Не треба бути великим медіаекспертом, щоб неозброєним оком побачити: на екрани деяких загальнонаціональних каналів полізли зомбі з колишніх регіоналів, які нарешті знайшли час і нішу для реваншу.

«Розправившись» з Ігорем Коломойським, канали Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа весь минулий тиждень оживляли тіні минулого. Привід до обтрушування з нафталіну екс-регіоналів у вівторок, 31 березня, був багатим — створення «тіньового уряду» на чолі з «прем'єр-міністром» Борисом Колесниковим. Канал «1+1» підійшов до висвітлення цієї мегаподії (пафос підкреслювало місце збору «тіньовиків-опозиціонерів» — НСК «Олімпійський». Вочевидь, Борис Колесников вирішив підкреслити цим самим свій видатний внесок у його реконструкцію часів Євро-2012. Ну й влаштувати захід в улюбленому місці Петра Порошенка, очевидно, теж у радість. — Авт.) досить іронічно, залучивши до коментарів пасіонарного Олега Ляшка:

«Кореспондент: Усі тіньові урядовці сидять за столом. Ті, хто залишився без посади, — у залі. У перших рядах група підтримки — нардеп-олігарх Вадим Новинський іноді посміхається. Сергій Льовочкін підтримує ноги руками і уважно слухає. Лідер фракції “Опозиційного блоку” Юрій Бойко видається стомленим. Олена Бондаренко постійно заглядає у свій телефон. Вже за півгодини після початку тіньові політики починають роз’їжджатися. Сергій Льовочкін залишає стадіон одним із останніх. На нього біля виходу чекав тіньовий віце-прем’єр Вілкул. Сюди він приїхав на “мерседесі”. Але їде разом із Льовочкіним. У нього автівка цієї ж марки. Реакції справжнього уряду та політиків на появу в Україні тіньового Кабміну ще немає. Єдиний, хто встиг це прокоментувати, — радикал Олег Ляшко. За його словами, він вже подзвонив Президенту й попросив розібратися.

Олег Ляшко, народний депутат: “Недобитки банди Януковича створюють опозиційний уряд. У нас взагалі спецслужби є чи немає? Тому якщо у нас спецслужби на своєму місці, то їх треба негайно всіх пов’язати, і за контрреволюційну діяльність на 15 років в тюрму. Хай проводять свої опозиційні уряди в Лук’яніському СІЗО».

«Подробиці» на «Інтері» та «События» на «Україні», навпаки, підійшли до створення тіньового уряді максимально серйозно. «Подробиці» про цю подію дали аж три сюжети (дуже розгорнуту інформацію з синхронами учасників дійства, схвальні коментарі політологів Костя Бондаренка та Вадима Карасьова та інтерв'ю з Борисом Колесниковим), а «Україна» — два (не менш розлогий репортаж із презентації та інтерв'ю в студії з тим самим Борисом Колесниковим).

«Подробиці», дуже докладно описавши процес воскресіння регіоналів, дали досить красномовний синхрон Юрія Бойка.

«Юрий Бойко, глава фракции “Оппозиционный блок”: Обравши прем’єр-міністра Бориса Колєснікова, обравши членів опозиційного уряду, наша фракція, вся опозиція зробила дуже важливий крок по зміцненню руху опору сьогоднішній владі». Слово «опору», що означає ворожість «тіньовиків» до чинного уряду, надзвичайно красномовне, хоча й дещо дисонує з думками прем'єра «тіньового уряду» Бориса Колесникова.

«Борис Колесников, премьер-министр оппозиционного правительства: Задача оппозиционного правительства не только и не столько критиковать власть, а давать абсолютно грамотные предложения, решения, рецепты.

Корреспондент: Через два месяца оппозиционный Кабмин обещает презентовать проект новой Конституции, с децентрализацией. А пока теневые министры коротко рассказывают о том, кто и чем будет заниматься.

Наталья Королевская, вице-премьер оппозиционного правительства по соцполитике и пенсионной реформе: Долги по заработной плате выросли в 3,2 раза. Что мы считаем нужным для того, чтобы исправить ситуацию? Первое: надежная и справедливая пенсионная система, второе — детенизация заработных плат».

У «Событиях» «прем'єр тіньового уряду» робить обмовку, що ставить його на одну дошку з російськими покровителями «ДНР» та «ЛНР».

«Борис Колесников, премьер-министр оппозиционного правительства: Если особый статус для Донбасса — это путь к миру, то его нужно предоставить. Но, согласно новой Конституции, проект которой мы представим во второй половине мая, все остальные двадцать три региона в ближайшее время должны получить такой же статус» (підкреслення моє. — Авт).

