MediaSapiens поставив експертам і редакторам наступне запитання:

Які найбільші ризики, на вашу думку, очікують українські медіа в 2012 році?

Головні проблеми, про які говорили експерти, – це тиск під час парламентських виборів, зокрема через власників ЗМІ, внутрішню цензуру, також економічні негаразди, конкуренцію між друкованими ЗМІ та інтернетом та вторинність контенту українських медіа.

Юрій Луканов, голова Київської незалежної медіа-профспілки:

Звісно, ризики можуть бути пов’язані з парламентськими виборами. Нині влада стрімко втрачає популярність, вона не переможе в цих виборах без застосування адмінресурсу. Але дуже не схоже, що нинішня влада може поступитися мирним шляхом, тож вона обов’язково застосує всі вже практиковані засоби, щоби сфальсифікувати результати виборів. Влада продовжуватиме тиск на засоби масової інформації, в першу чергу на телебачення, оскільки воно, за соціологічними опитуваннями, є головним джерелом інформації для більшості українців.

Також будуть спроби встановити цензуру в інтернеті, що ми вже спостерігаємо на прикладі законопроекту «Про захист суспільної моралі». Триватимуть репресивні заходи проти журналістів під час масових акцій протесту.

Я думаю, чинитиметься комплексний тиск не тільки на журналістів, а й на власників засобів масової інформації. Янукович, прийшовши до влади, встановив відмінні від Кучмівських способи впливу на медіа, він підпорядкував собі всі гілки влади. Й олігархи, які дуже залежать від влади, зацікавлені не псувати з нею стосунків, висвітлювати події так, як це вигідно владі.

Мені відомо, що деякі інформаційні агентства, що належать олігархам, уже шукають людей на посаду, яка де-факто буде цензором. Також журналісти страждають на самоцензуру, коли самі здогадуються, що вигідно, а що невигідно владі.

Костянтин Квурт, голова правління «Інтерньюз-Україна»:

Ризики пов’язані зі зниженням якості журналістських матеріалів через політичну ситуацію. Річ у тім, що якість українських політичних еліт є низькою, але в них є влада та фінансовий ресурс, отже, вони в той чи інший спосіб впливають на якість журналістики. Це можуть бути різні методи: погрози, залякування, адміністративний ресурс або гроші. Але в будь-якому разі потерпають журналісти, медіабізнес (бо виникає спотворена картина того, що називається медіаринком), і насамперед потерпає суспільство, оскільки воно ніколи не отримує якісної інформації про те, що насправді відбувається.

Вадим Денисенко, головний редактор тижневика «Коментарі»:

Я думаю, будуть ті самі ризики, які були в 2011 році. Перша проблема в тому, що друковані ЗМІ дуже чутливі до коливань курсу гривні – долара, бо велика маса паперу закуповується за кордоном. Друга проблема – це політична нестабільність, яка полягає в тому, що на місцях люди вважають, що «краще перебдіти, ніж недобдіти». Третя проблема, звичайно, – вибори. Під час будь-якої виборчої кампанії весь час виникають великі морально-етичні проблеми для журналістів. І, власне, я не знаю жодної виборчої кампанії, за якої не було б тиску на журналістів.

Яніна Соколовська, головний редактор газети «Известия в Украине»:

Можуть бути ризики, пов’язані з певною конкуренцією між друкованими ЗМІ та інтернетом. Оскільки права в нас залишаються однаковими, а обов’язки є різними. Тобто відповідальність журналістів друкованих медіа значно більша, в тому числі й судова, ніж у інтернет-журналістів. Поки ця ситуація не вирівнялася, і вона не на користь журналістів друкованих ЗМІ.

Інші виклики, які нас чекають, пов’язані з парламентськими виборами. З одного боку, це сподівання на те, що ми отримаємо рекламні бюджети, але, з другого боку, це й загроза для всіх ЗМІ перетворитися на такі собі рекламні додатки до виборчої компанії. Я думаю, ми все ж таки витримаємо і зможемо друкувати свої пропозиції та погляди на перебіг кампанії, агітки партій не стануть головними у багатьох газетах.

Для нас будуть деякі плюси, адже під час виборів читацька зацікавленість вища, і ми зможемо отримати приріст накладів. Сподіваємося, що буде розширення читацької аудиторії. В «Известиях» ми працюємо над тим, щоб наша аудиторія була не тільки старшою за 25 років, а й молодшою, і при цьому зберігаємо наш основний контингент від 35 до 55 років.

Взагалі, я думаю, що цей рік буде не гіршим за 2011-й. Моє враження таке, що 2011-й був кризовим для більшості друкованих ЗМІ. Ті, хто цю кризу витримав, будуть успішно розвиватися і в 2012-му, розвиватимуть свої сайти й друковані версії.

