Регіональні медіа все частіше потрапляють до зони уваги медіакритичної спільноти. Це підтверджують гострі матеріали («ОДТРК — у провладній «матриці», «Регіональні канали в січні «провалили» фахові стандарти», «ОДТРК: між «обслугою» влади й суспільним мовником») координатора регіональних моніторингів ГО «Телекритика» Антоніни Мніх.

Як правило, статусні медіакритики нещадні до порушень стандартів журналістики з боку регіональних ЗМІ. Вони можуть це собі дозволити, попри панічне ставлення регіональних медіа до будь-якої критики. Незворушна принциповість перших і неготовність до такої принциповості других роблять конфлікт між медійною критикою і регіональною журналістикою неминучим. Медіакритикам «на місці» набагато важче, спрацьовує «синдром маленького міста», коли ти і твій опонент максимально локалізовані, а конфлікти й особисті образи не найкраща основа для конструктивного діалогу й порозуміння.

З особистого досвіду знаю, що на кіровоградському ОДТРК уважно придивляються до кожного критичного слова й оцінки. Саме ця небайдужість найбільше імпонує і змушує відповідально ставитися до медіакритичних висновків, зберігаючи при цьому позицію важливості існування й розвитку інституту регіональної медіакритики як незамінного (а часто єдиного) важеля впливу на якість медіапродукту державного регіонального телебачення.

Медіакритики найчастіше моніторять випуски новин регіональних телеканалів. Саме новинами часто-густо й обмежується інформаційна продукція ОДТРК. Втім, не завжди. Так, на кіровоградському телебаченні щодня (крім вихідних) виходить програма «Тема дня», яка в тому чи іншому формулюванні може бути складовою сітки багатьох регіональних каналів. Програма виходить в ефір як додаток до випуску новин «День за днем» і триває приблизно 9 хвилин. За цей час журналіст встигає поставити декілька запитань гостю у студії. Зазвичай запрошують людей, які можуть (на думку редакції) максимально розкрити для кіровоградської телеаудиторії ту чи іншу актуальну тему.

Подібний формат програми ідеально суміщає актуальність і стереотипність сприйняття місцевої події дня. Кіровоградці дізнаються про найважливіші події міста й області у стандартній формі «актуального інтерв’ю». Це той випадок, коли стереотип «на благо», позаяк робить інформацію доступною і зрозумілою для масового глядача.

Подальший огляд гостьового й тематичного контенту програми базується на моніторингу 50 випусків (квітень — червень 2015 року). Почнімо з огляду спікерів, адже саме вони повинні позиціювати ту саму гарячу тему дня.

Заговори, щоб я тебе побачив

62 % гостей у програмі становлять чиновники різних рангів. Решта 38 % — громадські діячі, митці, науковці, освітяни та інші. Суттєве домінування чиновницького апарату — показник того, як намагається впливати адміністративний ресурс на громадську думку телеаудиторії. Серед гостей студії переважають чиновники обласної державної адміністрації (ОДА) — директори різних департаментів і начальники управлінь. Для багатьох із них публічність стала серйозним випробовуванням на компетентність, уміння цікаво, грамотно й доступно розкривати складні питання, пов’язані з вітчизняним законодавством та непростою соціально-політичною ситуацією в Україні.

Треба визнати, що місцеві чиновники здебільшого не звикли обговорювати з громадою важливі суспільні проблеми. Мабуть, саме тому так часто в студії звучить сухий канцелярит — невиразне, безбарвне мовлення працівників державної служби. Почасти ситуацію рятують журналісти, які намагаються додати до розмови барв і глибини. Програма не має постійного ведучого. Зазвичай той самий журналіст, який веде випуск новин, продовжує роботу і в «Темі дня». Найпрофесійнішою в силу свого журналістського досвіду виглядає Анастасія Мусатенко. Саме їй іноді вдається своїми запитаннями виводити чиновників із зони комфорту й пожвавлювати темп розмови.

Викликає подив частота появи в ефірі деяких чиновників. Так, директор Кіровоградського обласного центру зайнятості Юрій Слоневський з’явився тричі протягом 50 програм — це явний лідер. Звісно, проблема зайнятості населення в кіровоградському регіоні надзвичайно гостра, але все одно постає питання до редакторської групи програми: навіщо запрошувати так часто одну й ту саму людину (ефіри 2.04, 10.04, 5.06), яка говорить одне й те саме. Адже глядачів може цікавити проблема безробіття під різними кутами зору від різних фахівців.

