У деяких підліткових тусовках ставити своє реальне фото аватаром у Facebook вважається піжонством і моветоном. «Народжені в інтернеті», можливо, й заслужили репутацію «покоління невід’ємних прав», але й для їхнього беззастережного егоїзму існують певні соціальні обмеження, пише Мія Фрейзер на сайті Mediashift.

- Юні американці стають чимдалі досвідченішими у використанні загальнодоступних соціальних мереж. Дослідники стверджують, що вони вдаються до соціальних шифрів у спілкуванні між собою, щоб приховати свої думки та дії від дорослих.

Хоча соціальні медіа є популярними не лише серед молоді – 20% користувачів Facebook є старшими за 45 років – в авангарді культурно-технологічного поступу перебуває молодь. Це, без сумніву, їхній світ, усі інші в ньому – відвідувачі.

Зважаючи на їхню кількість – між 1980 і 2000 роками народились 82 мільйони американців – споживацький вплив «покоління Y»може перевершити всі попередні покоління. Ставлення «покоління Y»до брендів є частиною ширшої зміни соціальних норм під впливом цифрових комунікацій. Коли молоді люди вирішують «лайкнути» бренд на Facebook, вони фактично позначають самі себе, щоб вирізнятися з-поміж іншими. Висловлення прихильності до брендів онлайн можна розглядати як осмислену дію, частину ретельно вивіреного процесу створення та проектування власної ідентичності, яка виходить за межі громадського і приватного.

«Навіть якщо люди справді закривають свій профіль у Facebook, єдине, чого вони не приховують – це бренди, які їм подобаються, - пояснює Пітер Свонсон, інтерн рекламної компанії. – Якщо я бачу дівчину, яка вподобала три-чотири бренди, я можу дати їй характеристику. Якщо вона любить J. Crew або  Old Navy, про неї вже можна скласти враження».

Усвідомлена самоідентифікація із брендом може бути притаманною й людям зрілого віку, проте підлітки природніше пристосовуються до найменших соціальних сигналів в онлайн-середовищі. Виховані в цифровому оточенні, вони дуже чутливі до його мінливих течій. Один із способів адаптації молоді до відкритої соціальної структури онлайну – шифрування своїх публічних повідомлень приватною мовою: через цитати з текстів пісень, особисті жарти, які можуть розшифрувати тільки ті з друзів, на кого вони розраховані.

Таке соціальне шифрування може ефективно застосовуватись проти батьків, шкільної адміністрації або роботодавців. «Підлітки вдаються до приватного листування або інших форм комунікації для особистих стосунків, - каже гарвардський дослідник соціальних комунікацій Дана Бойд. – Але не докладають великих зусиль для того, щоб приховати цю приватну інформацію. Це не тому, що вони не дбають про приватність, просто вони не вважають, що написане ними має для когось велике значення». 

Twitter зараз є найпопулярнішим каналом для приватного спілкування серед найбільш популярних та технічно «просунутих» підлітків, які походять з забезпечених родин. Ці молоді люди, за словами Дани Бойд, намагаються захистити свої облікові записи у Twitter, роблячи їх доступними лише для певного кола друзів. Це також звільняє їх від надмірного трафіку на Facebook. «Facebook – це наче кричати у натовпі. Twitter – це спілкування в кімнаті», - цитує дослідник одного юнака. Це здається нелогічним для старшого покоління користувачів соціальних мереж і блогів, вихованих на традиціях мас-медіа й готових транслювати свої повідомлення якомога ширшій аудиторії.

Згідно із результатами дослідження  Pew Internet, пересічний американський підліток відсилає та отримує в середньому 50 смс щодня. Понад 30% підлітків надсилають і отримують понад 100 повідомлень, а 15% - понад 200 повідомлень. Для порівняння: пересічний дорослий – 10.

Mediashift

Переклад – «Медіаграмотність»