20 листопада ГО «Детектор медіа» презентувала результати дослідження «Оцінка потреб журналістів у поглибленні знань та навичок для проведення якісних журналістських розслідувань». 

На основі цих результатів організацією буде створено навчальний відеокурс з журналістських розслідувань. (Нагадаємо, що на сайті «Детектор медіа» регулярно публікується моніторинг телевізійних програм цього жанру).

В рамках дослідження було опитано як журналістів, які займаються  або планують займатись журналістськими розслідуваннями (всього - 68), так і медіатренерів (12), які навчають розслідувальній журналістиці.  Для проведення дослідження використано два методи:

• онлайн-опитування журналістів через веб-платформу SurveyMonkey. Журналістам було запропоновано оцінити рівень своїх компетенцій за п’ятьма тематичними блоками, а також вказати теми, які вони вважають обов’язковими для включення e відеокурс з розслідувальної журналістики.
• глибинні телефонні інтерв’ю з тренерами із розслідувальної журналістики. Тренерів запитували про стан розвитку розслідувальної журналістики й просили оцінити рівень компетенцій українських розслідувачів за тими самими тематичними блоками.

Головні результати дослідження такі:

• Під час опитування журналістів виявлено найменшу обізнаність в спеціалізованих темах розслідувань (енергоринок, екологія та надрокористування, охорона здоров’я та права пацієнтів, землекористування, освіта), а також нестачу навичок, що пов’язані з технологіями та комп’ютерною грамотністю - обробки великих масивів даних, аналізу фінансової звітності державних та комунальних підприємств і публічних акціонерних товариств, володіння мультимедійним інструментарієм та засобами візуалізації, а також заходів цифрової безпеки. 
• Високий попит на спеціалізовані теми з боку журналістів, які усвідомлюють нестачу знань. На необов’язкове запитання про спеціалізовані теми, які цікавлять редакцію, відповіли 66 з 68 респондентів. При цьому найбільший інтерес викликали публічні фінанси, політична корупція, земельні питання та система правоохоронних органів та правосуддя.
• Враховуючи коментарі тренерів, журналісти потребують не лише вміння працювати з джерелами, а комплексного розуміння цих галузей державного управління - основ законодавства, кола залучених осіб (юридичних та фізичних) та пояснень потенційних корупційних схем. Серед журналістів нерідким був запит на вивчення корупційних схем на регіональному рівні. Висвітлення спеціалізованих тем вартий окремих тренінгових програм або тематичних відеокурсів. Однак на рівні загальних рекомендацій може бути включений в навчальний курс з ЖР за цим проектом.
• На відміну від журналістів, тренери впевнені, що журналісти потребують знань з планування журналістських розслідувань, що має включати пошук тем, складання плану розслідування (з врахуванням джерел, фінансових та людських ресурсів, часу), розподіл роботи в редакції, тайм-менеджмент, планування польового та кабінетного етапів, а також дотримання принципів журналістської етики.  Останній напрямок безпосередньо пов’язаний з юридичним блоком щодо прав та обов’язків журналістів, з екскурсом у особливості зйомок прихованою камерою, літальними апаратами, спостереження та інших несанкціонованих способів збору інформації.
• З кола пріоритетних юридичних тем тренери бачили потребу приділити увагу питанням захисту журналістів, видань та джерел від судових позовів та фізичних атак. Дотримання стандартів журналістської діяльності й етики був рекомендований як невід’ємна частина юридичного блоку навчального курсу.
• Попри високі оцінки своїх знань щодо роботи з джерелами, журналісти висловили найбільший попит саме на цю тему (25%  тих, хто надали відповіді,  запитували  про особливості роботи з реєстрами та базами даних, в тому числі ProZorro, документами,  та пошук інформації в соціальних мережах).
• Якщо журналісти звітують про знання реєстрів та вміння знаходити в них інформацію, то більшість тренерів більш скептично налаштовані з огляду на запитання під час тренінгів. Тренери рекомендували надати в учбовому курсі  повний перелік реєстрів з чітким поясненням щодо інформації, яку вони містять, і як можна нею скористатись.
• З боку журналістів існує попит на знання з обробки зібраних даних, особливо великих баз даних з огляду на заявлену репортерами нестачу знань. Тренери рекомендують також додати правила перевірки даних на достовірність, щоб запобігти появі ангажованих «зливів» або неточної інформації, що пливає на імідж журналіста та ЗМІ.
• В умовах сьогодення логічним був запит з боку журналістів на теми безпеки журналістської діяльності (цифрової, юридичної, фізичної).
• Покрокових інструкцій та прикладів очікують лише 7% опитаних журналістів. Натомість тренери наполягають на наведенні великої кількості прикладів найкращих журналістських розслідувань з покроковими поясненнями - хто і як робив ці розслідування. Такий підхід дає найкращі результати під час навчання, оскільки учасники тренінгів мають можливість порівняти з власними розслідуваннями та відразу розуміють, як випробувати поданий матеріал на практиці. Рекомендоване також наведення прикладів і посилань на вдалі розслідування.