Тобто виходить, що йдеться не про децентралізацію, а про ту саму «федералізацію», на якій так наполягали в Путіна?

Інші міністри, окреслюючи свої завдання, обмежуються улюбленими минулою владою, до якої більшість із них належала, «планов громадьем».

«Александр Вилкул, премьер-министр оппозиционного правительства: Это будут разные программы, начиная от льгот, которые необходимо давать, объективно найти бизнесу, в том числе и налоговых льгот. Заканчивая целевыми государственными программами поддержки таких отраслей, как ракетокосмическая отрасль, как судостроение, как самолетостроение, как точное машиностроение».

Цей синхрон — суцільна маніловщина в дусі Вілкула, який «тішив» нею публіку ще в часи свого віце-прем'єрства. Але де гарантія, що охочий до підкупу електорат знову не клюне на ту саму приманку під час місцевих виборів найближчої осені?

Що саме цей електорат, найбільш соціально незахищений, а через війну ще й позбавлений елементарних соціальних виплат, взяли в розробку нинішні «опозиціонери», засвідчили й сюжети про те, як пан Вілкул в образі православного батюшки (борода а-ля «євразійці-імперці» з Росії) та Наталія Королевська в супердемократичній одежині захищали інтереси пенсіонерів в Апеляційному суді Києва 2 квітня. Того дня ця судова інстанція винесла вердикт щодо неправомірності рішення Кабміну про призупинення соціальних виплат на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Ось синхрони згаданих дійових осіб у «Подробицях».

«Наталья Королевская, народный депутат, “Оппозиционный блок”: Очень стыдно за наше правительство, которое судится сегодня с нашими пенсионерами, ветеранами, одинокими людьми, которые выживают весь этот год, находясь там на неподконтрольной территории. Но вместо того, чтобы решить проблему — они пошли судиться.

Александр Вилкул народный депутат, “Оппозиционний блок”: С сегодняшнего дня власть обязана начать платить пенсии и социальные выплаты на Донбассе в зоне конфликта. Да, власть сказала, что она еще будет подавать жалобу в Высший суд. Но по закону решение Апелляционной инстанции сразу вступает в силу».

А це — з «Событий»:

«Александр Вилкул, народный депутат, фракция партии “Оппозиционный блок”: По закону, решение апелляционной инстанции сразу вступает в силу. Власть обязана с сегодняшнего дня начать выплаты пенсий и социальных пособий в зоне конфликта.

Наталья Королевская, народный депутат, фракция партии “Оппозиционный блок”: То, что идет речь о сотнях тысяч людей сегодня — это факт. И то, что речь идет, конечно, о нескольких миллиардах гривен, это тоже факт. Это те деньги, которые предусмотрены в бюджете Пенсионного фонда, которые зарезервированы должныбыть. Но мы так чувствуем, что этих денег там просто нет. И поэтому они пытаются принимать такие вот антинародные решения».

Між сюжетами «Інтера» та «України» важко знайти бодай одну відмінність. Про те,  що виплати на окупованих територіях неможливі, поки вони не перейдуть під контроль України (і саме це зафіксовано в Мінських угодах), «тіньові міністри» змовчали. Так, наче вони нічого не знають про розстріляні інкасаторські машини, розтрощені банкомати й дикі пограбування пенсіонерів, повідомлення про які гриміли в новинах півроку тому.

Обоє «опозиціонерів» також успішно вдають, буцімто не знають: відновити соціальні виплати на окупованих територіях означає втілити мрії Путіна повісити фінансовий тягар утримання проросійських бойовиків на українську владу.

Одним із улюблених героїв і коментатором «Событий» є Юрій Бойко, якого тут солідно титрують «главой фракции Оппозиционного блока в Верховной Раде». Ось він коментує нові комунальні тарифи у випуску від 2 квітня.

«Юрий Бойко, народный депутат Украины: Мы будем судиться по поводу тарифов, которые вчера в день смеха наше правительство преподнесло, и комиссия по регулированию преподнесла своеобразных подарок нашим людям. Мы будем судиться по отмене этих решений, потому что другого варианта нет».

А ось уже наступного дня, 3 квітня, він та його політична сила стають героями скандального сюжету зі Ржищева, де місцеві мешканці не пускали екс-регіоналів до міської ради.

