Медіапідсумки-2013: найбільш обурливі судові процеси проти журналістів

Фото: tsn.ua

У 2013 році свобода преси опинилася під загрозою і в тих країнах, де на початку року це здавалося немислимим. Один із трендів року – чимало журналістів опинилися в пастці кримінальних справ.

Деякі з найменш очікуваних акцій проти журналістів було здійснено в державах, де часто найгучніше кажуть про захист свободи преси, зокрема у США та у Великій Британії. Тамтешня влада намагалася стримувати розповсюдження викриттів колишнього співробітника американської розвідки Едварда Сноудена та їхніх наслідків.

Журналісти решти світу також зазнали 2013 року разючих кримінальних звинувачень.

Ось п'ять із найбільш кричущих судових справ.

США: адміністрація наліплює журналістам ярлика про «таємну шпигунську змову»

Спілкуючись із офіційним представником Держдепартаменту Стівеном Джін Ву Кімом (Stephen Jin-Woo Kim), головний кореспондент телемережі  Fox News у Вашингтоні Джеймс Роузен (James Rosen), мабуть, вважав, що збирає новини за стандартною практикою. Від нього він отримував інформацію про очікувану  реакцію Північної Кореї на санкції ООН. Однак Федеральне бюро розслідувань із цим не погодилося. В донесенні про особисте спілкування Роузена агент ФБР зазначив, що той скористався «лестощами і грав на марнославстві та егоцентризмі Кіма», порушивши «закон про шпигунство», «принаймні, як посібник і підбурювач та/або як таємний змовник».

У кінцевому підсумку проти Роузена не порушили судової справи про скоєння кримінального злочину. Однак новина про висунуте проти нього звинувачення спливла після повідомлення, що федеральна прокуратура затребувала в судовому порядку записи розмов, які вели за робочими й домашніми телефонами та мобілками понад 20 журналістів агенції Associated Press.

Викриття призвели до того, що міністерство юстиції видало нові директивні настанови, як провадити розслідування, до яких причетні журналісти. Йдеться про тих, кого законодавці включили до оновленої кампанії за ухвалення федерального закону, що захищає конфіденційні джерела журналістів.

Однак генеральний прокурор Ерік Холдер (Eric Holder) відмовився застосувати нові директивні настанови щодо справи репортера The New York Times Джеймса Райзена (James Risen). Замість цього федеральна прокуратура  продовжувала домагатися того, щоб він виконав постанову суду і змушувала його розкрити джерело інформації про невдалу спробу ЦРУ саботувати ядерну програму Ірану. Ці зусилля завершилися рішенням апеляційного суду, що Перша поправка до Конституції США не надає жодних  привілеїв, принаймні, у кримінальних справах, які дозволяли б журналістам не розкривати особистих конфіденційних джерел.

Ангола: журналіста судять за репортажі, опубліковані в іншій країні

Проти журналіста і правозахисника Рафаела Маркіша ді Мораїша (Rafael Marques de Morais) порушено кримінальну справу за книгу, в якій він нібито зганьбив ангольських високопосадовців, хоча її опубліковано в іншій країні. Маркіш видав друком «Криваві діаманти: корупція і тортури в Анголі» у Португалії, колонією якої була Ангола. У лютому португальський суд відхилив висунуті проти Маркіша звинувачення у дифамації, подані від імені ангольських позивачів.

Маркіш звинувачує бізнес, урядових чиновників і декількох генералів у причетності до корупції та порушень прав людини у гірничодобувній галузі Анголи. Журналіст веде антикорупційний сайт Maca Angola. Він дописував також до декількох ангольських газет та міжнародних медіа, зокрема до часопису Forbes. У грудні він повідомив IPI електронною поштою, що його адвокат домагається скасування поданих проти нього у липні 2013 року в ангольському суді 11 пунктів звинувачень.

Після того, як проти Маркіша були висунуті звинувачення в Анголі, IPI та інші організації, які відстоюють свободу медіа, та правозахисні групи лобіювали в Європейському парламенті розслідування його справи. Вони зазначали, що Маркішу та його адвокатові спочатку відмовляли навіть у доступі до документів. У листі до Європарламенту наголошувалося, що висунуті проти нього звинувачення є «очевидним порушенням права Маркіша на свободу слова і на справедливий судовий розгляд у рамках зобов'язань, які Ангола взяла на себе згідно з міжнародним законодавством, а також із Конституцією».

Куба: журналіст, який повідомив про спалах хвороби, потрапив у немилість до влади

Уявіть собі: ви отримуєте звістку, що ваш уряд не спроможний розподілити вкрай необхідні ліки у розпал спалаху холери чи гарячки денге, існування яких він заперечує. Ефект вибуху бомби! А тепер уявіть собі, що після повідомлення про це ви опиняєтеся за ґратами.

Саме таке сталося з кубинським журналістом Каліксто Рамоном Мартінесом Аріасом (Calixto Ramón Martínez Arias), котрий з вересня 2012 року до квітня 2013-го пережив 204 дні тюремного ув’язнення і провів два голодування. Його арештували в міжнародному аеропорту Гавани ім. Хосе Марті та звинуватили (хоча офіційно звинувачення проти нього ніколи не висували) в неповазі до публічного органу згідно зі статтею 144.1 кубинського кримінального кодексу. Ця стаття підпадає під кримінальне звинувачення у дифамації – категорію, що включає наклеп і всюдисущий злочин desacato, тобто «образу влади».

