20 квітня, в понеділок, збувся, вочевидь, нічний кошмар вірних путінців — упродовж цілого дня загальнонаціональні канали крутили сюжет про висадку майже трьох сотень американських десантників на львівському летовищі. Власне, приземлилися вони на українські землі напередодні, а в понеділок Президент Порошенко офіційно дав старт спільним українсько-американським навчанням «Безстрашний захисник».

Репортажі з місця події на різних каналах різнилися хіба що добором синхронів від українських та американських вояків як українського походження, так і англо-саксонського. Ось як зробили репортаж з цієї події в «ТСН» на «1+1»:

«Наталка Волосацька, кореспондент: Це контрактники Нацгвардії. Майже всі вони знають, що таке війна. Олександр Бенедик із підрозділу “Ягуар” на Донбасі був півроку. Тепер хоче перейняти бойовий досвід від десантників однієї з найкращих армій.

Олександр Бенедик, боєць Національної гвардії України: В них тактика трохи відрізняється від нашої. Менталітет відрізняється, дисциплінованість. Ну, є в них що набратися.

Наталка Волосацька, кореспондент: Киянин Андрій 15 років тому виїхав до Америки на навчання. Уже два роки він десантник армії США. Каже, радий, що може хоч якось допомогти землякам відстояти свою незалежність.

Андрій Гордійчук, спеціаліст в армії США: Ми розуміємо, що є конфлікт, що є зараз військовий конфлікт і ми підтримуємо Україну в намаганні мати цілісність своєї держави та мету, щоб підтримати українське керівництво в цих намаганнях, один з яких зробити більш професійну Національну гвардію України.

Брайан Баркер, десантник США: Будемо вчити українських колег стріляти, надавати медичну допомогу, вміти знайти маскування, також буде підготовка по артилерії.

Наталка Волосацька, кореспондент: Після урочистого шикування, виконання українського гімну і вітального слова Президента, на полігоні почалася справжня злива. За словами Петра Порошенка, такі масштабні українсько-американські навчання проводяться фактично вперше з часів незалежності України. на переконання президента це новий етап співпраці між Україною та урядом США.

Петро Порошенко, Президент України: Я впевнений, що така міжнародна співпраця дозволить нам ефективно виконувати завдання, які зараз стоять перед Україною, не лише захистити нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, а захистити свободу, захистити демократію в Європі і в світі.

Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України: Мы, получив тяжелый опыт за этот год гибридной войны с Россией и ихними найманцями, хотим сегодня на этих учениях за эти 8 недель для каждого подразделения, получить те навыки и то умение, которые имеет американский спецназ по итогам операций по всему миру, в том числе антитеррористических.

Наталка Волосацька, кореспондент: Українсько-американські навчання триватимуть до середини листопада. Після закінчення тренувань, американці залишать Нацгвардії України понад 700 комплектів захисної амуніції, прилади нічного бачення та сучасні військові засоби зв’язку».

Наші телевізійники подали цю подію як щось цілком природне, в контексті давньої співпраці України з НАТО. Проте її сенсаційність була очевидною, адже досі такі навчання обходилися без викличної для «совків» та нинішніх агресорів із РФ присутності сотень іноземних інструкторів. Відтак переоцінити значення цієї події неможливо — вона промовляє сама за себе. Чим і скористалися новинарі, нічого не вигадуючи й не педалюючи.

Так само нічого не довелося їм вигадувати в репортажах зі з'їзду шахтарів у вівторок, 21 квітня, де Олег Ляшко, вочевидь, підбираючи електорат, заявив, що міністр енергетики Володимир Демчишин нічого «не шарить в енергетиці». Сам пан Демчишин, синхрон із виступу якого на з'їзді теж подали в новинах, не справляв враження Ціцерона, коли заявляв про необхідність закриття деяких нерентабельних шахт і чесно попередив — кільком тисячам шахтарів доведеться втратити роботу.

Про те, що цей з'їзд — лише початок брудної історії з елементами тиску й відвертого шантажу влади, багато хто здогадувався. Втім, того вечора громадськість сколихнула не менш прикра історія з обшуком у директора департаменту люстрації Міністерства юстиції Тетяни Козаченко. Розібратися, хто за цим стоїть й кому вигідно кинути тінь на людей, які відповідають за очищення влади, взялися на 5-му каналі в програмі «Час. Підсумки дня».

Сама пані Козаченко, Карл Волох та Леонід Ємець, за їхніми словами, одразу зрозуміли, кому було потрібно рішення про обшук її помешкання та кабінету, назвавши прізвище заступника міністра внутрішніх справ, начальника Головного слідчого управління МВС Віталія Сакала. Того самого, який, посідаючи високий пост у МВС часів Захарченка (заступник начальника Головного слідчого управління), клявся-божився, що міліція в майданівців не стріляла. Бо в нашої міліції набоїв, із яких було вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, на озброєнні немає. Тетяна Козаченко, виявляється, ще взимку подала позов із вимогою звільнити його згідно з Законом про очищення влади.