Автори цього сюжету в випуску «Событий» о 19-й, на відміну від колег з СТБ, де пояснили, що мешканці Ржищева не хотіли пускати в своє місто регіоналів (вони не бачать жодної різниці між почилою в бозі ПР та нинішнім «опоблоком»), удали, що місцеві активісти зчинили колотнечу з екс-регіоналами ні сіло ні впало. Мабуть, їм просто захотілося поштовхатися. Проте, як можна було зрозуміти з наступних епізодів у залі, куди таки пробралися охоплені непереборним бажанням злитися в екстазі з Юрієм Бойком деякі мешканці, вони безмежно вдячні цій силі за підтримку в найтяжчі часи. Апофеозом репортажу стали виступи учасника АТО, який подякував депутатам від «Опоблоку» за допомогу, та дитячого вокального колективу з дітей-переселенців. Про те, що це була не просто зустріч із виборцями, а конференція зі створення місцевого осередку «нової політсили», автори сюжету згадали якось дуже вже побіжно. В синхроні пана Бойка глядачі почули тільки нейтральне: «Ответили на вопросы собравшихся, в том числе и тех людей, которые сначала были против нас, и которые старались сорвать. Но вы видели, собрание прошло достаточно спокойно». Але кореспондент «України» додає: «Лидер Оппозиционного блока сегодняшние выпады в сторону политической силы считает провокациями».

4 квітня вже згадуваний Борис Колесников прокоментував «Подробицям» та «Событиям» можливе скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель уже наступного року (дія чинного мораторію завершується 1 січня 2016-го. — Авт.) майже ідентичним синхроном.

«Подробиці»: «Борис Колесников, премьер-министр оппозиционного правительства: Просто продажа земли разорит 10 миллионов человек. Сегодня земля в Украине стоит от 500 до 800 долларов. В той же Польше она стоит уже 2500-3000 долларов. То есть в пять раз. Сейчас купить землю крайне выгодно. Но надо же думать о социальных вещах. Мы заставляем людей продавать землю в самой плохой ситуации за 24 года независимости. Эта мера рыночная, но она не своевременная».

«События»: «Борис Колесников, глава оппозиционного Кабинета министров: Просто продажа земли разорит 10 миллионов человек. Мы заставляем людей продавать землю в самой плохой ситуации за 24 года независимости. Эта мера рыночная, но она несвоевременная. Десять лет — мораторий, рыночный механизм действует через длительный срок аренды и ежемесячная выплата за аренду пая — вот то, что предлагает оппозиция».

Почувши таку думку, автор цих рядків перефразувала секретарку в «Службовому романі»: «Значить, погані чоботи, брати не треба».

Страхітливий популізм новітніх опозиціонерів просто-таки кричить з усіх шпарин. Вони тепер, забувши про всі свої корупційні «досягнення», зокрема під час підготовки до Євро-2012, осідлали коник популізму надійніше, ніж будь-коли й будь-де. Надскладні умови, в яких опинилася країна, не в останню чергу їхніми зусиллями, ці голови «гідри контрреволюції» використовують уміло, ба навіть із насолодою месників.

На млин цього «руху опору» чинній владі старанно ллє воду й так звана соціальна реклама від Федерації роботодавців на всіх каналах групи «Інтер». Вона майже слово в слово й кадр у кадр повторює передвиборчу рекламу «Опоблоку» під час парламентських виборів у жовтні 2014-го,обіцяючи повернути все, як було до Майдану.

«Інтер» у програмі «Подробности недели» 5 квітня, критикуючи чинну владу, використав як захисників трудящих уже згаданого Юрія Бойка.

Пан Бойко, коментуючи рішення Київського апеляційного суду про відновлення соцвиплат на окупованих територіях, послався на Мінські угоди. Але він «забув» уточнити — виплати на Донбасі відновляться тільки тоді, коли територія буде звільнена від бойовиків. Отже, свідомо чи ні, але зманіпулював:

«Юрий Бойко, глава фракции “Оппозиционный блок”: На самом деле, один из пунктов Минских соглашений как раз гласит о том, что необходимо возобновить все социальные выплаты на территориях, которые попали под закон об особом статусе, это как раз о территориях, о которых мы говорим. Поэтому удивительно, конечно, слышать из уст ряда чиновников, в том числе министерского ранга, о том, что будет дальше обжаловаться решение суда. И сегодня правительство обязано по этому решению возобновить выплату пенсии людям, которые заработали эти пенсии в Украине, и должна Украина выплачивать этим людям пенсию, для того, чтобы они имели возможность жить».

Слова абсолютно правильні за формою, бо людей, які не з власної волі опинилися під окупацією, шкода. Але вони геть злочинні за змістом, варто лише подивитися на того, хто їх промовляє. Ця людина, звичайно, може вважати себе потерпілим через «націоналізацію» незаконною кримською владою його таких дорогих (у всіх сенсах) нафтовидобувних платформ. Проте спосіб їх придбання аж ніяк не знімає з Юрія Бойка відповідальності за корупційні схеми.

