Не знаю, чи варто було приблизно півроку тому розпочинати гучну кампанію щодо вилучення з ефіру українських телеканалів російських серіалів, умовно кажучи, про «мєнтів та спецназівців», які уславлюють силу та міць спецслужб держави-агресора.

Адже, гортаючи телевізійні програми та перемикаючи канали, тиждень за тижнем переконуєшся: комерційні канали, які робили ставку на кримінальні драми російського виробництва, роблять це дотепер.

«Чоловічий канал» ICTV, приміром, упродовж минулого тижня в ранковому, денному та вечірньому передпраймовому слотах тішив шанувальників «кримінального чтива» російськими серіалами «Прокурорська перевірка», «Літєйний», «Чужий район — 3» та «Брат за брата». «Прокурорська перевірка» крутиться в ефірі каналу по колу не перший рік і розповідає, як непідкупні московські прокурори викривають банди педофілів, наркодилерів та іншу нечисть, що зазіхає на найсвятіше — здоров'я та саме життя великої російської нації.

Серіал «Літєйний» теж іде вже невідомо за яким колом, показуючи мужність і доблесть пітерських спецслужб на сторожі інтересів великої російської держави. «Чужий район» та «Брат за брата» — на перший погляд, цілком нейтральні кримінальні історії, де немає жодної ідеологічної підкладки. Але місце дії, антураж, сюжет, діалоги та актори — все це після чергових зведень із театру бойових дій на сході України викликає відторгнення в людини, котра за останній рік звикла пишатися Україною, а не «братнім народом».

Те, що відбувається в ефірі цього каналу, не надто корелюється з позицією директора-президента ICTV Олександра Богуцького, озвученою в його листі Нацраді з питань телерадіомовлення у вересні.

Канал НТН, що теж позиціонує себе як ресурс для шанувальників детективного жанру, впродовж минулого тижня заповнював ранковий, денний і вечірній слоти виключно російськими серіалами — «Важняк», «Майор поліції», «Хранитель», «Каменська», «Я — охоронець», «Свій-чужий». Щодо раніше розрекламованих до показу зарубіжних зразків жанру — «Менталіст», «Коломбо» та «NCIS. Полювання на вбивцю», як до цього — «Лютер» чи «Елементарно», то всі вони йдуть далеко не в прайм-таймі. «Коломбо», скажімо (може, тому що цей серіал 90-х років усі, хто мав таке бажання, переглянув уже сто разів), показують о 10-й ранку, а більш просунуті й відносно свіжі — близько або далеко за північ. Якщо цей час розраховано на відносно молоду аудиторію, більшість якої становлять «сови», то треба зауважити очевидне: ці люди переважно не чекають, коли НТН почне показувати якусь детективну новинку. Вони дізнаються про це першими й дивляться її мовою оригіналу. Зрозуміло, що не в телевізорі.

Канал «2+2», що належить до холдингу «1+1 Медіа», генеральний директор якого Олександр Ткаченко півроку тому закликав колег припинити трансляцію російських «мєнтовських» серіалів, упродовж минулого тижня демонстрував дві «мєнтівські» саги російського виробництва — «Розшук-2» та «Чужий». Причому останній — у вечірньому праймі.

Нарешті, давній шанувальник продукції НТВ, телеканал «Україна», навіть не думав припиняти її ретрансляцію у вигляді показу нескінченного серіалу «Слід». Минулого тижня цю сагу про вигадану службу ФЕС доповнив історичний детектив «Лягавий-2» про будні кримінального розшуку 40-х років минулого століття.

Не думаю, що це засилля (а що воно таки засилля, зрозуміло з усього вищенаведеного) російських «мєнтовських» серіалів на загальнонаціональних українських каналах свідчить про злий умисел їхніх топів. Як уже не раз говорилося й доводилося, каналам, які спеціалізуються на пригодницько-детективному контенті, гостро бракує вітчизняного продукту. Тож тут змушені демонструвати продукцію досі ментально близького для пересічного телеглядача сусіда.

Але це не пояснює, чому згадані телеканали або ж не надто поспішають замінити сумнівний сусідський продукт якісним західним, або ж демонструють останній у геть незручний для традиційного телеглядача час. Можна скільки завгодно посилатися на брак коштів для озвучування чи дублювання українською західних серіалів. Можна також не менш успішно кивати на погане сприйняття українським глядачем американсько-британських реалій на рідному телеекрані. А можна згадати неймовірний успіх україномовної версії фантастичного серіалу «Альф» у 90-х на вже згаданому ICTV, який тоді не належав Віктору Пінчукові й дуже успішно формував нову телеаудиторію, цілком відмінну від недавнього «совка».

Зрештою, якщо добре подумати, то ідея Святослава Вакарчука щодо демонстрації західних теленовел мовою оригіналу з українськими субтитрами — не така вже й фантастична в реалізації. Звісно, за 5 років такої практики далеко не всі, як на це сподівається автор ідеї, вивчать англійську (ну, є люди на кшталт Миколи Азарова, чий артикуляційний апарат  просто не пристосований для чужої вимови!). Але користь від упровадження такої новації була б очевидною — принаймні, телеглядачі перестали би сприймати світ англомовних фільмів як щось чуже. Заразом і забувши про свою ментальну близькість до «фєні по понятіям» російських ментівських саг.

Загроза розгубити рейтинги, цілковито відмовившись від цих саг, для «брутальних» телеканалів так само примарна, як і вже не раз згадувана, але від того не менш міфічна близькість менталітету українського та російського телеглядача. Якби це було правдою, не мали б у нас шаленого успіху ані італійський «Спрут», ані польська «Екстрадиція». Разом, до речі, з німецько-австрійським «Комісаром Рексом».

Тож справа лише за доброю волею українських топ-менеджерів та їхніх роботодавців-телевласників. Міняйте смаки, панове! А вдячна публіка не забариться ні з частками, ані з рейтингами.