«В начале акции все выглядело пристойно: собравшиеся исполнили гимн Украины и посотрясали воздух обязательными слоганами - паролем «Слава Украине!» и отзывом "Героям слава!". В дальнейшем во множестве раз площадь оглушали крики «Украина превыше всего!», что в переводе на немецкий язык звучит как «Дойчланд юбер алес!» с добавлением призыва "Смерть врагам!"... То же самое - слово в слово - автор слышал на пророссийских митингах в Донецке... Только вместо "Украина юбер алес" и "Смерть врагам" по донецкому пророссийскому Майдану разносилась "Донбасс - это Россия" и "Слава Беркуту!" (то есть, слава убийцам Небесной Сотни)» (джерело цитати).

Коли автор цих рядків наштовхнувся на таке відверто негативне ставлення до гасла: «Україна понад усе!» - ще більш негативне до гасла: «Дойчланд юбер алес!», - то вирішив обмежитися записом у форумі. Бо ж цитована стаття належить донеччанину Павлу Амітову, людини на загал демократичних поглядів, але в силу свого віку та місця проживання необізнаній у багатьох нюансах політичної історії двох останніх століть.

Коли те саме, тільки різкіше висловив на Радіо «Вести» працівник медіахолдингу Ігоря Гужви телеведучий UBR Іскандер Хісамов («Я не склонен, как один из телеканалов, вешать вывеску на своем экране "Украина перед усе". Да? "Перед усе"?... "Понад усе!"... А почему мы на это не реагируем? Я хочу сказать, что "понад усе" - это "Дойчланд, Дойчланд юбер алес". Это гитлеровский гимн, который коннотируется и ассоциируется именно с фашистским режимом»), то автор цих рядків теж не став публічно реагувати, тільки при нагоді посміявся в кулуарах разом із ведучими 5-го каналу - а це саме про нього йшлося - над невіглаством ведучої Радіо «Вести», яка щосили підтакувала «політичному експерту» Хісамову. Бо ж ані для кого не таємниця, пропаганду на користь кого здійснює громадянин Росії Хісамов в Україні, за свої заслуги перед реальними власниками холдингу Гужви нещодавно перекинутий на посаду головного редактора Радіо «Вести». Про його стилістику на ТК писала, в числі інших, Інна Долженкова, дуже влучно назвавши свою ґрунтовну статтю «Кисельов і Соловйов ридають» (показово, що відразу після цієї статті Хісамов і здобув нову посаду).

Але терпець урвався, коли в «Бульварі Гордона» (хоч і «жовта» преса, але ж достатньо професійна) я прочитав наступний редакційний вріз до тексту інтерв'ю з одним із мешканців Донецька, щиро переконаним - українські війська за будь-яких обставин не повинні стріляти по місту, скільки б із міста не вели вогонь по цих військах: «В Донецке такое общественное мнение: огонь должен быть прекращен немедленно, никакого оправдания для него нет... Люди здесь не пытаются оправдать злодейские действия украинских властей. Конечно, если руководствоваться лозунгом "Україна понад усе!", то, может быть, так и можно действовать. Но во всем цивилизованном мире превыше всего ставят человеческую жизнь, а не территорию. А по поводу того, что Украина превыше всего, то мне это напоминает лозунг Deutschland uber alles ("Германия превыше всего" - строчка из произведения ХІХ века "Песнь немцев", позднее использовавшаяся нацистами. - "ГОРДОН")».

А на додачу, сівши писати на цю тему, я одразу ж наштовхнувся в інтернеті на гнівні рядки Олексія Мазура, який, судячи з усього, одночасно зі мною ще в березні слухав згадану вище програму з Хісамовим на Радіо «Вести» та відреагував на те саме порівняння двох гасел: «Ну що, "привіт" Петру Олексійовичу, який нещодавно повернувся з міжнародного заходу із вшанування жертв Освенціму, його прес-секретареві Святославу Цеголку, ведучим Роману Чайці, Тетяні Даниленко, Віталію Гайдукевичу, Яні Конотоп та всьому колективу 5-го. Шановні, за логікою Хісамова, ви, як і всі для кого "Україна понад усе!"  - "нацюки". В тому числі і наші герої, які боронячи Україну, освячують це гасло своєю кров'ю на фронтах Великої Вітчизняної АТО. А заодно вітання Нацраді, СБУ, а особливі - МінСтецю. На "Вєстях" цей кремлівський пропагандон наговорив багато чого. Як на мене, не на одну статтю, але отак прямо асоціював "Україну понад усе!" з нацистським гімном і Освенцімом - вперше. Дай Боже, щоби в останнє. Може хоч після цього буде якась реакція? Бо він давно задрав. Україні вистачить націлених на неї путіним "іскандерів", що на наших кордонах. Якого дідька нам здався ще один у Києві?».