Цей конфлікт між МВС та МЮ, винесений у публічну площину борцями за люстрацію, Сергій Міщенко, позафракційний народний депутат, з очевидним задоволенням назвав кризою влади. Проте влада з цим не погодилася, і вже 23 квітня Арсен Аваков прийняв відставку одіозного персонажа — свого заступника Віталія Сакала. Навряд чи це відбулося б, якби не ота сама публічна площина, в яку було винесено конфлікт.

Якщо дивитися українські телеканали системно, складається враження, що представники влади роблять усе можливе, аби переконати глядача: криза влади в нас не менш системна. Чого варта лише заява, зроблена в кулуарах Верховної ради Юрієм Луценком про те, що Генпрокуратура готує подання про зняття недоторканності щодо 7 нардепів, у вівторок, 21 квітня. Автор інформації, яку ГПУ наступного дня спростувала, опустився до пояснень аж у неділю, 26 квітня, в тижневику «Інтера» «Подробности недели».

«Ведущий: Хорошо, давайте тогда разберемся с тем, что происходило на этой неделе. Было ваше заявление, вы тоже в том числе говорили, неделя началась с этого скандала, что должны были лишить неприкосновенности сразу 7 депутатов.

Юрий Луценко, лидер фракции “Блок Петра Порошенко”: Перепрошую, я не згоден, що це скандал — це робочий момент. Депутати всі гуртом говорять про готовність скасувати депутатську недоторканність. Поки що цей процес знаходиться в Конституційному суді.

Ведучий: Багато хто прийняв це як скандал. І якось так емоційно це все було в парламенті.

Юрий Луценко, лидер фракции “Блок Петра Порошенко”: Да, дуже цікаво, дійсно заявив про те, що на столі у генерального прокурора є матеріали для 7 подань. Лише генеральний прокурор має прийняти рішення. Достатньо доказів для притягнення до відповідальності депутатів чи ні. Якщо достатньо — підписати і подати в парламент. Але не чекаючи цього, у декого з депутатів, які очевидно погано сплять, нерви здали і вони почали вже захищатися. Жодних прізвищ від ГПУ чи від мене ще не пролунало. А депутати вже деякі говорять про те, що це політичні репресії. Це знаменитий прийом. Ну що тут сказати? Треба або лікувати нерви, або іти з явкою з повинною. Але припинити захищати свої “дєлішкі” депутатською недоторканністю. І це стосується як фракції опозиції, так і фракції коаліції».

Вичерпним таке пояснення назвати важко, бо з нього зрозуміло лише одне: Юрій Луценко сказав про подання ГПУ. Щодо правдивості цієї інформації виникають великі сумніви. Бо навіщо Генпрокуратурі було її спростовувати?

Все це занадто скидається на стародавню традицію підкилимних ігрищ, притаманних українській владі всіх поколінь і скликань, щоб повірити словам депутатів більшості про непорушну єдність коаліції.

Цю декларовану єдність щосили руйнував палкий півторагодинний монолог Юлії Тимошенко в «Шустер live» на каналі «112» 24 квітня, в п'ятницю. Великий телешоумен Савік Шустер знову не знайшов для лідерки «Батьківщини» гідного спаринг-партнера. Відтак Юлія Володимирівна отримала необмежений час для таврування Кабміну та НКРЕ, які виставили драконівські тарифи на газ для населення. Виведена командою пані Тимошенко формула ринкової ціни на паливо, на чотири тисячі гривень менша, ніж шокова ціна НКРЕ, звісно, надзвичайно приваблива. Ну хто ж проти зниження тарифів?

Але тут було б дуже доречно запросити на дуель якогось важковаговика в особі, приміром, або Володимира Демчишина (хоча, як уже було сказано, він далеко не Ціцерон, що підтвердив у своєму інтерв'ю з Романом Чайкою в суботу, 25 квітня), або ж Арсенія Яценюка. Слова ведучого, мовляв, ми Арсенія Петровича запрошуємо, але він не приходить, критики не витримують. Андрій Тетерук, нардеп від «Народного фронту» — геть не рівноцінний суперник для такої досвідченої диспутантки, як Юлія Тимошенко.

Щоправда, спаринг між Юлією Володимирівною та Арсенієм Петровичем наразі можна лише уявити: дивитися в очі людині, яка довірила тобі цілу партію, будучи в тюрмі, а ти потім забрав із неї найкращі кадри, мабуть, дуже складно.