В інтерв’ю колезі – кубинській журналістці Лаурі Пас (Laura Paz) Мартінес, звільнений з-за ґрат у квітні 2013 року, заявив, що поштовхом до звинувачення стала словесна перепалка з агентами сил безпеки, які арештовували його. Вони стверджували, що його присутність у Гавані «незаконна». На це Мартінес їм відповів: якщо його перебування у столиці Куби незаконне, то це стосується й Фіделя та Рауля Кастро. Адже вони – із Сантьяго-дель-Есте, де народився Мартінес.

Туреччина: журналістів звинуватили у спробах «підірвати» державу

Редактор газети Yurt Мердан Янардаг (Merdan Yanardağ) переконаний, що в середовищі турецького уряду діє тіньова конспіративна змова. У програмі, показаній на Kanalturk ТV, і в книзі «Як Туреччина була в облозі: за лаштунками руху Фетуллаха Гюлена» він стверджував, що цей рух, названий на честь турецького письменника, ісламського проповідника та громадського діяча, який добровільно покинув країну і виїхав до американського штату Пенсільванія, становить серйозну загрозу демократії. Його прибічники глибоко вкоренилися у судово-поліцейській системі Туреччини.

Ця критика, за словами Янардага, призвела до того, що у серпні турецький суд виніс йому вирок – 10,5-річний термін позбавлення волі. Журналіста  звинуватили в тому, що він нібито був учасником таємної змови «Ергенекону», що нібито мала на меті терористичними методами повалити правлячу Партію справедливості й розвитку.

Суд, спираючись на докази, недоступні спостерігачам, піддав масштабній критиці й засудив усіх 275 (за винятком 21) обвинувачених, причетних до так званої змови. Серед засуджених – близько 20 журналістів, терміни ув’язнення яких коливаються від 5 років до довічного перебування за ґратами.

Янардаг – не єдиний турецький репортер, який стверджує, що його відправили в тюрму за критику руху Гюлена. Журналіст-розслідувач Ахмет Шік (Ahmet Şık) заявив, що його арешт у березні 2011 року у справі Oda TV – інформаційного сайту, розцінюваного звинуваченням як медіакрило в підготовці так званої змови «Ергенекону», був пов’язаний з його тоді ще не опублікованою книгою «Армія імама« (The Army of the Imam). У ній ідеться про впливовість цього руху в турецькій поліції.

Шік, якого звільнили в березні 2012-го, після того, як він понад рік відбув у попередньому ув’язненні, лишається на становищі підсудного. Якщо буде винесено вирок, йому загрожує тюремний термін до 7,5 років.

Китай: арештований журналіст-розслідувач визнає «провину», газета зрікається звернення про його звільнення

Щоденна газета New Express опублікувала у жовтні 2013 року безпрецедентні прохання про звільнення журналіста-розслідувача Чена Йондзу (Chen Yongzhou), котрий викривав шахрайство підприємця. Однак усе зненацька обернулося проти нього. Викривача показали по телебаченню в наручниках у супроводі поліцейських. При цьому він промовляв, що за «фабрикацію» повідомлень брав хабарі.

З вересня 2012 року по червень 2013-го New Express опублікував 15 статей Чена Йондзу з критикою шахрайства фабриканта Зумліона (Zoomlion), підприємство якого частково належить уряду провінції Хунань. Компанія заперечувала ці звинувачення, і в жовтні Чена арештували за підозрою в тому, що він «завдає шкоди діловій репутації».

На першій сторінці New Express опублікувала редакційну статтю під назвою «Будь ласка, звільніть його». Газета пояснювала: «Ми завжди думали, що поки пишемо з почуттям відповідальності, у нас не буде жодних проблем, і навіть у тому разі, якщо вони виникнуть, ми зможемо опублікувати поправки чи вибачення, якщо це справді серйозно. А якщо програємо судову справу, то змушені будемо заплатити штраф чи припинити вихід видання. Та річ у тім, що ми були надто наївними».

За даними видання, огляд статей Чена виявив лише одну незначну помилку. Тож газета видрукувала другу редакційну статтю «Звертаємося знову: будь ласка, звільніть його». Контрольована державою Всекитайська асоціація журналістів (ACJA) також закликала місцеву владу переконливо пояснити суперечливий арешт журналіста, повідомляла офіційна інформаційна агенція Сіньхуа.

Китайське центральне телебачення (CCTV) транслювало кадри з визнанням Ченя. Тепер журналістська асоціація швидко засудила «репортера, арештованого за підозрою у публікації неперевірених і неправдивих матеріалів про компанію». Сіньхуа повідомила, що New Express опублікувала спростування і вибачилася за статті Ченя, а також за свої передовиці із закликом звільнити його.

«Визнання» журналістом «провини» викладач Пекінського університету і відомий юрист у сфері медіа Вей Йондзен (Wei Yongzheng) прокоментував так: «Програма китайського центрального телебачення, що дозволяє арештованій підозрюваній особі виступити перед телекамерами з зізнанням перед усією країною безпосередньо порушує кримінально-процесуальне законодавство». Закон передбачає, що «нікого не можна змушувати зізнаватися у скоєнні власних злочинів. Коли ж когось, позбавивши особистої свободи, у тюремній робі з наручниками приводять у супроводі двох дужих поліцейських, щоби він сказав, що свідомо й охоче визнає свої провини, ці слова не введуть в оману навіть 3-річну дитину».

Джерело: Міжнародний інститут преси (IPI).

Переклад: Аркадій Сидорук 

comments powered by Disqus