Загальна оцінка рівня журналістських розслідувань

Більшість тренерів загалом доволі високо оцінили рівень розвитку розслідувальної журналістики в Україні, відзначили покращення у сфері доступу до публічної інформації, доступність ресурсів та джерел. Визнавали нелегкі  умови праці розслідувачів - обмежені бюджети, стислі терміни, нестачу людських ресурсів, небезпеку. Журились  щодо відсутності дій з боку суспільства та держави, які б мали притягати героїв розслідувань до відповідальності. Однак при цьому схвалювали напрямок, в якому рухається розслідувальна журналістика, відмічали появу нових цікавих проектів та потужних журналістських команд на національному та регіональному рівнях. Незважаючи на існування не завжди об’єктивних розслідувальних проектів на олігархічних каналах, які «грають в одні ворота», українське інформаційне поле наповнюється якісними і яскравими розслідуваннями, що відіграють важливу роль у викоріненні корупції на всіх рівнях. 

Майже всі тренери зауважили ключову роль, яку відіграють міжнародні донорські програми в розвитку розслідувальної журналістики в Україні через тренінги, гранти для проведення розслідувань, інституційні гранти на створення журналістських проектів і побудову регіональних мереж, можливість спілкування з іноземними колегами під час конференцій та програм професійного стажування.

Нижче MediaSapiens публікує витяги з аналітичного звіту за результатами дослідження.

Журналістам було запропоновано оцінити рівень володіння матеріалом за п’ятьма блоками тренінгової програми, а саме: 1) Планування ЖР; 2) Запобігання ризикам / безпека; 3) Збирання інформації, робота з джерелами; 4) Обробка зібраної інформації; 5) Подача матеріалів розслідування (упаковка). До кожного з блоків додавався опис змісту. Оцінки виставлялись за п’ятибальною системою, де 1 - відсутність знань, 3 - посередні несистемні знання, 5 - вичерпні знання, що дозволяють їх практичне застосування в ЖР.

Самооцінювання виявило дещо завищені оцінки журналістів щодо власних знань та вмінь з проведення журналістських розслідувань. По деяким темам оцінки тренерів були нижчими, і вони їх обґрунтовували досвідом спілкування з журналістами на тренінгах, конференціях та власними спостереженнями за потоком розслідувань, які сьогодні публікуються. Надалі результати дослідження наведені у форматі порівняння оцінок журналістів та думок тренерів.

Планування журналістського розслідування

Журналісти вважають, що добре знаються на жанрі журналістських розслідувань (4,1 бали з 5), розуміють його особливості (4,5 бали), вміють знайти тему й спланувати проведення розслідування (4,1 бали). Якщо порівняти рівень знань в залежності від досвіду проведення розслідувань - бачимо, що чим менший досвід ЖР, тим нижчі оцінки своїм знанням надавали респонденти.  Але журналісти, які мають досвід розслідувань менше одного року або зовсім не мають досвіду, також вважають, що володіють знаннями вищими за посередні (3,5 балів з 5).

З огляду на місце роботи журналістів, виглядає так, що найкраще на плануванні розуміються співробітники національних медій та фрілансери. Помітно, що представники НУО оцінили свої знання щодо жанру ЖР, вміння знайти тему та спланувати розслідування вище за регіональних журналістів.

Однак за рекомендаціями тренерів цей блок питань пропонується  для включення до навчального курсу, оскільки ці питання доволі часто викликають жваве обговорення, особливо на тренінгах для початківців. Зокрема, тренери пропонували приділити увагу вибору тем розслідувань, особливо що стосуються спеціалізованих тем - водні, земельні, енергетика тощо. Також питання тайм-менеджменту та розподілу роботи в редакції є актуальними як для новачків, так і для досвідчених журналістів.