Відтак ці двоє полемізують заочно і на різних телеканалах, не перетинаючись. Приміром, коли Юлія Тимошенко 26 квітня, в неділю, майже дослівно повторювала свою мантру про злочинні антинародні тарифи в ефірі «Інтера» («Подробности недели»), Арсеній Яценюк дуже комфортно почувався в своєму кабінеті з каміном, де давав інтерв'ю Яні Конотоп для 5-го каналу.

Враження таке, ніби ці люди живуть у різних країнах. У державі Юлії Володимирівни панують хаос і злидні, штучно створені урядом, а в країні Арсенія Петровича, навпаки, все настільки чудово, що навіть бюджет виконали з профіцитом у 20 мільярдів гривень!

— То є в нас коаліція зрештою чи з нею можна попрощатися? — хотілося вигукнути на всі ці викрутаси.

Те, що Юлія Тимошенко пішла ще й на «Інтер», — досить грамотний хід з огляду на покриття цього каналу, на порядок вище, ніж у каналу «112». Та ще й інтереси його власника, який руками кишенькових журналістів та експертів з «Опоблоку» воює проти чинної влади, наразі збіглися з викривальним пафосом лідера «Батьківщини».

Аудиторії «Інтера» та 5-го каналу, де практично водночас виступали колишній та нинішній прем'єри, не перетинаються так само, як Юлія Володмирівна з Арсенієм Петровичем в ефірах загальнонаціональних каналів. Відтак у їхніх глядачів формуються протилежні картини реальності. В одній їх обдирає, як липку, злочинна влада, а в іншій та сама влада ненастанно піклується про найбільш упосліджених.

Єдиний плюс від цього вивалювання брудної білизни коаліції на телеекрани — можливість для потенційних виборців переконатися в тому, що влада наразі не встигає за вимогами суспільства. А відтак на неї треба тиснути щораз сильніше.

З іншого боку, турбулентність інфопростору нині така, що легко виносить у топ новин імітації народного тиску на владу. Що ми й спостерігали впродовж майже всього тижня. Йдеться про шахтарські протести в центрі Києва та обговорення їхніх мотивів у ток-шоу й аналітичних тижневиках.

Починаючи з 22 квітня, дня шахтарського з'їзду, де вимагали відставки міністра Володимира Демчишина, виплат заборгованості, підвищення цін на донецьке вугілля та відновлення державних копалень, протести шахтарів в урядовому кварталі столиці формували порядок денний як у випусках новин на всіх загальнонаціональних каналах, так і в реальному житті. Судячи з постів очевидців у ФБ, люди, які перекривали Хрещатик і стукали касками під Адміністрацією Президента, Верховною Радою та Мінпаливенерго, дуже мало нагадували справжніх шахтарів. Їхня поведінка змусила згадати найчорніші дні Майдану з його тітушками-головорізами. Окрім того, з першого дня протестної акції в лавах пікетників помітили людей у фірмових куртках компанії ДТЕК, що належить Рінату Ахметову. Яким зарплату виплачують регулярно і в повному обсязі. Деякі кореспонденти запитували, навіщо вони сюди приїхали. Відповідь детеківців трохи шокувала. Виявляється, їхній тиск на владу нині — для профілактики.

Ну а коли в мережу потрапило відео, де журналісти зафіксували, як цим протестувальникам роздають гроші організатори (помічені були в цьому депутати від «Опоблоку»), страх перед тим, що цей шахтарський бунт може знести нинішню владу, випарувався.

Пізно вночі за київським часом (у Японії, де перебував на той момент народний депутат Мустафа Найєм разом із деякими колегами з групи «Єврооптимісти», був пізній ранок), із 23 на 24 квітня, коли пан Найєм оприлюднив у своєму блозі на УП план захисту власності Ріната Ахметова від демонополізації, це помітили не лише в самій компанії, що оперативно зреагувала заявою, буцімто менеджмент ДТЕК не знає, звідки походить план «»Фортеця«», а й у Савіка Шустера та в Адміністрації Президента.

Інтрига наростала, і того ж дня, ближче до київського вечора, Мустафа Найєм оприлюднив план «Фортеця», але вже з прізвищами відповідальних виконавців по кожному пункту досить розлогого пропису дій.

Хоч як відхрещувався й відхрещується менеджмент ДТЕК від авторства цієї монументальної цидули, її стиль у дусі радянських планів-доповідей чи медведчуківських темників безпомилково вказує на людей, які звикли за порожніми й велемовними конструкціями ховати свою цілковиту нездатність до креативу. А саме це завжди вирізняло всі письмові заяви топ-менеджерів ДТЕК та СКМ.