Прикро, однак, те, що чинна влада дає забагато приводів для критики, хай часто-густо й несправедливої. Візьмімо, приміром, нові тарифи на газ та електроенергію. Чому лише на початку цього місяця, відколи вони зросли в кілька разів, голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв нарешті вийшов у прямий ефір із поясненнями про складові нової ціни для населення? Він зробив це впродовж минулого тижня двічі — в інтерв'ю 5-му каналу 2 квітня та в ток-шоу «Шустер live» на каналі «112» 3 квітня.

Зізнавшись, що нові тарифи не є ринковими, але все-таки пояснивши, звідки вони взялися й чому українцям не варто розраховувати на їхнє зниження найближчим часом. Незважаючи навіть на історичний (після укладення контрактів 2009 року, підписант яких Юлія Тимошенко дискутувала з головою «Нафтогазу» так, ніби вона взагалі не мала жодного стосунку до них) мінімум вартості російського газу.

Андрій Коболєв досить доступно пояснив причини семикратного підвищення цін на газ для населення високою рентою для видобувачів, купою позаринкових витрат до власне процесу видобутку та іншими причинами. Наголосивши при цьому — саме гроші від високої рентної плати за користування надрами забезпечать найбідніші верстви субсидіями. Багаті ж сплачуватимуть повну вартість газу. Але коли Україна нарешті перейде до ринкових відносин у царині енергоносіїв, що забезпечить конкуренцію серед продавців сировини, ціни, звісно, знизяться.

Але про це треба було говорити набагато раніше, а не тепер, постфактум. Якби влада розуміла, що вона має справу не з населенням, а з громадянами, які вимагають лише одного — правди й лише її, псевдоопозиція не мала би підстав спекулювати на соціальних бунтах, а партнери з коаліції — приводів поглумитися зі спроб Кабміну захиститися від звинувачень у корупції чи в тих-таки завищених тарифах на газ для населення.

Що й перетворило шоу Савіка Шустера на нищівний розгром влади з боку, здавалося б, теоретично лояльних до неї спікерів із коаліції.

Якщо Кабмін чи Президент не хочуть бути виваляними в дьогті сорому, їм варто навчитися діяти на випередження, а не гасити пожежу після того, як вогонь добрався до даху.

Гідра контрреволюції, як заведено давно й не нами, оживає, щойно в народу прокидається найменший сумнів у правильності свого вибору. Якщо Євгеній Кисельов у «Черном зеркале» (3 квітня, канал «Інтер») прямо сказав, що жодних реформ у країні, окрім звільнення начальників департаментів у МОЗ, він не бачить, це означає, зокрема, й те, що ті, хто мав би забезпечувати дієве та ефективне інформування про реформи, працюють погано.

З іншого боку, не бачити процесу підготовки до реформування ДАІ на нову патрульну службу може тільки цілковитий сліпець. Бо якраз люди, відповідальні за проект «Моя нова поліція» (Ека Згуладзе, Арсен Аваков та сам Арсеній Яценюк), докладають максимум зусиль щодо її популяризації. Зокрема, в суботу, 4 квітня, виїзне засідання Кабміну в Академії МВС на чолі з прем'єром транслювали в прямому ефірі 5-го каналу та каналу «112». А також показали у випусках новин на всіх загальнонаціональних каналах.

Так, грузинським реформаторам, які працюють над створенням нової патрульної служби, є про що звітувати. І вони регулярно це роблять, не в останню чергу завдяки Арсенові Авакову та Антонові Геращенку, яким треба хоч якимось позитивом перекрити провали в антикорупційній діяльності МВС. Але це жодним чином не перекриває проблем щодо пропаганди своїх досягнень у всіх інших відомствах, як-от у Міністерстві економічного розвитку. Про те, що Айворас Абромавічус разом із однодумцями все-таки примудрився суттєво спростити життя малому й середньому бізнесу, можна дізнатися хіба що з фейсбуку («Уже можно дышать», — обережно висловився невідомий підприємець), але аж ніяк не з телеекранів.  

«Опозиційний» же уряд, склад якого проситься на лаву підсудних, разом із медіаресурсами Фірташа-Льовочкіна та Ахметова щосили цим користуються, підігріваючи протестні настрої на своєму стабільно-«регіональському» електоральному полі з убогих та ображених. Яких, слід визнати, через неоголошену війну набагато більше, ніж було ще півтора року тому.

Відтак, якщо влада й далі буде плентатися в хвості суспільних викликів, а не діятиме на випередження, використовуючи всі медіаресурси, Україна як держава приречена не на черговий цикл зміни облич у парі «влада — опозиція», а на зникнення.