Безпека, запобігання ризикам

В цілому респонденти високо оцінили свої знання щодо безпекових тем - переважали оцінки вищі за середні. Найвище із запропонованих тем - правові ризики, фізична безпека, цифрова безпека, управлінські ризики та знання стандартів - журналісти оцінюють свої знання з професійних  та етичних стандартів журналістики. Розслідувачі національних ЗМІ та фрілансери краще знаються на стандартах - по 4,5 бали з можливих 5, журналісти регіональних ЗМІ та НУО - дещо менше - по 4,1 та 4,0 відповідно.

Володіння знаннями з фізичної безпеки та вміння запобігати правовим ризикам найнижче оцінили представники видань НУО (2,8 з 5), найвище - журналісти національних та регіональних медій (3,7 та 3,6 відповідно).

Представники НУО найнижче оцінили свої знання по всіх безпекових темах порівняно з працівниками офіційних засобів інформації та фрілансерами. Виключенням стала цифрова безпека, де фрілансери виявилися найслабшими.

Експерти рекомендують звернути увагу на питання безпеки. Тренери зазначили, що журналісти мало обізнані про власні права, не завжди добре орієнтуються, що і де їм можна знімати, яким чином отримувати дозволи, і не завжди розуміють юридичні наслідки власних дій.

Незважаючи на велику кількість тренінгів з фізичної безпеки, багато журналістів залишаються необізнаними про базові заходи безпеки для себе, своїх редакцій та джерел. Наприклад, побоювання регіональних журналістів фізичних розправ над собою та членами родин призводить до зниження якості розслідувань або відмови розслідувати місцеву корупцію. В регіонах журналістам складніше зберегти незалежність, оскільки всі один одного знають і це створює кругову поруку між корупціонерами, власниками ЗМІ та органами правопорядку. 

Цифрова безпека - одна з найслабкіших складових роботи регіональних розслідувачів. За відгуками експертів, переважно журналісти не усвідомлюють небезпеку з боку викрадачів інформації, не захищають ані власну особисту інформацію в соціальних мережах, електронній пошті та інших програмах на ПК/смартфонах, ані дані розслідувань й сайти редакцій.

Збирання інформації / робота з джерелами

На думку журналістів, вони також достатньо володіють навичками роботи з документами та людьми як джерелами інформації (4,1 та 3,9 відповідно). Набагато нижче оцінили свої навички спостереження, особливо що стосується застосування прихованих камер, дронів та інших допоміжних технічних засобів (3,4 з 5).

Цікаво побачити, що оцінки своїх знань про роботу з джерелами серед журналістів з досвідом більше 5 років є нижчими або такими самими, як оцінки менш досвідчених колег (досвід від 1 року до 3, та від 3 до 5). Найнижче оцінюють свої знання журналісти, які мають досвід проведення ЖР до 1 року.

Якщо аналізувати відповіді за місцем роботи журналістів, то працівники національних  медій традиційно демонструють вищий рівень обізнаності; журналісти НУО - найнижчий. Фрілансери вважають, що краще вміють працювати з людьми, ніж регіональні медіа та видання НУО (див. діаграму нижче).

Тренери з розслідувальної журналістики більш вимогливі до роботи журналістів: всі 12  опитаних експертів зауважили, що журналістам потрібно вчитись працювати з реєстрами та базами даних у відкритому доступі. Тренери вважають, що більшість початківців в ЖР не знають всього спектру реєстрів, не орієнтуються, де яка інформація знаходиться, і не вміють знайти потрібні дані. Навички знаходити необхідні документи й спостерігати за об’єктами розслідування для доведення власної гіпотези також були оцінені як незадовільні.

Також експерти відмітили, що більшість розслідувачів йдуть в роботу с документальними та електронними джерелами, й все менше практикують збір даних від свідків, експертів. Іноді журналістам бракує навичок інтерв’ювання й подолання психологічних бар’єрів при спілкуванні з людьми. Особливо це стосується молодих журналістів.

 Обробка даних

Вище за середній рівень журналісти оцінили свої вміння обробляти та систематизувати отриману інформацію, шукати тренди та робити висновки для доведення або спростування гіпотези (3,8 з 5). Також журналісти вважають, що добре знають, як  перевіряти інформацію (3,7 з 5). Журналісти з досвідом розслідувань до 1 року мають більше сумнівів у своїх навичках й оцінили теми цього блоку у 3 бали або нижче.