І стало зрозуміло, що хвороба тяжка і, як то кажуть, запущена...

Найперше, дискусійним є твердження щодо походження гасла «Україна понад усе!» від Deutschland über alles. Принаймні, не меншою мірою воно виводиться з відомих поетичних рядків Тараса Шевченка:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

То що, і Шевченка до фашистів запишемо?

По-друге (і це головне), «Німецька пісня» (вона ж «Пісня німців» та «Пісня Німеччини» справді написана у ХІХ столітті, точніше, у 1841 році Гофманом фон Фаллерслебеном на вже існуючу музику Йозефа Гайдна. Згадаймо, що то були за часи - територія Німеччини була поділена між своїми та чужими монархами, країна шалено відставала у розвитку від передових держав. Отож цілком органічним у цій пісні був заклик до єдності німецьких земель, до шанування національних традицій і до заповзятої праці на благо країни та її народу. Нічого агресивного в ній немає. І слова, що «Німеччина понад усе» в тому контексті означали дуже просту й зрозумілу річ: не служба чужоземним чи навіть своїм монархам, а служба рідній країні - ось що має бути головним.

А на додачу в першому ж куплеті пісні прямо сказано - Німеччина понад усе на світі, якщо йдеться про її захист, про братерство всіх тих, для кого вона є Вітчизною. Тобто не за всіх обставин Deutschland über alles... І що цікаво: державним гімном ця пісня стала в 1922 році, за демократичної республіки, за президентства послідовного противника більшовизму і нацизму Фрідріха Еберта. Коли Гітлер прийшов до влади, він залишив цей гімн, тільки от виконувати стали лише його перший куплет, два інші були «забуті». З 1962 року «Німецька пісня» стала гімном ФРН, і залишається ним донині, тільки тепер співається лише її третій куплет, який починається словами: «Єдність, право і свобода...» (не дивно, що за Гітлера його не співали!). Мовляв, саме в цих речах запорука щастя, і давайте по-братерськи прагнути до них.

Ну а те, що цю пісню (в кастрованому вигляді) використовували нацисти - ще не підстава, щоб вважати її нацистською. Он і більшовики, й нацисти відзначали Першотравень як державне свято - то невже світова соціал-демократія та профспілковий рух мають на цій підставі від нього відмовитися? Он другий розділ «Маніфесту комуністичної партії» Маркса й Енгельса, де пропонуються як першочергові після приходу комуністів до влади всі ті заходи, що пізніше запровадив Сталін, закінчується тезою про необхідність побудови суспільства, «в якому вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх», - то невже ж цю тезу слід відкинути як щось «більшовицьке» (тим більше, що йдеться про перефразовані слова Канта)?

Таким чином, Deutschland über alles у своєму первинному та повному вигляді - гімн патріотизму й демократії, тому закиди українцям у копіюванні його ідей - це, можна сказати, комплімент, а не звинувачення. Ясна річ, у Німеччині перший куплет державного гімну є неактуальним, але в разі, якщо (зробимо так зване «гіпотетичне припущення») через Польщу на Німеччину підуть російські танки, то німці, йдучи на бій, знову заспівають: «Німеччина понад усе, якщо йдеться про її захист і відсіч»...

Отож журналістам України (йдеться, ясна річ, не про Гужву, Хісамова й компанію) слід було б ретельніше вивчати «матеріальну частину» і не ставати бранцями російсько-радянської міфології. Ну а політикам... Я про це вже не раз писав, повторю ще раз - не треба забувати інше, не менш важливе, ніж «Україна понад усе!», гасло УПА: «Волю народам! Волю людині!»