Володимир Лисенко здобув ступінь доктора філософії в Університеті Вашингтона. У своєму дослідженні він аналізував, як інформаційно-комунікаційні технології впливають на соціально-політичні трансформації в пострадянських країнах. Також пан Лисенко консультував директорат із питань освіти та культури Європейської комісії. Нині він досліджує питання дезінформації, інформаційних воєн, свободи преси й викладає інформаційну безпеку та етику в Школі інформації Університету Аризони.

— Пане Володимире, розкажіть детальніше про актуальну сферу ваших досліджень.

— Зараз більше аналізую те, як Росія, зокрема, впливає на політичне життя України через кібератаки й соціальні мережі та яким чином це може застосовуватися в інших країнах. Фактично РФ використовує Україну як полігон, щоби потім, трохи модернізувавши, використати ці інструменти і проти США.

— Які атаки ви маєте на увазі?

— Наприклад, кампанія, яку Росія застосовувала під час виборів президента Сполучених Штатів у 2016 році проти Гілларі Клінтон. Вони тренувалися у 2014-15 роках на Україні — обкатували технологію твіттер чи фейсбук-ботів. Наступного року, трохи модернізувавши, вони це переклали англійською та використали за океаном.

Я спостерігав, як ці інструменти видозмінювалися від України до США, — підхід однаковий. Вони роблять усе можливе, щоб дестабілізувати внутрішню ситуацію в тих країнах, які атакують. В Україні вони, приміром, активно поширювали дезінформацію про бандерівців, «які йдуть вбивати російськомовних жителів Донбасу». У 2016-му у США вони почали поширювати тезу про «білих націоналістів, які йдуть вбивати темношкірих» або навпаки. Таким чином вони намагалися зіштовхувати різні прошарки суспільства.

Мета таких операцій у США — ослаблення тамтешньої демократії. Це дуже стара тактика, яка застосовувалася ще КДБ за часів СРСР. Приміром, після Другої світової війни вони використовували такі ж технології проти українських підпільників на заході України — операції під фальшивим прапором (таємні операції, здійснювані з метою переконати громадськість у тому, що вони проводяться іншими організаціями або державами. — Ред.). Тоді спецгрупи НКВС прикидалися загонами УПА та коїли злочини проти мирного населення.

Тепер вони, зокрема, прикидаються ісламістами (CyberHalifat), які атакують західні інформаційні ресурси, але насправді за цим стоять росіяни.

— Наскільки, на вашу думку, дії РФ у цьому плані успішні?

— У 2016 році це було досить успішним. Вони підтримували Дональда Трампа, й він став президентом. Не можу стверджувати, що це сталося суто завдяки росіянам, але їхня мета — щоб він посів овальний кабінет — реалізована. На щастя, американська демократія має незалежні гілки влади (парламент, суди, президент), які збалансовують систему та мають можливість одне одного стримувати. Приміром, якщо американські парламентарі бачать, що Трамп, на противагу інтересам США, намагається товаришувати з Путіним, конгрес стримує такі пориви.

— Під час виборів президента України експерти очікували знову побачити втручання Росії, але масштабних операцій цього року не було. Як гадаєте, чому?

— Мабуть, Росія бачила, що й без їхнього втручання Петра Порошенка не оберуть. Гадаю, їхня головна мета була позбутися його, бо він активно виступав проти РФ. Вони сподівалися, що Володимир Зеленський буде більш податливим і більш прихильним до Росії. Сподіваюся, що українське суспільство достатньо сильне і зможе протидіяти навіть у тому разі, якщо плани Кремля будуть реалізовуватися.

— Нині дослідники виявляють у таких інформаційних маніпуляціях дуже локальний підхід. Тобто в кампанії дезіформації вплітають місцеві наративи, які резонують зі страхами суспільства. Приміром, у Венесуелі, поширюють міфи про те, що виступи проти Мадуро — це результат довгого періоду інтервенції США в Латинську Америку.

— Я не здивований. Адже в Україні ми бачили таку ж локалізацію. Крім того, RT (Russia Today) має версії різними мовами, зокрема й іспанською, яку транслюють на Південну Америку. Англомовна служба працює на США, Канаду, Велику Британію, Нову Зеландію та Австралію. Таким чином вони ведуть свою інформаційну війну проти західного світу.

— На RT ж транслюють і програми колись відомого Ларі Кінга.

— Бачу, що вони там виходять регулярно. RT перекупає в минулому відомих персон, включаючи таких пенсіонерів. Пан Кінг уже не працює на такі впливові компанії, як CNN, він уже давно на пенсії. Але RT має багато грошей, щоб його зацікавити. Також вони, наприклад, купили Жозе Моурінью — відомого тренера, який тренував «Челсі» чи «Реал Мадрид». Для Russia Today він аналізує чемпіонати.

— Які ваші рекомендації для боротьби проти інформаційної війни Москви?

— На мою думку, дієвими можуть бути санкції на фізичних чи юридичних осіб, які з ними співпрацюють. Також у Великій Британії регулятор Ofcom серйозно штрафує цього мовника за поширення дезінформації. У США їх визнали іноземним агентом, і тепер RT має сплачувати чималу суму грошей за свою трансляцію. Де можливі санкції — їх треба вводити.

— Проте у США є перша поправка до конституції, яка має гарантувати свободу слова і за яку часто хапається Росія.

— Вона стосується лише засобів масової інформації. Russia Today до таких не належить, це інформаційна зброя. Це не журналістика, а чиста пропаганда. У США я беру участь у різних круглих столах і дебатах, де відстоюю таку позицію. RT і Sputnik — це канали не інформації, а пропаганди.

— Що вам відповідають на такі заяви?

— Зазвичай зі мною погоджуються. Але RT все ще залишається в кабельній мережі Америки, хоч його аудиторія і вкрай невелика. Думаю, те, що RT робить у США, — все збиткове. У цього каналу від Росії — до 500 млн доларів на рік фінансування. І поки ми будемо терпіти, що РФ отримує багато грошей через продаж нафти, вони матимуть змогу витрачати ці гроші на інформаційні диверсії проти інших країн.

Серйозне вирішення цих проблем — це ембарго на продаж Росією нафти, що було вже зроблено з Іраном. Тоді Кремль буде позбавлений великих доходів до бюджету й буде змушений припинити витрачати гроші на інформаційну війну.