Найнижчі оцінки від всіх журналістів отримали знання з аналізу фінансової документації  та аналізу масивів інформації й машиночитаних даних (по 3,0 з 5), що свідчить про усвідомлення респондентами того, що вони мають посередні несистемні знання з цієї тематики.

Вміння обробляти зібрані дані залежать від місця роботи респондентів. Так, журналісти національних ЗМІ продемонстрували найкраще володіння навичками факт-чекінгу, пошуку трендів та доказів, де й знання регіональних журналістів, представників НУО та фрілансерів вищі за посередні.

При обробці великих масивів даних фрілансери виявилися найслабшими за інші категорії респондентів, виставивши собі 2,3 бали в середньому.

В аналізі фінансової звітності підприємств фрілансери та представники НУО демонструють однаково невисокий рівень знань та вмінь (2,8 та 2,7 відповідно).

Коментарі тренерів засвідчують дефіцит знань з обробки баз даних та великих масивів інформації; підкреслюють невміння аналізувати фінансову звітність державних та публічних підприємств.

Тренери відмітили також важливість перевірки інформації, отриманої на етапі збирання даних. Для регіональних журналістів часто достатньо тверджень чиновників чи фігурантів розслідування, щоб опублікувати цю інформацію без перевірки. Для запобігання маніпуляціям та звинуваченням у непрофесіоналізмі факт-чекінг є однім з найважливіших етапів в розслідуваннях, і журналістиці в цілому.

Подача інформації / упаковка

При виставленні балів щодо подачі розслідувань в засобах масової інформації журналісти оцінили власні навички «упаковувати» розслідування для різних платформ - телевізійних програм, друкованих та онлайн-видань – як вищі за середні й несистемні (3,5).  При цьому відсутні суттєві розбіжності між оцінками досвідчених розслідувальників та початківцями.  Тобто, журналісти не повністю впевнені, що володіють універсальними знаннями щодо відмінностей щодо подання розслідувань у форматі відео, текстів або інтернет публікацій. З огляду на відповіді на друге запитання цього блоку, можна передбачити, що оцінки є не такими високими саме з огляду на невпевнене володіння мультимедійним інструментарієм.

Знання з мультимедійного інструментарію та візуалізації розслідувань можуть бути визначені як посередні несистемні (3,1). Така оцінка може свідчити про наявність у журналістів часткової інформації, що отримана з різних джерел (тренінги, конференції, спілкування з колегами, самоосвіта), але її недостатньо для системного застосування на практиці. Цікаво, що журналісти з досвідом розслідувань до 5 років володіють кращими знаннями з візуалізації, ніж більш досвідчені колеги. Поясненням цьому може бути те, що молоді журналісти надають перевагу цифровій журналістиці, й опановують цей інструментарій ще до свого приходу до розслідувальної журналістики, або активніше вивчають ці інструменти, ніж їхні старші колеги.

Експерти традиційно нижче оцінили навички українських розслідувачів з умілого викладення розслідувань. Українським розслідуванням часто бракує логіки, простоти та зрозумілості. Телевізійні та мультимедійні розслідування страждають від невміння систематизувати та викласти всі важливі факти у вигляді інфографіки. У більшості розслідувачів чомусь подача не вважається вже настільки важливим елементом розслідувань: якщо журналіст «нарив» багато важливої інформації, то за замовчанням вважається, що глядачі це мають побачити та зрозуміти в будь-якому форматі.

Дехто з тренерів зауважив, що сьогодні робота розслідувачів більше націлена на наведення достатньої доказової бази для правоохоронних органів - прокуратури та судів, і менше розрахована на читача/глядача.

Нехтування навичками зацікавити глядача, викласти складні схеми простою зрозумілою мовою, візуалізувати «нудні» документальні докази призводить до зниження інтересу аудиторії до журналістських розслідувань. 

 Спеціалізовані теми розслідувань

Журналісти низько оцінили свої знання у спеціалізованих темах, чим визнали дефіцит знань у таких сферах, як держзакупівлі, освіта, землекористування, охорона здоров’я, екологія та надрокористування, енергоринок.

Найменше журналісти розуміються на ринку енергоефективності, екології та охороні здоров’я (2,29, 2,59 та 2,68 бала з можливих 5 відповідно), трохи краще у питаннях землекористування, освіти та державних закупівель (3,12, 3,28 та 3,59 відповідно). При цьому тенденція «чим менший досвід у проведенні розслідувань, тим гірші знання» зберігається.

