення моє. - Авт.).

З огляду на те, що, всупереч погрозам генпрокурора Шокіна на брифінгу затримати Ігоря Лікарчука, останнього лише відсторонили від обов'язків, а вже в понеділок, 27 липня, генпрокурор звільнив свого найодіознішого заступника Володимира Гузиря, можна сказати - інформаційний галас, який здійнявся навколо скандалу в УЦОЯО, для тих, хто протестував проти свавілля ГПУ, частково увінчався успіхом, продемонструвавши певну силу громадської думки, яка може впливати на кадрові рішення.

До речі, нічим іншим, як цією силою, не можна було пояснити й дуже несподіване для більшості рішення Президента Порошенка призначити новим (після Геннадія Москаля, якого кинули на боротьбу з контрабандою в Закарпатті) головою військово-цивільної адміністрації в Луганській області відомого волонтера Георгія Туку.

23 липня, в середу, ця новина обійшла всі загальнонаціональні канали, де показали кадри з Сіверськодонецька (Сєвєродонецька, як досі, на російський кшталт, заведено в нас писати назву цього українського міста). Саме того дня, коли Петро Порошенко приїхав до «столиці» звільненої Луганщини задля участі у відзначенні річниці цього самого звільнення, він і представив нового голову ВЦА. Вибачившись перед луганцями за те, що забрав від них Геннадія Москаля.

Як уже заведено, цю подію наживо транслювали інформаційні канали (5-й, «112», Business та UBR) і «UA:Перший», який просто-таки невідступно відстежує всі пересування Президента.

Проте «право першої ночі» щодо президентських кадрових призначень сповна використав усе-таки ресурс, від власності на який Петро Порошенко так і не відмовився - 5 канал 25 липня, в суботу, запопав Георгія Туку на інтерв'ю в програмі «Експертна тема».

Тетяна Даниленко розпитувала, як відомий волонтер, людина цілковито далека від спроб зробити кар'єру на державній службі, погодився на дуже несподівану для себе пропозицію Петра Порошенка очолити ВЦА Луганщини.

Георгій Тука зізнався, що цю пропозицію йому зробили після президентської зустрічі з учасниками міжвідомчих мобільних груп з боротьби з контрабандою в «сірій зоні», до яких увійшли й відомі волонтери, в Кривому Розі.

І, можливо, якби не вмовляння Юрія Бірюкова й Тетяни Ричкової, котрі сказали, що це призначення - шанс побудувати саме ту країну, про яку він мріяв 23 роки, то, може, й не погодився б піти на державну службу.

У розповіді Георгія Туки Тетяні Даниленко були два моменти, які не могли не вразити. Перший - слова щойно призначеного голови Луганської ВЦА про можливість місцевих виборів на цій території. Він сказав, що за кілька днів своєї роботи зрозумів: місцеві виборні органи влади в більшості залишаються, м'яко кажучи, нелояльними до України. Відтак проводити вибори там, де до місцевих рад оберуть тих, хто ще торік топтав український прапор, а після звільнення території ЗСУ лише зачаївся, перефарбувавшись під впливом зброї у національні кольори, а насправді чекаючи повернення «ЛНР», не можна в жодному разі (виділення моє. - Авт. ).

До речі, ці слова пана Туки підхопили інформаційні стрічки на деяких каналах, при цьому вилучивши з них пояснення нового губернатора, чому лише в певних районах цього робити не можна. Натомість увесь вікенд глядач міг бачити лише фразу, мовляв, Георгій Тука проти місцевих виборів на звільнених територіях, бо там мешкають сепаратисти, які досі не покарані.

Ну, що на це скажеш? Мабуть, саме такий вигляд часто-густо має слава в розумінні деяких редакторів українських телеканалів.

Друга відвертість нового голови Луганської ВЦА наповал вразила, вочевидь, переконаних вегетаріанців і захисників тварин. Він розповів, як змушений був розпорядитися відігнати на м'ясокомбінат цілий гурт (приблизно 150 голів) великої рогатої худоби, який українські прикордонники зупинили під час незаконної спроби перетину кордону з РФ.

Зрозуміло, що це був вимушений захід, адже ніхто з прикордонників не знав, що робити з тим поголів'ям, а худоба тим часом почала гинути. І саме для того, аби уникнути наслідків у вигляді дикої антисанітарії чи й епідемій від масової загибелі тварин, які лишилися без господарів, Георгієві Туці довелося ухвалити блискавичне рішення.

Ця страхітлива подробиця зі щоденного життя нового «губернатора» Луганщини показала, з якими проблемами насправді має справу людина, призначення якої деякі представники місцевих «еліт2 саботують у такий садистський спосіб. Адже зрозуміло: якби не саботаж, цю «велику рогату контрабанду» миттю взяли б під крило місцеві фермери. Але треба було довести її до падежу, аби звинуватити нового очільника області в неефективності.

Насамкінець - про сумне. Тобто, з огляду на все вищесказане, дуже сумне. А саме - прощання з «Утеодин з Майклом Щуром», 35-й випуск якого від 25 липня завершився обіцянкою ведучого про наступну зустріч десь через рік. Майкл Щур не пояснив шанувальникам «Утеодин» такої тривалої відсутності, як завжди, чудово відігравши свою роль канадійського журналіста, який дуже дошкульно аналізував події тижня в українській політиці.

Насправді Романа Вінтоніва, який і грав роль вар'ята-діяспорянина з Торонто, забирають до війська, про що він сам повідомив на своїй сторінці в ФБ, викликавши «збурення пекла» серед колег і шанувальників, але сам його й погасивши. Про це вичерпно написали колеги з «Дусі».

У мене лише одне запитання до тих, хто зчинив бурю щодо свідомого вибору Романа Вінтоніва йти до ЗСУ. Невже журналіст, хай навіть дуже популярний, мусить усіляко «косити» від служби, а колеги - підтримувати ці бажання? А як же тоді бути з «кіборгами»-айтішниками, комбатами-бізнесменами, снайперами-суддями, артилеристами-дизайнерами?