Ігор Балинський, медіаексперт, політолог, викладач факультету журналістики Львівського національного університету:

Якщо подивитися глобально, то йдеться про дві групи ризиків. Першу групу можна означити як «вибори-2012». Політичний, емоційний та економічний фон, на тлі якого відбуватиметься виборча кампанія, може призвести до дуже складних і непередбачуваних викликів перед українськими медіа. По-перше, залежно від того, який табір підтримують медіа (провладний чи опозиційний), вони формують свою чорно-білу картину світу. Тобто журналісти виконують роль не сторонніх спостерігачів, а фактично є співучасниками. По-друге, буде поглиблення такого явища, як відсутність корпоративної солідарності українських медіа. Рік виборів лише посилить суперечності, які існують у корпоративному журналістському середовищі. По-третє, збільшення валу джинси. Вже на сьогодні окремі дані моніторингу, які проводить зокрема і «Телекритика», свідчать про те, що джинса масово з’являється не лише на центральних телеканалах, але й проникає у регіони. По-четверте, це інструменталізація ЗМІ з боку влади та власників. Медіа, які функціонують не на рівні бізнес-моделей, а на рівні інтересів, є у зоні значного ризику.

І друга група ризиків, не пов’язаних із виборами, це те, що експерти називають «вторинність контенту», в першу чергу традиційних медіа. Українські ЗМІ є ретрансляторами купленого чужого формату або транслюють ті продукти, які виробляються для російського інформаційного простору. Мова не лише про телеформати різноманітних шоу, мова також про новинний трафік в інтернеті. Копіювання інформації з російських джерел призводить до того, що і саме видання, і споживачі інформації послуговуються вторинним контентом. Проблема вторинності особливо важлива, враховуючи політичну тематику, яка домінуватиме цього року.

Ольга Большакова, керівник центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників та голова правління Східноєвропейського інституту проблем медіа:

Оскільки 2012 рік – це рік парламентських виборів, які відбуватимуться за новим законом, основні ризики зосереджено у сфері створення власних редакційних матеріалів на виборчу тематику. Новим законом це дозволено, та формулювання відповідних статей дозволяє доволі широке тлумачення, отже, передбачаю і проблему посилення внутрішньої цензури в медіа, і проблему порушення вимог до створення власних передач про вибори, і поширення передвиборної агітації під виглядом власних передач, і головне – збільшення тиску на медіа з боку держави та політичних партій.

Микола Княжицький, генеральний директор телеканалу ТВі:

Під час виборчої кампанії, звісно, буде збільшення джинси, на місцевих компаніях ми вже спостерігаємо таке явище. Думаю, у 2012-му це буде відбуватися масово: і на місцевих телеканалах, і на загальнонаціональних. Але ще питання, чи це називати ризиком. Адже багато хто сприймає це як можливість заробити нормальні гроші.

Ще один ризик стосується економічної ситуації. Рекламний ринок прив’язаний до гривні, і якщо, не дай Боже, гривня обвалиться, канали і рекламні агентства опиняться на грані банкрутства.

Щодо позитивів: може з’явитися багато проектів, присвячених безпосередньо виборам, і в мене велике сподівання, що серед них будуть максимально об’єктивні. Без сумніву, перед виборами потреба на політичні ток-шоу на всіх каналах зростає, але дуже важливо не перетворити їх на механізм політичної маніпуляції.

Олександр Бриж, головний редактор газети «Донбасс»:

К сожалению, надо констатировать, что ситуация в печатных СМИ не изменится, то есть продолжается тенденция к уменьшению тиражей. Подписные тиражи на печатные СМИ упали, особенно на общественно-политические газеты. Будут проблемы с розничной торговлей, дистрибьюторы, во-первых, не гарантируют нам сам уровень продаж, во-вторых, делают наши издания дорогими, добавляя 50% и более к отпускной цене, издатели теряют на этом. Кроме того, рекламный рынок не имеет тенденции к росту, по крайней мере, общественно-политические издания не ощутили увеличения рекламы.

Интернет большой угрозы для печатных СМИ пока не представляет, но он всё-таки отщипывает какую-то часть читателей от газет. Увеличение числа интернет-пользователей также не способствует росту тиражей.

Что касается политической ситуации: если говорить о нашем деле как о бизнесе, то выборы этого года дадут возможность нам немного заработать, региональные издания могут получить заказчиков в виде партий. С другой стороны, в условиях нынешнего правления я как редактор с трудом себе представляю, что на меня могут оказать давление какие-либо политические силы. В этом плане у нас ситуация спокойная, «Донбасс» – независимая газета, учрежденная работающем в ней коллективом. И я надеюсь, что никакого политического давления на нашу газету не будет оказано. Проблема в том, что сами партии иногда ограничивают себя в расходах, то есть одни выделяют средства на свою рекламу, а другие не видят в этом необходимости. Поэтому в региональной газете часто получается одностороннее освещение той или иной политической силы. В Донецкой области у нас активно работала Партия регионов, её материалы печатались, мы подписывали договор и работали с этой партией в рамках закона. Другие партии к нам просто не приходили. А на западе была обратная ситуация, потому и могла получаться искаженная политическая палитра.