Краще виглядають інші 38 % спікерів. Громадські активісти, митці, медики, освітяни, науковці, медійники продемонстрували ту палітру поглядів, неординарних думок, яскравих вражень, що дозволила зробити якісний і цікавий медіапродукт. Саме ці гості й забезпечили відсоток кращих випусків «Теми дня».

Буде день, буде й тема

Безперечними «темолідерами» постають питання, пов’язані з АТО. Навіть якщо обговорювані проблеми напряму не стосуються АТО, журналісти знаходять зв’язки й постійно подають сигнали-нагадування телеглядачам про те, що повинно сьогодні по-справжньому хвилювати й непокоїти. Інше питання: чи не викличе це ефекту звикання до подібних інформаційних сигналів? Тут усе залежить як від професійності й такту журналістів, так і компетентності й щирості гостей програми.

Другою за частотою постає тема соціально-економічних реформ. На жаль, ця надзвичайно актуальна тема через специфіку її розкриття видається чи не найслабшою ланкою в контенті програми. Річ у тому, що питання ефективності реформ висвітлюють саме чиновники, які в силу своєї адміністративної звички говорити багато й беззмістовно тільки ускладнюють розуміння проблеми. Приміром, так сталося з темою реформування пенсійної системи (ефір 18.05). Але найпровальнішими в цьому плані були спікери «вищого рангу» — заступник голови Комітету в іноземних справах Верховної Ради України Борис Тарасюк і другий президент України Леонід Кучма. Перший представляв тему євроінтеграції, другий — як офіційний представник у групі щодо врегулювання ситуації на Донбасі — тему АТО. Якщо міські чиновники видаються малозрозумілими й непереконливими через невпевненість перед телевізійною аудиторією, то чиновники національного рівня — навпаки, через самовпевненість і звичку «вмикати боса».

Наступними за частотністю були теми освіти (6 програм), здоров’я (4), довкілля (3), безробіття (3), посівної кампанії (2) тощо. На узбіччі важливості опинилися проблеми науки, людей із обмеженими можливостями, прийомних сімей, ЖКГ і кризи духовності сучасного суспільства. В останньому переліку дивує навіть не тема кризи духовності (медіа давно привчили нас до її маргінальності). Дивує неувага до теми житлово-комунального господарства, адже вона належить до вічних і найгостріших проблем міста.

А чи була тема?

Моніторинг тематичного спектра програми демонструє достатньо широкий, але не збалансований ряд. Якщо розподілити випуски за подіями, що вплинули на актуалізацію теми дня, то формуються такі групи:

1) випуски, де темою дня став інформаційний привід (анонс-реклама телепрограми «Народний контроль», літньої школи машинобудівного коледжу, акції «Ніч музеїв», дати та ювілеї) — 26 програм;

2) випуски, де темою дня стали заходи обласного та загальноукраїнського рівнів (наприклад, конкурс краси серед дівчат з обмеженими можливостями, будівельні роботи на сході України) — 18 програм;

3) випуски, де темою дня стали власне суспільні проблеми мешканців міста й області — 6 програм.

За логікою речей найбільшою повинна бути остання група, але суспільні проблеми, на жаль, беззаперечно заміщаються інформаційним приводом. Це дозволяє говорити про вибірковість телекартинки, створеної кіровоградським телебаченням. Аудиторії демонструється медіареальність, де чиновники успішно розв’язують проблеми мешканців міста, де громада цілком задоволена своїм життям, де немає поганих доріг, високої смертності, зубожіння пенсіонерів тощо. Така медіареальність має високий коефіцієнт викривлення дійсності, що невдовзі призведе до втрати довіри аудиторії до місцевого телебачення. Щоб цього не сталося, необхідно залучати до створення програми, з одного боку, громадські сили, зокрема молодь, а з іншого, — незалежних професіоналів-експертів. Може, тоді й не доведеться вишукувати теми дня, а вони самі будуть «приходити» за людьми, не байдужими до проблем простих кіровоградців.