До речі, винятком не стала й чергова заява, оприлюднена в «Событиях недели» 26 квітня, в неділю, в окремому сюжеті під назвою «Дискредитация ДТЭК». Цікаво, що підводку Олега Панюти та синхрон директора цієї компанії теж написано в дусі цієї заяви:

«Олег Панюта, ведущий: Во время акции протеста шахтеров в ряде средств массовой информации началась кампания по дискредитации крупнейшей в горнодобывающей и энергетической отраслях – компании ДТЭК. В частности, ее обвинили в использовании протеста для давление на правительство. В ДТЭК категорически опровергли свою причастность к инициативе профсоюзов.

Официальное заявление ДТЭК, 24 апреля 2015 г.: “Мы многократно говорили о непрофессиональных, губительных для энергетики Украины решениях руководства отрасли. Попытки увести общественное внимание от ответственности чиновников за развал отрасли не должны прикрываться политическими спекуляциями и дискредитацией 130 000 коллектива горняков и энергетиков ДТЭК. Мы готовимся к различным сценариям развития событий – провокациям, силовому воздействию, усилению регуляторного и экономического давления. Компания неоднократно заявляла о том, что она будет защищать свои законные права и интересы в рамках как национального, так и международного законодательства”.

Максим Тимченко, генеральный директор ДТЕК: Тот курс, который был выбран компанией к моменту ее образования – а это стабильная работа станции, ведение объемов добычи, выполнение наших обязательств по производству электроэнергии и поставки электроэнергии потребителям. Мы ситуацию не меняем и не собираемся менять. И я считаю, что компания ДТЭК, особенно этой зимой, была стабилизирующим фактором в нашей стране».

Тим часом, Максим Тимченко, як сказав Савік Шустер у вже згаданому випуску, не прийшов до його студії, попри попередню згоду. Ведучий припустив, що гендиректор ДТЕК передумав через публікацію Мустафою Найємом плану «Фортеця». Це, втім, не завадило народному депутатові пояснити свою позицію через скайп із Японії, довівши звинуваченнями в бездіяльності профспілок голову профспілки шахтарів Михайла Волинця до істерики в прямому ефірі.

Згадав про матеріали, опубліковані паном Найємом, і Президент Порошенко в ексклюзивному інтерв'ю телеканалу «Україна».

«Шахтарі мають право на протест... Але чи можемо ми дати можливість використати це право тітушкам, які гадять в Маріїнському парку,... і ніякого відношення до шахтарів не мають», — сказав пан Порошенко в інтерв'ю каналу «Україна».

За його словами, цю ситуацію використовують у своїх політичних інтересах «нечисті на руку політичні сили» та «окремі олігархи».

«Ті, хто буде тиснути на владу псевдострайками, отримають по руках», — сказав Петро Порошенко.

«Сьогодні після оприлюднення планів щодо дестабілізації ситуації в країні я дав доручення правоохоронним органам притягнути до відповідальності тих, хто збирався робити цей сценарій», — сказав Президент.

Але якщо ви думаєте, що цитату взято з сайту каналу «Україна», то глибоко помиляєтеся. Бо в розшифровці ексклюзивного інтерв'ю Президента тут цей шматок просто видалено, а відео взагалі немає.

Цитату, яка недвозначно свідчить про рішучість Петра Порошенка боротися з олігархами, взято з сайту ВВС.

Повну ж відеоверсію цього інтерв'ю вдалося знайти тільки на сайті газети «Вести» (див. посилання вище). Якби автор цих рядків не бачила його на власні очі в день виходу 24 квітня, може, й повірила б розшифровці на сайті каналу «Україна», де не лишилося жодного слова про деолігархізацію країни в контексті псевдошахтарських пікетів і прозорих натяків на його організатора — власника цього каналу. До речі, на сайті «Сегодня.ua» висить та сама обрізана версія ексклюзивного інтерв'ю Президента, що й на сайті каналу «Україна».

Вочевидь, топ-менеджмент «України» так гарячково замітав сліди, що забув слова класика про рукописи, які не горять. Або, як кажуть програмери, все, що хоч раз з'явилося в інтернеті, вже ніколи не зникне. Тим паче, що слова Петра Порошенка, адресовані конкретному олігархові, не цитували впродовж вікенду хіба що дуже вже ледачі або ж заангажовані журналісти чи політики.

Цікаво, що колотнеча навколо праведного протесту «шахтарів», яка визначала порядок денний країни минулого тижня, чомусь різко вщухла буквально одразу ж після появи в мережі плану «Фортеця». Незважаючи на обіцянку організаторів продовжити акції протесту 27 квітня, в понеділок, цього дня ніхто з «шахтарів» до Києва не приїхав. Цілком можливо, що їхні поводирі дали задню через недвозначне попередження Президента найбагатшому українському олігархові в прямому ефірі його телеканалу.