Аналіз рівня обізнаності в спеціальних темах в залежності від місця роботи журналістів показав тенденцію до зниження від національних ЗМІ до видань неурядового сектору: національні - найбільш обізнані, регіональні - посередньо, фрілансер та видання НУО - найменше. Обізнаність про земельні питання та держзакупівлі серед розслідувачів національних ЗМІ є суттєво вищою за інші категорії респондентів.

На окреме необов’язкове запитання «Позначте, будь ласка, які спеціалізовані ЖР найбільше цікавлять Вас/редакцію» відповіли 66 з 68 респондентів, що підтверджує високий рівень зацікавленості в спеціальних темах.  Найбільшим попитом серед редакцій користуються публічні фінанси (в тому числі тендери, формування й витрачання бюджетів), політична корупція та земельні питання. Найменшу зацікавленість викликають теми освіти, екології, економіки та охорони здоров’я.

В категорію «Інші» потрапили такі формулювання:

• Використання муніципальної нерухомості
• Військова та кримінальна тематика
• Корупційна діяльність органів місцевої влади
• Місцева корупція
• Міський та інші місцеві бюджети (і надходження коштів і витрати)
• Оборудки на держпідприємствах, перерозподіл комунального майна, виділення земельних ділянок
• Політична корупція тих, хто називає себе антикорупціонерами

27 з 68 журналістів надали відповідь на відкрите запитання щодо обов’язкових тем, які мають бути включені до відеокурсу «На Вашу думку, які теми ОБОВ’ЯЗКОВО потрібно включити до навчального відеокурсу з розслідувальної журналістики (відкрите запитання)».

Респонденти не були обмежені у кількості тем, які можна було вказати. Наведені далі відсотки відображають частку тем серед загальної кількості, що були названі респондентами [27 журналістів назвали 43 теми, які б вони рекомендували включити до навчального відеокурсу. Нижче наводяться % від загальної кількості відповідей (не % респондентів).]. Згруповані за основними напрямками відповіді журналістів можна відобразити наступним чином:

1. Чверть (25%) відповідей журналістів потребують додаткових знань з роботи з джерелами, що включає роботу з реєстрами, базами даних у відкритому доступі (в тому числі ProZorro), соціальними мережами, документами та людьми.
2. 19% відповідей журналістів стосувались спеціалізованих тем для розслідувань - державні тендери, земельні питання, екологія, охорона здоров’я, енергоринок, видобуток газу і надрокористування, робота комунальних підприємств, правоохоронна система та суди.
3. Питання безпеки є актуальними у 19% відповідей. Це коло питань охоплює правові ризики й фізичну безпеку, в тому числі захист свідків, права вести зйомку, доступ до державної та комерційної таємниць тощо.
4. Обробка даних, факт-чекінг, аналіз фінансової документації становили 19% відповідей респондентів.
5. 14% відповідей стосувались планування розслідування й пошуку тем, в тому числі тайм-менеджменту в розслідуваннях.
6. І всього 5% відповідей були про методи подачі матеріалу для різних платформ, візуалізації.

Думки тренерів про пріоритетні обов’язкові теми, яким варто навчати більшість українських розслідувачів, збігаються  з журналістськими, але містять глибший аналіз. При наданні рекомендацій тренери послуговувалися власним досвідом з проведення розслідувань, а також аналізом якості більшості розслідувальних матеріалів, що виходять в регіональних та національних медіа. Здебільшого тренери обумовлювали, що не мають на увазі лідерів розслідувальної журналістики й досвідчених журналістів, які всім відомі й займаються розслідуваннями більше 5 років.

Всі тренери одностайні у своїх рекомендаціях включити теми з роботи з джерелами. Знання про різновид доступних електронних реєстрів та баз даних, вміння шукати в них інформацію були згадані кожним з респондентів. Також важливим тренери вважають додати блоки з вміння польового збору даних - інтерв’ю та спілкування зі свідками (3 з 12), діставання документів і вміння ці документи читати (2 з 12).

Вісім з 12 тренерів (67%) пропонують включити питання з планування журналістських розслідувань, що включає всі етапи - вибір тем, планування етапів розслідування, складання списку необхідних джерел, побудову сюжету, складання графіку робіт (тайм-менеджмент), розподіл роботи в редакції та журналістські стандарти.