Автор - Ден Ґілмор, Mediactive

 Продовжуємо публікацію уривків із книги американського медіаексперта Дена Ґілмора «Медіактивність». Про книгу та автора читайте тут, про Родні Кінґа і розвиток громадянської фотожурналістики – тут, про сповільнення новин – тут.

Чи не найбільше тривог щодо інтернету викликає ефект ехокамери: думка, що демократизовані медіа змусили нас приділяти увагу тільки тим людям, погляди яких ми поділяємо, не надаючи значення протилежним поглядам та, часто, реальності, що суперечить нашим поглядам.

Це не безпідставне застереження. Проте ті ж цифрові медіа дають можливість заглибитися в наші власні переконання, дають нам легші способи з’ясувати суть.

Ключовий принцип, який було представлено в першій главі, – ідея вийти за межі власної зони комфорту – має кілька аспектів:

навчайся в людей, що живуть у місцях та культурах, цілком відмінних від твоєї;

прислуховуйся до аргументів людей, із поглядами яких ти не згоден;

випробовуй власні припущення на міцність.

Виконуй перший і другий пункти систематично, а деколи можна вдатись і до авантюри. Коли я почав читати політичні блоги, від яких у мене кров закипає, читати ЗМІ різних країн світу, я також почав активно використовувати елементарну одиницю вебу – гіперлінк.

Навіть найбільш фанатичні блогери зазвичай указують на роботу, яку вони стирають на порох. Якщо блогер із лівими поглядами пише: «Повний ідіот X заявляє те й те», він посилається на «те і те», з чим він не згоден. І ти можеш натиснути на посилання, щоб побачити, що ж насправді сказав Х. Цього ти не зможеш зробити, коли дивишся, наприклад, телеканали Fox News або MSNBC. Телеканали, в сьогоднішній версії, не транслюють із лінками. І очевидно, коментатори не хочуть, щоб ти погоджувався з якимось іншими поглядами, ніж їхні.

Культура веб-посилань є ліками від ефекту ехокамер. Але тобі потрібно клікнути. Роби це часто.

Якщо робитимеш, матимеш хорошу нагоду з часом зрозуміти: ти не мав достатньо глибокого розуміння певних речей, або ж те, що ти думав, було просто помилковим. Немає нічого поганого в тому, щоби змінити свою думку – тільки недалекоглядні люди ніколи її не змінюють.

Щопівроку я роблю одну вправу, яку розпочав ще понад 10 років тому. Тоді я писав для San Jose Mercury News, щоденної газети Силіконової Долини. Я склав список під назвою «Мої переконання» – список із десяти тем, у яких я дійшов попередніх висновків. Вони не є моральними чи етичними за природою. Вони були, радше, професійно орієнтовані та стосувалися моєї роботи як оглядача бізнесу і технологій. Кожних шість місяців я повертався до списку і систематично атакував кожну позицію з огляду на ті процеси, які я попередньо брав до уваги.

Наприклад, одна з довготривалих тем у моєму списку: «Microsoft є жорстокою монополією, що загрожує інноваціям, і необхідна урядова антимонопольна перевірка». З 1994 року і до 2005 року, коли я покинув Mercury News, я не змінив думки, хоч в кінці цього періоду відбулося певне пом’якшення порівняно з початком найбільш жорстокої та хижацької ери у житті цієї компанії. З того часу ситуація змінилася. Почав рости Google та інші веб-компанії, не згадуючи вже про зростаючу силу Apple та антиконкурентну поведінку великих телекомунікаційних компаній, що змінило мої погляди на основні тривоги у світі технологій. Microsoft усе ще могутня і деколи жорстока, та найближчим часом вона не становитиме загрози. Наступного разу я, мабуть, поставлю Apple вище, ніж Microsoft. (Я не публікую свого списку, проте я час від часу розповідаю багато його пунктів у своєму блозі Mediactive, що майже те саме).

Можна створити свій власний список переконань, який ти регулярно випробовуватимеш на міцність. Це особливо потрібно, коли йдеться про політичні погляди. Мій основний політичний фундамент складається з ліберальної, консервативної та лібертаріанської доктрин, і я голосую з огляду на добірку питань, а не партій. Але я постійно роблю переоцінку цінностей. Покійний Карл Саган (Carl Sagan) у чудесному есе під назвою «Мистецтво викривати нісенітниці» написав так:

«Намагайся бути не надто прив’язаним до гіпотез лише тому, що вони твої. Вони лише коротка зупинка в погоні за знаннями. Запитай себе – чому тобі подобається певна ідея? Чесно порівняй її з альтернативами. Зрозумій, чи можеш ти заперечити їх. Якщо не можеш ти – зможуть інші».

*Ехокамера – кімната зі стінами, що відбивають звук, у якій розміщено джерело звукового сигналу (гучномовець) та приймач (мікрофон). Таким чином утворюється ефект ревербації, коли вихідний звуковий сигнал змішується зі своїми копіями, затриманими відносно нього на різні інтервали часу. Виникає відчуття об’ємного гулкого приміщення. В такому приміщенні недоліки голосу співака стають малопомітними, незначними.

 Mediactive, переклад – «Медіаграмотність»